Справа № 468/2010/25
Номер провадження № 1-кп/488/300/25
03.12.2025 року
Корабельний районний суд міста Миколаєва в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ст.336-2, ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.4 ст.185 КК України,-
У судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Назване клопотання прокурора мотивоване існуванням ризиків, які дають підстави вважати, що у випадку необрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (пункт 1 частини 1 статті 177 КПК України), незаконно впливати на потерпілу і свідків у кримінальному провадженні (пункт 3 частини 1 статті 177 КПК України) та продовжити злочинну діяльність (пункт 5 частини 1 статті 177 КПК України).
Захисник обвинуваченого просив вирішити клопотання на розсуд суду, обвинувачений проти клопотання прокурора заперечував.
Проаналізувавши доводи сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_7 , згідно обвинувального акту, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів. Санкція статті 152 частини 6 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, ч.4 ст. 152 КК України - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, ч.4 ст. 185 КК - на строк від п'яти до восьми років, ст.336-2 КК - на строк від п'яти до десяти років.
Тяжкість покарання, що може бути призначене ОСОБА_7 у разі доведеності висунутого обвинувачення, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі “Москаленко проти України», від 26.07.2001 р. у справі “Ілійков проти Болгарії»).
Встановлено також, що обвинувачений ОСОБА_7 судимий неодноразово, у тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства, звільнившись умовно-дострокового від відбування покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову повторно, як-то інкримінується обвинуаченому, вчинив кримінальні правопорушення.
Поміж іншого, ОСОБА_7 на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, не має стабільного легального джерела прибутку, що за думкою суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків та про його антисоціальну поведінку та дає підстави суду дійти висновку про доведеність ризику можливого переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення покарання, яке йому загрожує, у разі доведення вини та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
На підставі встановлених фактичних обставин, у суду є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 може ухилитися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а також некзаконно впливати на потерпілу та свідків.
Беззаперечних даних, які б виключали встановлені судом ризики, не встановлено.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 не порушує його права на судовий розгляд упродовж розумного строку, оскільки відповідно до п. 110 Рішення ЄСПЛ «Кудла проти Польщі» тривале тримання під вартою може бути виправдане у кожному окремому випадку за наявності конкретних ознак існуючої необхідності захисту інтересів суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178,183 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 02.02.2026 року включно.
Розмір застави визначений ухвалою суду від 05.09.2025 року.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3