65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3203/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши заяву Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» від 20.11.2025р. вх. №ГСОО 2-1813/25 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3203/25
За позовом: Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» (65104, м. Одеса, вул. Чикаленка Євгена, буд. 1-В; ЄДРПОУ 38110174)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» (03113, м.Київ, просп. Берестейський, буд. 62 Б; ЄДРПОУ 43721634)
Про стягнення 3244550,45 грн.
Представники:
Від позивача: Голуб А.С., ордер
Від відповідача: не з'явився
Встановив: Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.11.2025р. позовну заяву Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» на користь Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» заборгованість у сумі 3244548,11 грн., яка складається з: зі сплати суборендної плати у розмірі 2086240,00 грн., 3% річних у розмірі 10924,55 грн., неустойки (пені) у розмірі 112887,90 грн. 90 коп., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за червень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн, штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за липень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за серпень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., штрафу у розмірі 30 % від простроченої суми грошового зобов'язання за вересень 2025 року у розмірі 258624, 00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 38934,57 грн. В іншій частині позову - відмовлено.
20.11.2025р. до Господарського суду Одеської області від Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3203/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2025р. заяву Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» призначено до розгляду у судовому засіданні на "03" грудня 2025 р. о 13:45, із повідомленням учасників справи про судове засідання (явка учасників справи у судове засідання є не обов'язковою).
03.12.2025р. до суду представником позивача надано доповнення до заяви, відповідно до яких він просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання Приватним підприємством “Рентсервіс-МСЛ» додаткових доказів понесення витрат на правничу допомогу та приєднати їх до матеріалів справи №916/3203/25, та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 55000,00 грн.
У судовому засіданні 03.12.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення та повідомлено, що повне додаткове рішення буде складено 03.12.2025р.
Розглянувши заву Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» від 20.11.2025р. вх. №ГСОО 2-1813/25 про ухвалення додаткового рішення по справі №916/3203/25, суд зазначає таке.
Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до приписів статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За положеннями ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічну правову позицію викладено зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.09.2021 у справі №918/1045/20).
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як встановлено судом, 06.08.2025 року між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Бондаренко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №194/2025, предметом якого є, зокрема, захист адвокатським об'єднанням інтересів Приватного підприємства «Рентсервіс-МСЛ» в Господарському суді Одеської області у даній справі №916/3203/25.
Пунктом 2.1 Договору про надання правничої допомоги від 06.08.2025 року, розмір гонорару за цим Договором встановлюється за домовленістю сторін.
Додатковою угодою № 1 до договору від 06.08.2025 року сторони погодили розрахунок вартості послуг за здійснення представництва інтересів Приватного підприємства «Рентсервіс-МСЛ» у фіксованій ставці.
На виконання вказаного договору про надання правничої допомоги, Адвокатським об'єднанням «Бондаренко та партнери» надані наступні послуги відповідною вартістю згідно з Актом наданих послуг:
- підготовка та подання в інтересах Приватного підприємства «Рентсервіс» до Господарського суду Одеської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором суборенди (1 одиниця) - 10000 грн;
- підготовка та подання відповіді на відзив у справі № 916/3203/25 (1 одиниця) - 8000грн;
- підготовка та подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №916/3203/25 (2 одиниці) - 8000 грн;
- підготовка та подання заперечень на клопотання ТОВ «Комфортстріт» про передачу справи до Господарського суду м. Києва (1 одиниця) - 3000 грн;
- підготовка та подання клопотання про забезпечення позову у справі №916/3203/25 (2 одиниці) - 6000 грн;
- участь у судових засіданнях (4 одиниці) - 8000 грн, що у своїй сумі дорівнюють 43000грн.
Додатково позивачем було надано до суду Додаткову угоду №2 до Договору про надання правничої допомоги від 06.08.2025р. №194/2025, рахунок фактури №04-194/2025 на суму 30000,00 грн., а також акт виконаних робіт від 01.12.2025р. за Договором про надання правничої допомоги від 06.08.2025р. №194/2025, за яким визначено, що підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу становить 10000,00 грн., участь у судовому засідання 2000,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку, що позивачем надано докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), пункт 7.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 (провадження № 12-43гс22)).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (пункт 112 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (пункт 115 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
Такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (пункт 119 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21 (провадження №12-14гс22)).
Висновки, аналогічні відображеним вище, раніше були викладені і в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.
Так, суд зазначає, що дана справа за своїм предметом та підставами не відноситься до категорії складних, матеріли справи не містять значного обсягу доказів по справі, які потребують детального дослідження сторонами по справі.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява №19336/04, п. 269; рішення у справі “Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009р., рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.2015 р.). Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 р. зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Слід зазначити, що кожна справа має свою специфіку, а тому, враховуючи всі аспекти даної справи, суд вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, враховуючи не тільки характер спірних відносин, обсяг фактично виконаних послуг та їх вартісну оцінку, а також необхідність всіх вказаних в актах виконаних робіт/наданих послуг витрат.
Необхідність дотримання співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону, підтримано позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 01.08.2019 року у справі №915/237/18.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року у справі №911/2686/18 зазначено, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідно до Акту наданих послуг до стягнення з відповідача підлягають: підготовка та подання в інтересах Приватного підприємства «Рентсервіс» до Господарського суду Одеської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором суборенди (1 одиниця) - 8000,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив у справі №916/3203/25 (1 одиниця) - 5000,00 грн; підготовка та подання заяви про збільшення розміру позовних вимог у справі №916/3203/25 (2 одиниці) - 6000,00 грн; підготовка та подання заперечень на клопотання ТОВ «Комфортстріт» про передачу справи до Господарського суду м. Києва (1 одиниця) - 2000,00 грн; підготовка та подання клопотання про забезпечення позову у справі №916/3203/25 (2 одиниці) - 6000,00грн; участь у судових засіданнях (4 одиниці) - 6000,00 грн, що у своїй сумі дорівнюють 33000,00 грн.
За актом виконаних робіт від 01.12.2025р. за Договором про надання правничої допомоги від 06.08.2025р. №194/2025, підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу становить - 8000,00 грн., участь у судовому засідання - 1500,00 грн., що у своїй сумі дорівнюють 9500,00 грн.
Отже, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 55000,00 грн., тоді як суд вважає, що співмірною є сума - 42500,00 грн.
Таким чином, господарський суд, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, вважає, що заявлена позивачем сума є неспівмірною зі складністю даної справи, нерозумною та несправедливою, у зв'язку з чим підлягає зменшенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Аналізуючи заявлені позивачем послуги з надання правової допомоги, суд вважає, що співмірною та належною до стягнення з відповідача є сума у розмірі 42499,97 грн., яка розрахована судом, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву представника Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» - задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОМФОРТСТРІТ» (03113, м.Київ, просп. Берестейський, буд. 62 Б; ЄДРПОУ 43721634) на корить Приватного підприємства “Рентсервіс-МСЛ» (65104, м. Одеса, вул. Чикаленка Євгена, буд. 1-В; ЄДРПОУ 38110174) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 42499 (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 97 коп.
3.В іншій частині заяву залишити без задоволення.
Повне додаткове рішення складено 03 грудня 2025р.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко