Справа № 297/3426/25
03 грудня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника власника арештованого майна ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про скасування ухвали про накладення арешту на майно від 19.08.2025 року № 297/2637/25 в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071060000358 від 11 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
встановив:
Представник власника арештованого майна ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, у якому просить зняти арешт накладений ухвалою слідчого судді від 19.08.2025 року № 297/2637/25.
Своє клопотання мотивує тим, що у кримінальному провадженні за №12025071060000358 від 11 серпня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон України, в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, сприяла шляхом надання вказівок, порад та засобів, незаконному переправленню через державний кордон України громадянам України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням день ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у невстановлені слідством час, місці та спосіб домовились з невстановленою досудовим розслідуванням особою, про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду, яка залежала від конкретної домовленості з вказаними особами та становила від 6000 до 7000 доларів США за відповідну особу та в подальшому керували їх діями, як особами, які бажають незаконно перетнути державний кордон України та вичікування слушного часу для переправлення через кордон України.
В подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_6 за винагороду погодилась на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи через державний кордон України.
Надалі, 11.08.2025 близько 07 години 30 хвилин за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи громадянка ОСОБА_6 на транспортному засобі марки «Skoda Fabia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибула до залізничного вокзалу, що в с. Карпати Мукачівського району, де на неї вже чекали ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , здійснила їхню посадку до салону вказаного транспортного засобу, після чого ОСОБА_6 знаючи що на околиці с. Гать, Берегівського району наявний контрольний пост (далі КРП) Державної прикордонної служби України та з метою уникнення викриття її злочинних намірів направилась з вказаними особами в напрямку смт. Батьово Берегівського району по маршруту м. Мукачево - с. Страбичово Мукачівського району - с. Чомонин Мукачівського району - с. Велика Добронь Мукачівського району - смт. Батьово, Берегівського району, обминаючи при цьому встановлені по ходу руху пости, з метою подальшого їх переправлення через державний кордон.
У подальшому ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний намір з метою сприяння у незаконному переправленні вищевказаних громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, о 08 годині 30 хвилин при в'їзді в населений пункт смт. Батьово Берегівського району, який знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, була викрита та затримана з вказаними особами працівниками поліції Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області.
11.08.2025 року постановою слідчого вищевказаний транспортний засіб, визнаний речовим доказами у кримінальному провадженні.
На підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.08.2025 по справі 297/2637/25 накладено арешт.
Стороною обвинувачення під час розгляду клопотання про арешт вказувалось про потребу у проведенні слідчих (розшукових) дій із вказаними транспортними засобами, однак не уточнено було яких саме.
Вилучений автомобіль на даний момент вже мав бути оглянутий і з ним мали були проведені всі необхідно можливі слідчі дії.
Повернення вилученого майна у користування його власником жодним чином не зможе перешкодити досудовому розслідування кримінального правопорушення, а уразі потреби власник надасть для проведення слідчих дій на першу вимогу.
Вважає, що накладений ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області арешт на вищевказані тимчасово вилучене майно підлягає скасуванню в силу того, що дане майно жодного відношення до кримінального правопорушення, не має, а тому немає необхідності у подальшому арешті і такий потрібно зняти.
Адвокат ОСОБА_4 просив задовольнити клопотання повністю.
Прокурор ОСОБА_3 клопотання не підтримав та заперечив щодо його задоволення.
Дослідивши матеріали клопотання, якими ініціатор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
За змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
При прийнятті рішення суд враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, і те, що стороною обвинувачення жодних клопотань щодо приєднання доказів під час розгляду не заявлялось.
Тому, суд приходить до висновку, що накладення арешту в такому вигляді не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України, у зв'язку із чим повинен бути скасований й тому клопотання підлягає до повного задоволення.
При розгляді клопотання суд, враховуючи положення кримінального процесуального закону, сприяв учасникам судового розгляду в наданні ними доказів, можливостях доведення переконливості висунутих ними аргументів.
Крім того, суд вважає, що задоволення клопотання буде ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна підозрюваного, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 131-132, 170-175, 309, 370-372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
ухвалив:
Клопотання задоволити частково.
Змінити місце зберігання на автомобіль марки «Skoda» моделі «Fabia» синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 який на праві приватної власності, належить громадянці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці та мешканці АДРЕСА_1 .
- повернути (передати) арештований транспортний засіб марки «Skoda» моделі «Fabia» синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, власниці - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 або її представнику адвокату ОСОБА_4 з покладенням обов'язку на власника забезпечити зберігання речового доказу до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку та попередити ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_10