ЄУН: 336/9841/25
Провадження №: 2/336/4735/2025
02 грудня 2025 року місто Запоріжжя
Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участю секретаря судового засідання Кумечко Ірини Миколаївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу
за позовом: ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, -
До Шевченківського районного суду міста Запоріжжя звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 15 червня 2024 р. Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за актовим записом № 914, а також стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь позивачки на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що шлюб між сторонами зареєстрований 15 червня 2024 р. Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 914, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народилась дочка - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Шевченківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 15 січня 2025 року, актовий запис № 09. Подружні відносини між ними зупинені, спільне життя не склалось через різні інтереси, погляди на життя. Між сторонами відсутнє взаєморозуміння, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Сторони дійшли згоди про те, що примирення між ними неможливе, шлюб розпався і його подальше збереження суперечить їх інтересам. Після припинення подружніх відносин дитина залишилась проживати разом з позивачкою за домовленістю між сторонами, на утримання дитини позивачка бажає отримувати аліменти за рішенням суду. Відповідач є працездатною людиною, інших дітей (неповнолітніх), а також інших непрацездатних осіб на утриманні не має., відповідач має задовільний стан здоров'я. Є військовослужбовцем Збройних Сил України, має постійних дохід.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу, позовна заява з додатками та ухвала про відкриття провадження надсилалась також відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим місцем проживання. Відповідно до п.5 ч.6 ст.272 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив не надходив.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку із тим, що розгляд справи проводиться за відсутності учасників справи, не здійснюється згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
15 червня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстрований Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 914, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що відповідно свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 15.01.2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Статтею 112 Сімейного кодексу України визначено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їхнім інтересам та інтересам їх дитини, що мають істотне значення.
Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, що відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд, при вирішенні справи враховує, що шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Судом, відповідно до ст.112 СК України, з'ясовано фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача.
Зважаючи на вказані обставини, суд визнав недоцільним вжиття заходів щодо примирення подружжя.
Враховуючи неможливість примирення сторін, застосовуючи закріплений ст.24 Сімейного кодексу України принцип добровільності шлюбу, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.
Згідно зі ст.18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст.27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За приписами ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Ч.8-9 ст.7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За змістом ч.2-3 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч.1 ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За приписами ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів відповідно до ч.1 ст. 182 СК України суд має врахувати: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Проте, матеріали справи відповідних доказів не містять, особливостей стану здоров'я дитини позивачкою не повідомлено. Відомості про майновий стан, доведений розмір витрат, офіційне місце працевлаштування, а також наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина суду не надані. Інших обставин, що мають істотне значення, зокрема, неможливості з боку батька нести витрати по утриманню дитини у визначеному законом розмірі судом не встановлено.
Як передбачено ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Підстав для застосування норми ч.3 ст.182 СК України у даній справі не встановлено. Вказаною нормою передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позов до суду пред'явлений 08.10.2025 р.
Захист інтересів малолітньої дитини, на переконання суду, в інший спосіб, із урахуванням встановлених обставин, не є можливим.
Також, суд враховує, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 15.05.2006 N3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Суду не надано належних та допустимих доказів щодо розміру щомісячних особистих витрат та коштів, необхідних на утримання сім'ї позивача. Проте, суд враховує, що встановлений чинним законодавством прожитковий мінімум, необхідний для задоволення щомісячних витрат спільної дитини сторін підлягає захисту та має бути достатнім.
Нормою п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України врегульовано обмеження максимального розміру аліментів (у розмірі десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину) лише при розгляді відповідної вимоги в порядку наказного провадження, тому підстав для застосування даного нормативного положення судом не встановлено, адже розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження. Аналогічні приписи містяться у ч.5 ст.183 СК України.
Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає за доцільне щомісячно стягувати аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.10.2025 до досягнення дитиною повноліття. Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
За приписами ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб відповідно до положень ч.2 ст.115 Сімейного кодексу України.
За змістом ст.141 ЦПК України суд стягує із відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, із врахуванням розміру позовних вимог, від сплати якого позивач звільнена при пред'явленні позову до суду про стягнення аліментів (п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»), пропорційно розміру задоволених позовних вимог та мінімально визначеної суми судового збору відповідно до чинного законодавства, а саме на підставі п.1-1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ст.7 Закону «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (із розрахунку 0,4*3 028,00 гривень).
На підставі п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог про розірвання шлюбу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені останньою і документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 211,20 гривень.
Керуючись статтями 2, 7, 10, 12-13, 76-82, 89, 95, 128, 141, 178, 223, 229, 245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 275, 278-279, 430 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , зареєстрований 15 червня 2024 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 914, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.10.2025 та до досягнення дитиною повноліття.
Після розірвання шлюбу позивачу - ОСОБА_1 відновити дівоче прізвище « ОСОБА_6 ».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору за позовну заяву про розірвання шлюбу у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір за позовну заяву про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1 211,20 гривень в дохід держави.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Рішення про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Роз'яснити сторонам, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням про розірвання шлюбу.
Документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ
02.12.25