ЄУН: 336/7481/25
Провадження №: 2/336/3794/2025
03.12.25
03 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Степливої Т.В., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Силкіної Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Силкіну Н.І. звернулась до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 виявила бажання та надала згоду залишити у своїй сім'ї малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на правах тимчасового влаштування та проживання на період з 03.06.2025 до прийняття рішення органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району щодо встановлення опіки та, у подальшому, усиновлення хлопчика. 03.06.2025 ОСОБА_3 тимчасово влаштовано в родину позивача. Батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Оскільки у відповідачки не був зареєстрований шлюб, відомості про батька в свідоцтві про народження дитини було зазначено за її вказівкою у відповідності до ст.135 СК України. Позивач вказує, що за станом здоров'я вона може здійснювати опікунство, вона працевлаштована на посаді контролер-касира, в неї відсутня судимість, вона є законним представником дитини ОСОБА_3 , водить його на прийом до педіатра. Крім того, мати дитини, відповідач у справі - ОСОБА_2 за матеріальним та фінансовим станом не може виконувати батьківські обов'язки, та не заперечує про позбавлення її батьківських прав, а також не заперечує проти встановлення опіки або усиновлення дитини позивачкою. ОСОБА_1 турбується та піклується про хлопчика, створює всі належні умови для його розвитку, утримує і ставиться до нього, як до своєї рідної дитини. Також вказує, що будь-яких перешкод для спілкування матері з сином вона не чинила, втім, відповідачка свідомо самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина. Матір хлопчика, відповідач по справі, не проявляє до нього батьківських почуттів, та піклування, не приймає участі у його вихованні та утриманні, з підстав, як вона вказала у своїй заяві - відсутності у неї матеріального та фінансового стану. Також, зі слів позивача, відповідач має хронічну залежність, що характеризується компульсивним пошуком і вживанням психоактивних речовин, які негативно впливають на мозок та поведінку, змінюючи його структуру та функції. Позивач та її представник вважають, що позбавлення батьківських прав відповідачки відповідатиме інтересам дитини, оскільки з народження хлопчик проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі позивача і вона створює належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини.
Посилаючись на викладені обставини просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 11.08.2025 відкрито провадження у справі.
25.08.2025 на підставі розпорядження керівника апарату Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, у зв'язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді ОСОБА_5 , призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 справу передано головуючому судді Коваленко П.Л.
Ухвалою судді від 01.09.2025 справу прийнято у провадження, постановлено розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначено час та місце проведення підготовчого судового засідання.
04.09.2025 від представника позивача Силкіної Н.І. до суду надійшло клопотання про виклик свідків.
Ухвалою суду від 22.09.2025 витребувано з Органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.09.2025 від ОСОБА_2 до суду надійшла заява про визнання позову, в якій вона повністю визнала заявлені позивачем вимоги та не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.
09.10.2025 від представника третьої особи Олександра СТЕШЕНКО до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи Акту обстеження умов проживання позивача ОСОБА_1 , заяви ОСОБА_2
22.10.2025 в судовому засіданні на місці постановлено - задовольнити клопотання представника позивача Силкіної Н.І. про виклик свідків.
10.11.2025 від Органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району до суду надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судовому засіданні, яке відбулось 24.11.2025 протокольно закрите підготовче судове засідання у справі, справу призначено до судового розгляду по суті. Також, представник позивача Силкіна Н.І. відмовилась від виклику свідків, про що раніше подавала клопотання до суду.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Силкіна Н.І. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, причин неявки суду не повідомила, викликалась за адресою реєстрації місця проживання шляхом направлення судової повістки. При цьому направила на адресу суду заяву про повне визнання позовних вимог.
Представники третіх осіб до суду не з'явились, направивши заяви про розгляд справи без їх участі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , про що Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), 27.05.2025 складено відповідний актовий запис №408, та що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . Батьками ОСОБА_3 , згідно із свідоцтвом про народження є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 , звернулась із заявою від 03.06.2025 до Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради, в якій виявила бажання залишити у своїй сім'ї ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з подальшим влаштуванням на правах тимчасового влаштування.
За результатами розгляду зазначеної вище заяви ОСОБА_1 , наказом начальника Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради Наталії СИВОРАКШІ №3523 від 03.06.2025, тимчасово влаштовано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитину, яка залишилась без батьківського піклування, в родину ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Мати дитини, малолітнього ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , яка є відповідачем у справі засуджена за ч. 1 ст. 309 КК України (незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту) вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20.10.2023 у справі №336/10827/23, провадження №1-кп/336/1045/2023. Вирок набрав законної сили 19.12.2023.
Також, ОСОБА_2 засуджена за ч. 2 ст. 389 КК України (ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт) вироком Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 23.12.2024 у справі №336/12656/24, провадження №1-кп/336/1670/2024.
Згідно із заявою відповідачки ОСОБА_2 від 22.09.2025, остання повністю визнала заявлені позивачем вимоги і не заперечувала проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.
Крім того, в матеріалах справи наявна копія заяви ОСОБА_2 , в якій вона зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за матеріальним та фінансовим станом виконувати батьківські обов'язки не може та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_3 та не заперечує проти опіки або усиновлення його ОСОБА_1 .
Згідно із довідкою про доходи, ОСОБА_1 працює в ПАТ «Запоріжзв'язоксервіс» на посаді контролера-касира та у період з листопада 2024 по квітень 2025 отримала дохід у розмірі 68827,53 грн.
Позивач ОСОБА_1 може здійснювати опікунство за станом здоров'я, що підтверджується Висновком про стан здоров'я особи №112/5від 19.06.2025, наданим КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги №2» запорізької міської ради.
Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» підтверджується, що ОСОБА_1 не притягалась до кримінальної відповідальності, не має не знятої чи непогашеної судимості, не перебуває в розшуку.
Відповідно до декларації про вибір лікаря, який надає первинну допомогу №0001-КАНН-Н210 довіреною особою дитини ОСОБА_3 є ОСОБА_1 , яка також приходить з ним на прийом до лікаря педіатра (довідка КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» ЗМР).
Згідно з актом обстеження умов проживання, який складено відділом по Комунарському району служби (управління) у справах дітей ЗМР, проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено, що житло розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку та складається з двох кімнат: кухні, столової, сумісного санвузлу, комірної, присадибної ділянки. Умови проживання задовільні, наявні газ-водо-електропостачання, кімнати умебльовані, наявна вся необхідна побутова техніка, власне опалення (котел). Для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є окрема кімната для сну та розвитку, є дитяче ліжко, одяг за віком та сезоном, іграшки, харчування, памперси.
Також, судом досліджений висновок, наданий Органом опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (вих.№3546/01-34/22.01-2123 від 31.10.2025). В наданому висновку вказано, що спеціалістами відділу здійснено вихід за адресою мешкання ОСОБА_2 , однак потрапити до помешкання не вдалося, оскільки ОСОБА_2 не надала доступу, аргументуючи це тим, що в будинку не прибрано. ОСОБА_2 зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав по відношенню до малолітнього ОСОБА_7 , 2025 р.н. Також, ОСОБА_2 була запрошена на засідання комісії з питань захисту прав дитини, але не прибула на нього та додаткових пояснень не надала. Враховуючи матеріали справи, надані пояснення матері дитини, її небажання займатися вихованням сина, а також погодження із позбавленням її батьківських прав відносно сина, спеціаліст відділу прийшла до висновку, що мати дитини не намагається боротись за своє право бути матір'ю, ігнорує можливість змінити ставлення до виховання дитини. Підсумовуючи, районна адміністрація Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд виходить з таких норм чинного законодавства.
Частинами 1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої ВРУ 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 (HUNT v. UKRAINE, Заява N31111/04) Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (Заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним (параграф 76).
ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв'язки дитини з її сім'єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім'я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв'язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім'ю. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за ст.8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров'ю та розвитку дитини (п. 100, Справа "Мамчур проти України" від 16.07.2015, №10383/09).
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що у справах стосовно дітей у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, виходячи із об'єктивних обставин спору, а потім осіб, які висувають відповідні вимоги.
При цьому, згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до Постанови КМУ від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини», затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини та Типове положення про комісію з питань захисту прав дитини.
Так, згідно з п. 3 Порядку, органами опіки та піклування є районні, районні у м.м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей, запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей.
Частинами 8-9 статті 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
За нормами ч.ч. 1-5 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Як передбачено ч.ч. 2, 3 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених п. 2, 4 і 5 ч. 1 цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
Статтею 165 СК України врегульовано, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Крім того, згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Як передбачено ч.1 ст.12 вказаного закону, на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Суд враховує й роз'яснення, наведені у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та виходить з того, що ухилення матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків з моменту народження дитини у справі знайшло своє підтвердження, адже відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток сина, його навчання, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не виявляє інтересу до дитини та взагалі погоджується на позбавлення її батьківських прав.
Таким чином, матеріали справи містять достатню сукупність доказів, які підтверджують доводи позивача про невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини.
Підстав для застосування тимчасового заходу у вигляді відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав, який здійснюється на підставі ст. 170 СК України, враховуючи встановлені фактичні обставини справи, судом не встановлено.
За таких обставин, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , беручи до уваги всі належні, допустимі та достатні докази, у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає за доцільне задовольнити позов у повному обсязі, позбавити відповідача батьківських прав відносно її сина.
При цьому, обраний позивачем спосіб захисту відповідає приписам ст. 16 ЦК України та є ефективним для захисту прав дитини, відповідає її законним інтересам.
Відповідно до ч. 6 ст. 164 СК України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили необхідно надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Оскільки позивач виявила бажання залишити витрати по сплаті судового збору за нею, суд не вирішує це питання як того вимагає стаття 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 12-13, 76-81, 133, 141, 209, 223, 229, 244-245, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-282, 432 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку м.Запоріжжя, батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, код ЄДРПОУ: 37573885, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, просп.Моторобудівників, 34.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району, код ЄДРПОУ: 37573541, адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, буд. 32.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П.Л. Коваленко