65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" грудня 2025 р. Справа № 916/4000/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши справу,
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227),
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СОЛЮШНС ГРУП" (65016, м. Одеса, вул. Макаренка, 2 а, оф. 173; код ЄДРПОУ 40352311),
про стягнення 109322,53 грн.
Розгляд справи здійснюється без повідомлення (виклику) учасників справи.
Обставини справи.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СОЛЮШНС ГРУП" про стягнення суми заборгованості у розмірі 109322,53 грн, з яких аванс у розмірі 66600,00 грн, 3% річних у розмірі 98,53 грн, пеня у розмірі 19314,00 грн та штраф у розмірі 23310,00 грн. Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн позивач просить суд стягнути з відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором поставки № 01-215137-25 від 26.03.2025.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2025 справу № 916/4000/25 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.
Ухвалою від 06.10.2025 суд прийняв позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" до розгляду та відкрив провадження у справі № 916/4000/25. Прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. Цією ж ухвалою запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України, протягом 16 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Частиною 11 ст. 242 ГПК України встановлено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У Перехідних положеннях Господарського процесуального кодексу України, а саме у підпункті 17.1 пункту 17 передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилались судом рекомендованим листом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначена ухвала суду отримана відповідачем 09.10.2025, про що свідчить повернуте на адресу суду поштове повідомлення (т.1, а.с. 95).
Станом на 03.12.2025 від відповідача у справі відзив на позовну заяву до суду не надходив.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).
Від сторін у справі жодних заяв про продовження процесуальних строків з підстав, встановлених вищезазначеним Законом, не надходило.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Суд зазначає, що з моменту відкриття провадження у справі у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання відзиву, тощо.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги відсутність протягом тривалого часу будь-яких клопотань від сторін у справі, в яких останні заперечували б проти розгляду даної справи по суті, враховуючі, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання розумних строків вирішення спору справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд
Матеріали справи свідчать, що 26 березня 2025 року між Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (надалі - покупець або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СОЛЮШНС ГРУП" (надалі - постачальник або відповідач) був укладений Договір поставки № 01-215137-25 (надалі - Договір).
Відповідно до умов п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити товар в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в Додатку № 1 до Договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти належним чином поставлений товар та оплатити їх на умовах Договору. Предмет закупівлі (за ДК 021:2015): 31170000-8 Трансформатори Трансформатори напруги для Північного ТУОМ (п.1.2. Договору).
Згідно умов п. 1.3. Договору найменування, асортимент, одиниця вимірювання, характеристики товару, інші вимоги до товару, документів тощо визначаються згідно з Додатком № 1 до Договору та іншими умовами Договору відповідно.
Відповідно до умов п. 2.4. Договору ціна Договору становить 277500,00 грн, крім того ПДВ - 55500,00 грн, всього з ПДВ - 333000,00 грн.
Відповідно до умов п. 3.1.1. Договору покупець здійснює оплату на наступних умовах: аванс не більше 20% від загальної вартості товару протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання рахунку (після набрання Договором чинності). Постачальник виписує податкову накладну на всю суму авансу, отриманого від покупця. Дата виписки податкової накладної повинна співпадати з датою зарахування авансу на рахунок постачальника.
За порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості Товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вказаної вартості (п. 7.3. Договору).
Відповідно до умов п. 13.1. Договору, його невід'ємною частиною є Додаток № 1 - Специфікація.
26 березня 2025 року між покупцем та постачальником було підписано Додаток № 1 до Договору Специфікацію в якій визначили найменування, кількість і вартість товару.
Відповідно до умов п. 3 Специфікації, товар повинен бути новим, не пошкодженим і таким, що раніше не був у вжитку, виготовленим не раніше 2024 року, термін та умови його зберігання не порушені. У разі виявлення неналежної якості, або комплектності товар підлягає подальшій заміні постачальником на якісний Товар.
Відповідно до умов п. 8 Специфікації, місце та умови поставки: поставка здійснюється на умовах DDP в редакції "Інкотермс 2010" за адресами: м. Суми, вул. Березовий гай, 2-3шт.; Вінницька область, Жмеринський район, с. Широке, вул. Зарічна, 2-3шт. Одержувач товару - НЕК "Укренерго" Північне ТУОМ.
Термін поставки: з дати укладання договору до 01.06.2025 (включно) (п. 9 Специфікації).
Додатковою угодою від 09.06.2025 був визначений сторонами новий строк поставки товару до 01.07.2025.
DDP (Delivered Duty Paid) - "Поставка із сплатою мита» за Incoterms 2010 передбачає таку специфіку:
- Місце поставки: продавець доставляє товар у розпорядження покупця в погодженому місці країни імпорту;
- Ризики: переходять з продавця на покупця в момент, коли товар надано у розпорядження покупця у місці призначення;
- Витрати: усі витрати до цього моменту (транспортування, митне очищення, мита, податки, збори) несе продавець;
- Митне оформлення: продавець відповідає і за експортне, і за імпортне оформлення;
- Страхування: не обов'язкове, але якщо є - за рахунок продавця;
- Обов'язки покупця: прийняти поставку у вказаному місці, сплатити товар (якщо інше не погоджено).
На виконання умов Договору позивачем 04.04.2025 згідно платіжної інструкції № 202302 було перераховано відповідачу 66600,00 грн авансу.
Позивач зазначає, що відповідно до умов додаткової угоди № 1 відповідач зобов'язаний був поставити товар у термін до 01.07.2025 (включно).
Проте, відповідач товар не поставив, а отже не виконав своїх зобов'язань за Договором.
19 серпня 2025 року відповідачу направлено претензію вих. № 01-9/50370 від 18.08.2025, якою позивач повідомив про розірвання Договору та вимагав повернення суми авансу в розмірі 66600,00 грн, а також сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 7 Договору, за порушення зобов'язань.
Позивач вказує, що вимоги за вказаною претензію відповідачем не задоволені, штрафні санкції не сплачено, сума авансового платежу позивачу на сьогодні відповідачем не повернута.
У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення суму сплаченого авансу у розмірі 66600,00 грн, суму 3 % річних у розмірі 98,53 грн, суму пені у розмірі 19314,00 грн та суму штрафу у розмірі 23310,00 грн. Загальна сума заборгованості становить 109322,53 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.
Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" підлягають задоволенню, з таких підстав.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України (в редакції чинній на час виникнення між сторонами господарських правовідносин).
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на виконання умов Договору та Специфікації до нього, яка є невід'ємною частиною Договору, у період з 26.03.2025 по 01.07.2025 мав поставити позивачу товар загальною вартістю 333000,00 грн.
На виконання умов Договору та Специфікацій, позивач 04.04.2025 здійснив попередню оплату в розмірі 66600,00 грн.
Кінцевий строк поставки товару, який був встановлений у Додатковій угоді № 1 - це до 01.07.2025 включно.
Матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснив поставку товару позивачу до 01.07.2025 включно, у зв'язку з чим 19.08.2025 позивач направив відповідачу претензію від 18.08.2025, якою повідомив про розірвання Договору та вимагав повернення суми авансу в розмірі 66600,00 грн, а також сплатити штрафні санкції, передбачені розділом 7 Договору, за порушення зобов'язань.
Відповідач вказану претензію залишив без відповіді та реагування.
Суд зазначає, що пунктом 12.4 Договору встановлено право позивача розірвати Договір в односторонньому порядку, надіславши відповідачу повідомлення про розірвання. При цьому, якщо відповідач порушив (не виконав/ неналежно виконав) умови Договору, позивач не відшкодовує витрати/ збитки відповідачу у зв'язку з таким розірванням.
Пунктом 12.5 Договору встановлено, що надсилання повідомлення позивачем про розірвання Договору в односторонньому порядку здійснюється в письмовій формі на адресу відповідача зазначену в Договорі. Відповідач на адресу якого відправлене повідомлення про розірвання договору вважається повідомленим, а договір вважається розірваним після спливу 10 денного строку з дати направлення письмового повідомлення позивача. Ризики неотримання листа, направленого на адресу відповідача, зазначену в Договорі, несе відповідач.
Також пунктом 12.7 Договору встановлено, що у разі розірвання Договору відповідач повинен протягом 3 днів з дати розірвання Договору повернути позивачу всі авансові платежі, які не підтверджені підписаними позивачем видатковими накладними
Отже, з урахуванням умов п. 12.7 Договору, Договір вважається розірваним з 29.08.2025 (10 днів з моменту надіслання повідомлення про розірвання. Повідомлення (претензія) надіслана 19.08.205).
З викладеного слідує, що до 01.09.2025 включно відповідач зобов'язаний був повернути позивачу аванс у розмірі 66600,00 грн, чого відповідачем виконано не було.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Суд зазначає, що умовою застосування ч. 2 ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Таким чином, у зв'язку із порушенням відповідачем істотної умови Договору, а саме непоставлення в строк до 01.07.2025 включно за попередньою оплатою товару, позивач має право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати,
Доказів сплати, заперечень або спростування заявленої до стягнення суми попередньої оплати у розмірі 66000,00 грн, відповідачем суду не надано.
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 66000,00 грн, є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 19314,00 грн та суми штрафу у розмірі 23310,00 грн, суд дійшов до таких висновків.
За порушення строків поставки Постачальник сплачує Покупцю згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України пеню у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості Товару, строк поставки якого порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Постачальник повинен додатково сплатити Покупцю штраф у розмірі 7 % (семи відсотків) від вказаної вартості (п. 7.3. Договору).
Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив поставку товару більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до умов Додаткової угоди кінцевою датою поставки оплаченого позивачем, але не поставленого відповідачем товару є 01 липня 2025 року. Таким чином, з урахування положень ч. 5 ст. 254 ЦК України, 02.07.2025 є першим днем прострочення постачальником зобов'язання з поставки товару.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків пені та штрафу, та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 19314,00 грн та суми штрафу у розмірі 23310,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення суми 3% річних у розмірі 98,53 грн, суд дійшов до таких висновків.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки також випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних, та встановлено, що вони є вірними.
За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 98,53 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНДАСТРІАЛ СОЛЮШНС ГРУП" (65016, м. Одеса, вул. Макаренка, 2 а, оф. 173; код ЄДРПОУ 40352311) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) суму авансу у розмірі 66600,00 грн, суму пені у розмірі 19314,00 грн, суму штрафу у розмірі 23310,00 грн, суму 3% річних у розмірі 98,53 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Рішення підписано 03.12.2025.
Суддя Нікітенко С.В.