Миколаївської області
Справа №477/2247/25
Провадження №1-кп/477/519/25
03 грудня 2025 року м. Миколаїв
Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
під час розгляду у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025152230000401 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
На розгляді Вітовського районного суду Миколаївської області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
02 грудня 2025 року в судовому засіданні прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, ризик впливу на свідків.
Своє клопотання обгрунтував тим, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінились та продовжують діяти на даний час.
Обвинувачений з клопотанням погодився, захисник, зазначивши про пов'язаність з позицією обвинуваченого, проти клопотання не заперечувала.
Вислухавши думку учасників судового засідання щодо заявленого клопотання, вивчивши клопотання та матеріали в межах заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 29 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Загальною декларацією прав людини (статті 3, 9) та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог частини 1 статті 9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України (стаття 5), визначено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість і ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання.
Згідно з частиною першою статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно частини першої статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 25 липня 2025 року ОСОБА_3 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався, останній раз - ухвалою Вітовського районного суду Миколаївської області від 22 жовтня 2025 року по 20 грудня 2025 року включно.
Обґрунтованість підозри була предметом дослідження під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій під час досудового розслідування.
Кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження. Завершити розгляд кримінального провадження та ухвалити рішення до закінчення строку дії обраного запобіжного заходу не є можливим.
Підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу стало наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього кодексу, повинно містити, зокрема, виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час судового засідання встановлено, що обвинуваченийдо затримання офіційно не працював, стабільного джерела доходів не має, проживав у нежитловому приміщенні, яке йому не належить, доказів наявності власного житла стороною захисту не надано, зв'язків з родичами не підтримує, не одружений, утриманців не має.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до класифікації, наведеної у статті 12 КК України, є тяжким злочином, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Таким чином, суд дійшов висновку про існування ризику того, що обвинувачений, не маючи сталих соціальних зв'язків та місця постійного проживання, усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у разі встановлення вини обвинуваченого, перебуваючи на волі може переховуватися від суду, що унеможливить своєчасний та якісний розгляд кримінального провадження судом, а також впливати на свідків.
Отже, як встановлено в судовому засіданні, заявлені ризики, а саме: ризик переховування від суду та впливу на свідків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшились, завершити розгляд справи до завершення строку дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є можливим, що відповідно до ст. 199 КПК України, є підставою для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки інші, більш м'які запобіжні заходи, про що зазначала адвокат, не зможуть запобігти визначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Враховуючи положення п.1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, розмір застави судом не визначається.
У зв'язку із знеструмленням Вітовського районного суду Миколаївської області відповідно до графіків погодинних відключень, встановлених АТ «Миколаївобленерго», текст ухвали виготовлений 03 грудня 2025 року.
Керуючись статтями 176, 177, 199, 314-316, 369-372 КПК України,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів по 30 січня 2026 року включно.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня оголошення тексту ухвали, а обвинуваченим - з дня отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1