Виноградівський районний суд Закарпатської області
_______________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5209/25
Номер провадження 2/299/1870/25
03.12.2025 року м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого-судді Леньо В.В., секретар судового засідання Казимірська Н.В., за участі позивачки - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому підготовочму судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . Останнім місцем реєстрації його проживання було АДРЕСА_1 . Разом із ним на день смерті проживала та була зареєстрована його дружина - позивач ОСОБА_1 .
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 , який завершений будівництвом, та згідно архівних даних Виноградівського РБТІ станом на 01.01.2013 зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, видане Виноградівською райдержадміністрацією 15.11.2000 на підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації №609 від 13.11.2000 року.
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла позивачка ОСОБА_1 так як постійно проживала із спадкодавцем на момент смерті.
Окрім позивачки спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 ЦК України є його сини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які спадщину після смерті батька не прийняли і не претендують на спадкове майно. Позивач зазначає, що спір за спадщину відсутній.
Позивач вказує, що прийняла спадщину, однак після звернення до державного нотаріуса отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Позивачка ОСОБА_1 вимоги позову підтримала та просила такі задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будучи повідомленими про день, час та місце проведення судового засідання належним чином, в судове засідання не з'явилися, однак подали на електронну адресу суду подали заяви, згідно яких заперечень проти вимог позивача немають, позовні вимоги визнають та просять суд розглянути справу у їх відсутність.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до положень абзацу 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України судом перевірено, що заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання позову не суперечать Закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
Заслухавши позивачку, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилаються позивачі в своїй позовній заяві, відповідачем позов визнано повністю, що не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому в порядку ст.174 ЦПК України визнання відповідачами позову прийнято судом.
Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України (2003 р.).
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 . Останнім місцем реєстрації його проживання було АДРЕСА_1 (а.с. 7, 8-8 зв.).
Разом із ним на день смерті проживала та була зареєстрована його дружина - позивач ОСОБА_1 (а.с. 17).
За життя спадкодавцями заповітного розпорядження залишено не було.
Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно, а саме: житловий будинок по АДРЕСА_2 , який завершений будівництвом, та згідно архівних даних Виноградівського РБТІ станом на 01.01.2013 зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, видане Виноградівською райдержадміністрацією 15.11.2000 на підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації №609 від 13.11.2000 року (а.с.14).
Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла позивач ОСОБА_1 на підставі ч.3 ст. 1268 Цивільного кодексу України, так як являлася спадкоємцем першої черги і постійно проживала із спадкодавцем на момент смерті.
Згідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Суд констатує, що позивачка ОСОБА_1 як спадкоємець за законом першої черги спадщину прийняла, оскільки проживала із спадкодавцем ОСОБА_4 на день його смерті, що стверджується довідкою старости Новосільського старостинського округу.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 відповідно до ст. 1261 ЦК України є його сини - відповідачв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.10), які спадщину після смерті батька не прийняли, із заявою при прийняття спадщини у нотаріальну контору не зверталися, та не заперечують проти визнання права власності на спадкове майно за позивачкою.
Родинні зв'язки підтверджуються копіями свідоцтва про одруження позивачки та копією свідоцтва про народження відповідачів (а.с, 9, 10).
В п.3.1 Узагальнення проведеного ВССУ від 16.05.2013 року відмічено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п.3.3 що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об'єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім'я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.
Отже, застосуванню підлягаєст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно дост.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину.Статтею 1297 зазначеного Кодексувстановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, але отримала відмову, оскільки позивачкою не представлено правовстановлюючих документів щодо належності спадкового майна спадкодавцеві. Також позивачці рекомендовано звернутися до суду для встановлення права власності на спадкове майно.
Верховний Суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 роз'яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.
Разом з цим з матеріалів справи встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на спадкове у позивачки відсутні.
КП Виноградівське РБТІ здійснило технічну інвентаризацію житлового будинку. Виготовлено технічний паспорт.
Відповідно до Довідки КП Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації № 759 від 08.10.2025 року житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 (бувша АДРЕСА_3 станом на 01.01.2013 зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, видане Виноградівською райдержадміністрацією 15.11.2000 на підставі розпорядження голови Виноградівської райдержадміністрації № 609 від 13.11.2000 року (а.с.14).
Відповідно до вимог п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Згідно ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.
Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, а частиною 3 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У відповідності до вимог ст.392 ЦК України - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
У пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Згідно зі ст. 1268 ЦК України - спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до вимог ч.1ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Дане зобов'язання встановлено законодавством у зв'язку з тим, що право власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.
Нормами ч.3. ст.3 Закону України"Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Відповідно до "Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно", рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (в редакції від 01.01.2013 року), рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред"явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.382ч.2, ст.392 ЦК України).
Таким чином, враховуючи встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, а також оцінюючи надані докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 223, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст.5, 16, 328, 392, 1218, 1220, 1222, 1225, 1261, 1265, 1268 ЦК України, Постанови ПВС України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», суд, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 03.12.2025 року.
ГоловуючийЛеньо В. В.