65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"01" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3206/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.
розглянувши справу №916/3206/25
За позовом: Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ 04057008)
До відповідача: Фермерського господарства “Полепродукт» (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 31728516)
Про стягнення 484427,34 грн.
Представники:
Від позивача: Арнаутов М.І., самопредставництво
Від відповідача: не з'явився
Від 3-ї особи: не з'явився
Встановив: Болградська міська рада Одеської області звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства “Полепродукт» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою площею 1,8227 га за адресою: м. Болград, вулиця Транспортна, 3 (кадастровий номер 5121410100:02:005:0164) в сумі 484427,34 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.08.2025р. прийнято позовну заяву Болградської міської ради Одеської області до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3206/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "22" вересня 2025 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано представників учасників справи у підготовче засідання, призначене на 22.09.2025р. о 10:00.
22.09.2025р. до суду відповідачем надано клопотання, відповідно до відповідач просив суд відкласти підготовче засідання у справі на іншу дату та продовжити відповідачу строк для подання відзиву.
22.09.2025р. суд, без оформлення окремого документа, постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.10.2025р. об 11:00, із викликом учасників справи в судове засідання.
13.10.2025р. судом, без оформлення окремого документа, було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 листопада 2025р. об 11:30, із викликом учасників справи у судове засідання.
Судом було з'ясовано, що за відсутності будь-яких клопотань з боку відповідача або сповіщень про причини неявки у судове засідання, а також письмового відзиву, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.10.2025р. повідомлено Фермерське господарство “Полепродукт» про судове засідання по розгляду справи по суті, яке відбудеться "03" листопада 2025 р. об 11:30. Викликано представників учасників справи у судове засідання, призначене на 03.11.2025р. об 11:30.
13.10.2025р. до суду відповідачем надано клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд відкласти підготовче засідання у справі на іншу дату та продовжити відповідачу строк для подання відзиву.
03.11.2025р. до суду відповідачем надано клопотання про зупинення провадження у справі.
У судовому засіданні 03.11.2025р. судом було розглянуто клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі, зазначено, що у суду відсутні підстави для зупинення провадження в господарській справі та клопотання залишено без задоволення.
03.11.2025р. судом оголошено перерву у розгляді справи по суті до 01.12.2025р. о 12:15, із викликом учасників справи в судове засідання.
Позивач підтримує поданий позов.
Відповідач, відповідно до усних пояснень, заперечував проти позову позивача.
У судовому засіданні 01.12.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 03.12.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
Позивачем в обґрунтування поданого позову було зазначено суду, що відповідно до інформаційної довідки № 298571978 від 09.02.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Фермерське господарство “Полепродукт» є власником об'єкта нерухомості, а саме нежитлової будівлі за адресою: Одеська обл., Болградський р., м. Болград, вулиця Транспортна, будинок 3, згідно договору купівлі-продажу, № 9-01-03 від 09.01.2003 р.
За поясненнями позивача, вказане нерухоме майно, що зареєстровано за Відповідачем, розташоване на земельній ділянці площею 1,8227 га за адресою: м.Болград, вулиця Транспортна, 3, цільове призначення - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:005:0164).
Земельна ділянка з кадастровим номером 5121410100:02:005:0164, яка розташована за адресою: м. Болград, вулиця Транспортна, 3, відповідно до вимог ст.79-1 Земельного кодексу України, з 22.12.2021 сформована та зареєстрована (Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100381052022 від 14.02.2022).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 301699718 від 28.05.2022 право власності за вказаною земельною ділянкою зареєстровано за Болградською міською радою Одеської області на підставі Закону України № 5245-VI від 06.09.2012 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Позивач 28.07.2022 р. прийняв рішення № 1213-VIII, яким зазначена земельна ділянка передається в оренду відповідачу.
16.08.2022 р. вищезазначене рішення, разом з двома примірниками проекту договору оренди землі, розрахунку орендної плати, копією витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 8536 від 10.02.2022 та супровідним листом за вих. № 1614/02-12 від 10.08.2022 було направлено на адресу відповідача поштою з описом вкладення. Однак жодних заходів щодо підписання та повернення екземпляру договору оренди землі відповідачем вчинено не було.
За поясненнями позивача, відповідач з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю за адресою: м.Болград, вулиця Транспортна, 3, (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:005:0164) до теперішнього часу використовує земельну ділянку для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
Позовні вимоги направлено на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 484427,34 грн., які нараховано позивачем за період з 01.11.2022р. по 31.07.2025р.
За усними поясненнями представник відповідача, ним було зазначено суду, що він заперечує проти заявлених позовних вимог позивача, оскільки, як вважає відповідач, наразі ним оскаржується рішення Болградської міської ради в частині зміни цільового призначення земельної ділянки.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, за час розгляду справи, дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов'язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб'єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб'єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивачів має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право особи на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
Захист цивільних прав - це застосування компетентним органом передбачених законом способів захисту цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі №916/3156/17.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19.
Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.12.2021 у справі №372/2238/17.
Надаючи оцінку доводам позивача, покладеним в основу позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Податковим кодексом України встановлено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі №913/169/18).
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17.
Як з'ясовано судом, відповідно до інформаційної довідки № 298571978 від 09.02.2022 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Фермерське господарство “Полепродукт» є власником об'єкта нерухомості, а саме нежитлової будівлі за адресою: Одеська обл., Болградський р., м. Болград, вулиця Транспортна, будинок 3, згідно договору купівлі-продажу, № 9-01-03 від 09.01.2003 р. та вказане нерухоме майно, що зареєстровано за Відповідачем, розташоване на земельній ділянці площею 1,8227 га за адресою: м.Болград, вулиця Транспортна, 3, цільове призначення - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, вид використання - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:005:0164).
Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.02.2022 земельна ділянка з кадастровим номером 5121410100:02:005:0164, яка розташована за адресою: м. Болград, вул. Транспортна, 3, сформована та зареєстрована з 22.12.2021 та така земельна ділянка є власністю Болградської міської ради Одеської області.
Судом враховано, що 28.07.2022 Болградська міська рада Одеської області прийняла рішення № 1213-VIII про передачу в оренду зазначеної земельної ділянки відповідачу, однак, наразі договір оренди земельної ділянки не укладено з відповідачем, та зворотного доведено суду не було.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоуправління управляють майном, що є в комунальній власності.
Частиною 1 ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.
В той же час, ч.5 ст.60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Статтею 83 Земельного кодексу України закріплено право власності на землю територіальних громад. Частиною 1 даної статті визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до п. “а» ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно положень ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.
За наявними в матеріалах справи доказами судом встановлено, що Фермерське господарство “Полепродукт», як власник об'єкта нерухомості, а саме нежитлової будівлі за адресою: Одеська обл., Болградський р., м. Болград, вулиця Транспортна, будинок 3, що розташовані на земельній ділянці площею 1,8227 га за адресою: м.Болград, вулиця Транспортна, 3, кадастровий номер земельної ділянки - 5121410100:02:005:0164 у період з 01.11.2022р. по 31.07.2025р. використовувало зазначену земельну ділянку без укладеного договору оренди, що має наслідком неотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, чим порушено право позивача ради як власника такої земельної ділянки, та за час розгляду справи зворотного відповідачем доведено суду не було, доводи та посилання позивача не спростовано.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач у даній справі, як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які зобов'язаний повернути власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, від 04.08.2021р. у справі №922/3507/20, від 02.02.2022р. у справі №199/2895/19, від 05.02.20233р. у справі №641/8483/19.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно пп. 14.1.147., 14.1.136., 14.1.72. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.16.1.4. п.16.1. ст.16. ч.1 ст.269, ст.270. п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України “Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019р. у справі №320/5877/17 (пункт 71).
Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Пунктом 289.3. ст.289 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № 8536 від 10.02.2022 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 4031024,90 грн. та розмір орендної плати, який підлягав сплаті за земельну ділянку за період з 01.11.2022 по 31.12.2022 становить 20155,12 грн. (((4 031 024,90*3%)/12)*2).
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-5100779042023 від 12.09.2023 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 4 635 594,20 грн. Таким чином, розмір орендної плати, який підлягав сплаті за земельну ділянку за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 становить 139 067,83 грн. (4 635 594,20*3%).
Листом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 6-28- 0.222-600/2-24 від 12.01.2024 визначено, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік становить 1,051.
Отже, враховуючи вищевикладене, нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки у 2024 році встановлюється шляхом помноження нормативної грошової оцінки у 2023 році (згідно витягу № НВ-5100779042023 від 12.09.2023) на коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2023 рік, що складає 4872009,50 грн. (4635594,20*1,051). Таким чином, розмір орендної плати, який підлягав сплаті за земельну ділянку за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 становить 146160,29 грн. (4 872 009,50*3%)
Відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок № НВ-9963943532025 від 20.05.2025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 10 231 091,38 грн. Таким чином, розмір орендної плати, який підлягав сплаті за земельну ділянку за період з 01.01.2025 по 31.07.2025 становить 179044,10грн. (((10 231 091,38*3%)/12)*7).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості у вигляді безпідставно збережених грошових коштів за період з 01.11.2022 р. по 31.07.2025 р., що становить 484427,34 грн., суд дійшов висновку, що цей розрахунок є вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що враховано, за судовими рішення по справі №916/3655/22, з відповідача були стягнути безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2022р. по 31.10.2022р.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Приймаючи до уваги наведене, суд приходить до висновку щодо наявності підстав задля задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 5813,13 грн. покладаються на відповідача.
Суд зазначає позивачу, що надлишково сплачений судовий збір буде повернуто позивача після подання відповідного клопотання.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позовну заяву Болградської міської ради Одеської області - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Фермерського господарства “Полепродукт» (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 31728516) на користь Болградської міської ради Одеської області (Банк - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ - 37607526, отримувач коштів - ГУК в Од.обл./ м.Болград/24060300, номер рахунку (IBAN) - UA 818999980314070544000015660, Інші надходження, КБК 24060300) безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою площею 1,8227 га за адресою: м. Болград, вулиця Транспортна, 3 (кадастровий номер 5121410100:02:005:0164) в сумі 484427 (чотириста вісімдесят чотири тисячі чотириста двадцять сім) грн. 34 коп.
3.Стягнути з Фермерського господарства “Полепродукт» (68702, Одеська обл., Болградський район, м. Болград, вул. Транспортна, 3; код ЄДРПОУ 31728516) на користь Болградської міської ради Одеської області (68702, Одеська обл., Болградський район, м.Болград, вул. Шпитальна, буд. 45; код ЄДРПОУ 04057008) витрати по сплаті судового збору у розмірі 5813 (п'ять тисяч вісімсот тринадцять) грн. 13 коп.
Повне рішення складено 03 грудня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко