Справа № 461/5372/25
Провадження № 2/461/2682/25
судового засідання
03.12.2025 року м. Львів
Галицький районний суд м. Львова
у складі:головуючого судді Мисько Х.М.,
за участю секретаря судового засідання Козака Ю.Р.,
представника відповідача Свистович Ю.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Свистович Юлії Петрівни про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» у судове засідання не з'явилася, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, скерувала на адресу суду заяву про залишення позову без розгляду.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явиласяналежним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача Свистович Ю.П. скерувала на адресу суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із тим, що відповідно до п.12.1. розділу 12 «Вирішення спорів» кредитного договору, позивачем визначено третейське застереження, а саме: «всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього або становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів та за позовом позичальника до кредитодавця щодо виконання договору кредитодавем, підлягають розгляду в постійно діючому Третейському суді при асоціації українських банків, згідно із регламентом третейського суду. Сторони підтвердили, що положення пп.12.1,12.3 договору становлять третейське застереження відносно чинного законодавства України. Відтак, представник відповідача вважає, що позивач невірно вибрав суд для розгляду спору.
23.10.2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» скерувала на адресу суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки справа не підлягає розгляду у третейському суді, з огляду на те, що спір виник щодо заборгованості за кредитом, та третейському суду не підвідомчій.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, згідно із заявою просить здійснювати розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без рогляду підтримала повністю.
Заслухавши думку представника відповідача Свистович Ю.П., дослідивши матеріали справи суд, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Судом установлено, що 28.11.2024 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Споживчий центр» укладено кредитний договір №28.11.2024-100001984.
Відповідно до п.12.1. кредитного договору, всі вимоги, які виникають при виконанні даного Договору або у зв'язку щ ним, або випливають з нього становлять предмет спору, окрім справ у спорах щодо захисту прав споживачів та справ у спорах за позовом позичальника до кредитдодавця щодо виконання договору кредитодавцем, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно із регламентом третейського суду.
Згідно із п.12.1. кредитного договору, місце і дата укладення цієї третейської угоди відповідають місцю та даті укладення цього договору. Сторони підтверджують, що положення пунктів 12.1.-13.3 Договору становлять третейське застереження відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про третейські суди», до третейського суду за угодою сторін може бути передано будь-який спір, що виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», третейські суди в порядку, передбаченому цим законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Згідно з п. 22 ст. 1 Законі України «Про захист прав споживачів», споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Статтею 11 цього Закону передбачено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 12.12.2018 по справі №755/11648/15-ц, кредитні договори, укладені фізичними особами з банками за своєю суттю є споживчими договорами і на них розповсюджуються положення Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому частина 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» вказує на те, що третейські суди не мають права розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Так, Велика Палата Верховного Суду виклала у своїй постанові положення про те, що, якщо договір, у тому числі кредитний, укладений на задоволення особистих потреб фізичної особи і не пов'язаний з підприємницькою діяльністю такої фізичної особи чи виконанням ним обов'язків як найманим працівником, такий договір є споживчим і наявність судового спору щодо цього договору не впливає на його характер, як споживчого, відтак і сам спір у будь-якому випадку стосується прав сторони договору, як споживача, а вирішення такого спору, незалежно від його ініціатора, має ґрунтуватися та враховувати і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», тобто незалежно від предмета і підстав позову та незважаючи на те, хто звертається з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ч. 4, ч. 5 ст. 4 ЦПК України, угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Кредитний договір №28.11.2024-100001984, за своїм змістом є договором про надання споживчого кредиту. Представником відповідача не надано доказів на підтвердження того, що кредит надавався позичальнику не для задоволення особистих потреб, він пов'язаний зі здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності чи виконанням нею обов'язків як найманим працівником.
Враховуючи вищезазначене, а також те, що укладений між сторонами кредитний договір за своєю правовою природою є споживчим, у зв'язку з чим третейське застереження, викладене в п. 12.1 кредитного договору №28.11.2024-100001984, не може бути виконане, позивач не може бути позбавлений права розгляду справи у суді, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» про залишення позову без розгляду слід відмовити.
Керуючись п. 6 ч. 1 ст. 257, 260 ЦПК України, суд,-
у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Свистович Юлії Петрівни про залишення без розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає і заперечення на неї можуть бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлений 03.12.2025 року.
Суддя Мисько Х.М.