8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1881/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м.Київ
до Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України, м. Харків
про стягнення 233 577,32 грн
без виклику учасників справи
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (надалі - Позивач) звернувся 29 травня 2025 року до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України (надалі - Відповідач) заборгованості у сумі 233577,32 грн (де: 189 938,08 грн - заборгованість за Договором про реструктуризацію; 10 853,03 грн - інфляція, 11 181,92 грн - 15 % річних; 21 604,29 грн - пеня), а також суму судових витрат у розмірі 3 503,67 грн.
Крім того, Позивач просить суд визнати справу малозначною та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення Відповідачем умов укладеного між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості № 44/6-111 від 21.10.2024 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків.
Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1881/25. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Як встановлено судом, сторони мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відтак, для надання можливості сторонам скористатися своїми процесуальними правами відповідно до ст. 251 - 252 ГПК України, суд направив на адреси зареєстрованих Електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд ЄСІТС сторін ухвалу суду про відкриття провадження від 14.05.2025.
17 червня 2025 року до суду представником Відповідача - Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України - адвокатом Шайхлісламовою Я.В. подано відзив на позовну заяву (вх. № 14383), в якому Відповідач не погоджується з викладеними у позовній заяві позовними вимогами в частині стягнення штрафних санкцій (у тому числі пені, штрафу, інфляційних втрат та 15% річних) вважає їх завищеними, та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що у РІ НАН України відсутня заборгованість за січень-лютий 2023 року, проте наявна заборгованість за грудень 2022 року - за фактом фактичного споживання електроенергії. РІ НАН України не мали правових підстав для здійснення оплати за спожиту електричну енергію в грудні 2022 року, оскільки акти наданих послуг з постачання електричної енергії були виставлені 31 грудня 2022 року, РІ НАН України фізично не мали можливості здійснити відповідне подання для реєстрації бюджетного зобов'язання до завершення бюджетного періоду. Як наслідок, у 2022 році реєстрація зобов'язань та відповідне фінансування на користь ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» не могли бути здійснені у встановленому порядку. Водночас чинне бюджетне законодавство не передбачає можливості проведення розрахунків у наступному бюджетному періоді (2023 році) за зобов'язаннями попереднього року (2022), якщо вони не були зареєстровані в установленому порядку в системі казначейського обслуговування. За таких умов фактично єдиним передбаченим законом способом вирішення питання про оплату наданих послуг залишалося стягнення заборгованості за рішенням суду. З метою недопущення повного припинення електропостачання до Радіоастрономічного інституту НАН України, укладення з боку РІ НАН України про реструктуризацію заборгованості стало єдиним можливим способом врегулювання ситуації. Відповідач зазначає, що розмір штрафних санкцій, які Позивач просить стягнути, є надмірним та просить суд зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій на 90% від суми, що заявлена до стягнення Позивачем.
Також Відповідач повідомляє про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які Відповідач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складає 10 000,00 грн.
30 червня 2025 року до суду представником Позивача - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" - Андрійчук С.Я. подана відповідь на відзив (вх. № 15270), в якій наводить заперечення на доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що Відповідач своїми діями (споживанням електричної енергії у постачальника «останньої надії»), підтвердив факт укладення Договору (з невід'ємними додатками), відповідно до положень яких було розраховано вартість спожитої електричної енергії та встановлено підстави і порядок нарахування пені, 15% річних, інфляції та збільшений строк позовної давності. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Відповідач був приєднаний до Комерційної пропозиції № 5, яка діяла в період перебуванні Споживача на постачанні електроенергії у постачальника «останньої надії».
Факт споживання електричної енергії споживачем підтверджується даними комерційного обліку (обсяги), що надає постачальнику «останньої надії» оператор системи розподілу/передачі до 8 числа М+1 (місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем) ОСР на підставі фактичних обсягів надходження електричної енергії до електричних мереж та фактичного корисного відпуску електричної енергії по кожному споживачу за місцем провадження господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії ОСР/НЕК формують, зокрема: фактичні (звітні) обсяги купівлі електричної енергії по кожному електропостачальнику у місяці, у т. ч. з розбивкою по групі "а" та групі "б" та фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії у розрахунковому місяці по кожному споживачу. При цьому, з урахуванням положень Тимчасового порядку, Звіти про фактичне споживання електричної енергії за грудень 2022 року було надано до Позивача листом АТ «Харківобленерго» від 11.01.2023 року № 56к-01/04-175 (порядковий № Відповідача у Звіті 263 - 267) та АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за допомогою електронної пошти 06.01.2023 (порядковий № Відповідача у Звіті 302) згідно з формою, яка є додатком 8 до ПРРЕЕ.
Отже, надати рахунки та акти за грудень 2022 року Позивачу до кінця бюджетного періоду 2022 року Відповідач не мав можливості, оскільки постачальник «останньої надії» отримав дані від операторів системи розподілу, про фактичне споживання РІ НАН України електричної енергії у грудні 2022 року, лише 11.01.2023 та 06.01.2023. При цьому, Відповідач не звертався до Позивача з проханням завчасно надати відповідні розрахункові документи для можливості своєчасного вирішення цього питання до закінчення бюджетного періоду.
РІ НАН України відповідно до положень п. 4.1. Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 року, Відповідач міг самостійно здійснити оплату свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді грудень 2022 року, тобто до закінчення бюджетного періоду.
Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив оплати заборгованості протягом тривалого часу та не надав докази того, що він шукає можливість погашення наявної заборгованості за спожиту електроенергію. Крім того, саме на споживача - РІ НАН України, був покладений обов'язок належним чином виконати умови укладених Договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з невід'ємними додатками № 16-23П від 06.04.2023 року (по ОСР АТ «Харківобленерго») та № 15-23П від 03.04.2023 року (по ОСР АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», а також умови Договору № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості. Таким чином, вважає, що вимога Позивача про стягнення 15% річних та інфляційних втрат є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом в повному обсязі.
Щодо нарахування пені, Позивач зазначає, що відповідно до пп. 3.2.4 п.3.2 Договору реструктуризації, підписаного між Позивачем та Відповідачем, Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу відповідно до графіку, встановленого положеннями п.2.2 цього Договору, враховуючи день фактичної оплати. В свою чергу, Споживач відповідно до положень п.4.1. Договору реструктуризації зобов'язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості. При цьому, розділом 6 Договору реструктуризації також передбачена відповідальність Споживача за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору. Таким чином, вважає, що вимога Позивача про стягнення пені є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.
Позивач звертає увагу суду, що жодним нормативно-правовим актом в Україні не передбачено можливість безоплатного споживання електричної енергії чи її часткової оплати. Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
ДПЗД «Укрінтеренерго» є єдиним в Україні постачальником електричної енергії, на якого були покладені спеціальні обов'язки, а саме виконання функцій постачальника «останньої надії». Заборгованість споживачів постачальника «останньої надії» призвела до неможливості виконання постачальником «останньої надії» зобов'язань перед іншими учасниками ринку та перед бюджетом. ДПЗД «Укрінтеренерго» є державним підприємством, яке належить до сфери управління Міністерства економіки України, має наявний статус критичної інфраструктури та соціальну значущість для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а тому завдання збитків постачальнику «останньої надії» призвело в свою чергу до завдання збитків Державі.
28 липня 2025 року представник Відповідача - адвокат Шайхлісламова Я.В. звернулась до суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи та внесення даних до відомостей про учасника справи.
28 липня 2025 року судом було внесені дані представника до справи №922/1881/25 в ДСС.
05 серпня 2025 року до суду представником Відповідача адвокатом Шайхлісламовою Я.В. подано заперечення на відповідь на відзив (вх. № 17989), в яких зазначає, що відповідь на відзив Відповідачу не надходила жодним із передбачених процесуальним законом способів, зокрема ані через підсистему “Електронний суд», ані засобами поштового зв'язку (зокрема через АТ “Укрпошта»). У зв'язку з чим виникла необхідність у ознайомленні з матеріалами справи. 28.07.2025 року Представниця Відповідача знайомилася з матеріалами справи №922/1881/25 шляхом надання доступу до них через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему “Електронний суд». Саме в ході ознайомлення з матеріалами справи, Представниця Відповідача дізналася про існування відповіді на відзив, та ознайомилася з її змістом. Як вбачається з матеріалів справи, відповідь на відзив була подана Позивачем 27.06.2025 та зареєстрована судом 30.06.2025 року. Зазначає, що доказів її направлення Відповідачу матеріали справи не містять. Вважає, що відповідь на відзив стороною Позивача подано з порушенням вимог статей 165-166 ГПК України, у зв'язку з викладеним, Відповідач звертається з проханням до суду визнати причини пропуску строку для подання заперечення на відповідь на відзив поважними та здійснити його поновлення відповідно до статті 119 ГПК України.
Щодо клопотання Відповідача на поновлення пропущеного строку для подання заперечень на відповідь на відзив суд зазначає наступне.
Згідно частини 3 статті 166 ГПК України, до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 165 ГПК України, одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду, копію відзиву та доданих до нього документів, позивач, зобов'язаний надіслати іншим учасникам справи та надати суду докази, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Матеріали справи містять доказ направлення Позивачем відповіді на відзив з додатками Відповідачу на сторінці 122 тому 1, а саме: квитанцію № 3854062, із зазначенням часу доставки Відповідачу 27.06.2025 о 20:11. Також в електронній справі №922/1881/25 у вх. № 17989/25 міститься електронний доказ - зазначена квитанція. Отже посилання представника Відповідача на ненадходження відповіді на відзив Відповідачу жодним із передбачених процесуальним законом способів та відсутність в матеріалах справи доказів направлення Позивачем Відповідачу відповіді на відзив є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Наслідки пропуску процесуальних строків встановлені ст. 118 ГПК України, згідно з якою право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас, згідно приписів ч. 5 ст. 119 ГПК України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
На підставі зазначеного, враховуючи тривання воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою недопущення позбавлення Відповідача можливості скористатись своїм конституційним правом на судовий захист, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про задоволення клопотання Відповідача про поновлення пропущеного строку на подання заперечень на відповідь на відзив та приймає до розгляду подані Відповідачем заперечення від 05.08.2025 за вх. № 17989, та долучає їх до матеріалів справи.
У зазначених запереченнях на відповідь на відзив Відповідач не погоджується з викладеними у відповіді на відзив аргументами щодо наведених Позивачем заперечень в частині стягнення штрафних санкцій. Споживач не має встановленого Договором або законодавством обов'язку звертатися до постачальника з проханням надати розрахункові документи, отже, саме на постачальника, а не на споживача, покладено обов'язок вчинити активну дію - виставити відповідний рахунок. Відсутність звернення Відповідача з проханням надати акти купівлі-продажу електроенергії за грудень 2022 року згідно актів про обсяги використаної електроенергії, наданих операторами системи розподілу АТ “Харківобленерго» і АТ “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» або інформації споживача про зазначені обсяги спожиті від постачальника “останньої надії», до закінчення бюджетного періоду, в жодному разі не може розглядатися як порушення зобов?язань, або недотримання принципу добросовісності з боку Відповідача. На кінець бюджетного періоду 2022 року у РІ НАН України були відсутні підтвердні документи, які можна було подати до органів Державної казначейської служби, з метою реєстрації бюджетного зобов?язання. Таким чином, затримка у виставленні актів Постачальником унеможливила своєчасне виконання бюджетної процедури, що перебувало поза межами впливу Відповідача, і на думку Відповідача, не може розцінюватися як порушення з його боку.
Відповідач зазначає, що складне фінансово-економічне становище Позивача в межах даного спору не може бути вирішальним чинником при вирішенні питання про стягнення штрафних санкцій із Відповідача. Більше того, РІ НАН України є суб'єктом господарювання, який, як і Позивач, здійснює свою діяльність в умовах воєнного стану та загального економічного спаду. Тому наявність труднощів у Позивача не може виправдовувати вимоги до Відповідача, а оцінка обґрунтованості штрафних санкцій має ґрунтуватися виключно на поведінці сторони, з якої ці санкції стягуються, а не на інтересах тієї сторони, яка їх заявляє. Крім того, Відповідач є бюджетною організацією, тобто фінансується за рахунок бюджету, не здійснює комерційної діяльності тощо. Відсутність своєчасної ініціативи щодо врегулювання спору в судовому порядку сприяла непропорційному збільшенню обсягу вимог.
Відповідач зазначає, що приписи пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, яка є чинною та обов'язковою для суб'єктів спірних правовідносин, відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені за період з 15.11.2024 по 27.05.2025 в сумі 21 604,29 грн.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто), пошкодження будівлі, де розміщений суд, а отже призвело до певних перебоїв у роботі, таким чином суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Як встановлено судом, в грудні 2022 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника «останньої надії» (далі - Постачальник, ДПЗД «Укрінтеренерго», Позивач), яке діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 06.11.2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (із змінами), відповідно до положень ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (із змінами, далі - ПРРЕЕ), та Радіоастрономічним інститутом Національної академії наук України (далі - Відповідач, РІ НАН України), укладені Договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон), положень ПРРЕЕ, по операторах системи розподілу АТ «Харківобленерго» та АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Так, у період перебування Відповідача на постачанні електричної енергії у Позивача, як постачальника «останньої надії», діяла Комерційна пропозиція № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії» (далі - Комерційна пропозиція № 5).
Разом з тим, між ДПЗД «Укрінтеренерго» та РІ НАН України у письмовому вигляді укладено Договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з невід'ємними додатками № 16-23П від 06.04.2023 року (по ОСР АТ «Харківобленерго») та № 15-23П від 03.04.2023 року (по ОСР АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1.Ддоговору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Пунктом 5.1. Договору, сторони погодили, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачальником електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).
Розрахунковим періодом за цим договором є розрахунковий місяць (пункт 5.8. Договору).
Оплата виставленого постачальником рахунку за цим договором має бути здійснено споживачем у терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем (пункт 5.10 Договору).
Також, між сторонами було підписано додаток № 1 до договору, а саме комерційну пропозицію № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», Додаткову угоду № 1 про закупівлю послуг з постачання електричної енергії та протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії на умовах постачальника «останньої надії».
За твердженнями Позивача, останній належним чином виконав свої зобов'язання, в частині постачання електричної енергії у період січень-лютий 2023 року, проте Відповідачем в порушення умов Договору не здійснено своєчасну та повну оплату спожитої (купленої) електричної енергії та не здійснено інші платежі згідно з умовами цього Договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість.
Також. Позивач зазначає, що згідно із пунктом 5.12 Договору, у разі виникнення у споживача заборгованості з постачання електричної енергії за цим договором споживач повинен звернутися до постачальника із заявою про складення графіка погашення заборгованості на строк, який узгоджується з строком припинення постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за цим договором, та надати довідку, яка підтверджує неплатоспроможність споживача. Графік погашення заборгованості оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. Укладення сторонами графіку погашення заборгованості та дотримання його споживачем, не звільняє споживача від здійснення поточних платежів за цим договором. У разі недотримання графіка погашення заборгованості або прострочення оплати поточних платежів постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному цим Договором.
30.09.2024 Відповідач звернувся до Позивача з листом № 237-467/1 щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості на суму 140347,27 грн та штрафних санкцій на суму 51841,94 грн, у якому зокрема зазначив, що заборгованість, що утворилась у період за 2022 рік без відповідного судового рішення не може бути сплачена у 2024 році. Також Відповідач у зазначеному листі погоджується з вимогою сплати боргу та штрафних санкцій, зазначених в листі № 44/11-006719 від 08.01.2024, № 44/11-18/П54/В від 04.09.2024 та очікує на відкриття судової справи та відповідного рішення суду в максимально стислий термін.
21.10.2024 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та Радіоастрономічним інститутом Національної академії наук України укладено Договір № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості (далі - Договір про реструктуризацію) у письмовій формі.
Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до «14» листопада 2024 року, але в будь-якому разі до повного виконання Споживачем зобов'язань за цим Договором (пункт 7.1. Договору про реструктуризацію).
Відповідно до пункту 1.1. Договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди що цей Договір про реструктуризацію заборгованості є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та укладається сторонами на підставі положень пункту 5.12. Договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та пункту 5.12. Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Згідно із пунктом 1.2 Договору про реструктуризацію (предмет Договору) сторони підтверджують, що у Споживача перед Постачальником станом на дату укладення цього Договору існує заборгованість за поставлену електричну енергію у грудні 2023 року за Договором (Договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за січень та лютий 2023 року на загальну суму 189 938,08 грн (сто вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень 08 коп.), з них:
- 21 531,50 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в січні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго»;
- 113 123,88 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в лютому 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «Харківобленерго»;
- 5 691,89 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в лютому 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»;
- 49 590,81 грн майнових втрат Постачальника (інфляційних втрат та 15 % річних) нарахованих відповідно до положень п.6.1. та п.7.4. Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021.
Відповідно до пункту 2.1. Договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за січень та лютий 2023 року в сумі 189 938,08 грн на умовах, викладених в п. 2.2. цього Договору.
Положеннями пункту 2.2 Договору про реструктуризацію визначено, що Постачальник надає Споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до «14» листопада 2024 року, а Споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в п. 1.2. цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені Постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому Договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Згідно з вимогами підпункту 4.1.1 пункту 4.1 Договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується своєчасно та в строки визначені п. 2.2 цього Договору здійснювати платежі з погашення заборгованості.
Таким чином, Відповідач визнав факт наявності заборгованості перед Позивачем, однак не виконав графіку погашення заборгованості по Договору про реструктуризаці, у зв'язки із чим Позивач звернувся із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, Законом України Про ринок електричної енергії, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року, типовим договором постачання електричної енергії постачальником "останньої надії". Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносин зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, що передбачає здійснення постачання (продаж) електричної енергії споживачу за договором про постачання електричної енергії.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частинами 1-3, 5 статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Позивач, Постачальник) та Радіоастрономічним інститутом Національної академії наук України (далі - Відповідач, РІ НАН України), укладені Договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (надалі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції по операторах системи розподілу АТ «Харківобленерго» та АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно з актами купівлі-продажу електричної енергії №031919 та №032587 від 31 грудня 2022 року до Договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» з оператором розподілу Акціонерне товариство “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» за грудень 2022 року РІ НАН України спожили 1019 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) 5 691,89 грн. та з оператором розподілу Акціонерне Товариство “ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» за грудень 2022 року - 24 089, 00 кВт/год на загальну суму (з ПДВ) - 134 555,38 грн.
З цього вбачається що, Радіоастрономічний інститут НАН України користувався послугами постачальника “останньої надії» починаючи з грудня 2022 року до 28.02.2023 року.
З метою здійснення розрахунків за 2023 рік на постачання електричної енергії за січень-лютий 2023 року було укладено (підписано) два Договори між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» та Радіоастрономічним інститутом Національної академії наук України:
- № 16-23П від 06.04.2023 (оператор системи розподілу - Акціонерне Товариство “ХАРКІВОБЛЕНЕРГО») на загальну вартість всього з ПДВ - 231737,8 грн.
- № 15-23П від 03.04.2023 року (оператор системи розподілу: Акціонерне товариство “ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ) на загальну вартість всього з ПДВ - 13991,44 грн.
Пунктом 1.1. Договору зокрема визначено, що цей договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання споживача, до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальником (позивачем) споживачу (відповідачу), у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможній постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії та Комерційної пропозиції, що є Додатком № 1 до цього Договору.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу Україниза договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України).
У відзиві Відповідач зазначає про те, що згідно з актом купівлі-продажу електроенергії № 034678 до Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (Договір 16-23П від 06.04.2023 року) (Вх. № 52 від 14.04.2023) РІ НАНУ за січень 2023 року спожили 19611,00 кВт/год на загальну суму 118 613,92 грн.
Згідно з актом купівлі-продажу електроенергії №037261 (Вх.54 від 17.04.2023) до Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (Договір 16-23П від 06.04.2023 року) РІ НАНУ за лютий 2023 року спожили 17 970,00 кВт/год на загальну суму 113 123,88 грн.
Згідно з актом купівлі-продажу електроенергії № 033145 (Вх. 57 від 14.04.2023 року ) до Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (Договір 15-23П від 03.04.2023 року) РІ НАНУ за січень 2023 року спожили 980 кВт/год на загальну вартість 5 927,36 грн.
Згідно з актом купівлі-продажу електроенергії № 035666 (Вх. 53 від 17.04.2023 року) до Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії (Договір 15-23П від 03.04.2023 року) РІ НАНУ за лютий 2023 року спожили 1281,00 кВт/год на загальну вартість 8 064,08 грн.
Відповідно до доданих до цього Відзиву Платіжних інструкцій вказані акти за договорами № 16-23П від 06.04.2023 року та № 15-23 від 03.04.2023 року були сплачені в повному обсязі, зокрема:
- платіжна інструкція № 299 від 21 квітня 2023 року підтверджує оплату за актом № 033145 (Вх. 57 від 14.04.2023 року);
- платіжна інструкція № 301 від 21 квітня 2023 року підтверджує оплату за актом № 034678 (Вх. № 52 від 14.04.2023);
- платіжна інструкція № 302 та № 304 від 21 квітня 2023 року підтверджує оплату за актом №037261 (Вх.54 від 17.04.2023);
- платіжна інструкція №303 від 21 квітня 2023 року підтверджує оплату за актом № 035666 (Вх. 53 від 17.04.2023 року).
Таким чином, у РІ НАН України відсутня заборгованість за січень-лютий 2023 року. Проте наявна заборгованість за грудень 2022 року - за фактом фактичного споживання електроенергії.
Відповідач зазначає, що факт виникнення заборгованості перед ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» зумовлений особливостями законодавчого регулювання проведення розрахунків за електроенергію наприкінці бюджетного періоду бюджетними організаціями. Радіоастрономічний інститут Національної академії наук України є бюджетною організацією, діяльність якої фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та порядку казначейського обслуговування, бюджетне фінансування здійснюється в межах кошторису на відповідний бюджетний рік.
Відповідно до п.2.14. Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затверджений Наказом Міністерства фінансів України № 309 від 02.03.2012 року, після настання нового бюджетного року, не оплачені в кінці бюджетного періоду бюджетні фінансові зобов'язання розпорядників бюджетних коштів, які були зареєстровані для здійснення попередньої оплати (виплати авансу), інші бюджетні фінансові зобов'язання, які не є кредиторською заборгованістю, бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання одержувачів бюджетних коштів знімаються з обліку органами Казначейства. Про зняті з обліку бюджетні зобов'язання та бюджетні фінансові зобов'язання органи Казначейства повідомляють розпорядників бюджетних коштів.
Після настання нового бюджетного року, керуючись пунктом 2.15 Порядку, у міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про оплату бюджетних зобов?язань та бюджетних фінансових зобов?язань, які були зареєстровані в органах Казначейства та залишилися неоплаченими на кінець минулого бюджетного періоду, органами Казначейства такі зобов?язання відображаються в обліку в поточному бюджетному періоді на підставі поданого розпорядником бюджетних коштів Реєстру бюджетних зобов?язань та / або Реєстру фінансових зобов?язань і відповідних підтвердних документів.
Для реєстрації бюджетних зобов?язань та проведення платежів, згідно з переліком підтвердних документів, визначеним Методичними рекомендаціями, затвердженими наказом Державної казначейської служби України від 29.04.2013 Nє 68, для реєстрації бюджетних та бюджетних фінансових зобов?язань в органи Казначейства замовнику необхідно надати: договір про закупівлю, рахунок-фактуру, акт наданих послуг (приймання-передавання товарної продукції), платіжне доручення.
Оскільки акти наданих послуг з постачання електричної енергії були виставлені 31 грудня 2022 року, РІ НАН України фізично не мали можливості здійснити відповідне подання для реєстрації бюджетного зобов'язання до завершення бюджетного періоду. Як наслідок, у 2022 році реєстрація зобов'язань та відповідне фінансування на користь ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО» не могли бути здійснені у встановленому порядку.
Водночас чинне бюджетне законодавство не передбачає можливості проведення розрахунків у наступному бюджетному періоді (2023 році) за зобов'язаннями попереднього року (2022), якщо вони не були зареєстровані в установленому порядку в системі казначейського обслуговування.
Таким чином, складається ситуація, відповідно до якої здійснити оплату за товар (послугу або роботу) замовник має право тільки в межах кошторисних призначень, затверджених йому на поточний бюджетний період. Якщо ж постачальник надавав послуги протягом року без відповідного оформлення підтвердних документів, то у Казначейства немає підстав оплачувати за них. У разі отримання від постачальника підтвердних документів після завершення попереднього бюджетного періоду замовник також не має підстав для їх реєстрації та оплати поточною датою - тому що це не є зобов'язанням поточного року, а минулим роком - тому що він в бюджеті вже закритий і всі операції минулого бюджетного періоду вже завершено.
А отже, РІ НАН України не мали правових підстав для здійснення оплати за спожиту електричну енергію в грудні 2022 року. За таких умов фактично єдиним передбаченим законом способом вирішення питання про оплату наданих послуг залишалося стягнення заборгованості за рішенням суду.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, та про що зазначає Позивач і Відповідач, 21.10.2024 року між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (Позивач,Постачальник) та Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України (Відповідач, Споживач) було укладено договір № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості.
Відповідно до пункту 1.1. Договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди що цей договір про реструктуризацію заборгованості є невід'ємною частиною договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та укладається сторонами на підставі положень пункту 5.12. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та пункту 5.12. Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Пунктом 1.2. Договору про реструктуризацію, сторони підтверджують, що у Споживача перед постачальником на дату укладення цього Договору існує заборгованість за Договором (Договорами) про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» за січень-лютий 2023 року на загальну суму 189 938,08 (сто вісімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот тридцять вісім гривень, вісім копійок), з них:
- 21 531,50 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в січні 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО»;
- 113 123,88 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в лютому 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО»:
- 5 691,89 грн (з ПДВ) заборгованість за спожиту в лютому 2023 року електричну енергію по зоні оператора системи розподілу АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»:
- 49 590,81 грн майнових втрат Постачальника (інфляційних втрат та 15% річних) нарахованих відповідно до положень п.6.1 та п.7.4 Комерційної пропозиції Nє5 від 08.10.2021.
Заборгованість у Споживача за спожиту електричну енергію виникла через несплату рахунків за період січень-лютий 2023 року, а саме:
- за січень 2023 року по рахунку № 000002772020/19/001/42213 від 14.02.2023 на суму 21 531,50 грн.
- за лютий 2023 року по рахунку № 000002772020/19/002/44809 від 15.03.2023 на суму 113 123,88 грн.
- за лютий 2023 року по рахунку № 000002772020/13/002/43130 від 08.03.2023 на суму 5 691,89 грн.
Розрахунок майнових втрат постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені) додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно пункту 2.1. Договору про реструктуризацію, сторони дійшли згоди реструктурувати заборгованість за січень та лютий 2023 року в сумі 189 938,08 грн на умовах, викладених в пункті 2.2. цього договору.
Постачальник надає споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до «14» листопада 2024 року, а споживач зобов'язується погасити заборгованість, зазначену в пункті 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені постачальником рахунки та здійснювати поточну оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», відповідно до такого графіку погашення заборгованості та інших платежів за цим Договором, а саме: до 21.10.2024 року інфляційні втрати та 15 % річних у розмірі 49590,81 грн, до 14.11.2024 року заборгованість за електричну енергію у розмірі 140347,27 грн. Всього 189938,08 грн. (пункт 2.2. Договору про реструктуризацію).
З вищевикладеного слідує, що у договорі від 21.10.2024 року № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості, сторони погодили суму боргу яку має сплати Відповідач на користь Позивача.
Проте, як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано Відповідачем, останнім не здійснено платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2.2. Договору про реструктуризацію.
Як зазначив Відповідач у відзиві на позовну заяву, ситуація щодо періодів виникнення заборгованості виникла на підставі положення Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальника “останньої надії», що була чинна на той період, згідно з положеннями якої за наявності у споживача заборгованості за Договором Постачальник зараховує кошти отримані від споживача як погашення заборгованості за електричну енергію, поставлену за минулі періоди по Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості незалежно від зазначеного споживачем призначення платежу. У разі перевищення суми платежу, що підлягає оплаті за розрахунковий період, надлишок отриманих коштів зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду.
На думку Відповідача, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» зарахувало оплату проведену як розрахунки за Договорами № 16-23П від 06.04.2023 року та № 15-23 від 03.04.2023 року в якості оплати послуг за фактично спожиту електроенергію в грудні 2022 року.
Проте, за такої ситуації, розрахунки за Договором про реструктуризацію заборгованості укладеним між сторонами також стали фактично неможливі, оскільки відповідно до первинних документів, зареєстрованих в Державній казначейській службі відповідні договори та рахунки - були оплачені в повному обсязі, що унеможливило виконання Договору про реструктуризацію.
Крім того, Відповідач зазначає, що укладення Договору про реструктуризацію заборгованості було вимушеним і єдино можливим варіантом дій у сформованих обставинах. Зокрема, у вересні - жовтні 2024 року РІ НАН України перебував на постачанні електричної енергії постачальником останньої надії ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО». Відповідно до положень укладених Договорів з ДПЗД “УКРІНТЕРЕНЕРГО», наявність заборгованості перед постачальником останньої надії є підставою для припинення електропостачання споживачу. Таким чином, з метою недопущення повного припинення електропостачання до Радіоастрономічного інституту НАН України, що фактично унеможливило б здійснення ним статутної діяльності, укладення з боку РІ НАН України зазначеного договору стало єдиним можливим способом врегулювання ситуації.
Отже, Відповідач підписав договір від 21.10.2024 року № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості, усвідомлюючи та погоджуючись із зазначенням у договорі іншого періоду заборгованості, також погоджуючись із сумою заборгованості та сумою штрафних санкцій, умовами договору, усвідомлюючи заздалегідь про неможливість виконання з його сторони зобов'язання за Договором про реструктуризацію.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Аналіз положень чинного законодавства України дає підстави для висновку, що установлюючи презумпцію вини особи, яка порушила зобов'язання, Цивільного кодексу України покладає на неї обов'язок довести відсутність своєї вини. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання. Виходячи із цих загальних засад, має встановлюватися і наявність або відсутність вини: особа має визнаватися невинуватою, якщо вона вжила всіх заходів для належного виконання зобов'язання при тому ступені турботливості та обачності, що вимагалася від неї за характером зобов'язання та умовами обороту.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Факт наявності у Відповідача заборгованості за договором від 21.10.2024 року № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості у загальному розмірі 189938,08 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується Відповідачем.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією Відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за договором від 21.10.2024 року № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості за спожиту електричну енергію, заявлена до стягнення із Відповідача сума боргу у загальному розмірі 189 938,08 грн є обґрунтованою, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, не спростованою Відповідачем та підлягає задоволенню.
У зв'язку із неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором від 21.10.2024 року № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості, Позивачем заявлено до стягнення із Відповідача 10 853,03 грн інфляційних втрат, 11 181,92 грн 15 % річних та пеню у сумі - 21 604,29 грн.
Щодо стягнення із Відповідача на користь Позивача 10 853,03 грн інфляційних втрат, 11 181,92 грн 15 % річних, суд зазначає наступне.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.
Приписи статті 625 Цивільного кодексу України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Разом з тим, відповідно до підпункту 3.2.5. пункту 3.2. Договору про реструктуризацію, постачальник має право нарахувати споживачу інфляційні втрати та 15 % річних від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу відповідно до графіку (грошове зобов'язання споживача), встановленого положенням пункту 2.2. цього Договору, враховуючи день фактичної сплати.
З аналізу вищевикладеного слідує, що у даному випадку сторони, користуючись свободою договору, визначили інший розмір річних, які підлягають нарахуванню за невиконання зобов'язання за Договором про реструктуризацію на рівні 15%.
Відповідно до пункту 3.4. Договору про реструктуризацію, нарахування інших видів відповідальності, що визначені законом та цим договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов'язання за цим Договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених пунктом 2.2. цього Договору.
При цьому, відповідно до підпункту 4.1.3. пункту 4.1. Договору про реструктуризацію, споживач зобов'язується сплатити штрафні санкції за невиконання графіку погашення заборгованості, встановленого пунктом 2.2. договору, а також інфляційні нарахування та 15% річних від суми несплачених відповідно до графіку платежів.
Пунктом 6.2. договору від 21.10.2024 року № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості сторони погодили, що за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених пункту 2.2. цього Договору, споживач сплачує постачальнику інфляційні втрати та 15% річних за кожний день прострочення платежу по цьому Договору, враховуючи день фактичної оплати.
Проте, як свідчать матеріали справи, Відповідач не здійснив платежі відповідно до графіку погашення заборгованості, визначеного пунктом 2.2. договору про реструктуризацію. Умовами договору про реструктуризацію передбачено його строк до 21.10.2024 року інфляційні втрати та 15 % річних у розмірі 49 590,81 грн, до 14.11.2024 року заборгованість за електричну енергію у розмірі 140 347,27 грн.
Судом здійснено перевірку нарахованих Позивачем Відповідачу 15% річних у сумі 11 181,92 грн за зобов'язання на суму боргу 140 347,27 грн. за період з 15.11.2024 по 27.05.2025, та інфляційних втрат у загальному розмірі 10 853,03 грн за зобов'язання на суму боргу 140 347,27 грн. за період з 15.11.2024 по 30.04.2025, за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон", та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно та вони підлягають задоволенню.
Щодо стягнення із Відповідача на користь Позивача пені у сумі - 21 604,29 грн, суд зазначає наступне.
Згідно із пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу Україниправо на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як вбачається із пункту 3.4. Договору про реструктуризацію, сторони визначили, що нарахування пені та інших видів відповідальності, що визначені законом та цим Договором (15 % річних, інфляційних втрат) за невиконання або неналежне виконання споживачем грошового зобов'язання за цим Договором починається на наступний день після закінчення терміну або термінів, встановлених пункту 2.2. цього Договору.
Пунктом 6.1. договору від 21.10.2024 року № 44/6-111 про реструктуризацію заборгованості, сторони погодили, що за несплату або за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених пункті 2.2. цього Договору, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Водночас, Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив зазначив про те, що НКРЕКП прийнято Постанову "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" від 25.02.2022 №332.
У відповідності до підпункту 14 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Суд зазначає, що у постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду виклав висновок, щодо застосування підпункту 16 пункту 1 (аналогічний підпункту 15 пункту 1) постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 №332.
Підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Об'єднана палата дійшла висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому Об'єднана палата наголосила на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата звернула увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
У вказаній постанові об'єднана палата констатувала правомірність застосування судами приписів Постанови №332 як таких, що мають обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії та погодилася з висновками судів попередніх інстанцій щодо обов'язковості застосування учасниками ринку електроенергії у цьому аспекті саме норм постанов НКРЕКП, відповідно до яких на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії.
Об'єднана палата також виходила з того, що Регулятор визначив модель поведінки як зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії, та вказав чітко визначений період, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, а не скасував нарахування та стягнення штрафних санкцій або увільнив від їх нарахування або стягнення.
У вказаній постанові об'єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правового висновку, викладеного у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 з урахуванням уточнення такого змісту:
- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов'язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії;
- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії є обов'язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.
Отже, на спірні правовідносини поширюється дія положень постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022, оскільки Договір про реструктуризацію за № 44/6-111 від 21.10.2024 року був укладений між учасниками ринку електричної енергії - Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (постачальником "останньої надії") та Радіоастрономічним інститутом НАН України - на виконання зобов'язань, що виникли у зв'язку з постачанням електричної енергії та відповідно до положень Закону України "Про ринок електричної енергії".
З огляду на те, що спірна сума пені нарахована за період дії воєнного стану, суд дійшов висновку про відмову у стягненні вказаної штрафної санкції, відтак позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Щодо клопотання Відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90%, яке викладене у відзиві на позовну заяву (вх. № 14383 від 17.06.2025), суд зазначає, що враховуючи те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 21 604,29 грн, відтак суд відмовляє в задоволенні клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90% від суми, що заявлена до стягнення Позивачем.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах".
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок "помилок" законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Свого часу, Верховний Суд застосував західну доктрину "Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав)", у вирішенні договірного спору, який тлумаченні умов договору (Постанови ВС по справам № №753/11000/14-ц, № 910/16011/17).
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склались.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).
Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який, серед іншого, передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25 липня 2002 року; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22 листопада 2007 року).
Суд, також нагадує, що концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів здійснення повної та своєчасної сплати суми боргу за договором Відповідач суду не надав.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення із Відповідача 189 938,08 грн заборгованості за договором про реструктуризацію, 10 853,03 грн інфляційних втрат, 11 181,92 грн 15 % річних, щодо стягнення пені у розмірі 21 604,29 грн слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 встановлено у розмірі 3028,00 грн.
Позивачем у позовній заяві, яку було подано до суду через підсистему “Електронний Суд» ЄСІТС, заявлено позовні вимоги майнового характеру на загальну суму 233 577,32 грн, отже за подання до суду зазначеної позовної заяви мав справлятися судовий збір в розмірі 2 802,93 грн, що складає 1,5 відсотка ціни позову, з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки судового збору при поданні позову в електронній формі.
Сплачений Позивачем судовий збір згідно платіжних інструкцій № 604 від 28.05.2025 та № 614 від 29.05.2025 зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідними Виписками про зарахування зазначеного судового збору, наявними в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 543,68 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Радіоастрономічного інституту Національної академії наук України (код ЄДРПОУ 02772020, адреса: 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Мистецтв, буд. 4) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (код ЄДРПОУ 19480600, адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85) загальну суму заборгованості у сумі 211973,03 грн (де: 189 938,08 грн - заборгованість за Договором про реструктуризацію; 10 853,03 грн - інфляція, 11 181,92 грн - 15 % річних), а також 2 543,68 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення пені у розмірі 21 604,29 грн - відмовити.
Повне рішення складено "02" грудня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовзи у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua
Суддя І.П. Жигалкін