Справа № 473/4874/25
іменем України
"03" грудня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Булкат М.С.,
за участю: секретаря судового засідання Багрін І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини
18 вересня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення додаткового строку достатнього для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі спадкодавець).
В обґрунтування позову посилається на те, після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли земельні ділянки загальною площею 3,07 га, розташованої на території Бузької сільської ради Вознесенського району та які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровими номерами:
-4822080800:14:000:0089 - площею 0,5га.
-4822080800:13:000:0068 - площею 1,09га.
-4822080800:16:000:0096 - площею 0.81 га.
Заповітом спадкодавця, посвідченим 29 травня 2020 року за реєстром № 233, приватний нотаріус Корж М.В., ОСОБА_4 призначив позивачку спадкоємцем належних їй земельних ділянок.
Про існування цього заповіту їй не було відомо протягом строку для прийняття спадщини, Позивачці стало відомо про заповіт лише у червні 2025 року, коли вона отримала листа від ПП «Агроном-2005», яке орендує земельні ділянки. Листом вих. № 03/06/2025 від 03.06.2025 року, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 за життя ним було складено заповіт на користь позивачки стосовно земельних ділянок. За даними Державного реєстру прав та даними відділу у Вознесенському районі Держгеокадастру у Миколаївській області відсутні відомості про оформлення ОСОБА_1 спадкових справ після смерті ОСОБА_4 та реєстрації права власності на них.
ОСОБА_1 зазначає що вона не є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_4 , не є його родичем і не знала про смерть до червня 2025 року. Спадкова справа після його смерті не заводилася і нотаріусом у зв'язку з цим не вчинялися дії з пошуку спадкоємців за заповітом чи за законом. Позивачка вважає, що її необізнаність щодо існування заповіту є достатньою підставою для визнання поважною причину пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2025 року було витребовано заповіт від приватного нотаріуса та залучено співвідповідача.
Позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, надавши до суду заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують і просять їх задовольнити повністю.
Відповідач Бузька сільська рада Вознесенського району Миколаївської області у судове засідання не з'явилися, надавши заяву про проведення судового засідання без його участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_2 не з'явився, проте надав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (ДРАЦС) щодо актового запису про смерть ОСОБА_4 , встановлено, що дата його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому причиною смерті вказано туберкульоз легенів неуточненого характеру. Витяг було видано 18 квітня 2024 року.
Згідно з офіційною відповіддю відділу ведення реєстру територіальної громади міста Вознесенська, що функціонує в структурі управління надання адміністративних послуг апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради, ОСОБА_4 був зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому особа була знята з реєстрації у зв'язку зі смертю, що підтверджується також відповідним актовим записом про смерть із ДРАЦС. Місце реєстрації зазначене у витягу повністю відповідає інформації, зафіксованій у державних реєстрах.
Додатково, згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, ОСОБА_4 29 травня 2020 року склав заповіт на території Миколаївської області, а саме у Баштанському районі, у нотаріуса приватної практики ОСОБА_5 . Цей факт свідчить про наявність юридично оформленого волевиявлення покійного щодо розпорядження своїм майном після смерті.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
У статті 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (частини перша, друга статті 1223 ЦК України).
Таким чином, наявність юридично дійсного заповіту, оформленого належним чином, а також встановлення факту смерті спадкодавця, підтверджує відкриття спадщини, яка включає у себе права та обов'язки, що належали померлому на момент його смерті.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, на яку посилається скаржник, вказано, що:
«право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, спадкоємець, який не проживав постійно із спадкодавцем і не подав заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк, вважається таким, що її не прийняв, однак має право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку, якщо існують поважні причини такого пропуску.
Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Державний нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі. Згідно пункту 209 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за № 283/8882, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту. При розгляді таких спорів судам слід дослідити чи вчиняв державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки:
«Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
У даній справі, з урахуванням правових позицій Верховного Суду, важливо оцінити, чи була об'єктивна неможливість своєчасного звернення до нотаріуса саме протягом шестимісячного строку з моменту відкриття спадщини, і чи мала місце поважна причина.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суд має враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту, проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов'язані з набуттям нею певних прав, що випливають із спадкування. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала. Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.
Резюмуючи, Суд, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18) зроблено висновок, що «за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України). Таким чином, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року в справі № 543/459/21 (провадження № 61-30св22) вказано, що «предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Отже, позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини порушує права іншого спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину (або їх правонаступники, спадкоємці). Лише за їх відсутності відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Встановлено, що позивачка не була обізнана про складення на її користь заповіту, не проживала зі спадкодавцем, а отже, об'єктивно не мала змоги подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк. Це дає підстави визнати причину пропуску строку поважною.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
Отже, вимогами процесуального закону визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов'язок суду.
У справі, що розглядається позивачка звертаючись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, вказувала, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, залишивши заповіт на земельні ділянки. Раніше їй не було відомо про складення на її ім'я заповіту, оскільки вона не проживала разом із ОСОБА_4 та не була обізнана про фактичну наявність майна.
Отже, враховуючи всі встановлені судом обставини справи, надані докази, положення чинного законодавства України та правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 1272 ЦК України, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі. Позивачці має бути надано додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Судом встановлено, що позивачка вчасно не звернулася до нотаріальної контори, оскільки їй не відомо було про існування заповіту, складеного на її користь.
За таких обставин, суд визнає зазначену позивачкою причину пропуску строку для прийняття спадщини поважною.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов є законним та обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 1270, 1272 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бузької сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , додатковий строк для подання нею до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: М. С. Булкат