Справа № 301/2651/25
2/301/1416/25
"27" листопада 2025 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючої судді Бобик О.І.,
за участю секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Іршава у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Представник ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 16.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у кредит (далі договір позики) №71477672, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 42124. За цим договором позики позикодавець надав позичальнику у грошові кошти в сумі 8500,00 грн, на погоджених умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики та комісію за надання позики. У порушення умов договору відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого сума заборгованості становить 12609,86 грн, яка складається з: 7429,08 грн - заборгованості за основною сумою договору, 339,15 грн - заборгованості за відсотками, 850,00 грн - заборгованості за комісією, 3991,63 грн - заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача 12609,86 грн заборгованості , а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.
Ухвалою суду від 10.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від відповідача на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив.
У судове засідання представник позивача не прибув, але в позові зазначено про розгляд справи без участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засіданні не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, враховуючи відсутність відзиву відповідача, беручи до уваги, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України провести заочний розгляд справи та, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювати фіксацію процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Суд, дослідивши та перевіривши наявні у справі докази, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що 16.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №71477672, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 42124 (а.с.22-35, 38).
Відповідно до умов п.2.2. Договору позики ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 8 500,00 гривень, перерахувавши кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 котрий надано позичальником, строк кредитування 14 днів, процентна ставка 0,285% (фіксована), комісія за надання кредиту 10,00% від суми наданого Кредиту (850,00 гривень). Денна процентна ставка 0,999%. Проценти за понадстрокове користування кредитом 4% в день. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3850,42%. Орієнтовна загальна вартість кредиту 9689,15 %.
Згідно п. 2.5 договору позики, проценти за цим договором нараховуються щоденно, починаючи з другого дня користування кредитом до дати повернення, на залишок кредиту, виходячи із строку фактичного користування кредитом та до повного погашення заборгованості за договором.
За надання кредиту позичальник сплачує кредитодавцю комісію у розмірі 850,00 грн.
Параметри, порядок і графік повернення кредиту, сплата процентів та комісії за надання кредиту визначено в додатку №1 до договору (а.с. 36), який є його невід'ємною частиною.
ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» свої зобов'язання за вищевказаним договором виконало належним чином, перерахувавши грошові кошти у розмірі 8500,00 грн відповідачу (а.с.39).
Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором утворилась заборгованість у розмірі 12609,86 грн, яка складається з: 7429,08 грн - заборгованості за основною сумою договору, 339,15 грн - заборгованості за відсотками, 850,00 грн - заборгованості за комісією, 3991,63 грн - заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування (а.с.11-13).
Відповідно дост. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.
Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч.7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Законупорядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12ст. 11 вказаного закону).
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з вимогами ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно дост. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст. 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Судом встановлено, що умови зазначеного договору в частині своєчасності сплати боргу відповідачем не виконано. Таким чином доведено факт невиконання вимог закону, з боку відповідача.
Суд констатує, що відповідачем не надано жодного заперечення на позов, у тому числі й щодо розміру заборгованості, а тому суд бере до уваги долучені до позову докази щодо розміру заборгованості та її складових.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов слід задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 71477672 від 16.04.2025 у розмірі 12609,86 грн.
Що стосується судових витрат та витрат на правову допомогу, то судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову також підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 2422,40 гривень, пов'язаних зі сплатою судового збору, які документально підтверджені.
Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Стосовно заявленої представником позивача вимоги про відшкодування витрат понесених на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 4500,00 грн суд виходить з такого.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.
Надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.
Керуючись ст. ст .2,5, 10-13, 18, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст. 512, 514, 526, 530, 546,1048-1050,1082 ЦК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» (ЄДРПОУ 39861924, адреса: 01010, м.Київ, пл. Арсенальна, буд, 15) заборгованість за кредитним договором № 71477672 від 16.04.2025 у розмірі 12 609 (дванадцять тисяч шістсот дев'ять) гривень 86 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 гривень та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 02.12.2025.
Суддя Іршавського
районного суду: О. І. Бобик