Справа № 302/1389/25
Провадження № 2-др/302/11/25
03.12.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
з участю секретаря судового засідання Сита Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Міжгір'я Закарпатської області, в порядку спрощеного позовного провадження, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовною заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Заочним рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 21 листопада 2025 року позовну заяву задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННА НОВА» заборгованість за Кредитним договором № 8060150525 від 04.05.2025 року у сумі 28 320,00 грн та витрати на сплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат було призначено на 03 грудня 2025 року о 13:30 год у приміщенні Міжгірського районного суду Закарпатської області.
26 листопада 2025 року представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з відповідачки витрати на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн. Розгляд заяви просив здійснити без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася та повідомлялася про день, час і місце розгляду справи шляхом розміщення відповідного виклику на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася, що відповідає частині другій статті 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи в межах вирішення питання про судові витрати, дійшов таких висновків.
Згідно приписів статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати;
4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Додаткове судове рішення є невід?ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з частинами 1, 3 статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом частин п'ятої та шостої вказаної статті, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Важливими є також висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до суду надано Договір № 06-05/2025 від 06.05.2025 року, заявку № 3460807767 від 02.07.2025 року, платіжну інструкцію № 7 від 24.11.2025 року, акт приймання-передачі наданих послуг від 25.11.2025 року до Договору № 06-05/2025 від 06.05.2025 року (т. 1, а. с. 120-134).
Відповідачка не скористалася правом подання клопотання про зменшення суми витрат на правничу допомогу.
Оцінюючи заявлені вимоги у сукупності з наданими доказами, суд враховує положення пункту 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якої при визначенні суми компенсації суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.
З огляду на обсяг виконаної адвокатом роботи, підготовку процесуальних документів, а також складність спору, суд дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума витрат у розмірі 5 000,00 грн є співмірною з наведеними критеріями.
Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення у частині стягнення витрат на правничу допомогу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Надані докази підтверджують фактичність, необхідність і розумність понесених витрат, а їх розмір відповідає критеріям співмірності, визначеним ЦПК України та практикою Верховного Суду й ЄСПЛ. Підстав для відмови в задоволенні заявлених вимог, а також для зменшення суми витрат суд не встановив.
На підставі викладеного та керуючись положеннями статей 133, 137, 141, 258-261, 270ЦПК України, суд
Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «ІННА НОВА» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, будинок 10, поверх 2, офіс 5, код ЄДРПОУ: 44127243), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п?ять тисяч гривень).
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.
Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Пухальський С. В.