Дата документу 02.12.2025
Справа № 334/6756/25
Провадження № 2-а/334/111/25
02 грудня 2025 року
Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Гнатюка О.М.,
за участю секретаря Якущенко Е.Р.,
позивача ОСОБА_1
відповідача Никитенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта Никитенко Мирослави Валентинівни, Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративний позовом.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 5 липня 2025 р. інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом Никитенко Мирославою Валентинівною винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП України. У постанові відповідач стверджує, що позивачем порушено п.8.4 ПДР України.
Позивач зазначає, що він рухаючись по вулиці Світла зі сторони мостів в сторону Ювілейного ринку, після АЗК БРСМ Нафта повернув праворуч на стоянку, через деякий час виїхавши звідти у зворотному напрямку зупинився на проїжджій частині праворуч з дотриманням всіх правил дорожнього руху та залишив автомобіль. Повернувшись через декілька хвилин, він побачив транспортній засіб патрульної поліції з проблисковими маячками, сів до свого автомобіля та продовжив рух. Його зупинив патрульний, який повідомив, що позивач не виконав вимогу дорожнього знаку 3.34, який знаходився далеко позаду на перехресті. Після того як позивач пояснив йому, що він знак 3.34 не бачив, так як рухався з іншої сторони і його не перетинав, і тому не міг знати, що він встановлений і там не можна зупинятись, підійшов другий патрульний, а саме ОСОБА_2 . В нього запитали чи є відеореєстратор, після чого було складено постанову, аргументуючи це тим, що позивач повинен був бачити цей знак.
Позивач також зазначає, що відповідачем винесено постанову із істотним порушенням прав та правових гарантій. Постанову винесено «на місці вчинення правопорушення» (просто на дорозі) та відразу після того, як правопорушення, нібито, було вчинено.
Просить постанову від 05 липня 2025 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП України, - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Крім того, позивачем подано заяву про поновлення строків подання позовної заяви.
Згідно з ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості щодо технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис. Такі відомості в тексті постанови відсутні.
Відповідно до ПДР України знак 3.34 “Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте таких доказів немає, і в постанові про такі докази (додатки до протоколу), не йдеться.
Позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову серії ЕНА № 5145729 від 05.07.2025 р., винесену посадовою особою - інспектором 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом ОСОБА_2 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги. Зазначив, що знак 3.34 не бачив, так як рухався з іншої сторони і його не перетинав, і тому не міг знати що він встановлений і там не можна зупинятись.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечувала щодо можливості задоволення позову. Вказала, що постанова про адміністративне правопорушення стосовно позивача складена відповідно до вимог закону, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся із дотриманням процесуальних норм.
Представником Департаменту патрульної поліції Малій О.М. подано відзив на позовну заяву, де зазначив, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню.
Оскільки подія, що передувала винесенню оскаржуваної постанови мала місце 05.07.2025 року, то станом на день надходження ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками до неї (11.09.2025) неможливо надати відеозаписи як з портативних відеореєстаторів, так й з відеореєстратора, встановленого в службовому транспортному засобі.
Таким чином обставини, на які вказує Позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення у його діях.
Просив в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Дослідивши письмові докази та оцінивши їх сукупності, судом встановлено такі факти і відповідні їм правовідносини.
Із постанови серії ЕНА № 5145729 від 05.07.2025 за ч. 1 ст. 122 КУПАП про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, вбачається, що 05.07.2025 10:39 в м. Запоріжжя, по вулиці Світла (Будьоного), 20 водій керуючи транспортним засобом, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.34 в зоні дії знаку, чим порушив п. 8.4. в. Правил дорожнього руху. Був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340,00 гривень.
За приписами п. 8.4. в ПДР України, заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху.
Згідно з п. п. 1.1 ПДР України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
За положеннями п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Адміністративним правопорушенням за ч. 1 ст. 122 КУпАП є перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Розділом 8 ПДР України, встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.4 ПДР України, дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Відповідно до п. 8.2-1 ПДР України дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами п. п. 2, 3 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані у відповідності до закону, а належними якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП нічим не підтверджено, не надано докази відеозапису правовопрушення.
Відсутні докази того, дорожній знак 3.34 ПДР України був видимим за напрямком руху, встановлений обабіч дороги на тому її боці, де рухався (зупинявся) ОСОБА_1 . Відсутні докази, що позивач міг його бачити. Також відповідачем не доведено факт того, що ОСОБА_1 припаркував свій автомобіль на дорозі саме біля дорожнього знаку 3.34 ПДР України.
Відтак, суд приходить до висновку, що твердження позивача про відсутність належних та допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, недотримання його прав є обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, а також шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Суд вважає, що відповідачем не доведено факт вчинення позивачем порушення Правил дорожнього руху, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які документи та матеріали, які б могли бути визнані судом як належні та допустимі докази вчинення адміністративного правопорушення, а сама постанова про накладення адміністративного стягнення не дає суду достатніх підстав зробити висновок проте, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, при цьому відповідач, заперечивши проти задоволення позовних вимог, не представив суду документів та матеріалів, які б могли бути визнані судом як докази вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до вимог частини 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи відсутність достатніх та належних доказів на підтвердження правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд приходить до висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 244, 246, 255, 272, 286 КАС України, суд
Поновити ОСОБА_1 строк на подання позовної заяви.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора 1 взводу 1 роти 3 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області старшого лейтенанта Никитенко Мирослави Валентинівни, Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №5145729 від 05 липня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КупАП.
Закрити справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях подія і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя: Гнатюк О. М.