461/9486/25
1-кп/461/711/25
02.12.2025 м.Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
потерпілого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141360001735 від 14.10.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, особи з інвалідністю 3-ї групи, непрацюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-
встановив:
ОСОБА_4 13 жовтня 2025 року, приблизно о 14 годині 52 керував технічно справним транспортним засобом, марки "Mercedes-Benz 316 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним від вул. І.Франка у напрямку до вул. Зеленої міста Львова, поблизу будинку № 42, що по вулиці Шота Руставелі в місті Львові, продовжив рух своїм автомобілем по лівій смузі руху перед початком, якої знаходились вищезазначені дорожні знаки (3.21, 7.5.3.), які він проїхав, тобто в'їзд у вказаному напрямку для нього був заборонений, в результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, підтвердив, що обставини справи повністю відповідають вказаному в обвинувальному акті та щиро покаявся. Зазначив, що дійсно порушив Правила дорожнього руху, що призвело до настання ДТП. Водночас, потерпілий ОСОБА_5 зі свого боку, також порушив зазначені правила та перебував у нетверезому стані. Повідомив, що одразу після моменту настання вказаної події він викликав швидку та поліцію. Постійно провідував потерпілого у лікарні, оплачував необхідні для лікування медикаменти, відшкодував заподіяну ним матеріальну та моральну шкоду. Зазначив, що він критично оцінює свої протиправні дії, засуджує свою поведінку, висловив жаль з приводу вчиненого та вибачився перед потерпілим.
Потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що обвинувачений відшкодував завдану ним матеріальну та моральну шкоду та постійно провідував його у лікарні. З огляду на викладене, враховуючи особу ОСОБА_4 , просив суд звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням та не накладати на нього додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
У зв'язку із безсумнівним та добровільним, тобто без будь-якого впливу із чиєї б то ні було сторони, визнанням у повному обсязі ОСОБА_4 своєї вини в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні, погодженні з кваліфікацією вчинених ним діянь, підтвердженням фактичних обставин, відсутності жодних заперечень щодо них з боку сторони обвинувачення, усвідомленням і правильним розумінням роз'ясненого судом положення частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України про те, що у випадку визнання ними змісту даних фактичних обставин, сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржувати їх в апеляційному порядку, відсутністю їх заперечень проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показаннями обвинуваченого, а також документами, що характеризують його особу.
За викладених вище обставин суд, допитавши обвинуваченого, вважає, що вина ОСОБА_4 доведена, а його дії слід кваліфікувати як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 286 КК України.
Мотиви призначення покарання судом.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо розміру призначеного покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки вищезазначених обставин, що впливають на покарання, а її реалізація становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість виправлення засудженого.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта, що узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18).
Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує наступні обставини:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення з необережності, яке віднесено кримінальним законом до тяжких злочинів, згідно з класифікацією кримінальних правопорушень, які містяться в ст.12 КК України;
- особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, є особою з інвалідністю 3-ої групи з дитинства, є членом Львівського обласного доброчинного фонду захисту слабозорих дітей інвалідів, де позитивно характеризується. ОСОБА_4 здійснює волонтерську діяльність, зокрема, бере актину участь в організації перевезення гуманітарної допомоги соціальним установам міста, реабілітаційним центрам, медичним закладам, госпіталям;
- в силу статті 66 КК України, обставинами, які пом'якшують покарання суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку;
- обставин, які в силу статті 67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.
Підставами для судового розсуду під час призначення покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інші обставини справи» або ж «інші обставини кримінального провадження», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює правопорушення, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у даному випадку.
Суд зазначає, що послідовна позиція обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження свідчить про те, що він у повній мірі усвідомив протиправність своїх дій та їх наслідків, та, відповідно, зробив належні висновки, що дає суду підстави вважати про наявність у нього щирого каяття.
Також в ході судового розгляду встановлено, шо ОСОБА_4 вибачився перед потерпілим та добровільно відшкодував завдану ним матеріальну та моральну шкоду.
Крім того, суд враховує, що добровільне відшкодування шкоди може враховуватись як обставина, що у розумінні ст. 66 КК пом'якшує покарання обвинуваченій особі, лише тоді, коли ця обставина з наведенням відповідних доказів (у тому числі письмових) буде підтверджена перед судом в ході розгляду кримінального провадження, але до часу набрання обвинувального вироку суду законної сили.
Так, в матеріалах кримінального провадження наявні фіскальні чеки, які підтверджують купівлю обвинуваченим медикаментів, необхідних для лікування потерпілого. Крім того, як потерпілий так і обвинувачений в судовому засіданні підтвердили повне відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної та моральної шкоди.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 , на думку суду, на даний час, не становить високої небезпеки для суспільства, має міцні соціальні зв'язки, здійснює волонтерську діяльність, враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини; щире каяття, повне відшкодування заподіяної шкоди, усвідомлення та засудження обвинуваченим вчинених ним суспільно небезпечних дій, також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, суд погоджується з позицією прокурора, захисника та приходить до висновку, що вказані обставини істотно знижують ступінь вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та дають підстави для звільнення від відбування покарання останнього з випробуванням відповідно до ст.ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, і буде достатньою для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_4 бере активну участь в організації перевезення гуманітарної допомоги соціальним установам міста, реабілітаційним центрам, медичним закладам, госпіталям, використовує автомобіль в тому числі для виконання обов'язків по догляду за неповнолітнім сином, його турботу та матеріальну допомогу потерпілому під час лікування та після нього, позитивну характеристику останнього як члена Львівського обласного доброчинного фонду захисту слабозорих дітей інвалідів, суд доходить висновку про незастосування до нього такого додаткового покарання як позбавлення права керувати транспортними засобами.
Згідно ч.4 ст.76 КК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа.
При розгляді даного кримінального провадження суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. У свою чергу, справедливість - це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Наведене покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Вирішення долі речових доказів та майна, на яке було накладено арешт в рамках вказаного кримінального провадження.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування у кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15.10.2025 року у справі № 463/9706/25 було накладено арешт на автомобіль марки "Mercedes-Benz 316 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
За правилами абзацу дванадцятого п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України суд у вироку зазначає рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
У зв'язку із незаявленням в ході судового розгляду цивільного позову, відсутності підстав для застосування спеціальної конфіскації, суд приходить до висновку, що вказаний арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15.10.2025 року слід скасувати.
Процесуальні витрати.
При ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат (п. 13 ч. 1 ст. 368, ч. 4 ст. 374 КПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Відтак, з обвинуваченого слід стягнути на користь держави 23756,80 грн. витрат на проведення судових експертиз, а саме:
- судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності «Дослідження технічного стану транспортного засобу» - 4457 грн. 00 коп.;
- судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності «Транспортно-трасологічні дослідження» - 4457 грн. 00 коп.;
- судової інженерно-транспортної експертизи по спеціальності «Дослідження обставин ДТП» -14842 грн. 80 коп.
Долю речових доказів слід вирішити на підставі ч. 6 ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави понесені витрати на проведення експертиз в розмірі 23756 (двадцять три тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 15.10.2025 року у справі № 463/9706/25 на автомобіль марки "Mercedes-Benz 316 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 , в цілому (на його комплектуючі деталі, вузли, агрегати та інше обладнання), який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить: ОСОБА_7 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ,- скасувати.
Після набрання вироком законної сили речові докази:
- DVD-R диски - зберігати в матеріалах кримінального провадження;
- автомобіль марки "Mercedes-Benz 316 CDI" реєстраційний номер НОМЕР_1 - повернути власнику.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддя ОСОБА_1