24 листопада 2025 року м. ТернопільСправа № 921/327/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумського І.П.
за участі секретаря судового засідання: Баб'юк А.В.
розглянув справу
за позовом - Копичинецької міської ради (48260, Тернопільська область, Чортківський район, місто Копичинці, вулиця 22 Січня, 29)
до відповідача - Фізичної особи - підприємця Василика Володимира Мирославовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 19794,34 грн збитків внаслідок використання земельної ділянки з порушенням вимог законодавства про плату за землю.
За участі від:
позивача - Кливак С.З.
відповідача - Калінніков М.О.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Копичинецька міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Василика Володимира Мирославовича про стягнення 19794,34 грн збитків у виді неодержаного доходу за час фактичного користування земельною ділянкою, зважаючи на положення ст. 22 ЦК України, ст. ст. 152, 157 ЗК України, з огляду на використання земельної ділянки без належного оформлення права такого користування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі свідоцтва серії САС №741338 від 10.08.2011 про право власності на нерухоме майно відповідачу на праві приватної власності належить приміщення магазину продовольчих товарів загальною площею 58,7 кв. м., що знаходиться з адресою: Тернопільська область, Чортківський (Гусятинський) район, м. Копичинці, вул. Ринок, 16.
На підставі Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993) (надалі - Порядок №284), рішенням сесії Копичинецької міської ради №717 від 22.10.2019 затверджено Порядок визначення та відшкодування Копичинецькій міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю (надалі - Порядок №717).
Розмір заявленої до стягнення суми 19794,34 грн збитків (неодержаного доходу) позивач обґрунтовує оформленими відповідно до Порядку №284 та Порядку №717 актами визначення збитків від 29.11.2021, 25.07.2022, 29.09.2023, 19.08.2024 затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Копичинецької міської ради №215 від 30.11.2021, №107 від 05.08.2022, №233 від 11.10.2023, №208 від 22.08.2024.
Відповідно до них відповідач у період 2020 - 2023 років використовував земельну ділянку площею 0,0059 га, при фактичному використанні об'єкта нерухомого майна - приміщення магазину, яке належить відповідачу на праві власності.
У добровільному порядку суму збитків 19794,34 грн відповідач не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для їх примусового стягнення з відповідача.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву повністю заперечив проти позову.
В обґрунтування цьому ним зазначено, що ФОП Василик В.М. є власником магазину продовольчих товарів, загальною площею 58,7 кв.м., за адресою: вул. Ринок, 16 у м. Копичинці Чортківського району Тернопільської області. Магазин знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку.
Земля під багатоквартирним будинком належить усім співвласникам спільно, і не може використовуватися одноособово. Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIII, земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, а також прибудинкова територія, є об'єктом спільної сумісної власності співвласників будинку, тобто власників квартир та нежитлових приміщень.
Земельна ділянка, на якій розташований багатоквартирний будинок, та прибудинкова територія надається у спільну сумісну власність або у користування співвласникам будинку. У зв'язку з цим, відсутні підстави для індивідуального нарахування збитків.
Саме по собі встановлення наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Спірна земельна ділянка не сформована, в розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні підстави для нарахування та стягнення збитків.
Акти комісій, затверджені виконкомом, не можуть вважатися належним доказом наявності шкоди, оскільки вони мають односторонній характер, складені без участі відповідача ФОП Василика В.М. та не підтверджують факту реального користування земельною ділянкою площею 0,0059 га, яка не є сформованою.
Враховуючи те, що позивач із даним позовом звернувся до суду 02.06.2025, до даних правовідносин необхідно застосувати строки позовної давності.
Позиція позивача у відповіді на відзив.
У відповіді на відзив позивачем зазначено, що згідно з п. 6.1 «Порядку визначення та відшкодування Копичинецькій міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства про плату за землю», затвердженого рішенням Копичинецької міської ради від 22.10.2019 № 717 визначення сум збитків покладається на комісію по визначенню розміру збитків власникам землі та землекористувачам. Комісія нараховує суми збитків саме за комерційне використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, та розрахунок сум завданих збитків здійснюється за площу магазину відповідача, а не за всю ділянку під багатоквартирним будинком.
Вищевказаний Порядок не передбачає обов'язкової участі в роботі комісії представників підприємств, установ, організацій, юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадян, які будуть відшкодовувати збитки.
З 2021 року щороку відповідач одержував повідомлення про необхідність відшкодування збитків Копичинецькій міській раді, проте відповідач за усі ці роки не звертався до міської ради з метою надання пояснень щодо його позиції про відшкодування збитків та з метою його участі у роботі комісії по визначенню розміру збитків власникам землі та землекористувачам.
Статтею 206 Земельного кодексу України вказано, що використання землі в Україні є платним. Використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючих документів на неї порушує принципи справедливості та рівності громадян перед законом. Адже землекористувачі зобов'язані оформити свої права на земельну ділянку та сплачувати орендну плату, відповідач же ухиляється від цього. Саме відповідач зобов'язаний здійснити дії щодо формування земельної ділянки, що зазначалося в позовній заяві.
Посилаючись на зміст ст. ст. 256, 257 ЦК України, введення карантину Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на всій території України, його відміну з 30.06.2023 Постановою Кабінету Міністрів України №651 від 27.06.2023 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", введення воєнного стану Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-IX від 24.02.2022, пункти 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, позивачем зазначено про безпідставність доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності.
Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/327/25 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.07.2025, яке відкладалось на 04.08.2025.
У зв'язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та, відповідно, неможливістю проведення підготовчого засідання 04.08.2025, ухвалою суду від 29.07.2025 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі та призначено підготовче засідання на 22.09.2025.
22.09.2025 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі №921/327/25 та призначено її до розгляду по суті на 20.10.2025, який відкладався на 04.11.2025.
В судовому засіданні 04.11.2025 оголошувалась перерва до 24.11.2025.
В судовому засіданні 24.11.2025 представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.
Представником відповідача в судовому засіданні 24.11.2025 заперечено проти позову.
Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).
24.11.2025 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
На підставі рішення Виконавчого комітету Копичинецької міської ради №149 від 29.07.2011, Виконавчим комітетом Копичинецької міської ради видано Василику Володимиру Мирославовичу свідоцтво серії НОМЕР_1 від 10.08.2011 про право власності на нерухоме майно - магазин продовольчих товарів, А, загальною площею 58,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки №163 від 27.03.2025 Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Гусятинської селищної ради, станом на 01.01.2013 право власності на вищевказаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за ОСОБА_1 .
В ході розгляду справи представником відповідача долучено до матеріалів справи копію довідки №544 від 29.10.2025 Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Гусятинської селищної ради, з повідомленням про те, що в архівах бюро повна інформація про кількість квартир в будинку АДРЕСА_2 , станом на 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, 2023 рік, відсутня. На момент проведення первинної інвентаризації Чортківським МБТІ в 1969 році в будинку нараховувалося чотири квартири.
На підтвердження знаходження за вказаною адресою інших об'єктів нерухомості, позивачем долучено до матеріалів справи:
- Інформацію №448678706 від 21.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої за ОСОБА_2 04.09.2015 зареєстровано право приватної власності на нежитлове приміщення, магазин промислових товарів, загальною площею 45 кв. м.;
- Інформацію №448679083 від 21.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідно до якої за ОСОБА_3 26.08.2003 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 17,8 кв.м.;
- cвідоцтво про право власності на житло, видане ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4 .
Таким чином за даними позивача, у будівлі №16 по вул. Ринок у м. Копичинці знаходиться дві квартири і два нежитлових приміщення, які належать трьом власникам (у т.ч. відповідачу).
У Відповіді №1441605 від 03.06.2025 із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Василик Володимир Мирославович з 07.10.1997 зареєстрований як фізична особа - підприємець, видами діяльності якої зазначені: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.
09.12.2010 Копичинецькою міською радою прийнято рішенням №41 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Копичинці», яким вирішено: затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Копичинці (п. 1 рішення); плату за користування земельними ділянками нараховувати з 01.01.2011 згідно технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Копичинці (п. 2 рішення).
До вищевказаного рішення позивачем долучено Додаток Ж.4 (обов'язковий) «Грошова оцінка земель різного функціонального використання у розрізі економіко-планувальних зон (грн за 1 кв. м.), виконаний ТОВ «Права на землю».
На підставі Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 за №284), Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішенням №717 від 22.10.2019 Копичинецької міської ради затверджено Порядок визначення та відшкодування Копичинецькій міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства.
В якості додатку №1 до Порядку №717 затверджено Повідомлення, а в якості додатку №2 до Порядку №717 затверджено договір про добровільне відшкодування збитків.
Матеріали справи містять прийняте 20.12.2019 Копичинецькою міською радою рішення №997 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Копичинці Гусятинського району Тернопільської області», яким вирішено: затвердити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Копичинці Гусятинського району Тернопільської області.
До вказаного рішення позивачем додано «Грошову оцінку земель різного функціонального використання у розрізі економіко-планувальних зон (грн за 1 кв. м.), виконану ТОВ «Права на землю».
Рішеннями Виконавчого комітету Копичинецької міської ради затверджено акти Комісії про визначення збитків, а саме:
- від 30.11.2021 № 215 - затверджено акт Комісії від 29.11.2021, яким встановлено розмір неодержаного доходу (збитків), які завдані Копичинецькій територіальній громаді за час фактичного використання господарствами, особами (ФОП) (2020 рік) земельних ділянок без правовстановлюючих документів загальною площею 19,1643 га. Вказаним актом встановлено збитки (неодержаний дохід) завдані відповідачем за використання у 2020 році земельної ділянки площею 0,0059 га на суму 5331,24 грн. Термін, що встановлений для сплати завданих збитків - 31.12.2021;
- від 05.08.2022 №107 - затверджено акт Комісії від 25.07.2022, яким встановлено розмір неодержаного доходу (збитків), які завдані Копичинецькій територіальній громаді за час фактичного використання господарствами, особами (ФОП) (2021 рік) земельних ділянок без правовстановлюючих документів загальною площею 3,22736 га. Вказаним актом встановлено збитки (неодержаний дохід) завдані відповідачем за використання у 2021 році земельної ділянки площею 0,0059 га на суму 5656,92 грн. Термін, що встановлений для сплати завданих збитків - 30.12.2022;
- від 11.10.2023 № 233 - затверджено акт Комісії від 29.09.2023, яким встановлено розмір неодержаного доходу (збитків), які завдані Копичинецькій територіальній громаді за час фактичного використання господарствами, особами (ФОП) (2022 рік) земельних ділянок без правовстановлюючих документів загальною площею 0,22199 га. Вказаним актом встановлено збитки (неодержаний дохід) завдані відповідачем за використання у 2022 році земельної ділянки площею 0,0059 га на суму 4293,60 грн. Термін, що встановлений для сплати завданих збитків - 01.12.2023;
- від 22.08.2024 № 208 - затверджено акт Комісії від 19.08.2024, яким встановлено розмір неодержаного доходу (збитків), які завдані Копичинецькій територіальній громаді за час фактичного використання господарствами, особами (ФОП) (2023 рік) земельних ділянок без правовстановлюючих документів загальною площею 0,13299 га. Вказаним актом встановлено збитки (неодержаний дохід) завдані відповідачем за використання у 2023 році земельної ділянки площею 0,0059 га на суму 4512,58 грн. Термін, що встановлений для сплати завданих збитків - 01.12.2024.
Матеріали справи містять адресовані відповідачу листи-повідомлення позивача № 989 від 10.12.2021, № 722 від 18.08.2022, № 856 від 24.10.2023, №989 від 04.09.2024 з пропозицією про відшкодування вищезазначених сум збитків, з доданими до них, зокрема проектами договорів про добровільне відшкодування збитків та розрахунками визначення збитків.
Вказані звернення позивача залишено відповідачем без відповіді та реагування.
02.10.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату збитків в сумі 15281,76 грн, нарахованих за 2020 - 2022 роки, строк оплати яких настав.
Унаслідок ревізії бюджету Копичинецької територіальної громади (Копичинецького міського бюджету) та окремих питань фінансово - господарської діяльності Копичинецької міської ради за період з 01.01.2020 до 30.06.2023 виявлено використання землекористувачами земельних ділянок без правовстановлюючих документів, договірних відносин, чим порушено норми статей 125, 126 та 206 Земельного кодексу України, поряд з неналежним виконанням зі сторони Копичинецької міської ради заходів, передбачених підпунктами 7.7, 7.9 та 7.10 пункту 7 Порядку №717 в частині претензійно-позовної роботи, призвело до недоотримання бюджетом Копичинецької міської територіальної громади завданих йому збитків, внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства (витяг з акта ревізії №131920-22/2 від 12.12.2023 міститься в матеріалах справи).
У довідці №36 від 23.05.2025 фінансового відділу Копичинецької міської ради зазначено, що Фізична особа - підприємець Василик Володимир Мирославович протягом 2020 - 2024 років не здійснював відшкодування вказаних сум збитків Копичинецькій міській територіальній громаді.
Несплата в добровільному порядку відповідачем сум збитків, обчислених внаслідок використання ним земельної ділянки під належним йому на праві власності об'єктом нерухомого майна без здійснення плати за землю, стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про їх стягнення в примусовому порядку.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Відповідно до ч.2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.
Відповідно до ч.2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Суб'єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
З наведеного слідує, що Копичинецька міська рада є власником земельної ділянки за адресою: Тернопільська область, Гусятинський (Чортківський) район, місто Копичинці, вулиця Ринок, будинок 16, на якій розміщений об'єкт нерухомого майна - магазин продовольчих товарів площею 58,7 кв. м., який належить відповідачу на праві власності. Тобто відповідач фактично використовує земельну ділянку під належним йому на праві власності майном.
Отже, у відповідача з цього моменту виник обов'язок оформити, зареєструвати речове право і на відповідну земельну ділянку та виплатити за це плату її власнику.
За приписами ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, на яку посилається представник позивача, і яка визначає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме таких норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводять до зміни предмету позову та/або обраного позивачем способу захисту (правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі 917/1739/17).
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.
За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України та ст. 157 ЗК України.
Зазначені правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постановах Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 та від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19.
У випадку неукладення договору оренди, суперфіцію або інших правочинів щодо земельної ділянки настають правові наслідки, передбачені ч. 1, 3 ст. 157 ЗК України та Порядком № 284, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 (постанова Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 922/3804/16).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Верховним Судом у постанові від 04.03.2021 у справі №922/3463/19 зазначено наступне: «Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог».
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Матеріали справи не містять доказів формування спірної земельної ділянки, її реєстрації у Державному земельному кадастрі.
У позовній заяві позивачем зазначено, що у визначеному ст. 123 ЗК України порядку, відповідач не звертався з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до Копичинецької міської ради та не вчинив жодних дій, спрямованих на оформлення речових прав на земельну ділянку, якою користується.
Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи встановлений судом факт відсутності сформованої відповідно до чинного законодавства спірної земельної ділянки, з урахуванням вищенаведених правових висновків Верховного Суду виключає можливість застосування до спірних правовідносин ст. ст. 16, 22, 1166, 1212 ЦК України та ст. 157 ЗК України, на підставі яких позивач звернувся за захистом. Тому позовні вимоги у даній справі не підлягають до задоволення.
Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Решта доводів учасників процесу, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів наведених вище висновків суду не спростовують.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд
1.В задоволенні позову відмовити.
2. Копію рішення надіслати:
- Копичинецькій міській раді до її електронного кабінету в ЄСІТС;
- Фізичній особі - підприємцю Василику Володимиру Мирославовичу ( АДРЕСА_1 ) рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 02 грудня 2025 року.
Суддя І.П. Шумський