Справа № 450/5535/25 Провадження № 1-кп/450/639/25
підготовчого судового засідання
01 грудня 2025 року Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старий Самбір, Самбірського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньо-спеціальною освітою, офіційно не одруженого, проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , раніше не судимого
в кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025140000001113 від 05.10.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , за ч.3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України,-
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025140000001113 від 05.10.2025 року про обвинувачення ОСОБА_4 , за ч.3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні, заперечили щодо клопотання прокурора, просили обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Потерпіла ОСОБА_6 стосовно клопотання прокурора покладається на розсуд суду.
Проаналізувавши обвинувальний акт, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, з'ясувавши думку учасників процесу, суд, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного :
ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 05.10.2025 приблизно о 20 години 40 хвилин, керуючи автомобілем марки "SEAT LEON", р.н. НОМЕР_1 , та рухаючись ним поблизу АЗС «Укрнафта», що розташована у с. Холодновідка, вул. Городоцька, 1, Львівського району порушив вимоги Розділу 2 п. п. 2.3 (б, д), 2.9 (а) Розділу 12 п. п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він будучи у стані алкогольного сп'яніння та керуючи технічно справним транспортним засобом, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, з моменту виникнення небезпеки у вигляді пішохода, який рухався зліва направо по напрямку руху автомобіля, та якого водій об'єктивно спроможний був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_7 .
В результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді забійної рани в тім?яній ділянці голови, множинних поверхневих різаних ран та множинних саден на голові та на обличчі, крововиливу у м?які покриви голови відповідно забійній рані, крововиливів під м?які мозкові оболонки та в шлуночки головного мозку, тупу закриту травму шийного відділу хребта у вигляді поперечного перелому на рівні С1 з крововиливами у м?язи шиї, тупу закриту травму грудної клітки у вигляді: переломів 4,5,6-го правих ребер по середньоключичній лінії, 7,8,9,10-го правих ребер по передньо-пахвовій лінії, 3,4,5,6,7,8 -го лівих ребер по передньо-пахвовій лінії, з крововиливами міжреберні м?язи, забоєм обох легень, розриву висхідного відділу аорти з крововиливом навколо неї та розвитком тампонади серця кров?ю, тупу закриту травму живота у вигляді розривів тканини печінки з крововиливами в товщу та наявністю в черевній порожнині близько 1100мл крові (гемоперитонеум), травму правої гомілки у вигляді закритого косо-поперечного перелому правих великогомілкової та малогомілкової кісток у нижній третині, саден на обох кистях, в ділянках правих та лівих ліктьових суглобів, на правому передпліччі, на лівій гомілці, на лівій сідниці, в ділянках гомілково-ступневих суглобів, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки у момент спричинення та перебуває у причинному зв'язку із настанням смерті.
Крім цього, 05.10.2025 приблизно о 20:40 год водій ОСОБА_4 , здійснивши навпроти АЗС «Укрнафта», що за адресою с. Холодновідка, вул. Городоцька, 1 Львівського району, наїзд керованим ним автомобілем марки "SEAT LEON", р. н. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_7 , в порушення вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 2 п 2.10 а) «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди», б) «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог пункту 9.10 цих Правил», г) «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров'я», д) «у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських», завідомо залишив без допомоги пішохода ОСОБА_7 , якого він сам поставив у небезпечний для життя стан і який був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, сам водій ОСОБА_4 залишив місце пригоди.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 та у завідомому залишенні без допомоги потерпілого ОСОБА_7 , якого він сам поставив у небезпечний для життя стан і який був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через свій безпорадний стан, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286-1 КК України.
Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 07.10.2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, - до 04.12.2025 року включно, без визначення розміру застави.
За положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.
Обов'язок доведення цих обставин лежить на прокуророві.
Наведені прокурором у клопотанні доводи свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч. 1 ст. 135 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який є тяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, який є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За положеннями ч. 2 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет» визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн. (на момент обрання запобіжного заходу).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому, суду слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, для особи, щодо якої застосовано заставу, щоб остання не перешкоджала встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; "професійне середовище" підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Таким чином з врахуванням вищенаведеного, з врахуванням майнового стану обвинуваченого, що останній на праві власності немає зареєстрованого майна, жодного доходу не отримує, з врахування ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені під час розгляду питання про застосування до нього запобіжного заходу та продовження існування яких не спростовано стороною захисту, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Разом з тим, враховуючи те, що розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави у випадку неналежного виконання процесуальних обов'язків буде достатнім стримуючим фактором. Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль для встановлення належного розміру застави. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави.
З огляду на наведене, враховуючи стадію кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, що останній, перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків та експертів; вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а також, враховуючи характер, ступінь суспільної небезпечності злочину, який інкримінується ОСОБА_4 , тяжкі наслідки, що настали, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілій, і інші обставини, суд вважає, що ОСОБА_4 , слід обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів оскільки, інший, менш суворий запобіжний захід не усуне ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з визначенням застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 грн. (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень), оскільки такий розмір буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання існуючим ризикам, а також буде пропорційним, співмірним заходом, який не становитиме надмірний тягар.
Такий розмір з урахуванням майнового стану обвинуваченого та його індивідуальних обставин зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження.
Суд вважає, що є наявність обґрунтованої підозри, яка встановлена наданими суду обвинувальними актами, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, які не змінились, що свідчить про неможливість запобігання цим та іншим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183 184, 193, 194, 196, 197, 199, 315 КПК України, суд, -
постановив:
клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , - задоволити частково.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів - з 01.12.2025 року до 29.01.2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 70 (сімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 211 960 (двісті одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 00 копійок) грн.
Роз'яснити ОСОБА_4 що він має право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі. У випадку внесення застави у встановленому цією ухвалою розмірі ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
На підставі ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою та визначеною ним періодичністю;
- не залишати місце cвого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період з 23:00 год. до 06:00 год. без дозволу суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора чи суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 29.01.2026 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику та скерувати начальнику ДУ «Львівської установи виконання покарання № 19» для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст складено 03.12.2025 року.
СуддяОСОБА_1