Справа № 487/8539/25
Провадження № 1-кс/487/5326/25
03.12.2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 10.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200002042 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, про арешт майна, -
02.12.2025 слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 10.09.2025 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025080200002042 за підозрою ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, звернувся до Заводського районного суду міста Миколаєва з клопотанням, погодженим прокурором, в якому просив накласти арешт на об'єкт нерухомого майна який належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме: земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0124785400:17:001:1114, площею 0,07 га, на праві приватної власності в частці 1 ціла, з метою подальшого забезпечення збереження майна, враховуючи можливість подальшого застосування конфіскації майна, як виду покарання із позбавленням права на його відчуження, розпорядження.
Слідчий у судове засідання не прибув, до початку розгляду справи подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080200002042 від 10.09.2025 за ч.1 ст. 111 КК України КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняв Присягу працівника прокуратури, відповідно до змісту якої він, присвячуючи свою діяльність служінню Українському народові і Українській державі, урочисто присягнув: неухильно додержуватися Конституції, законів та міжнародних зобов'язань України; сумлінним виконанням своїх службових обов'язків сприяти утвердженню верховенства права, законності та правопорядку; захищати права і свободи людини та громадянина, інтереси суспільства і держави; постійно вдосконалювати свою професійну майстерність, бути принциповою, чесно, сумлінно і неупереджено виконувати свої обов'язки, з гідністю нести високе звання працівника прокуратури.
Наказом прокурора Кримського регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_4 призначено на посаду старшого прокурора відділу прокуратури Кримського регіону України Кримського регіону України.
Рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 11.03.2014 № 1729-6/14, тобто всупереч установленому чинним законодавством України порядку, ОСОБА_5 призначено на посаду прокурора Автономної Республіки Крим.
За допомогою не встановлених слідством осіб ОСОБА_5 у березні 2014 року запропонувала ОСОБА_4 продовжити працювати в органах прокуратури Автономної Республіки Крим та виконувати лише розпорядження та накази, надані нею.
У подальшому у березні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливе, не встановленими слідством особами ОСОБА_4 запропоновано перейти до незаконно створеної 309 військової прокуратури гарнізону Чорноморського флоту.
Нехтуючи вищевказаними вимогами Конституції і законів України, Присягою працівника прокуратури, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність призначення ОСОБА_5 на посаду так званого «прокурора Республіки Крим», а також незаконного проведення на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя референдуму, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні 2014 року, більш точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності, посиленні окупації півострову та утворенні в АР Крим системи незаконних органів прокуратури Російської Федерації, погодився на незаконну пропозицію про продовження роботи у складі 309 військової прокуратури гарнізону Чорноморського флоту на посаді заступника військового прокурора 309 військової прокуратури гарнізону Чорноморського флоту без підпорядкування Генеральній прокуратурі Україні.
ОСОБА_4 , перебуваючи у місті Севастополі АР Крим, достовірно знаючи, що Автономна Республіка Крим є невід'ємною частиною України, на території якої діють виключно закони України та міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у березні - серпні 2014 року, більш точну дату не встановлено, погодився на призначення його на посаду прокурора - заступника воєнного прокурора 309 військової прокуратури гарнізону Чорноморського флоту, виконував вказівки і розпорядження так званих керівників зазначеної прокуратури, чим надав допомогу представникам іноземної держави у забезпеченні роботи незаконно створених органів прокуратури та посилив заходи тимчасової окупації півострова.
Зокрема, ОСОБА_4 діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи стаж роботи в органах прокуратури, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, неодноразово, в якості прокурора - заступника воєнного прокурора 309 військової прокуратури гарнізону Чорноморського флоту незаконно створеної прокуратури Республіки Крим, приймав участь у судових засіданнях у Кримському гарнізонному військовому суді, чим надавав допомогу іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, завдяки чому окупація триває.
Так, 23.09.2019, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні так званого Залізничного районного суду м. Сімферополя, приймав участь в судовому засіданні справа № 2-1759/2019 М-1671/2019.
Так, 17.02.2020, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи в приміщенні так званого Залізничного районного суду м. Сімферополя, приймав участь в судовому засіданні справа № 2-584/2020 М-162/2020.
Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів прокуратури російської федерації та на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим, завдяки чому окупація триває.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, тобто умисного діяння, вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
10.09.2025 в порядку ч. 1 ст. 278 КПК України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.111 КК України.
З метою вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру, останній викликався до органу досудового розслідування шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті офісу Генерального прокурора на 10.09.2025, 11.09.2025, 12.09.2025, але до органу досудового розслідування не з'явився, про причини неможливості прибуття не повідомив.
Повідомлення про підозру 10.09.2025 було направлено для публікації в засіб масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур'єр» та на офіційний веб-сайт офісу Генерального прокурора, крім того повідомлення про підозру вручено захиснику підозрюваного.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.
Так, відповідно до витягу з реєстру нерухомого майна ОСОБА_4 належить об'єкт нерухомого майна: земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0124785400:17:001:1114, площею 0,07 га, на праві приватної власності в частці 1 ціла.
Відтак, у зв'язку з тим, що невжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, призведе до його втрати, використання, перетворення, пересування, передачі, а тому потреби досудового розслідування на цій стадії кримінального провадження, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, як накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на викладене, у зв'язку з доведеністю існування достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, а також у зв'язку із доведеністю слідчим наявності ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, щодо можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявність підстав для його задоволення. При цьому слідчим суддею враховується розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна який належить підозрюваному ОСОБА_4 , а саме: земельна ділянка АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 0124785400:17:001:1114, площею 0,07 га, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, сільська рада Перовська, на праві приватної власності в частці 1 ціла, з метою подальшого забезпечення збереження майна, враховуючи можливість подальшого застосування конфіскації майна, як виду покарання із позбавленням права на його відчуження, розпорядження.
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити слідчому Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Херсоні) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, ОСОБА_3 .
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1