8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3174/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Мужичук Ю.Ю.
за участі секретаря судового засідання Крамарової Н.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини"
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Гавкалюка В.В. адвокат, довіреність №191/22 від 16.12.2024;
відповідача - Бакуліна А.С. (самопредставництво);
Публічне акціонерне товариство "Центренерго" через систему "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд стягнути:
- інфляційні витрати у загальній сумі 17 721 383,22 грн за період лютий 2022 року - липень 2025 року;
- 3% річних від простроченої суми у загальній сумі 3 185 753,42 грн за період з 17.02.2022 року по 01.09.2025 року.
Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем погоджених умов Договору про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021, а саме відповідачем не повернуто у встановлений строк надану поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, що підтверджується рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 року по справі №922/906/22. У зв'язку з невиконанням відповідачем вказаного вище рішення суду позивачем нараховані та заявлені до стягнення інфляційні витрати та 3% річних на суму непогашеної заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2025 позов залишено без руху, надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 250 885,64 грн.
10.09.2025, на виконання вимог ухвали суду, позивач усунув недоліки, які слугували підставою для залишення позовної заяви без руху шляхом подання клопотання про долучення доказів (вх.№ 20699).
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 922/3174/25 постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14 жовтня 2025 року об 11:00 год.
01.10.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача через систему “Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №22712), в якому відповідач просить врахувати наявність воєнного стану та повідомив, що з моменту виникнення зобов'язань у відповідача перед позивачем до моменту початку повномасштабного вторгнення рф на територію України минуло лише 85 днів. Оскільки до відповідача була передана кредиторська заборгованість АТ “Завод “Електроважмаш» на суму більше 2 млрд. грн. більше ніж 260 кредиторів, цей строк був занадто малим, щоб вирішити будь-яким належним чином питання погашення заборгованості перед позивачем. При цьому у період з 01.12.2021 по 23.02.2022 лише тривав процес передання документів від АТ “Завод “Електроважмаш» до відповідача, а тому вирішення питань виплати боргів кредиторам не було можливим. Відповідач зазначає, що повномасштабне вторгнення звело нанівець вирішення даного питання, оскільки через економічні негаразди, масштабні руйнування стоїть питання про сам факт збереження відповідача як суб'єкта господарювання. Територія та майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн. Щодо нарахування інфляційних витрат відповідач звертає увагу на те, що позивач подав позов 03.09.2025, позовна заява сформована в системі "Електронний суд" при цьому інфляційні витрати ним нараховуються включно з урахуванням індексу інфляції за липень 2025 року. Відповідач вважає обґрунтованим також нарахування індексу інфляції за серпень 2025 року, оскільки в цьому місяці мала місце дефляція, отже з урахуванням позиції викладеній Верховним Судом в постанові від 06.06.2020 у справі №905/21/19 до періоду нарахування інфляційних має бути включений серпень 2025 року. У своєму контррозрахунку відповідач застосовує ту ж методику розрахунку, що й позивач, але враховує індекс інфляції за серпень 2025 року. Так, за розрахунком відповідача інфляційні втрати складають 17622940,44 грн, а не 17721383,22 грн, як визначив позивач.
07.10.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №23191), в якій позивач відхиляє доводи викладені відповідачем у відзиві та просить позов задовольнити. Щодо прохання відповідача врахувати наявність воєнного стану позивач вказує, що відповідач не заперечує порушення ним договору про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021, в частині не повернення позивачу у встановлений строк поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за Договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021. Для звільнення відповідача від відповідальності необхідним є доведення, що між порушенням зобов'язання та форс-мажорними обставинами є безпосередній причинно - наслідковий зв'язок. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладені у постанові від 17.12.2020 у справі 913/785/17. Порушення Відповідачем умов вказаного вище Договору є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє Відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати Позивача як кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє Позивача права на отримання компенсації від Відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами. Відповідач не виконав вимоги п.6.2. Договору щодо своєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин та не підтвердив доказами, передбаченими Договором, наявність цих обставин та вплив цих обставин на можливість виконання ним грошового зобов'язання, що позбавляє Відповідача права вимагати застосування наслідків, передбачених п.6.2. Договору (звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язання). Також, позивач зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Щодо впливу військового агресії на фінансову діяльність та майновий стан Позивача, він вказав, що ПАТ “Центренерго» є товариством критичної інфраструктури, основним видом діяльності якого є виробництво електроенергії та постачання тепла. До складу товариства входять три теплові електростанції: Вуглегірська ТЕС; Зміївська ТЕС; Трипільська ТЕС. Відповідно до витягу із наказу Міністерства енергетики України №33 від 21.01.2025 “Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період», ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» - віднесено до категорії підприємства що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави та має статус критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Окрім цього, ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» є господарським товариством, 78,28% акцій прямо належать державі Україна, що підтверджується довідкою Національного депозитарію України №4/2025 від 07.01.2025. Щодо заявлених позивачем інфляційних втрат позивач вказав, що інфляційні витрати у загальній сумі 17 721 383,22 грн були заявлені по липень включно 2025 року та не включали серпень 2025 року, оскільки індекс інфляційних втрат за серпень зі ставкою 99,8% офіційно був опублікований Державною службою статистики України лише 09 вересня 2025 року, тобто після звернення позивача до суду із даною позовною заявою, що виключало підстав для застосування цього показника до розрахунку інфляційних втрат. Проте до періоду нарахування інфляційних втрат увійшов липень місяць 2025 року в якому також спостерігається дефляція із показником 99,8%, що підкреслює добросовісність та порядність Позивача по відношенню до Відповідача.
14.10.2025 до Господарського суду Харківської області від відповідача через систему “Електронний суд» надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. №23840), в якому відповідач просить зменшити розмір річних на 50% від суми зазначеної у позові, а саме зменшити річні на 1592876,71 грн.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що АТ “Завод “Електроважмаш», як боржник, що отримав поворотну фінансову допомогу від позивача, був виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складала понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва держави та виконував замовлення на відповідних ринках різних країн світу, а в першу чергу - рф. Відповідач не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ “Завод “Електроважмаш» на нових замовників, не отримує бюджетного фінансування або будь-яких дотацій чи преференцій. З 2019 року на рахунки АТ “Завод “Електроважмаш» (його правопопередника ДП “Завод “Електроважмаш») накладались арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. На можливість виконувати зобов'язання вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби СО/ID-19. ДП “Завод “Електроважмаш» та Відповідач внесені до переліку об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, до якого ДП “Завод “Електроважмаш» та відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ “Завод “Електроважмаш», так і відповідача, як об'єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ “Завод “Електроважмаш» та відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що стягнення штрафних санкцій впливає на його ділову репутацію. Відповідач за договором від 09.04.2021 про поворотну фінансову допомогу не обирав Позивача як свого контрагента, не обговорював з ним умови цього договору Відповідач не мав жодного відношення за вказаним договором до Позивача та взагалі до їх господарських відносин з АТ “Завод “Електроважмаш» до 01.12.2021. 01.12.2021 між Відповідачем та АТ “Завод “Електроважмаш» був підписаний передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш» (Товариство, що приєднується) до Акціонерного товариства “Українські енергетичні машини (Товариство-правонаступник). Протягом 2019 - 2021 року ДП “Завод “Електроважмаш», а після реорганізації - АТ “Завод “Електроважмаш», перебувало у вкрай скрутному фінансовому становищу. АТ ““Завод “Електроважмаш» включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, згідно Постанови Кабінету Міністрів України №83 від 04.03.2015.
Протокольними ухвалами від 14.10.2025 суд: прийняв та долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву; прийняв та долучив до матеріалів справи відповідь на відзив; відклав підготовче засідання на 23.10.2025 о 11:30.
17.10.2025 до Господарського суду Харківської області від позивача через систему “Електронний суд» надійшли заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у справі №922/3174/25 (вх. №24217), в яких позивач проти клопотання про зменшення суми штрафних санкцій заперечував та просив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми штрафних санкцій відмовити.
В обґрунтування заперечень зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 вказала, що вирішуючи питання щодо зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, врахувала фактичні обставини вказаної вище справи , а саме суд вирішував питання щодо зменшення відсотків річних, які визначені у більшому розмірі (96 %), нарахованих відповідно до умов договору, а не 3 % річних, нарахування яких здійснено відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за таких підстав посилання відповідача на вказану судову практику є безпідставним, оскільки правова позиція наведена у вказані постанові не є подібною з цією судовою справою. У постанові Верховний Суд також зазначив, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення. Договір був укладений сторонами за згодою по усім його істотним умовам, сторони добровільно взяли на себе зобов'язання, а також узгодили штрафні санкції за порушення цих зобов'язань. Відповідач повністю розумів усі фактичні обставини, як яких укладався Договір, добровільно взяв на себе зобов'язання за Договором, у тому числі, з компенсації витрат по перевезенню вантажів. Неможливість виконання відповідачем грошового зобов'язання, а також відсутність у нього грошових коштів, не звільняє його від відповідальності, що також узгоджується зі ст. 617 ЦК України. Верховний суд неодноразово зазначав, що при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій, це не входить в предмет доказування у справі про стягнення заборгованості. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Протокольною ухвалою від 23.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 18.11.2025 о 11:30.
У судовому засіданні судом оголошено перерву до 25.11.2025 о 13:30.
Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити, у разі задоволення позову просив зменшити розмір річних на 50% на 1592786,71 грн.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
09.04.2021 між Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (позивач, надавач) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш", правонаступником якого є акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш", (відповідач, отримувач) був укладений договір про поворотну фінансову допомогу (надалі - договір), за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, надавач передає отримувачу кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору (надалі іменується "поворотна безвідсоткова фінансова допомога"), а отримувач зобов'язується повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у порядку та строк визначені цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога використовується отримувачем виключно для виплати боргів із заробітної плати та податків, про що отримувач зобов'язаний надати надавачу відповідні підтверджуючі документи (банківські виписки тощо).
Згідно з п. 1.3 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (п. 14.1.257 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на день набрання чинності цього договору).
Пунктом 2.1 вказаного договору сторони визначили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 30000000,00 грн (тридцять мільйонів грн 00 коп) ПДВ за даною операцією не передбачено.
У п. 2.2 цього договору сторони узгодили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога може надаватись повністю однією сумою або складатися з декількох частин. Загальний розмір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, який може надатись одночасно отримувачу не повинен перевищувати суми, зазначеної у п. 2.1 цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається надавачем повністю або частинами на підставі отриманої письмової заяви отримувача. Надання безвідсоткової фінансової допомоги залежить від фінансового стану надавача.
Згідно з п. 3.3 договору надавач, впродовж двох календарних днів з моменту отримання письмового замовлення від отримувача, перераховує грошові кошти у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок отримувача.
Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається строком на 53 календарних днів та підлягає поверненню до 31 травня 2021 року.
Відповідно до п. 5.1 договору отримувач зобов'язується у строк, встановлений у п. 4.1 цього договору, повернути надавачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу.
Згідно з п. 5.2 договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається отримувачем у безготівковому порядку шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача та вважається поверненою надавану отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує.
У п. 5.3 договору сторони визначили, що поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається поверненою надавану отримувачем після сплати усієї суми, отриманої отримувачем згідно цього договору.
Відповідно до п. 6.1 договору, у разі порушення зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з п. 7.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявністю) сторін і діє до 31.05.2021, але в будь-якому випадку не раніше виконання отримувачем своїх зобов'язань із повернення поворотної фінансової допомоги за цим договором.
Відповідно до п. 7.2 договору закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, вчинене під час дії цього договору.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, стягнуто з Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш» на користь Публічного акціонерного товариства “Центренерго» заборгованість за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021 в сумі 30000000,00 грн, пеню за період з 01.06.2021 по 01.12.2021 у сумі 2445205,48 грн, 3% річних за період з 01.06.2021 по 16.02.2022 у сумі 643561,64 грн, інфляційні за період червень 2021 року - січень 2022 року у сумі 1498743,65 грн та судовий збір у сумі 518812,66 грн.
08.12.2022 на виконання вищевказаного рішення Господарського суду Харківської області видано відповідний наказ зі строком дії для пред'явлення до виконання до "09" грудня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 по справі №922/906/22, заяву Публічного акціонерного товариства "ЦЕНТРЕНЕРГО" про заміну сторони її правонаступником задоволено, замінено боржника у справі №922/906/22 - Акціонерне товариство “ЗАВОД “ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» на його правонаступника - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини".
Вказана вище ухвала Господарського суду Харківської області в апеляційному порядку не оскаржувалась, тому негайно набрала законної сили.
26 липня 2024 року ПАТ “ЦЕНТРЕНЕРГО» звернулось із заявою на примусове виконання рішення по справі №922/906/22 з правонаступника Акціонерного товариства “ЗАВОД “ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» - Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.08.2024, відкрито виконавче провадження №75675745, по примусовому виконанню наказу Господарського суду Харківської області від 08.12.2022 по справі №922/906/22, про стягнення з Акціонерного товариства “Завод “Електроважмаш» на користь Публічного акціонерного товариства “Центренерго» заборгованість за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021 в сумі 30000000,00 грн, пеню за період з 01.06.2021 по 01.12.2021 у сумі 2445205,48 грн, 3% річних за період з 01.06.2021 по 16.02.2022 у сумі 643561,64 грн, інфляційні за період червень 2021 року - січень 2022 року у сумі 1498743,65 грн та судовий збір у сумі 518812,66 грн.
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.08.2024, замінено сторону у виконавчому провадженні №75675745 з Акціонерного товариства «Завод Електроважмаш» на Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини» (АТ «Укренергомашини»).
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 02.08.2024, у виконавчому провадженні № 75675745 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 08.12.2022 до моменту припинення дії обставин, що зумовили зупинення виконавчого провадження.
Отже, на даний час рішення Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22, залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 не виконане, виконавче провадження № 75675745 на даний час зупинено.
Предметом розгляду є стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 17 721 383,22 грн за період лютий 2022 року - липень 2025 року та 3% річних у розмірі 3 185 753,42 грн за період з 17.02.2022 року по 01.09.2025 року, що нараховані на встановлену та стягнуту рішенням суду у справі №922/906/22 від 18.10.2022, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції від 18.04.2023, заборгованість. Інфляційні втрати нараховуються позивачем на суму у розмірі 31498743,65 грн, яка складається з суми боргу за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021 у розмірі 30 000 000,00 грн та суми інфляційних втрат стягнутих за вказаним рішенням суду у розмірі 1498743,65 грн, а 3% річних нараховуються позивачем на суму боргу за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021 у розмірі 30000000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України, підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є зобов'язаннями, що випливають із Договору про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021, що укладений між позивачем та АТ Завод «Електроважмаш» (на даний час Акціонерне товариство «Українські енергетичні машини»), який за своє правовою природою є договором позики.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.
Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними та об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
Також, преюдиційність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було би не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 922/643/19, від 16 травня 2023 року у справі № 910/17367/20, від 17 серпня 2023 року у справі № 910/4316/22.
Враховуючи викладене, обставини, що встановлені у рішенні Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22, яке набрало законної сили, щодо порушення відповідачем умов Договору про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021, що укладений між позивачем та відповідачем, та наявності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором у розмірі 30 000 000,00 грн, в зв'язку з не виконанням вказаного вище рішення, у позивача наявне право для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на встановлену рішенням суду заборгованість.
Щодо нарахованих та заявлених до стягнення 3% річних у розмірі 3 185 753,42 грн, що нараховані на заборгованість відповідача за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021, встановлену рішенням суду у розмірі 30 000 000,00 грн за період з 17.02.2022 року по 01.09.2025 року, а також інфляційних втрат, що нараховані на заборгованість відповідача встановлену рішенням суду у розмірі 31498743,65 грн (сума боргу за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2025 у розмірі 30 000 000,00 грн та сума інфляційних втрат стягнутих за рішенням суду у справі №922/906/22 у розмірі 1498743,65 грн) у розмірі 17721383,22 грн суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, з аналізу ст. 625 ЦК України вбачається, що право на звернення з позовними вимогами про стягнення коштів на підставі ч. 2 зазначеної статті виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Велика Палата Верховного Суду також зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання та є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки носять компенсаційний характер та виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Суд перевіривши періоди нарахування 3% річних та здійснені нарахування за допомогою калькулятору системи “Ліга», враховуючи, що сума заборгованості встановлена рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, вважає нарахування 3% річних арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 185 753,42 грн, що нараховані позивачем за період з 17.02.2022 року по 01.09.2025 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо зменшення 3% річних суд зазначає наступне: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 по справі у справі №903/602/24 визнала за необхідне конкретизувати правовий висновок, викладений в її постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та зазначити, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем нараховано 3% річних, який з урахуванням позиції суду касаційної інстанції викладеної у зазначеній вище постанові, є мінімальним розміром процентів річних, суд висновує про відсутність підстав для зменшення 3% річних, як того просить відповідач, відтак, заявлена позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 3 185 753,42 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо посилання відповідача на необхідність врахування всього періоду нарахування інфляційних втрат до подання позову до суду, включаючи серпень 2025 року, коли мала місце дефляція, суд зазначає, що даний позов поданий до суду через систему “Електронний суд» 03.09.2025, а індекс інфляції за серпень 2025 року було оприлюднено спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики 09 вересня 2025 року, тобто після подання позову до суду, у зв'язку з чим суд відхиляє вищевказане посилання відповідача.
Суд перевіривши періоди нарахування інфляційних втрат за допомогою калькулятору системи “Ліга», враховуючи, що сума заборгованості встановлена рішенням Господарського суду Харківської області від 18.10.2022 у справі №922/906/22, яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023, та те, що таке нарахування здійснюється на суму боргу 31498743,65 грн, яка складається з суми боргу за договором про поворотну фінансову допомогу від 09.04.2021 у розмірі 30 000 000,00 грн та суми інфляційних втрат стягнутих за рішенням суду у справі №922/906/22 від 18.10.2022 у розмірі 1498743,65 грн, вважає нарахування інфляційних втрат арифметично правильним та таким, що відповідає умовам договору, відповідно до цього позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 17721383,22 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з приписами статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
При цьому суд зазначає, що нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. (такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22)
Відтак, відсутні підстави для врахування наявності воєнного стану, про який вказує відповідач, як підставу звільнення від відповідальності внаслідок дії форс-мажорних обставин за порушення зобов'язання.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Ураховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю в сумі 250885,54 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 130, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (проспект Героїв Харкова, буд. 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (вул. Рудиківська, буд. 49, смт. Козин, Київська обл., 08711, код ЄДРПОУ 22927045) інфляційні витрати у загальній сумі 17 721 383,22 грн за період лютий 2022 року - липень 2025 року; 3% річних від простроченої суми у загальній сумі 3 185 753,42 грн за період з 17.02.2022 року по 01.09.2025 року та судовий збір у розмірі 250885,54 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "03" грудня 2025 р.
Суддя Ю.Ю. Мужичук