Справа №463/4986/25
Провадження №2/463/1626/25
26 листопада 2025 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Білоуса Ю.Б.,
з участю секретаря судових засідань: Козак О.В.,
представника позивача: адвоката Пащука А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири, -
встановив:
Короткий зміст позовним вимог
Позивач звернулася до Личаківського районного суду м.Львова із позовом про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири.
Просить суд: стягнути з відповідачів на її користь матеріальні збитки в сумі 18 437,76 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., а також судові витрати у виді судового збору, витрати на правову допомогу та 6 000,00 грн. витрат на проведення експертизи.
Позов мотивує тим, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками (розмір частки кожного - 1/5) квартири АДРЕСА_2 того ж будинку, яка знаходиться поверхом вище. В 2023 році відбулось залиття квартири позивача з квартири відповідачів, що стверджується актом ЛКП «Господар» від 23.12.2024 року. Внаслідок залиття квартири позивачу було спричинено матеріальні збитки, які згідно висновку експерта становлять 18 437,76 грн., а також заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої позивач визначає в 50 000,00 грн. Розмір спричиненої моральної шкоди позивач визначає враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Так як відповідачі в добровільному порядку відшкодувати спричинену матеріальну та моральну шкоду відмовляються, а тому позивач з метою захисту своїх порушених прав звернулася до суду з відповідним позовом, який просила задовольнити.
Рух справи
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 травня 2025 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Білоуса Ю.Б.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 27 червня 2025 року прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позиції учасників по справі
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, передбачених в ньому, та просив такий задовольнити.
Відповідачі в судові засідання 19 серпня 2025 року, 24 вересня 2025 року, 22 жовтня 2025 року та 26 листопада 2025 року не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце їх проведення, про причини неявки до суду не повідомили, відзиву на позов або клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
За таких обставин, відповідно до ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності відповідачів у справі та ухвалити заочне рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи.
Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Фактичні обставини справи
Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_1 .
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 є співвласниками (розмір частки кожного - 1/5) квартири АДРЕСА_2 .
В 2023 році відбулось залиття квартири позивача.
Актом від 05.07.2023 року ЛКП "Господар" встановлено, що з огляду на характер слідів від залиття в кв. АДРЕСА_1 , враховуючи результат обстеження квартири АДРЕСА_2 , встановити причину появи старих плям на стелі у приміщенні санвузла квартири АДРЕСА_1 не має можливості, оскільки із слів мешканки даної квартири залиття відбулось орієнтовно 6 місяців тому.
Актом від 23.12.2024 року ЛКП "Господар" встановлено, що з огляду на характер, стан слідів від залиття в приміщенні кухні в квартирі АДРЕСА_1 , враховуючи результат обстеження квартири АДРЕСА_2 , встановлено, що залиття стелі і стін у приміщенні кухні в квартирі АДРЕСА_1 відбулось імовірно через витік води із внутрішньоквартирної розводки каналізаційної мережі у приміщенні кухні в квартирі АДРЕСА_2 .
У відповідності до висновку експерта ОСОБА_6 від 23.01.2025 року № 01/25 розмір майнової шкоди завданої в результаті пошкодження приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 18 437,76 грн.
Крім того, внаслідок затоплення позивачу було заподіяно моральну шкоду, яку остання оцінює в 50 000,00 грн.
Між сторонами виник спір стосовно відшкодування шкоди (матеріальної і моральної), завданої внаслідок залиття квартири позивача.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Отже системний аналіз норм чинного законодавства щодо відшкодування шкоди свідчить про те, що предметом доказування у справі про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, є обставини щодо факту залиття квартири, особи-завдавача шкоди, причинного зв'язку між діями завдавача та наслідками у виді шкоди, вини завдавача шкоди у завданні збитків, розміру збитків, заподіяних внаслідок залиття квартири.
Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за № 927/11207 (далі - «Правила»), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; дата аварії, її характер та причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття та про обсяг робіт для усунення його наслідків.
У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 р. № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» зазначено, що при складенні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної особи є обов'язковою. Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов'язкової участі винної особи. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної сторони не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи - прізвище, ім'я, по батькові - підписувати складений акт відмовилися з таких-то причин). З наведеного слідує, що на підтвердження позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди позивачі повинні надати належні та допустимі докази, які б підтверджували факт залиття їх квартири з вини відповідачів, зокрема, комісійний акт, який складено із додержанням вищевказаних вимог Правил, у якому містяться відомості про факт залиття, винну особу, причини залиття, завдані пошкодження та обсяг робіт для їх усунення.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Факт залиття квартири, співвласником якої є позивач, підтверджується актами про залиття квартири позивача, якими встановлено, що заподіювачем шкоди виявлено власників квартири квартири АДРЕСА_2 , оскільки джерело протікання води до квартири позивача мало початок саме з квартири відповідачів.
Разом з цим вину у завданні шкоди позивачу відповідачами не спростовано.
З метою визначення та підтвердження розміру матеріальних збитків, завданих внаслідок залиття квартири позивача, останньою представлено суду копію висновку експерта ОСОБА_6 від 23.01.2025 року № 01/25, згідно якого розмір майнової шкоди завданої в результаті пошкодження приміщень квартири АДРЕСА_1 становить 18 437,76 грн.
У зв'язку із цим, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про відшкодування матеріальних збитків є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а тому з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення матеріальні збитки в розмірі 18 437,76 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статі 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення.
Статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
При з'ясуванні фактів, з якими закон пов'язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов'язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
Як передбачено п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеню вини відповідача та інших обставин.
Відповідно до п. 9 зазначеної постанови: «Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Суд вважає розмір моральної шкоди заявленої позивачем неспівмірним з нанесеними їй моральними стражданнями та, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення з відповідачів на користь позивача становить 5000,00 грн.
Щодо стягнення судових витрат
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (вимога про стягнення матеріальної шкоди) та 1211,20 грн. (вимога про стягнення моральної шкоди) відповідно до квитанцій № 0075-8313-6911-7945 від 28 травня 2025 року та №9353-4508-4831-5990 від 28.05.2025 року.
Так як вимога про стягнення матеріальної шкоди задоволена в повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 1211,20 грн. судового збору. Оскільки вимога про стягнення моральної шкоди задоволена на 10% (5000,00 грн. від 50 000,00 грн.), то з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 121,12 грн. судового збору (10% від 1211,20 грн.).
Крім того, позивач в порядку розподілу судових витрат просить стягнути 6000,00 грн. витрат, здійснених на проведення експертизи (а.с.47,49). Так як експертизу проведено з метою визначення розміру матеріальної шкоди, а відповідна позовна вимога задоволена в повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягає до стягнення 6000,00 грн. витрат, здійснених на проведення експертизи.
Також, представник позивача в позовній заяві просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу. Однак, розміру таких не вказує та документів на підтвердження понесення таких не долучив.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) міститься висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
У зв'язку із непредставленням документів на підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу та відповідного розміру таких суд в стягненні витрат на правову допомогу відмовляє.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 15,16,22,23,1166,1167,1192 ЦК України, суд, -
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки в розмірі 18 437,76 грн. (вісімнадцять тисяч чотириста тридцять сім гривень сімдесят шість копійок).
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1332,32 грн. (одна тисяча триста тридцять дві гривні тридцять дві копійки) судового збору та 6000,00 грн. (шість тисяч гривень нуль копійок) витрат на проведення експертизи.
В стягненні витрат на правову допомогу - відмовити.
В решті вимог позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка подається до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Личаківським РВ УМВС України у Львівській області 12.09.2008 року, Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , Електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 );
ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 );
ОСОБА_5 (останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 ).
Суддя: Білоус Ю. Б.