03.12.2025м. СумиСправа № 920/1315/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1315/25
за позовом: Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Залізнична, буд. 125, код 03352857)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційного підприємства «Ротор» (42000, Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, буд. 4А, код 23051230)
про стягнення 150 000, 00 грн
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача майнову шкоду в розмірі 150 000, 00 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.09.2025 справу № 920/1315/25 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою суду від 23.09.2025 у справі № 920/1315/25 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1315/25 справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 13.10.2025 (вх.№4912 від 13.10.2025), в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Також у відзиві на позовну заяву міститься клопотання (вх. №5409 від 13.10.2025), в якому представник просить суд стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив б/н від 20.10.2025 (вх. №5051 від 21.10.2025), в якому заперечує проти доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «РОТОР» (Виконавець) та Комунальним підприємством «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради (Замовник) укладено договір з виконання робіт по ремонту № 3/41 від 14.02.2025 (далі - Договір).
Згідно з пп. 1.1. п. 1 Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього Договору ремонт двигуна Д-245.35.
Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити відповідно до умов даного Договору (пп. 1.2 п. 1 Договору).
Відповідно до пп. 42 п. 4 Договору, ціна Договору складає 55 860, 00 грн в т.ч. ПДВ 9 310, 00 грн.
Згідно з пп. 6.1. п. 6 Договору, даний Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025.
З Акту № 6 прийому передачі виконаних робіт з ремонту Двигуна Д-245.35 від 14.02.2025 вбачається, що Виконавець здійснив відновлювані роботи Двигуна Д-245.35 Замовника до автомобіля МАЗ 42-68: розбирання двигуна, відмиття від бруду, мазута; ремонт блока циліндрів; ремонт вала колінчастого; ремонт форсунок; ремонт вкладишів калінчастого вала; ремонт шатунів; ремонт двигуна (зібрати, обкатати); ремонт турбини (обірвані шпильки); ремонт головки блока; шлифування головки блока на загальну суму 55 860, 00 з ПДВ.
Позивач стверджує, що після виконання робіт з ремонту Двигуна Д-245.35, та передачі автомобіля СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2018, в користування, позивачем були виявлені суттєві недоліки відновлено-ремонтних робіт, а саме змінився тиск моторної оливи в двигуні, що унеможливлював подальшу технічну експлуатацію автомобіля СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, що завдало майнової шкоди позивачу.
До відповіді на відзив позивачем додано Акт №1 технічного огляду транспортного засобу від 16.02.2025, що складений комісією у складі директора, механіка та водія позивача, відповідно до висновків якої: виявлені порушення під час технічного огляду Двигуна Д-245.35 на СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2018, які можуть бути наслідком некваліфікованого ремонту, що призвело до порушення роботи двигуна та зниження тиску моторної оливи.
24.04.2025 за результатами проведеного технічного огляду автомобіля СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, НОМЕР_1 , механіком позивача складений дефектний акт від 24.04.2025 та знято відео роботи двигуна.
Для встановлення причин технічної несправності двигуна, автомобіль СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2018, доставили до ТОВ «ВКП «РОТОР», де було проведено повторну діагностику.
Листом № 18 від 12.05.2025 відповідач повідомив позивача, що після того, як зняли двигун з автомобіля та розібрали, було виявлено наступне: 1) масло двигуна та вузли мають шар бруду; 2) Фільтр паливний забитий брудом; 3) Поршнева група зношена (встановлювалась при ремонті нова) ; 4) масляний насос шестерні зношений; 5) Вал колінчастий та вкладиші задири; 6) Шатуна ліжко зношене, задир; 7) При огляді повітряного фільтра виявлено: «Змінний елемент фільтра не щільно закріплений в корпус, що в результаті призвело до пропускання пилу в двигун». Отже, Причиною виведення двигуна з ладу є попадання пилу через нещільність повітряного фільтру.
15.05.2025 позивачем направлено на адресу відповідача Претензію № 217 від 15.05.2025, в якій зазначено, що відповідачем порушено умови Договору в частині гарантії якості і запропоновано усунути виявлені недоліки в 14-ти денний термін.
Відповідачем до відзиву доданий Протокол засідання комісії з розслідуванням причин виходу з ладу відремонтованого Двигуна Д-245.35 ТОВ "ВКП "РОТОР" від 16.05.2025, відповідно до якого причиною виведення двигуна з ладу є попадання пилу через нещільність повітряного фільтру.
21.05.2025 позивач звернувся до відповідача з аналогічною претензією №226.
Оскільки зазначені претензії не були задоволені відповідачем позивач звернувся до суду із позовом щодо стягнення 150 000 грн майнової шкоди, завданої неякісним ремонтом автомобіля (що включає вартість проведених робіт та придбаних запчастин).
Позивачем до позову додано видаткові накладні №2 від 12.02.2025 на суму 790,00 грн, №3 від 12.02.2025 на суму 1960,00 грн, №4 від 12.02.2025 на суму 54012,00 грн, №5 від 12.02.2025 на суму 37472,00 грн (всього на суму: 94234 грн) з придбання у ФОП Устюшенко В.О. автозапчастин.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У ст. 610 Цивільного кодексу України вказується, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:
1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;
2) пропорційного зменшення ціни роботи;
3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.
Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Відповідно ч. 1 до ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
За імперативними вимогами частин 1-2 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Як встановлено судом, Актом прийому передачі виконаних робіт по ремонту Двигуна Д-245.35 від 14.02.2025 №6, який підписаний уповноваженими представниками сторін в момент передачі відремонтованого двигуна замовнику, сторони засвідчили виконання послуг з ремонту в повному обсязі відповідно до досягненої між сторонами домовленості та засвідчили відсутність претензій щодо виконаних робіт на момент прийняття.
За імперативними вимогами частин 3-4 ст. 853 Цивільного кодексу України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв'язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну.
До відповіді на відзив позивачем додано Акт №1 технічного огляду транспортного засобу від 16.02.2025, що складений комісією у складі директора, механіка та водія позивача, відповідно до висновків якої: виявлені порушення під час технічного огляду Двигуна Д-245.35 на СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2018, які можуть бути наслідком некваліфікованого ремонту, що призвело до порушення роботи двигуна та зниження тиску моторної оливи.
Тобто, всупереч вимог ст. 853 Цивільного кодексу України, позивач, встановивши 16.02.2025 недоліки виконаної відповідачем роботи, не повідомив негайно підрядника й не вимогав проведення відповідної експертизи.
Лише більше ніж через два місяці (24.04.2025) за результатами проведеного технічного огляду автомобіля СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, НОМЕР_1 , механіком позивача складений дефектний акт від 24.04.2025 та знято відео роботи двигуна. Після чого для встановлення причин технічної несправності двигуна, автомобіль СМІТТЄВОЗ-С МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску 2018, доставили до ТОВ «ВКП «РОТОР», де було проведено повторну діагностику.
Вимоги ж до підрядника з приводу неякісно виконаних робіт висунуті та викладені у надісланих лише 15.05.2025 та 21.05.2025 претензіях.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (постанов Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20). Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
На позивача покладається обов'язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками.
З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання за Договором відповідач виконав, що підтверджується Актом прийому передачі виконаних робіт по ремонту Двигуна Д-245.35 від 14.02.2025 №6.
У подальшому позивач власними силами встановив відремонтований відповідачем двигун на свій автомобіль сміттєвоз МАЗ, д.н.з. НОМЕР_1 .
Також судом встановлено й сторонами не заперечується, що відповідачем 01.05.2025 було запропоновано позивачу доставити автомобіль до підприємства відповідача для проведення діагностики та встановлення причин виниклих неісправностей.
Відповідачем комісійно, проведено технічний огляд автомобіля та двигуна за результатом якого виявлено: масло в двигуні та вузли мають шар бруду, фільтр паливний забитий брудом, поршнева група зношена, масляний насос шестерні зношений, вал колінчастий та шестерні мають задири, ліжко шатуна зношене, має задир. Причиною виведення двигуна з ладу є попадання пилу в двигун через нещільність закріплення в корпус змінного елементу повітряного фільтру, що зафіксовано в листі від 12.05.2025р. вих.№18 та протоколі засідання комісії з розслідування причин виходу з ладу відремонтованого двигуна від 16.05.2025 проведеного відповідачем з відповідними фотофіксуванням.
Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не надав до суду належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження прямого причинно- наслідкового зв'язку між проведеним відповідачем ремонтом двигуна в лютому 2025 року та виниклим у подальшому, в процесі експлуатації протягом декількох місяців автомобіля, - виходу з ладу двигуна в квітні 2025 року.
Як вже зазначено судом, позивачем раніше квітня 2025 року, всупереч вимог ст. 853 Цивільного кодексу України, зокрема, після встановлення 16.02.2025 (Акт №1 технічного огляду транспортного засобу від 16.02.2025, що складений комісією у складі директора, механіка та водія позивача) недоліків виконаної відповідачем роботи, не було повідомлено негайно виконавця робіт, матеріали справи доказів відповідних дій у вказаний період не містять.
Лише у травні 2025 року відповідачу позивачем були висунуті відповідні вимоги та надіслано претензії що щодо неякісно проведеного ремонту двигуна.
Згідно зі ст.ст. 74, 76, 77, 80 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені докази, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 123, та 129 ГПК України судові витрати позивача (сплачений судовий збір) не підлягають стягненню на його користь з відповідача у зв'язку із відмовою у задоволенні позову.
Щодо клопотання відповідача (вх. №5409 від 13.10.2025) про стягнення з позивача на користь відповідача понесених ним судових витрат на правову допомогу, то суд виходить з такого.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування витрат на правову допомогу як складової судових витрат (п. 12 ч. 3 ст. 2, ст. 123, ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Зі змісту частини третьої статті 123 ГПК України вбачається, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).
За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Представник відповідача звертаючись із клопотанням про стягнення з позивача понесених судових витрат визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
На підтвердження витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України заявник надав такі докази: копії договору про надання правничої допомоги №06/10 від 06.10.2025; Додатку № 1 до договору про надання правничої допомоги №06/10 від 06.10.2025; акту наданих послуг від 07.10.2025; платіжної інструкції №2652 від 07.10.2025; ордеру на надання правничої допомоги Серії ВМ №1074191 від 10.10.2025; свідоцтва про право на заняття адвокатської діяльності Серії ЧН №000567.
Відповідно до п. 6. Договору про надання правничої допомоги №06/10 від 06.10.2025, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Додатком № 1 до договору про надання правничої допомоги №06/10 від 06.10.2025 узгоджена сторонами вартість гонорару, який складає 20 000, 00 грн.
З Акту наданих послуг від 07.10.2025 вбачається, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційного підприємства «Ротор» адвокатом надано наступні послуги: усна консультація; реєстрація електронного кабінету у підсистемі Електронний суд ЄСІТС; ознайомлення з матеріалами справи; правовий аналіз, вивчення судової практики, визначення правової позиції; складання та подання процесуальних документів до суду (відзив на позовну заяву, заперечення); представництво інтересів в суді (за необхідності).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України (заява №19336/04) зазначено що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/195.
Не є обов'язковим для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Як вже зазначено судом, Сторони погодили, що розмір гонорару визначено 20 000, 00 грн за годину надання послуг.
Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, відсутністю судових засідань, суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково, а саме: у розмірі 5000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Відмовити у задоволенні позову.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Залізнична, буд. 125, код 03352857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційного підприємства «Ротор» (42000, Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, буд. 4А, код 23051230) 5 000 грн (п'ять тисяч гривень) відшкодування судових витрат на правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя Ю.А. Джепа