8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/543/21 вх. №
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Міньковського С.В.
за участю сторін: без виклику сторін,
розглянувши клопотання ліквідатора про зняття арештів з майна боржника (вх.№27723)
По справі за заявою Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ'янському та Слобідському районах у м.Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків)
до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"
про визнання банкрутом
Постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором по справі призначено арбітражного керуючого Саутенко С.О.
28.11.2025 через підсистему Електронний суд від ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" Саутенка С.О. надійшло клопотання про зняття арештів з майна боржника, в якому просить суд:
1. Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) зняти арешт, покладений на майно Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, 24 ) в межах виконавчого провадження № 54513362;
2. Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) зняти арешт, покладений на майно Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, 24 ) в межах виконавчого провадження № 51788841;
3. Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) постанови про скасування арештів з майна ПрАТ "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702) направити:
- на адресу ліквідатора боржника, арбітражного керуючого Саутенка С.О.: 61166, м. Харків, вул. Кримська, 6;
- на адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківський, Полтавській та Сумській областях: 61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26.
Розглянувши матеріали справи, надане суду ліквідатором клопотання про зняття арештів з майна боржника, суд дійшов висновку про наступне.
ЩОДО ПІДСУДНОСТІ.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) встановлено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор банкрута має повноваження і зобов'язаний, зокрема, виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконувати повноваження керівника (органів управління) банкрута; вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продавати майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Основна мета провадження у справі про банкрутство - є відновлення платоспроможності боржника та задоволення сукупного кола його кредиторів, яке передбачає послідовне виконання сторонами та учасниками процесу, арбітражним керуючим обов'язків, що визначені та передбачені положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.
Законодавець неодноразово підкреслював, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).
У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з питань банкрутства (далі - КУзПБ) має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
Отже, КУзПБ розширив юрисдикційнсть господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.
Системний аналіз змісту приписів статті 7 КУзПБ у сукупності із зазначеними нормами ГПК України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна є універсальним і норми ГПК України чи КУзПБ не встановлюють винятків із цього правила.
Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Такі рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що безпосередньо або опосередковано впливатимуть на майнові активи боржника, можуть відбуватися, зокрема, у виконавчих провадженнях, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Суд зазначає, що виконання судових рішень є заключним етапом процедури захисту суб'єктивних прав та законних інтересів кредитора. При цьому у правовій доктрині переважає підхід до розуміння стадії виконання судових рішень саме як заключної стадії цивільного/господарського процесу. Такий підхід наразі втілений і в чинному законодавстві України (стаття 1 Закону України "Про виконавче провадження").
За статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Конституційний Суд України в Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(ІІ)/2019 наголосив, що забезпечення виконання державою судового рішення як невід'ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв'язку із внесенням Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Отже, виконавче провадження є стадією судового процесу - відокремленою системою процесуальних дій, що вкладаються в алгоритм процесуальної діяльності суду та учасників справи і спрямовані на досягнення відповідної процесуальної мети.
Судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення (див. Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18рп/2012).
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Закон України "Про виконавче провадження" виокремлює порядок:
- виконання рішень немайнового характеру;
- виконання рішень шляхом звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
У виконавчому провадженні звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження").
Отже питання, що є предметом розгляду суду під час судового контролю за виконанням судових рішень, має усі характерні ознаки спору, оскільки постає як стан невизначеності у правах та обов'язках її учасників, що має бути усунутий судовим рішенням. Та обставина, що спір цей є суто процесуальним, особливого значення в розглядуваному контексті не має. Адже за змістом частини першої статті 7 КУзПБ саме господарський суд, що здійснює провадження у справі про банкрутство, розглядає спори, стороною яких є боржник, причому частина друга цієї статті конкретизує, що до таких спорів, зокрема, належать спори щодо інших вимог до боржника, тобто спори, які тим чи іншим чином стосуються інших вимог до боржника.
Тому в разі оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого у спорі за участю боржника в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до приписів статті 7 КУзПБ, така скарга (заява, позов) підлягає розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, навіть за умови, що відповідачем є суб'єкт владних повноважень згідно з абзацом четвертим частини другої цієї норми.
Здійснюючи системне тлумачення приписів діючого законодавства, слід виходити з того, що процедура банкрутства - це спеціальна правова процедура, норми КУзПБ є спеціальними і під час їх зіставлення з нормами загальними вони повинні мати процесуальний пріоритет.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що КУзПБ у статті 7 розширив підсудність господарському суду спорів, стороною яких є боржник, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, визначивши за змістом цієї норми критерій впливу на майнові активи боржника вирішальним при з'ясуванні питання щодо необхідності розгляду спору в межах справи про його банкрутство.
За приписами КУзПБ зміст судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства полягає у тому, що рішення чи дії боржника та третіх осіб, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.
Тобто повноваження господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, щодо здійснення відповідного судового контролю поширюються і на правовідносини з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) у виконавчому провадженні, що передбачає звернення стягнення на майно боржника або може вплинути іншим чином на майнові активи боржника, і такий контроль має здійснюватися з моменту відкриття виконавчого провадження та до його завершення чи закриття провадження у справі про банкрутство боржника.
Натомість розгляд скарги (заяви, клопотання, позову) на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та ухвалення відповідного рішення поза провадженням у справі про банкрутство може мати наслідком суперечність між судовим рішенням за скаргою та метою процедур банкрутства (неплатоспроможності) за приписами спеціального закону - КУзПБ, що має пріоритет з часу відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Таке судове рішення не відповідатиме критерію виконуваності та принципу правової визначеності, адже виконавець чи орган державної виконавчої служби може опинитися у стані невизначеності через колізії у правовому регулюванні примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) і процедури банкрутства (неплатоспроможності) боржника.
З врахуванням викладеного вище, суд зазначає, що розгляд клопотання ліквідатора ПрАТ "Харківський коксовий завод" про зняття арештів з майна боржника, накладених в межах виконавчого провадження на майно боржника, що перебуває в процедурі банкрутства підлягає розгляду господарським судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство сторони виконавчого провадження.
ВИСНОВОК СУДУ.
В обґрунтування поданого клопотання ліквідатор зазначає, що в ході ліквідаційної процедури арбітражному керуючому, ліквідатору ПрАТ "Харківський коксовий завод" стало відомо про арешти майна боржника, накладені відповідно до постанов Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України від 16.08.2017 року в межах виконавчого провадження № 54513362 та від 27.07.2016 року в межах виконавчого провадження № 51788841, що підтверджується листами Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях за вих. № 31/32/09-15266-2025 від 29.07.2025 року та за вих. № 31/32-09-18639-2025 від 12.09.2025 року).
Як зазначає ліквідатор, керуючись приписами Кодексу України з процедур банкрутства він звернувся до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України з вимогою за вих. № 01-34/820 від 31.07.2025 року про скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №54513362.
Після звернення до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України ліквідатором отримано відповідь, з якої вбачається, що у виконавчому провадженні №54513362 було накладено арешт на майно боржника у межах забезпечення позову, визначеного ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.08.2017 у справі №910/24880/15.
05.09.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження".
Разом із тим, державний виконавець повідомив, що порядок зняття арешту з майна передбачено статтею 59 Закону. Вказаною статтею встановлено вичерпний перелік підстав та обставин, за якими виконавець вчиняє дії щодо зняття арешту з майна, зокрема, пунктом 6 частини четвертої зазначеної статті Закону, передбачено, що зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини є: отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
Крім того, повідомлено ліквідатора, що на адресу відділу не надходило судове рішення про скасування заходів забезпечення позову, а отже на даний час відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Також, як зазначає ліквідатор ПрАТ "Харківський коксовий завод", він звертався до Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України з вимогою за вих. № 01-34/995 від 10.09.2025 року про скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження №51788841, та з повторною вимогою за ви. № 01-34/1118 від 15.10.2025 року про скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження № 51788841.
Як вбачається з відповіді Департаменту державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень м. Києва за вих. № 145990/159802-33-25/20.1 від 09.10.2025, ліквідатора повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 51788841 з примусового виконання ухвали № 922/6554/15 від 25.04.2016, що видав Господарський суду Харківської області, про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майна ПрАТ "Харківський коксовий завод" серед іншого:
- транспорт в кількості 48 одиниць, що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, Карачівське шосе, 44, які передані в заставу ПАТ "Сбербанк" на підставі укладеного з ПрАТ "Харківський коксовий завод" договором застави від 13.09.2012р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О.Д. та зареєстрований в реєстрі за № 5138.
В ході виконання рішення суду, 27.07.2016 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В подальшому, Закон України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV втратив чинність на підставі Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі Закон № 1404-VІІІ), який набрав чинності 05.10.2016.
У зв'язку з чим державним виконавцем 28.10.2016 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 ч.1 статті 39 Закону № 1404-VІІІ, у зв'язку із фактичним виконанням рішення, згідно з виконавчим документом.
Крім того, ліквідатора повідомлено що порядок зняття арешту з майна боржника врегульований статтею 59 Закону № 1404- VІІІ. Частиною четвертою цієї статті встановлено вичерпний перелік підстав, за яких державний виконавець вправі своєю постановою зняти арешт з майна боржника, серед яких є отримання виконання судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.
Департамент державної виконавчої служби відділу примусового виконання рішень м. Києва повідомив, що як вбачається з заяви ліквідатора про скасування арештів та доданих до неї документів, ані ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.04.2021 у справі № 922/543/21, ані постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 у справі № 922/543/21 не вирішувалось питання щодо скасування заходів забезпечення позову у справі № 922/6554/15.
У зв'язку з чим, в державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника з підстав, викладених у заяві ліквідатора.
Відповідно до висновків Верховного Суду (зокрема в постанові від 26.10.2018 у справі №Б-50/112-09) господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, наділений процесуальними повноваженнями скасовувати арешт або інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, накладені судами інших юрисдикцій задля забезпечення приватноправових інтересів третіх осіб.
Згідно ст. 145 ГПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Зняття арешту з майна передбачено ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, частиною 5 вказаного закону визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, з дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, зокрема, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.
Вказаний вище припис Кодексу України з процедур банкрутства також зазначено в п.4 постанови Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 року про визнання боржника ПрАТ "Харківський коксовий завод" банкрутом.
Враховуючи, що постановою Господарського суду Харківської області від 27.01.2022 Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" було визнано банкрутом на майно якого до порушення провадження у справі про його банкрутство були накладені арешти в межах виконавчих проваджень № 54513362 та № 51788841, які перешкоджають у проведенні ліквідаційної процедури та перешкоджають проведенню реалізації майна боржника, вони мають бути скасовані на підставі ч. 1 ст. 59 Кодексу України з процедур банкрутства, у зв'язку з чим суд вважає клопотання арбітражного керуючого Саутенка С.О. обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 58-67 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 145, 233-235 ГПК України, суд-
1. Клопотання ліквідатора (вх.№27723 від 28.11.2025) про зняття арештів з майна боржника Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, 24 ) - задовольнити.
2. Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) зняти арешт, покладений на майно Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, 24 ) в межах виконавчого провадження № 54513362;
3. Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13) зняти арешт, покладений на майно Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (код ЄДРПОУ 24481702, місцезнаходження: 61010, м. Харків, вул. Гімназійна набережна, 24 ) в межах виконавчого провадження № 51788841.
4. Ухвалу направити ліквідатору Саутенку С.О., Департаменту державної виконавчої служби відділ примусового виконання рішень м. Києва Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Харківський, Полтавській та Сумській областях (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання.
Оскарження даної ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала є виконавчим документом згідно Закону України «Про виконавче провадження", підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
Ухвала підписана 02.12.2025.
Суддя Міньковський С.В.