Провадження № 2-з/484/7/25
Справа № 484/6655/25
03.12.2025 суддя Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області Шикеря І.А., ознайомившись із заявою адвоката Личко Валерії Сергіївни, поданою в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Личко В.С. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Одночасно з позовною заявою адвокат подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов, шляхом накладення арешту на майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме на транспортний засіб марки BMW, модель 540І, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2998 куб. см.
Вимоги заяви мотивовані зокрема тим, що в період перебування у шлюбі, сторонами за спільні кошти було придбано транспортний засіб марки BMW, модель 540І, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2998 куб.см. Згідно витягу з державного реєстру Міністерства внутрішніх справ, відповідач ОСОБА_2 без згоди дружини здійснив відчуження вказаного транспортного засобу на користь третьої особи. Таким чином, заявник вважає, що існує реальна загроза з боку відповідача щодо відчуження майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, що може призвести в майбутньому до невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про поділ майна та порушити права позивачки у праві спільної сумісної власності.
Суддя, дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, заяву про забезпечення позову та додані до неї матеріали, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 183/5864/17-ц, провадження № 61-38692св18).
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункти 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість вчинення відповідачем недобросовісних дій без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на підтвердження зазначених обставин не свідчить про необхідність вжиття відповідних заходів забезпечення позову та про співмірність вказаного способу забезпечення позову заявленим позовним вимогам.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовною заявою, позивач просила про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме транспортного засобу марки BMW, модель 540І, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2998 куб. см.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилалась на те, що відповідач без згоди позивачки відчужив спірний автомобіль на користь третьої особи, що на думку заявника, може призвести в майбутньому до невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду про поділ майна та порушити права позивачки у праві спільної сумісної власності, а тому просила забезпечити її позов шляхом накладення арешту на вказаний автомобіль.
Види забезпечення позову визначені положеннями ст. 150 ЦПК України, пунктом 1 частини 1 якої передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно.
У Постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду роз'яснив, що арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Тобто арешт майна передбачає обмеження користування цим майном.
Між тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
В порядку підготовки розгляду справи, судом було отримано відповідь з Єдиного державного реєстру транспортних засобів щодо наявності ТЗ за параметрами власника або ТЗ № 2080815 від 03.12.2025, згідно якої 23.07.2025 було здійснено перереєстрацію спірного транспортного засобу на нового власника за договором дарування і новим власником автомобіля є ОСОБА_3 .
Предметом спору у справі є поділ спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_4 , а саме транспортного засобу марки BMW, модель 540І, ідентифікаційний номертранспортного засобу НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2998 куб. см., шляхом стягнення з ОСОБА_2 грошової компенсації частини вартості автомобіля марки BMW, модель 540І, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2998 куб. см., у розмірі 688000 гривень.
В той же час, заявляючи вимоги про накладання арешту на автомобіль марки BMW, модель 540І, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2998 куб. см, заявник належним чином не обґрунтувала необхідності вжиття такого виду забезпечення позову як арешт майна іншої особи, який зумовить обмеження користування та розпорядження цим автомобілем його власника, який не є учасником даної справи.
Заявником не доведено, що вжиття заходу забезпечення позову у виді арешту транспортного засобу, про застосування якого просить заявник, не буде порушувати права інших осіб, як і не доведено, що існує реальна загроза того, що незастосування арешту вищевказаного транспортного засобу, яке належить особі, яка не є учасником справи, може якимось чином вплинути на невиконання чи утруднити виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частин 1,6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суддя вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149 - 151 ЦПК України, суддя -
У задоволенні заяви адвоката Личко Валерії Сергіївни, поданої в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, а саме: шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки BMW, модель 540І, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2998 куб. см, що належить ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів.
Повний текст судового рішення виготовлено 03.12.2025.
Суддя: І.А. ШИКЕРЯ