Справа №442/6804/21
Провадження №2/442/21/2025
20 листопада 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої - судді Грицай М.М.,
секретар судового засідання - Антоненко В.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Трускавецька міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, третя особа - Трускавецька міська рада, в якому просить зобов'язати відповідача не чинити перешкод у користуванні належній на підставі Державного акту на право власності серії ЯД №464442 від 08.05.2008 земельною ділянкою площею 0,2500 га, кадастровий номер 4621287400:01:002:0091, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення частини огорожі, встановленої відповідачем, і яка розділяє суміжні земельні ділянки та не відповідає визначеним межам, відновлення її у відповідності до даних земельно-кадастрової документації, висновку засідання земельно-погоджувальної та приватизаційної комісії Станильської сільської ради та висновку судового експерта Дідовського Юрія Богдановича №12, складеного 09.07.2021.
В обгрунтування позову зазначає, що власником згаданої земельної ділянки була його дружина ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він, як спадкоємець першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Трускавецького міського нотаріального округу Кенц-Березюк І.М. із заявою про прийняття спадщини, про що засвідчує Витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 30.07.2021 № 65824471. Восени 2019 року відповідач самовільно, без погодження з ними, та всупереч земельно-кадастровій документації встановив огорожу із металевих стовпчиків в кількості 4-5 шт. уздовж своєї земельної ділянки, при цьому безпідставно приєднавши частину земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності. Відповідач проігнорував закріплені на місцевості межові знаки, які розділяють їхні земельні ділянки, починаючи від початку дороги по Спортивній і до межі початку його земельної ділянки. Таким чином, позивач розширив свою земельну ділянку в цьому місці на 2,00 м, відповідно на плані земельної ділянки від межі Б до межі В. Після того, як його дружина звернулась з письмовою скаргою на дії відповідача на адресу Станильської сільської ради, представники останньої в кількості комісії з 5 чоловік вийшли на місце та встановили факт порушення його прав зі сторони ОСОБА_2 . Останній відновив становище, яке існувало до порушення з його боку. Однак, приблизно за два тижні у листопаді 2019 року вони знову встановили повторний факт захоплення частини земельної ділянки в тих самих межах та місці. Тобто, ОСОБА_2 повторно посунув межу своєї земельної ділянки вперед, відновивши зняті металеві стовпці та натягнув шнурок. У результаті самоуправних дій він знову збільшив свою ділянку за рахунок частини його ділянки на 1,5 метра. З приводу самовільного перенесення межових знаків та захоплення частини ділянки його дружина повторно письмово звернулася до Станильської сільської ради із заявою про відновлення меж суміжних земельних ділянок. Одночасно просила організувати вихід на місце земельної комісії сільської ради з цього приводу, встановити факт порушення меж та самозахоплення його земельної ділянки відповідно до Державного акту на право власності від 08.05.2008. Зазначений факт знайшов своє підтвердження, що доводиться висновком від 15.05.2020 засідання земельно-погоджувальної та приватизаційної комісії Станильської сільської ради. Вказане порушення з боку відповідача не усунуто та існує на даний час. Висновком експерта встановлено, що частина металевого каркасу для огорожі зі сторони межі від «Г» до «А» землі ОСОБА_4 встановлена на частині приватизованої земельної ділянки, кадастровий номер 4621287400:01:002:0091, ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 згідно наданих матеріалів. Таким чином, оскільки внаслідок самовільного перенесення межових знаків, відповідач ОСОБА_2 захопив частину його земельної ділянки, просить суд задоволити позов.
У свою чергу відповідач подав відзив, де заперечив щодо задоволення позовних вимог, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вже зверталась з аналогічною позовною заявою до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, проте, ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Курус Р.І. від 21.12.2020 у справі № 442/4344/20 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Станильська сільська рада Дрогобицького району Львівської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою залишено без розгляду. Як і в попередній позовній заяві, так і в даній позовній заяві позивач посилається, зокрема, на висновок засідання земельно-погоджувальної та приватизаційної комісії Станильської сільскої ради від 15.05.2020, яким його зобов'язано демонтувати частину огорожі на межі з ОСОБА_3 та змістити межу на 2 м на відрізку, що є паралельним до вул. Спортивна у зв'язку із тим, що виявлено невідповідність існуючої межі з розмірами, вказаними в державних актах, а саме: фактичний розмір ділянки ОСОБА_3 на відрізку, що проходить паралельно АДРЕСА_1 менший на 2м від зазначеного в державному акті. Проте, не погодившись з даним висновком, він також звернувся до Станильської сільської ради з заявою відносно межі з ОСОБА_3 та отримав висновок засідання земельно-погоджувальної та приватизаційної комісії Станильської сільської ради від 22.05.2020, в якому, враховуючи нові факти про зміни межі між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , комісія вирішила залишити без змін існуючу межу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тобто, комісією встановлено той факт, що ОСОБА_3 зменшила розмір своєї ділянки із сторони межі з ОСОБА_5 на відрізку, що проходить паралельно АДРЕСА_1 , за рахунок збільшення своєї ділянки в іншій стороні ділянки, що може підтвердити власниця іншої суміжної ділянки ОСОБА_5 . Що стосується висновку експерта №12, складеного 09.07.2021 судовим експертом Дідовським Ю.Б, то він вважає такий висновок необ'єктивним та виготовленим з допущенням безлічі помилок. У висновку встановлено експертом, що частина металевого каркасу для огорожі з сторони межі від «Г» до «А» землі ОСОБА_4 встановлена на частині приватизованої земельної ділянки, кадастровий номер 4621287400:01:002:0091, ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 згідно наданих матеріалів. Також позивачем додано до матеріалів справи копію Державного акта на право власності на земельну ділянку виданого 08.05.2008, де також вказано, що межі від «Г» до «А» землі ОСОБА_4 . Проте, цей факт не може відповідати дійсності, оскільки на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку від 06.06.2007, земельні ділянки, які межують із земельними ділянками ОСОБА_3 , належали йому на праві власності, а не ОСОБА_4 як вказано в згаданому державному акті та у висновку експерта. Крім того, експертний висновок будується, зокрема, на різних планах розташування та прив'язок, однак експертом не враховано та не могло бути враховано того факту (не повідомлено замовником), що ОСОБА_3 зменшила розмір своєї ділянки із сторони меж з ОСОБА_5 на відрізку, що проходить паралельно АДРЕСА_1 , за рахунок збільшення своєї ділянки в іншій стороні ділянки, що може підтвердити власниця іншої суміжної ділянки ОСОБА_5 . Також певні розрахунки зроблені з врахуванням залізобетонної опори для вуличного освітлення, яка при встановленні меж земельних ділянок не існувала і яку ОСОБА_3 при її встановленні категорично не хотіла на своїй земельній ділянці, а тому ця опора встановлена на його стороні межі між земельними ділянками. Враховуючи наведені факти та ще безліч інших порушень при виготовленні висновку експерта № 12 від 09.07.2021 судовим експертом Дідовським Ю.Б., просить суд вважати такий висновок необ'єктивним.
Позивач подав відповідь на відзив, де вказав, що відповідач ставить під сумнів висновок судового експерта ОСОБА_6 за № 12 від 09.07.2021, мотивуючи, що у висновку вказано "частина металевого каркасу для огорожі з сторони межі від
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву. Додатково зазначив, що він також звертався до земельної комісії, яка на місці встановила, що з однієї сторони земельної ділянки він встановив каркас для огорожі на земельній ділянці позивача, відступивши від межі на 1 м. Зважаючи на це, він прибрав вказані стовпи. Однак згодом, як з'ясувалося, з протилежної сторони земельної ділянки інший сусід частину своєї огорожі встановив на земельній ділянці позивача. Відповідно, ОСОБА_1 вважає, що він захопив частину земельної ділянки, хоча площа його (відповідача) земельної ділянки відповідає проектній документації. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки такі є безпідставними.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №464441 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0.2500 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 4621287400:01:002:0091, на підставі договору дарування земельної ділянки від 18.12.2006 за №296. Вказане також підтверджується договором дарування житлового будинку та земельних ділянок від 18.12.2006, зареєстровано в реєстрі №2961, витягом про реєстрацію права власності на нерухомого майна від 29.12.2006 за №13114134, витягом про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів від 19.12.2006 за №3335849.
Згідно з висновком засідання земельно-погоджувальної та приватизаційної комісії Станильської сільської ради від 15.05.2020, ОСОБА_3 межує з ОСОБА_2 , земельні ділянки приватизовані, про що свідчать державні акти на право приватної власності. Проведено обміри земельних ділянок. Виявлено невідповідність існуючої межі з розмірами, вказаними в державних актах, а саме, фактичний розмір ділянки ОСОБА_3 на відрізку, що проходить паралельно АДРЕСА_1 , менший на 2 м від зазначеного в державному акті. Вирішили зобов'язати ОСОБА_2 демонтувати частину огорожі на межі з ОСОБА_7 та змістити межу на 2м на відрізку, що є паралельним до АДРЕСА_1 .
Відповідно до висновку судового експерта Дідовського Ю.Б. від 09.07.2021 за №12, частина металевого каркасу для огорожі з сторони межі від «Г» до «А» землі ОСОБА_4 встановлена на частині приватизованої земельної ділянки, кадастровий номер 4621287400:01:002:0091, ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 згідно наданих матеріалів.
Як вбачається з витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.07.2021 за №65824471, приватним нотаріусом Кенц-Березюк І.М. зареєстровано спадкову справу №31/2021, спадкодавець ОСОБА_3 .
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 64 роки, актовий запис №214.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД №497456, власником земельної ділянки площею 0.2500 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4621287400:01:002:0115 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельних ділянок серії ВСК №943084 від 26.01.2006, реєстровий номер №2-218.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №497457, власником земельної ділянки площею 0.0964 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 4621287400:01:002:0115 є ОСОБА_2 на підставі договору дарування земельних ділянок серії ВСК №943084 від 26.01.2006, реєстровий номер №2-218.
З висновку засідання земельно-погоджувальної комісії Станильської сільської ради від 22.05.2020 про розгляд заяви ОСОБА_2 відносно межі з ОСОБА_3 вбачається, що, заслухавши заяву ОСОБА_2 , комісія взяла до уваги нові факти та пояснення сусіда ОСОБА_3 ; комісія з'ясувала, що ОСОБА_3 під час будівництва огорожі між нею та сусідом ОСОБА_5 обумовлено та погоджено зміщення межі між їхніми ділянками, і саме через це комісія на попередньому засіданні помилково зробила висновок про необхідність перенесення межі ОСОБА_2 на 2 м. Комісія вирішила, що, враховуючи нові факти про зміни межі між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , залишити без змін існуючу межу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 03.09.1977 зареєстрували шлюб, актовий запис №89. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_9 .
Згідно з технічною документацією із землеустрою щодо переоформлення права власності на земельні ділянки кадастровий номер 4621287400:01:002:0115, 4621287400601:002:0116, ОСОБА_2 у с.Станиля на території Станильської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, виготовленої ПП ОСОБА_10 , а саме, Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 від 24.05.2007 проведено встановлення та узгодження меж земельної ділянки і складено опис погодження їх на місцевості, такий підписаний, зокрема, ОСОБА_11 .
Відповідно до Акту прийому-передачі межових знаків на зберігання (згідно вимог наказу Держкомзему від 18.05.2010 №376) від 30.05.2025, що складений інженером ФОП ОСОБА_12 , межі земельної ділянки за кадастровим №4621287400:01:002:0115, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,0964 га, і яка надана для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_2 , закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками у кількості 04 шт. Долучено схему прив'язки межових знаків до об'єктів і контурів місцевості/абриси (кроки). Власник земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власниками/користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено. Межові знаки пред'явлені та передані на зберігання ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що він пригадує, як на межі між земельними ділянками позивача та відповідача знаходилася криниця. На цій межі були забиті дерев'яні стовпчики, однак, ОСОБА_14 забрав їх.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснив, що років 15 тому він допомагав ОСОБА_1 косити траву і пригадує, що на межі його та сусідньої земельних ділянок знаходилася криниця. Однак, де на даний час знаходиться межа, йому не відомо.
Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що у період, коли він був депутатом сільської ради і було звернення ОСОБА_1 , він, будучи в земельній комісії, з іншими членами комісії виходили на місце. На той час земельні ділянки були приватизовані, між ними не було паркана чи споруди. Комісія провела обміри земельних ділянок і він пригадує, що тоді дійсно площа земельної ділянки позивача становила на 2 метри менше, ніж у державному акті. Але ці відхилення не були по всій довжині земельної ділянки, а лише біля одного кута. Вони перебили кілки в сторону земельної ділянки Мотики, після чого усіх усе влаштовувало і ні в кого вже не було претензій. Як на даний час стоїть огорожа чи кілки, йому не відомо. Доповнив, що вгорі земельної ділянки ОСОБА_1 при обмірах було виявлено на 4 метри більше, у той час, як в ОСОБА_2 площа відповідала державному акту.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право, володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Згідно зіст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності.
Відповідно до п. «е» ч.1 ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок повинні дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Відповідно до ч.2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. «б» ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Також ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.
Аналіз наведених норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.
Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 по справі 906/554/18.
Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову.
Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №911/1659/19.
Відповідно до частини третьої, четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном та знесення частини огорожі позивач повинний довести порушення його прав.
Разом з тим, стосовно подачі позивачем негаторного позову, то суд акцентує увагу, що всупереч суті даного виду позовів, а також вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 391 ЦК України, позивачем не надано суду належних та достатніх доказів протиправного вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, тобто відсутні існуючі/наявні/ перешкоди, що вчиняються фактичному володільцю майна у користуванні та розпорядженні цим майном.
Позивачем не доведено належним чином те, що відповідач порушує його права користування частиною земельної ділянки, а тому у відповідності до статей 15,16 ЦК України право позивача не підлягає захисту судом.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року у справі №6-84цс14.
Крім того, позивачем належними доказами не спростовано того факту, що межі погоджені з ОСОБА_11 , як це вбачається з вищезгаданої технічної документації, та не спростовано викладене у висновку засідання земельно-погоджувальної комісії Станильської сільської ради від 22.05.2020. Як вбачається з висновку експерта від 09.07.2021 за №12, такий здійснений на основі наданих позивачем матеріалів, зокрема, без долучення висновку засідання земельно-погоджувальної комісії Станильської сільської ради від 22.05.2020.
Відтак, позивачем не надано суду беззаперечних та достатніх доказів того, що відповідач захопив частину його земельної ділянки та самовільно встановив огорожу.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, на основі повного та всебічно встановлених доказів, виходячи із фактичних обставин справи та норм чинного законодавства України, їх правозастосування до даних правовідносин, враховуючи, що в судовому засіданні не доведено порушення прав, свобод та інтересів позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 76, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 352-354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Трускавецька міська рада, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 02.12.2025.
Суддя Марія Грицай