8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" грудня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/3514/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вул. Григорія Сковороди, б.61; код ЄДРПОУ:07923280)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківаптека-2" (місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 20; код ЄДРПОУ: 01974610)
про стягнення 7 608,98 грн.
без виклику учасників справи
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Харків (позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківаптека-2" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди №09/2006/КЕВ м. Харкова від 29.12.2006 за період з 01.01.2022 по 23.02.2022 у розмірі 7 608,98 грн.(3 878,17 грн. - орендна плата, 3690,84 грн. - комунальні витрати, 39,97 грн. - компенсація податку на землю).
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3514/25. Визнано справу № 922/3514/25 малозначною та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 про відкриття провадження у справі № 922/3514/25 було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківаптека-2" згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначене відправлення вручено адресатові 13.10.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.78).
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства, копія ухвали про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 13.10.2025, а тому він мав право подати відзив не пізніше 28.10.2025.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківаптека-2" наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений статтею 251 ГПК України п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд справи; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши справу № 922/3514/25 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
29.12.2006 між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харків (далі - орендодавець, позивач) та Акціонерним Товариством "Харківаптека-2" (на теперішній час ТОВ "Харківаптека-2") (далі - орендар, відповідач) був укладений договір оренди №09/2006/КЕВ м. Харків нерухомого військового майна розташованого в Харківському гарнізоні за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5, військове містечко № 9, буд. № 40.
Додатковими угодами № 58д/2007/КЕВ м. Харків від 01.08.2007, № 08д/2010/КЕВ м. Харків від 31.07.2010 , № 17д/2012/КЕВ м. Харків від 01.07.2012, № 06д/2015/КЕВ м. Харків від 08.06.2015, № 07д/2018/КЕВ м. Харків від 07.05.2018, № 12д/2021/КЕВ м. Харків від 11.06.2021 термін дії договору неодноразово продовжувався та останньою угодою від 11.06.2021 такий термін було продовжено до 05 квітня 2024 року включно.
Згідно п.1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення четвертого поверху загальною площею 16,5 кв.м. в будівлі № 40, військового містечка № 9 (далі - майно) що знаходиться на балансі КЕВ м. Харків, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Культури, 5.
Вказані приміщення передано відповідачу згідно двостороннього акту прийому-передачі від 20.06.2006.
Відповідно до п. 10.2 договору умови цього договору зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 3.9 розділу 3 договору зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останні три місяці оренди. Орендар сплачує завдаток протягом місяця з моменту підписання договору.
Відповідно до п. 3.1. розділу 3 договору орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (травень 2021 року) на рівні 3138, 52 грн. за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами та доповненнями) (далі - Методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (травень 2021 року) 1299,34 грн. (додаток 3, 4).
Згідно п 3.2. Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 3.3. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, згідно із законодавством.
Згідно п. 3.6. Договору орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду Державного бюджету на спеціальний рахунок Орендодавця у територіальному органі Державного казначейства не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
В п. 5.3 розділу 5 договору визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Пункт 5.15 Договору передбачає щомісячне зобов'язання Орендаря компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме Майно.
Відповідно до п. 10.6.2 Договору Сторони погоджуються, що цій договір розривається на вимогу Орендодавця, а Орендар зобов'язаний повернути Майно у разі: настання особливого періоду в Україні або окремих її місцевостях відповідно до Законів України "Про оборону України'1 і "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; у разі здійснення встановленим порядком реалізації (проведення аукціону та інше) нерухомого військового майна, яке є об'єктом оренди та за умови попереднього повідомлення Орендаря за 30 календарних днів".
Договір та всі додаткові угоди до нього підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.
26.08.2022 між позивачем і відповідачем укладено акт приймання-передачі нежитлових приміщень, який відповідачем хоча і не підписан, але складений в присутності представника відповідача. Відповідно до вказаного акту орендрвані приміщення звільненні відповідачем від власного майна.
Позивач вказує на те, що за період січень-лютий 2022 у відповідності до умов догоговору відповідачу була нарахована орендна плата, комунальні витрати на компенсація податку на землю у відповідності до площі землі,яку займає орендоване приміщення у загальному розмірі 7608,98 грн.
На аресу орендаря було направлено відповідні рахунки, однак на дату та час подання позову вказані рахунки відповідчем не сплачені.
Як вказує позивач, ТОВ "Харківаптека-2" ухиляється від виконання своїх зобов'язань за договором 09/2006/КЕВ м. Харків, порушуючи його пункти та норми чинного законодавства, внаслідок чого має значну заборгованість. Несплата з боку контрагентів на користь КЕВ м. Харків сум заборгованості з орендної плати, загальноексплуатаційних витрат, компенсації земельного податку на землю порушує економічні та оборонні інтереси держави, що виявляється у недоотриманні відповідних коштів до спеціального фонду Державного бюджету України.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, комунальних витрат та компенсації податку на землю.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 ЦК України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з вимогами частин 1, 5 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно частини 1 статті 283 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до статті 284 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), орендна плата є істотною умовою договору оренди.
Пунктом 1 статті 286 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 цього кодексу.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Як зазначає позивач, відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 09/2006/КЕВ м. Харків від 29.12.2006 в частині сплати вчасно та в повному обсязі орендної плати, комунальних витрат, а також компенсації земельного податку на землю, у зв'язку з чим за відповідачем обліковується заборгованість у загальній сумі 7608,98 грн., з яких: орендна плата - 3878,17 грн., комунальні витрати - 3690,84 грн., компенсація податку на землю - 39,97 грн.
Суд зазначає, що відповідачем жодним чином наявність заборгованості не спростована, при цьому строк виконання зобов'язань з її оплати є таким, що настав.
Матеріали справи не містять доказів в підтвердження оплати відповідачем заборгованості за договором оренди 09/2006/КЕВ м. Харків від 29.12.2006, що є предметом позову.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.01.2021 по справі № 915/646/18.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Квартирно-експлуатаціного відділу м.Харкова підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом присудження до стягнення з Відповідача на користь Позивача 7608,98 грн., з яких: орендна плата - 3878,17 грн., комунальні витрати - 3690,84 грн., компенсація податку на землю - 39,97 грн.
Надаючи оцінку доводам сторін, судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
З огляду на викладене суд вважає, що при розгляді даної справи судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.129 ГПК України, відповідно до яких, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись ст.ст. 53, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківаптека-2" (місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, 20; код ЄДРПОУ: 01974610) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Харків (місцезнаходження: 61024, місто Харків, вул. Григорія Сковороди, б.61; код ЄДРПОУ:07923280) заборгованість за договором оренди №09/2006 від 29.12.2006 у загальній сумі 7608,98 грн., з яких: орендна плата - 3878,17 грн., комунальні витрати - 3690,84 грн., компенсація податку на землю - 39,97 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "03" грудня 2025 р.
Суддя В.В. Рильова
Справа №922/3514/25