65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3435/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про» (вх. №2-1768/25 від 13.11.2025) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/3435/25
за позовом: Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Ґедройця, № 5, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40075815)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про» (вул. Чорноморського козацтва, № 13, оф. 501, м. Одеса, 65003, код ЄДРПОУ 45022202)
про стягнення 211 507,20 грн,
Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про», в якому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 12.02.2025 № ЦЗВ-02-00825-01 у сумі 211507,20 грн.
01.09.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області було прийнято позовну заяву (вх.№ 3524/25 від 27.08.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3435/25. Справу № 916/3435/25 постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін.
10.11.2025 рішенням Господарського суду Одеської області позов задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» штраф в розмірі 10 575 грн 36 коп та судовий збір в розмірі 2 538 грн 09 коп. В решті позовних вимог відмовлено.
13.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про» надійшла заява (вх. № 2-1768/25) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій заявник просить суд стягнути з відповідача 28500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
17.11.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про» (вх. №2-1768/25 від 13.11.2025) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/3435/25 до розгляду та постановлено її розгляд здійснити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Даною ухвалою також запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення щодо заяви відповідача та документи, що їх обґрунтовують, з урахуванням строків, передбачених ст. 244 ГПК України.
25.11.2025 АТ «Українська залізниця» подано до суду відзив (вх. № 37604/25) на заяву відповідача про розподіл судових витрат на правничу допомогу, де зауважив, що підстави для її задоволення відсутні оскільки до заяви відповідачем додано копію додаткової угоди до договору про надання професійної правничої допомоги № 01-1709/25 від 17.09.2025 та копію акту від 12.11.2025 № ДУ01, проте основного договору № 01-1709/25 від 17.09.2025 матеріали справи не містять.
Окрім того, позивач зазначив, що рішення суду мотивоване тим, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань щодо надання послуг за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 12.02.2025 № ЦЗВ-02-00825-01 та правомірність нарахування штрафних санкцій, однак судом на власний розсуд застосовано дискреційні повноваження на підставі ст. 551 ЦК України та зменшено заявлений позивачем розмір штрафних санкцій, у зв'язку з чим судові витрати на правову допомогу в такому випадку, на думку позивача, розподіляються відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України.
За наведеного суд констатує, що сторони є належним чином повідомленими про розгляд даної заяви господарським судом, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної заяви.
Так, згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги поточну ситуацію, яка склалась у м. Одесі та Одеській області, необхідність отримання належних доказів повідомлення відповідача про розгляд заяви, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням наведеного, розгляд даної заяви проводився за наявними матеріалами.
У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Відтак, судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про», господарський суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
При цьому, загальне правило розподілу судових витрат передбачено в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
Зі змісту частини дев'ятої статті 129 ГПК України слідує, що нею встановлено дискреційне повноваження суду (тобто його право, а не обов'язок) здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.
Окрім того, з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2023 у справі № 41/1-10, цілком очевидним є той факт, що норма частини 9 статті 129 ГПК України є спеціальною в співвідношенні із загальною нормою частини 4 цієї ж статті, та, як наслідок, підлягає пріоритетному застосуванню до спірних правовідносин, незважаючи на часткове задоволення позову в цій справі, оскільки принцип пропорційного відшкодування судових витрат у разі часткового задоволення позовних вимог закріплено в частині 4 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина 9 ст. 129 ГПК України у кожному конкретному випадку суд має першочергово врахувати, що наведені приписи застосовуються за наявності одночасно таких умов у сукупності: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
Суд зауважує, що підставою звернення АТ «Українська залізниця» до суду стало порушення строків поставки саме зі сторони відповідача та в даній справі позивачем була заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 211507,20 грн штрафу.
Отже, у даній справі суд враховує, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, який порушив умови договору про закупівлю матеріально-технічних ресурсів від 12.02.2025 № ЦЗВ-02-00825-01 та до якого були застосовані штрафні санкції, що було встановлено рішенням суду від 10.11.2025.
Водночас, при вирішенні цього спору, суд застосував свої дискреційні повноваження згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив відповідачу розмір штрафних санкцій (штрафу) на 95%, у зв'язку з чим за результатами розгляду справи суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову, зокрема, про стягнення 10575,36 грн штрафу.
При цьому судовий збір за подання позову, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, суд поклав на відповідача, враховуючи, що у разі зменшення господарським судом розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, у випадку зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
В даній справі, зменшення розміру штрафу за цією вимогою позивача відбулося з огляду на застосування судом положень статті 551 ЦК України, а не через відсутність за відповідачем обов'язку відшкодувати заявлені в позові матеріальні вимоги. Таким чином, спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, який порушив законні права та інтереси позивача, тому суд не знаходить правових підстав для покладення на позивача обов'язку відшкодувати витрати відповідача на правову допомогу.
Отже, враховуючи те, що витрати на правничу допомогу є складовою частиною судових витрат в цілому та зважаючи на те, що всі судові витрати у цій справі були покладені на відповідача у зв'язку з обґрунтованістю позову, а також з огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій ТОВ «Тандем Сервіс Про», вимоги відповідача про покладення на позивача понесених ним витрат на послуги адвоката є безпідставними.
Отже, враховуючи всі встановлені судом обставини справи у їх сукупності, господарський суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити, оскільки суд не вбачає можливостей для задоволення такої заяви з огляду на те, що дії позивача щодо пред'явлення позову виявились цілком обґрунтованим, а покладення на нього обов'язку відшкодувати витрати відповідача на правову допомогу призведуть до порушення принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 123, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем Сервіс Про» (вх. №2-1768/25 від 13.11.2025) про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» витрат на професійну правничу допомогу по справі № 916/3435/25 - відмовити.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне додаткове рішення складено 03.12.2025.
Суддя О.В. Цісельський