Справа № 308/6382/25
03 грудня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючої судді Голяни О.В., за участі секретарів судового засідання Газій А.Ю., Івашкович Д.А., позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Демченко Т.С., відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Гецко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у місті Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна,-
Стислий виклад позицій позивача та відповідача.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демченко Т.С., остаточно визначившись з позовними вимогами, просить суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 28.07.2020 по 20.10.2023, а також визнати земельну ділянку площею 0,0436 га, розташовану за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, урочище «Доманинська ферма», с/т «Ужгород-3», кадастровий номер 2124884800:11:010:0121, спільною сумісною власністю сторін, визначивши за кожним з них право власності на частину.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що сторони з травня 2019 року фактично проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, разом виховували дітей, мали спільний побут і бюджет. У період таких фактичних сімейних відносин, 12.07.2021 року, відповідачка придбала спірну земельну ділянку, яка, на переконання позивача, була набута за час спільного сімейного життя та за рахунок спільних коштів, а тому підпадає під презумпцію спільної сумісної власності. З огляду на це позивач вважає, що має право на частину земельної ділянки та просить суд встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнати спірну ділянку спільною сумісною власністю сторін.
14.07.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що твердження позивача щодо проживання сторін однією сім'єю з травня 2019 року не відповідають дійсності. Позивач у різних частинах позовної заяви вказує різні періоди спільного проживання - з травня 2019 року та з 01 вересня 2019 року. При цьому встановлено, що відповідачка 22.12.2018 року уклала шлюб із ОСОБА_3 (актовий запис №224), який був розірваний лише 25.06.2020 року (справа №308/2158/20). У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . З огляду на вимоги статті 25 СК України, особа може перебувати одночасно лише в одному шлюбі, а тому встановлення факту проживання однією сім'єю з іншою особою до припинення попереднього шлюбу є юридично неможливим.
Посилання позивача на матеріали справи про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 (справа №299/820/24) відповідачка вважає необґрунтованими, оскільки ці матеріали містять відомості про малолітню дитину, не стосуються предмета цього провадження та не підлягають розголошенню. Крім того, зі змісту позовної заяви у тій справі випливає, що дитина проживала саме з відповідачкою, а не з позивачем. Народження у сторін спільної доньки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка не заперечує, однак наголошує, що цей факт сам по собі не доводить наявності спільного бюджету, ведення спільного господарства чи проживання однією сім'єю у період до укладення шлюбу. Вона зазначає, що з моменту народження дитини не перешкоджала спілкуванню позивача з донькою, проте спільного господарства сторони не вели.
Відповідачка вказує, що в період з 2020 по жовтень 2023 року позивач не мав стабільного доходу та не міг забезпечувати сімейний бюджет. Фінансове забезпечення відповідачки, витрати на оренду житла, комунальні послуги, продукти, одяг та утримання дітей здійснювала її мати - ОСОБА_6 , що підтверджується наданими квитанціями та заявою. Оплату за навчання дітей у дитячих закладах також здійснювала мати відповідачки.
Щодо довідок ЖБК «Горняк» та ОСББ «Богомольця, 17» відповідачка зазначає, що вони містять невірні дані, зокрема зазначають її як «дружину» позивача у періоди, коли шлюб між сторонами не був укладений, та відображають відомості щодо сина ОСОБА_4 , який не є сином позивача. На думку відповідачки, такі довідки не можуть бути належними доказами.
Посилання позивача на фото, спільні прогулянки чи святкування відповідачка вважає непоказовими, оскільки доброзичливі стосунки та спілкування батька з дитиною не підтверджують фактичних шлюбних відносин.
Щодо спірної земельної ділянки відповідачка зазначає, що вона придбала її 12.07.2021 за особисті кошти у період, коли не перебувала у шлюбі з позивачем. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України майно, набуте одним із подружжя до укладення шлюбу, є його особистою приватною власністю. Придбання відбулося за відсутності внеску позивача.
Процесуальні дії по справі.
06.05.2025 за протоколом автоматизованого розподілу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області судової справи між суддями вищевказану справу передано на розгляд судді Світлик О.М. /т.1, а.с.44/.
Ухвалою суду від 09.05.2025 /в складі головуючого судді Світлик О.М./ відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання /т.1, а.с.47-48/.
Ухвалою суду від 26.05.2025 /в складі головуючого судді Світлик О.М./ відмовлено у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_2 про відвід головуючої судді Світлик О.М. у цивільній справі №308/6382/25 /т.1, а.с.73-75/.
Ухвалою суду від 28.05.2025 /в складі головуючого судді Світлик О.М./ вжито заходи забезпечення позову в цивільній справі №308/6382/25 /т.1, а.с.103-104, 107-112/.
Ухвалою суду від 12.06.2025 /в складі головуючого судді Світлик О.М./ відведено суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М. від розгляду цивільної справи №308/6382/2. Справу №308/6382/25 передано до канцелярії Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області для визначення відповідальним працівником відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду іншого складу суду. /т.1, а.с.122-124/.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2025 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Голяну О.В. /т.1, а.с.126-127/.
Ухвалою суду від 16.06.2025 прийнято до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрацію шлюбу та поділ спільного сумісного майна; позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху /т.1, а.с.128/.
Ухвалою суду від 02.07.2025 продовжено розгляд справи /т.1, а.с.174/.
Ухвалою суду від 05.09.2025 заяву представника позивача про зміну предмета позову приєднано до матеріалів цивільної справи та продовжено розгляд цивільної справи за позовними вимогами, викладеними в заяві від 04.09.2025 /т.1, а.с.90-91/.
Ухвалою суду від 16.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 /т.2, а.с.116-118/.
Суд поновлює відповідачу строк на подання відзиву, оскільки такий пропущений з поважних причин.
У судовому засіданні 24.11.2025 суд ухвалою, постановленою без оформлення окремого процесуального документа, відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_10 , продавця земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , з тих мотивів, що відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання.
Заяви та клопотання.
Разом із позовною заявою представником позивача адвокатом Демченко Т.С. заявлено про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також клопотання про витребування доказів.
14.05.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Івашко Я.С. подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи /т.1, а.с.37-55/.
22.05.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Івашко Я.С. подано до суду про відкладення розгляду справи /т.1, а.с.56-57/.
26.05.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Демченко Т.С. через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, згідно з якою просила накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0436 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , з кадастровим номером 2124884800:11:010:0121, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, яка належить ОСОБА_2 /т.1, а.с.60-67/.
26.05.2025 від відповідача ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» надійшла заяву про відвід головуючій судді Світлик О.М. у даній цивільній справі /т1, а.с.68-71/.
27.05.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачкою ОСОБА_2 подано до суду заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову /т.1, а.с.77-99/.
11.06.2025 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Демченко Т.С. через підсистему «Електронний суд» надійшла заяву про відвід головуючій судді Світлик О.М. у даній цивільній справі /т.1, а.с.115-120/.
01.07.2025 через канцелярію суду представником позивача подано до суду заяву на виконання ухвали суду від 16.06.2025 /т.1, а.с.134-173/.
07.07.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача адвокатом Гецко В.В. подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи, про відкладення розгляду справи.
15.07.2025 через підсистему «Електронний суд» представниками обох сторін подані клопотання про відкладення розгляду справи /т.2, а.с.37-42/.
27.08.2025 представник відповідача та 31.08.2025 представник позивача подали через «Електронний суд» клопотання про долучення доказів /т.2, а.с.44-64, а.с.65-83/..
04.09.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано до суду клопотання про зміну предмету позову, в якій змінені позовні вимоги викладені наступним чином: встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період часу з 28.07.2020 по 20.10.2023; визнати земельну ділянку площею 0,0436 га, яка розташована за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, урочище «Доманинська реформа», с/т «Ужгород-3», з кадастровим номером 2124884800:11:010:0121, цільове призначення - для індивідуального садівництва, спільною сумісною власністю; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину вказаної земельної ділянки; визнати за ОСОБА_2 право власності на частину вказаної земельної ділянки.
29.09.2025 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача подане клопотання про відкладення підготовчого судового засідання /т.2, а.с.93-102, а.с.111-114/.
15.10.2025 представниками обох сторін подані заяви про проведення підготовчого судового засідання в їх відсутності /т.2, а.с.103-105/.
16.10.2025 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано до суду заяву про виклик свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 /т.2, а.с.106-110/.
Пояснення сторін та їх представників, надані в судовому засіданні.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 пояснив, що з вересня 2019 року проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 та її сином. Їх стосунки були постійними та серйозними, вони вели спільний побут, проживали разом без перерв. У певні періоди обговорювали можливість офіційного оформлення шлюбних відносин, оскільки він мав намір усиновити дитину відповідачки, і їх взаємини були спрямовані на створення сім'ї. Офіційний шлюб між ними було зареєстровано 20.10.2023.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечила з мотивів, викладених у відзиві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з вересня по грудень 2020 року проживала у м. Виноградів, у грудні 2020 - червні 2021 року вони з ОСОБА_11 мешкали разом, але з роздільним бюджетом; комунальні платежі та продукти оплачувала її мати. У червні-липні 2021 року вона проживала у Виноградові, у липні-вересні 2021 року - разом із ОСОБА_12 у Новому районі м. Ужгорода. З вересня 2021 року до 20.10.2023, зі слів відповідачки, вона неодноразово виїжджала до ОСОБА_13 та поверталася назад.
Відповідач зазначила, що їхні стосунки з ОСОБА_11 були конфліктними, вони часто сварилися та більшість часу проживали окремо, хоча спілкуванню батька з дітьми вона не перешкоджала. Стверджувала, що ОСОБА_12 постійної роботи не мав, спільного бюджету вони не вели, а кошти на проживання надсилала її мати; на її думку, свідки не можуть достовірно підтвердити спільне проживання, оскільки вона та ОСОБА_12 не ділилося з ними особистими обставинами.
Пояснила, що відомості, зазначені в її позовній заяві про позбавлення батьківських прав, поданій у іншому провадженні та підписаній адвокатом, не відповідають дійсності. Наполягала, що ОСОБА_14 дітей не утримував, фінансової участі у придбанні земельної ділянки не брав і працював неофіційно з доходом близько 300 грн на день.
Підтвердила, що земельну ділянку придбала за 4500 доларів США, а гроші отримала від матері, яка продала будинок у квітні-травні 2021 року та передала кошти через сусідку ОСОБА_15 . ОСОБА_12 при укладенні договору купівлі ділянки у нотаріуса присутній не був.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Сімейний стан та діти.
22.12.2018 ОСОБА_16 уклала шлюб із ОСОБА_3 (актовий запис №224), шлюб розірваний 25.06.2020 (справа №308/2158/20). У цьому шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 22.01.2019.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін по справі народилася спільна дитина - ОСОБА_17 , батьками у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 02.11.2024 зазначені батько ОСОБА_1 та мати ОСОБА_16 /т.1, а.с.14/.
20.10.2023 ОСОБА_1 та Тиводар/ ОСОБА_16 уклали шлюб, зареєстровано ЦНАПом виконавчого комітету Оноківської сільської ради, актовий запис №90, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 20.10.2023 /т.1, а.с.13/.
06.07.2024 ОСОБА_2 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; у тексті позову зазначено: «приблизно з травня 2019 року і до дня подання заяви спільний малолітній син проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні та утриманні її теперішнього чоловіка ОСОБА_12 … функції батька виконував та виконує чоловік позивачки ОСОБА_12 , якого дитина й називає батьком»; позов підписано 02.02.2024 представником ОСОБА_2 - адвокатом Овсепян К.А. /т.1, а.с.20-26, т.2, а.с.50-63/
Місце проживання сторін (довідки/акти).
Згідно з письмовою заявою ОСОБА_18 , ОСОБА_1 проживав у його будинку за адресою: АДРЕСА_2 у складі сім'ї - з жінкою ОСОБА_2 та сином ОСОБА_4 - у період з 01.10.2019 по 15.12.2019 /т.1, а.с.33/.
Відповідно до довідки житлово-будівельного кооперативу «Горняк»№14/6 від 17.03.2025, а також згідно з актом проживання від 17.03.2025, підписаним сусідами, встановлено, що ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю - жінкою ОСОБА_2 , сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_17 - проживав за адресою: АДРЕСА_3 у період з 15.12.2019 по 01.09.2021 /т.1, а.с. 27-28/.
Відповідно до довідки ОСББ «Богомольця 17» №2 від 17.03.2025, у періоді з 01.11.2021 по 01.11.2022 ОСОБА_1 та його сім'я - дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_4 та донька ОСОБА_17 - проживали за адресою: АДРЕСА_4 , а.с.29/.
Згідно з характеристикою закладу дошкільної освіти №12 загального розвитку Ужгородської міської ради від 05.03.2025, ОСОБА_17 та ОСОБА_4 відвідували навчальний заклад у період з 16.09.2022 по 03.01.2023, при цьому до дитячого садка дітей привозив батько - ОСОБА_1 , а забирали їх іноді мати, іноді батько /т.1, а.с.30/.
Згідно з довідкою №3/01 від 21.01.2025 встановлено, що ОСОБА_17 , донька ОСОБА_1 , дійсно відвідувала дитячий центр розвитку «HAPPY ENGLISH» у період з 25.04.2022 по 15.09.2022. У довідці також зазначено, що ОСОБА_1 повністю та своєчасно здійснював оплату за навчання дитини у цьому центрі /т.1, а.с.31/.
А довідкою ФОП ОСОБА_19 №4/01 від 21.01.2025 стверджено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідував дитячий центр розвитку «HAPPY ENGLISH» у період з 01.03.2022 по 29.07.2022. У довідці зазначено, що ОСОБА_1 регулярно привозив дитину до центру та забирав після занять, спілкувався з педагогічними працівниками щодо успіхів і розвитку дитини, а також повністю та своєчасно здійснював оплату за навчання /т.1, а.с.32/.
Показання свідків, допитаних в судовому засіданні
Свідок ОСОБА_7 пояснив, що у період з 2018 року по 2023 рік ОСОБА_2 та ОСОБА_14 проживали на ОСОБА_20 у приватному будинку, проживали постійно як чоловік та дружина. За словами свідка, ОСОБА_12 працював і забезпечував сім'ю. Щодо придбання земельної ділянки свідок зазначив, що вона купувалася для спільного проживання; за чиї кошти була придбана - йому невідомо. Також повідомив, що продукти для сім'ї купував ОСОБА_12 .
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що є кумом ОСОБА_21 його слів, у 2019 році ОСОБА_14 та ОСОБА_22 проживали разом у Доманинцях орієнтовно півроку, після чого спільно мешкали на АДРЕСА_5 ; спільне проживання він спостерігав у 2019-2023 роках. Квартира на АДРЕСА_5 , в якій вони проживали, належала ОСОБА_23 . Свідок неодноразово бував у ОСОБА_12 та ОСОБА_22 вдома. У 2019 році ОСОБА_14 працював водієм-навантажувачем у товаристві «Спецбуд Ужгород», згодом звільнився та працював електриком. За словами свідка, ОСОБА_14 забезпечував дітей та сім'ю. Коли саме подружжя зареєструвало шлюб, свідку невідомо. Спілкувалися вони часто - приблизно двічі на тиждень. Свідок також зазначив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_22 планували будівництво та придбали земельну ділянку, при цьому придбання здійснювали разом.
Свідок ОСОБА_8 , власниця квартири за адресою: АДРЕСА_6 , пояснила, що у листопаді-грудні 2019 року ОСОБА_14 разом із дружиною та дітьми вселилися до її квартири. Комунальні послуги оплачував ОСОБА_24 . Наприкінці літа - на початку осені 2021 року свідок попросила звільнити помешкання, після чого сім'я переїхала до іншого орендованого житла. Свідок також зазначила, що сім'ю матеріально підтримував ОСОБА_14 , а матеріали для відкриття ОСОБА_22 манікюрного кабінету були придбані саме ним.
Земельна ділянка та реєстрація прав.
12.07.2021 між ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_16 за ціною 2 522,00 грн укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0436 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124884800:11:010:0121, із цільовим призначенням - для індивідуального садівництва. Договір посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Єгер Н.Д. 12.07.2021 за реєстровим №1053 /т.1, а.с. 15-16/.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №432660947 від 24.06.2025, земельна ділянка з кадастровим номером 2124884800:11:010:0121 площею 0,0436 га перебуває у приватній власності ОСОБА_16 /т.1, а.с.149/.
19.08.2022 ОСОБА_16 уклала договір з ПрАТ «Закарпаттяобленерго» про тимчасове приєднання до електричних мереж об'єкта: АДРЕСА_7 , а.с.190-192/.
Договори підряду/послуг та придбання товарів.
Відповідно до квитанцій та видаткових накладних ТОВ «Епіцентр К» від 20.11.2021, 05.06.2022, 07.07.2022, 17.07.2025, 18.07.2022, 29.07.2022, 16.05.2023, 18.05.2023, квитанцій магазину «БеркутБуд» від 18.06.2022, квитанцій магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » від 20.11.2021 та 21.12.2021, накладних ФОП ОСОБА_25 від 31.05.2022, 18.06.2022, 07.07.2022, а також замовлення покупця від 19.07.2022 встановлено факт придбання різних товарів, при цьому у наданих документах не зазначено ім'я покупця.
04.04.2022 між ФОП ОСОБА_26 та ОСОБА_27 укладено договір №04.04.2022 на виготовлення і монтаж сходів вартістю 3600 євро; 05.04.2022 ОСОБА_27 внесла передоплату 1800 євро /т.2, а.с.186-187/.
Відповідно до накладної салону дверей «Шенген» від 04.05.2022 особа на ім'я ОСОБА_22 замовила двері в кількості 1 шт вартістю 25000,00 грн + 1000 грн монтаж /т.2, а.с.188/.
Відповідно до акту №157ОП від 25.10.2022, укладеного між ФОП ОСОБА_28 та ОСОБА_16 , мешканкою АДРЕСА_8 , виконано роботи з підключення до мережі Інтернет за адресою: АДРЕСА_9 , вартістю 1 000,00 грн /т.2,с.с.189/.
Відчуження майна 06.05.2021 та джерела коштів.
06.05.2021 ОСОБА_6 (матір відповідача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 та свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_5 ) уклала два договори відчуження належного їй майна: за договором купівлі-продажу житлового будинку (реєстр №1084) отримала 51 500,00 грн за житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_10 ; за договором купівлі-продажу земельної ділянки (реєстр №1085) отримала 10 334,00 грн за ділянку з кадастровим номером 2121280601:00:002:0024 за тією ж адресою. Загалом отримано 61 834,00 грн /т.2, а.с. 157-162/.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6 від 14.07.2025, її донька ОСОБА_2 не проживала постійно з ОСОБА_1 з вересня 2019 року, оскільки на той час перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. За твердженням заявниці, стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до їх офіційного одруження не були постійними: вони періодично «сходилися та розходилися», не ведучи спільного побуту на постійній основі. ОСОБА_6 також зазначила, що 12.07.2021 її донька придбала земельну ділянку площею 0,0436 га за кошти, які сама ОСОБА_6 отримала від продажу будинку в с. Букове Виноградівського району 06.05.2021 /т.2, а.с.138/.
До матеріалів справи долучено посвідчену нотаріально заяву ОСОБА_29 від 14.07.2025, із якої вбачається, що ОСОБА_6 неодноразово передавала своїй доньці ОСОБА_30 грошові кошти: 3000 євро у листопаді 2021 року, 15000 євро у лютому 2022 року, 2000 євро у липні 2022 року. Також заявниця повідомила, що їй відомо про придбання ОСОБА_30 земельної ділянки площею 0,0436 га за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, урочище «Доманинська Реформа», кооператив «Ужгород-3», з кадастровим номером 2124884800:11:01:0121, на якій остання розпочала будівництво за кошти матері. Заявниця також підтвердила, що ОСОБА_2 проживала з ОСОБА_31 з 20.10.2023 /т.2, а.с.142/.
Відомості про отримання сторонами офіційних доходів у період придбання спірного майна в матеріалах справи відсутні.
Перекази/оплати (банківські та міжнародні).
Відповідно до квитанцій АТ «Райффайзен Банк» від 16.11.2021 /сума 10 000,00 грн/, 16.11.2021 /10 000,00 грн/, 27.11.2021 /1 800 грн/, ОСОБА_6 здійснювала переказ на картку № НОМЕР_6 /т.2, а.с.168-170/.
Відповідно до квитанцій АТ «Райффайзен Банк» встановлено, що ОСОБА_6 здійснила оплату за електроенергію за о/р НОМЕР_7 ОСОБА_16 у С/Т «Ужгород-3» (11111/Б/Н), а саме: 10.01.2025 - 28 170,00 грн заборгованість за 2014 рік; квитанція №314790980 від 12.02.2025 - 1 300,00 грн за січень 2025 року; квитанція №302079943 від 14.11.2024 - 5 000,00 грн за жовтень 2024 року; квитанція №297313242 від 13.10.2024 - 10 000,00 грн за вересень 2024 року; квитанція №292226219 від 10.09.2024 - 5 000,00 грн за серпень 2024 року; квитанція №287495970 від 10.08.2024 - 5 000,00 грн за липень 2024 року; квитанція №280028646 від 24.06.2024 - 5 000,00 грн за травень 2024 року/т.2, а.с.171-177/..
Відповідно до квитанцій про переказ грошових коштів /на німецькій мові/ ОСОБА_32 відправляла ОСОБА_27 20.09.2022 - 1000 євро, 31.08.2022 - 2031,00 євро, 23.06.2023 - 1531 євро, та ОСОБА_33 28.11.2023 - 2031 євро /т.2, а.с.178-181/.
Фотографії певних подій
До матеріалів справи долучені сімейні фотографії, які відображають спільне сімейне життя сторін у різні періоди та підтверджують тривалість і сталість їхніх взаємин. Зокрема: фото сторін із дитиною ОСОБА_4 з підписом «грудень 2019»; фото, на якому ОСОБА_2 вагітна, з підписом «квітень 2020»; фото сторін із новонародженою дитиною, датоване травнем 2020; фото сторін з двома дітьми з підписом «літо 2020»; фото зі святкування дня народження в оточенні інших осіб із підписом «травень 2021»; а також фото аналогічного змісту від січня 2022 /т.1, а.с. 34-39/.
Оцінка суду.
Між сторонами виник спір щодо поділу спірного майна, в якому позиція позивача ґрунтується на тому, що він спільно проживав з відповідачем однією сім'єю, під час такого проживання вони придбали земельну ділянку, а тому за ним необхідно визнати право власності на 1/2 частину спірного майна. Відповідач вказані вимоги заперечила в повному обсязі.
Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об'єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім'ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об'єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) та інших.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім'єю спрямоване на довготривалі відносини (див.: постанову Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19)).
Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може однозначно свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).
Частина друга статті 328 ЦК України передбачає презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, зокрема, якщо інше прямо не випливає із закону. Інше передбачене статтею 60 СК України, згідно з якою будь-яке майно, набуте за час шлюбу, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно, набуте у період шлюбу, є спільним сумісним майном (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) постанову Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17 (провадження № 61-38303св18)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
Суд встановив, що у справі наявна достатня сукупність доказів, які підтверджують факт проживання ОСОБА_34 та ОСОБА_2 однією сім'єю у період, що має значення для вирішення спору щодо правового режиму спірного майна.
Довідка ЖБК «Горняк» №14/6 від 17.03.2025 та акт, підписаний сусідами, підтверджують проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхніх дітей за адресою: АДРЕСА_6 з 15.12.2019 по 01.09.2021. Довідка ОСББ «Богомольця 17» №2 від 17.03.2025 підтверджує подальше проживання сім'ї за адресою: АДРЕСА_11 з 01.11.2021 по 01.11.2022.
Показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_7 є узгодженими та доповнюють одна одну у частині спільного проживання сторін, ведення спільного побуту, матеріального забезпечення сім'ї позивачем і сприйняття сторін як подружжя їхнім оточенням. Свідок ОСОБА_8 підтвердила спільне заселення сторін у листопаді-грудні 2019 року до її квартири та проживання як подружжя, при цьому комунальні платежі сплачував ОСОБА_24 . Свідок ОСОБА_9 зазначив, що у 2019-2023 роках неодноразово бачив сторін разом за місцем їх проживання та знав про їхні спільні плани щодо придбання земельної ділянки та будівництва. Свідок ОСОБА_7 , хоча й помилково назвав адресу проживання («на ОСОБА_20 »), однак підтвердив постійне спільне проживання сторін, участь позивача у забезпеченні сім'ї та веденні спільного побуту.
Посилання відповідачки на періодичні виїзди до м. Виноградів Закарпатської області не підтверджені жодними доказами та не є свідченням припинення сімейних відносин і не спростовують факту спільного побуту та взаємних прав та обов'язків сторін.
Народження у сторін спільної дитини - ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_2 та подальше укладання шлюбу 20.10.2023 є обставинами, що достовірно свідчать про існування між сторонами сімейних відносин та взаємних обов'язків, притаманних подружжю. Зазначені факти узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують сталість сімейних зв'язків сторін у спірний період.
Долучені до матеріалів справи сімейні фотографії, датовані груднем 2019 року, квітнем 2020 року, травнем 2020 року, літом 2020 року, травнем 2021 року та січнем 2022 року, демонструють спільне дозвілля сторін, їх участь у вихованні дітей, святкування сімейних подій разом та інші прояви їх спільного сімейного життя. У сукупності ці зображення підтверджують сталість та тривалість фактичних шлюбних відносин та їх продовження після придбання спірного майна.
Відомості з характеристик та довідок закладів дошкільної освіти («HAPPY ENGLISH», ЗДО №12) підтверджують, що у 2022 - на початку 2023 років ОСОБА_14 привозив та забирав дітей, спілкувався з педагогами, своєчасно здійснював оплату навчання. Це свідчить про існування спільного бюджету та продовження сімейного способу життя після придбання земельної ділянки у липні 2021 року.
Звернення відповідача 06.07.2024 до суду з позовом до колишнього чоловіка про позбавлення його батьківських прав і зазначення в позовній заяві, що: «приблизно з травня 2019 року і до дня подання заяви спільний малолітній син проживає разом із матір'ю та перебуває на її утриманні та утриманні її теперішнього чоловіка ОСОБА_12 … функції батька виконував та виконує чоловік позивачки ОСОБА_12 , якого дитина й називає батьком» також підтверджує спільне проживання сторін.
Суд критично оцінює твердження відповідачки про те, що позовна заява була складена адвокатом без її відома, оскільки викладені в ній обставини щодо сімейних відносин, участі позивача у вихованні дитини, її утриманні з 2019 року та виконанні « ОСОБА_12 » батьківських функцій не могли бути вигадані адвокатом самостійно. Такі відомості можуть бути сформульовані виключно зі слів самої відповідачки, оскільки лише вона володіє інформацією про внутрішні сімейні обставини. Наведені у позові дані мають особистісний та інтимний характер, що виключає можливість їх самостійного встановлення адвокатом без спілкування з клієнтом; до того ж такі деталі повністю узгоджуються з рештою доказів у цій справі. У разі незгоди з викладеними у позові обставинами відповідачка мала б заявити про це одразу після ознайомлення з документом, проте таких даних суду не надано.
Таким чином, у справі наявні узгоджені, об'єктивні та взаємодоповнюючі докази, що підтверджують факт проживання сторін однією сім'єю, ведення ними спільного господарства, наявність спільного бюджету протягом періоду, який охоплює час придбання спірної земельної ділянки.
12.07.2021 ОСОБА_35 придбала земельну ділянку площею 0,0436 га, розташовану за адресою: с. Оноківці, урочище «Доманинська реформа», с/т «Ужгород-3», кадастровий номер 2124884800:11:010:0121. На момент придбання спірного майна сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Доводи відповідачки про придбання ділянки «за гроші матері» суд оцінює критично. Відповідачка в судовому засіданні стверджувала, що придбала майно за 4 500 доларів США (за договором 2522,00 грн), які нібито отримала від матері, однак жодних належних та допустимих доказів факту передачі вказаної суми або здійснення дарування валютних цінностей суду не подано. Частина п'ята статті 719 ЦК України передбачає обов'язкове нотаріальне посвідчення договору дарування валютних цінностей; доказів існування такого договору у матеріалах справи немає.
Подані стороною відповідача письмові заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_29 , посвідчені нотаріально, також не можуть бути прийняті судом як належний доказ. Як роз'яснив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.05.2020 у справі №200/17947/16-ц, цивільне процесуальне законодавство не передбачає можливості надання показань свідків шляхом посвідчення їх нотаріусом, оскільки такий порядок виключає можливість безпосереднього допиту й не забезпечує реалізацію права сторін ставити свідку запитання.
Перекази коштів від ОСОБА_6 , підтверджені квитанціями, здебільшого датовані кінцем 2021-2023 років, тобто вже після укладення договору від 12.07.2021 та державної реєстрації права власності, що виключає їх зв'язок із фінансуванням придбання спірної земельної ділянки.
Крім того, жодна зі сторін не надала суду доказів отримання офіційних доходів у період придбання ділянки, які могли б свідчити про наявність у відповідачки особистих цільових коштів для її придбання. Відсутність підтверджених джерел походження коштів сукупно з іншими наведеними обставинами, додатково спростовує доводи відповідачки про придбання ділянки виключно за її особисті кошти.
Встановлена сукупність доказів свідчить, що земельна ділянка була набута у період, коли сторони проживали однією сім'єю, вели спільний побут і спільний бюджет, а тому відповідно до ст. 74 СК України є об'єктом їх спільної сумісної власності.
Щодо обраного позивачем способу захисту.
Позивач, звертаючись до суду за захистом своїх права щодо майна, яке він набув під час спільного проживання однією сім'єю із відповідачем без реєстрації шлюбу заявив дві вимоги: встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу; визнання земельної ділянки спільною сумісною власністю сторін та визначення за кожним з них права власності на частину.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо особливостей застосування способів захисту цивільних прав, що враховується у спірних правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
Так, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким,
а цілком конкретним способом захисту свого права.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Велика Палата Верховного Суду виснувала, що у справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов'язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи.
Також Верховний Суд робив висновки про те, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Такий підхід є релевантним до спірних правовідносин і суд його враховує, а тому у задоволенні позовних вимог про встановлення юридичного факту і визнання об'єкта спільним сумісним майном суд відмовляє з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту прав.
Виходячи з вищевикладеного, суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку про часткове задоволення позову.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на частину земельної ділянки площею 0,0436 га, розташованої за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, с. Оноківці, урочище «Доманинська реформа», с/т «Ужгород-3», кадастровий номер 2124884800:11:010:0121.
У задоволенні решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_12 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_9 .
Суддя О.В. ГОЛЯНА