Справа № 301/2653/25
2/301/1418/25
"27" листопада 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Бобик О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2025 між між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №52002-01/2025 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». 27.05.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу№27052025, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ЄАПБ» належні йому права вимоги відповідно до реєстру боржників. Згідно реєстру боржників від 27.05.2025 позивач набув права вимоги до відповідача у сумі 34840,00 грн, яка складається з 13000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14040,00 грн - заборгованість за відсотками, 6500,00 грн - заборгованість за штрафом, 1300,00 грн - комісія за видачу кредиту.
За наведених обставин просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 34840,00грн та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 10.10.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позов відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог. Посилається на те, що в матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між кредитором та позивачем у повному обсязі, у тому числі докази оплати за вказаним договором. Зазначає, що позивач не надав докази видачі грошових коштів відповідачу, не довів правильності нарахування суми заборгованості, а також не може стягувати комісію і штрафні санкції із відповідача. Просив відмовити у задоволенні позову.
У відповіді на відзив представник позивача вказує на те, що обставини на які посилається відповідач є необгрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених у Постановах ВС. На спростування доводів відповідача просив долучити до матеріалів справи докази надання кредитних коштів за договором №52002-01/2025, детальний розрахунок заборгованості, платіжну інструкцію до договору факторингу. Просив позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання представник позивача не з'явився, позовна заява містить клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, 24.01.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №52002-01/2025 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», який ОСОБА_1 підписав за допомогою одноразового ідентифікатора Y988.
Відповідно до умов договору ТОВ «Стар Файненс Груп» надав відповідачу кошти у кредит у сумі 13000,00 грн строком на 120 днів, кінцева дата погашення 23.05.2025, які відповідач зобов'язався повернути та сплатити проценти за ставкою 0,90 % за день. Комісія за видачу кредиту 1300,00 грн (а.с.7-11).
Отримання коштів відповідачем в розмірі 13000,00 грн підтверджується доказами, наданими позивачем, кошти за договором позики було переведено на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с.84).
27.05.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ЄАПБ» укладено договір факторингу№27052025, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ЄАПБ» належні йому права вимоги відповідно до реєстру боржників (а.с. 16-17).
Відповідно до платіжного доручення №722 від 30.05.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило ТОВ «Стар Файненс Груп» оплату за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №27052025 від 27.05.2025 у сумі 4759461,36 грн (а.с.87).
А згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №27052025 від 27.05.2025, відбулося і відступлення прав вимоги за договором №52002-01/2025 де боржником є ОСОБА_1 , з загальним боргом 34840,00 грн, який складається з 13000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14040,00 грн - заборгованість за відсотками, 6500,00 грн - заборгованість за штрафом, 1300,00 грн - комісія за видачу кредиту (а.с.20).
Відповідно до розрахунку наданого позивачем, станом на 31.12.2024 року у відповідача виникла заборгованість в розмірі 34840,00 грн, яка складається з 13000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14040,00 грн - заборгованість за відсотками, 6 500,00 грн - заборгованість за штрафом, 1300,00 грн - комісія за видачу кредиту (а.с.21-22).
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його слід електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним".
Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (частина друга статті 1055 ЦК України).
Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд констатує, що у даному випадку кредитний договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 24.01.2025 правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Отже, сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20); від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21); від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20 (провадження № 61-6379св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Твердження відповідача щодо відсутності доказів перерахування йому кредитних коштів суд відхиляє, позаяк на підтвердження даних обставин позивач надав відповідну довідку iPay.uaТОВ «УПР» у якій зазначено про перерахування коштів на платіжну картку клієнта на суму 13000,00 грн, номер кратки НОМЕР_1 , яка узгоджується з маскою картки вказаній у кредитному договорі. Заперечуючи дану обставину, відповідач не надав належних та допустимих доказів, що відповідна картка належить не йому, хоча жодним чином не обмежений у можливості надання таких доказів, зокрема шляхом виписки з його рахунків.
Відтак, оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, кредитор виконав свої зобов'язання та перерахував кредитні кошти у розмірі 13000,00 грн на банківську карту відповідача, то між сторонами виникли кредитні зобов'язання.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виходячи із приписів п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тоді як ст. 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
А згідно вимог ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Внаслідок укладення договору про відступлення прав вимоги до позивача перейшли права кредитора за вказаним вище кредитним договором, і такий вправі вимагати повернення кредитних коштів через неналежне виконання зобов'язань за кредитним договором.
Доводи відповідача про відсутність доказів на підтвердження факту переходу прав вимоги до позивача спростовуються договором факторингу №27052025 від 27.05.2025, відповідно до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступає ТОВ «ЄАПБ» належні йому права вимоги відповідно до реєстру боржників, витягом з реєстру боржників до вказаного договору, згідно якого відбулося відступлення прав вимоги за договором №52002-01/2025 де боржником є ОСОБА_1 із загальним боргом 34840,00 грн, а також платіжним доручення №722 від 30.05.2025 про здійснення ТОВ «ФК «ЄАПБ» оплати ТОВ «Стар Файненс Груп» за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу №27052025 від 27.05.2025у сумі 4759461,36 грн.
Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань або які б спростовували суму заборгованості перед позивачем.
Судом встановлено, що умовами кредитного договору передбачено нарахування відсотків за користування кредитом та сплату комісії за видачу кредиту, визначені сторонами кредитування та безпосередньо узгоджені з позичальником шляхом підписання договору з такими умовами кредитування, а тому платежі за відсотками та комісією правомірно включені банком до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення неустойки, суд зазначає, що згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Україниу період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває по теперішній час.
Оскільки неустойка (штраф, пеня) у сумі 6500,00 грн нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українив будь-якому випадку звільняється від обов'язку сплати такої на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у сумі 28340,00грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ч.1 ст.141 Цивільного процесуальногокодексу Україниз відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2463,07 гривень гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 83, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.11, 258, 512, 514, 526, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12 Закону України "Про електронну комерцію", суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,мешканця: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість закредитним договором №52002-01/2025у розмірі 28340,00грн, яка складається з 13 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 040,00 грн - заборгованість за відсотками, 1 300,00 грн - комісія.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 2463,07 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 02.12.2025.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик