03 грудня 2025 року Справа № 915/1785/23(915/1334/25)
м. Миколаїв
Суддя Господарського суду Миколаївської області Давченко Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 915/1785/23(915/1334/25)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ»
про стягнення коштів в сумі 6010,03 грн.
у межах справи 915/1785/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 34770199)
ліквідатор: арбітражний керуючий Дубровний Михайло Олександрович
встановив:
У провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/1785/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 34770199), яка розглядається суддею Давченко Т.М.
Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
До суду 11.09.2025 за вх..№12986/25 (вих.. №НЮ-39/258 від 10.09.2025) звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» заборгованість у сумі 6010,032 грн (у т.ч. 4550,38 грн - основна заборгованість за договором, 665,68 грн - пеня, 173,88 грн - 3% річних, 620,09 грн - інфляційні втрати) та судові витрати в сумі 4844,80 грн.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору № ОД/НКМ-15-684д-НЮ від 20.11.2015, а саме порушення зобов'язання щодо оплати компенсації сторонніми особам за користування землею Одеської залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі 6010,03 грн за період з 2023 - 2024, яку заявлено до стягнення.
Позовні вимоги обґрунтовані приписами ч. 3 ст. 2 ЗУ "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", ст. 505, 525, 530, ч.1 ст.612, 625, 629 ЦК України, ст. 173-174, 193 ГК України та умовами договору.
Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.09.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1334/25 та на підставі ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М., у провадженні якої перебуває справа №915/1785/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 34770199).
Частиною 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Ухвалою суду від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №915/1785/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 34770199); відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами та присвоєно їй номер 915/1785/23(915/1334/25); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Копія ухвали суду від 29.09.2025 була направлена сторонам до електронних кабінетів сторін через систему Електронний суд.
Відповідно до довідок про доставку електронного листа, що містяться в матеріалах справи, документ доставлено до електронних кабінетів сторін 29.09.2025.
Ліквідатором ТОВ «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» - Дубровним М.О. 07.10.2025 за вх..№14126/25 надано відзив на позовну заяву, в якому ліквідатор визнав позовні вимоги в повному обсязі.
Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.
Враховуючи викладене, та зважаючи що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з приписами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 21.10.2015 утворено шляхом злиття підприємств залізничного транспорту Акціонерне товариство «Українська залізниця», яке є правонаступником ДП «Одеська залізниця» (роздруківка витягу з електронного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань від 09.02.2023 № 30167303 (додається).
Відповідно до рядку 98 Зведеного переліку земельних ділянок ДП «Одеська залізниця» право постійного користування, якими вноситься до статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця», затвердженого Міністром інфраструктури України 18.08.2015, право постійного користування, встановлене згідно Державного акту на право постійного користування І-МК № 001647 від 01.03.2000 на земельну ділянку, розташовану на території станції Миколаїв-Вантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області, було внесено до статутного капіталу АТ «Укрзалізниця».
Таким чином, з 21.10.2015 АТ «Укрзалізниця» є належним землекористувачем вищезазначеної земельної ділянки, як правонаступник ДП «Одеська залізниця».
20.11.2015 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» укладено Договір про компенсацію плати сторонніми особами за користування землею Одеської залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів (далі - Договір). Зазначений Договір зареєстрований 20.11.2015 за номером ОД/НКМ-15-684д-НЮ.
Відповідно до умов Договору:
- земельна ділянка площею 0,0933 га, яка знаходиться на території станції МиколаївВантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області фактично використовується відповідачем (за умовами Договору - Платник) з метою проходу та проїзду, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій , прокладання водопроводу, розміщення тимчасових споруд (пункт 1 Договору);
- земельна ділянка площею 0,0933 га, яка знаходиться на території станції МиколаївВантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області, перебуває у постійному користуванні позивача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-МК № 001647 від 01.03.2000 (пункт 2 Договору); кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:04:001:0009 (зареєстровано 18.11.2020 згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 233484364 ).
- відповідач зобов'язався на умовах цього Договору відшкодовувати позивачу (за умовами Договору - Товариство) витрати, пов'язані із сплатою позивачем земельного податку за земельну ділянку площею 0,0933 га, яка знаходиться території станції Миколаїв-Вантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області (пункт 3 Договору);
- оплата здійснюється шляхом 100% річної плати Платником щорічно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Товариства до 15 числа розрахункового місяця. Розрахунковим є місяць укладання договору. Для кожного наступного року розрахунковим є місяць відповідний місяцю укладання договору.
При укладанні Договору його сторонами було погоджено строк його дії - з моменту підписання та реєстрації та діє до моменту набуття чинності договору сервітуту на зазначену земельну ділянку.
Договором визначено розмір плати в якості відшкодування витрат, пов'язаних із сплатою земельного податку позивачем - 5118,44 грн на рік (пункт 4 Договору).
Додатковою угодою № 1 від 04.01.2016 до Договору компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 20.11.2015 за номером ОД/НКМ-15-684д-НЮ (далі - Додаткова угода № 1 до договору) сторонами було визначено розмір плати, яку сплачує відповідач на користь позивача, у розмірі 426,54 грн за грудень 2015 року, 2933,91 грн на рік.
Додатковою угодою №2 від 20.08.2018 визначено розмір плати, яку сплачує відповідач на користь позивача, у розмірі 3803,46 грн на 2018 рік.
Таким чином, на підставі Договору у відповідача виник обов'язок щодо щорічного протягом строку дії Договору відшкодування витрат позивача, пов'язаних із сплатою останнім земельного податку за земельну ділянку площею 0,0933 га, визначену у розділі 1 Договору.
Незважаючи на наявність вищезазначеного обов'язку відповідача щодо відшкодування витрат Позивача, пов'язаних зі сплатою позивачем земельного податку протягом строку дії Договору, відповідач не виконав свій обов'язок за Договором щодо відшкодування позивачеві витрат, пов'язаних зі сплатою позивачем земельного податку за 2023- 2024 роки.
Розмір витрат земельного податку, який сплатив позивач за 2023 за земельну ділянку площею 0,0933 га, яка розташована на території станції Миколаїв-Вантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області, склав 2218,82 грн., що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2023 рік (копія додається) та платіжними дорученнями від 24.02.2023 № 103833, від 29.03.2023 № 168083, від 27.04.2023 № 232413 (копії додаються).
Так, відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2023 рік річна сума земельного податку за земельну ділянку площею 540305,00 кв. м, яка знаходиться на території станції Миколаїв-Вантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області, складає 1070776,45 грн (колонка 9 рядка 1.15 декларації). При цьому площа такої земельної ділянки складає 540305,00 кв.м (колонка 15 рядка 27 декларації). Земельна ділянка площею 0,0933 га, відшкодування сплати земельного податку за яку є предметом Договору, входить до загальної площі земельної ділянки площею 540305,00 кв.м, зазначеної в колонці 9 рядка 1.15. уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2023 рік.
Розмір земельного податку за ділянку 0,0933 га (933 кв. м) становить 1849,02 грн (1070776,45 грн : 540305,00 кв .м х 933 кв. м).
Розмір витрат земельного податку, який сплатив позивач за 2024 за земельну ділянку площею 0,0933 га, яка знаходиться на території станції Миколаїв-Вантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області, склав 2331,56 грн, що підтверджується копією уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2024 рік та платіжними дорученнями від 28.02.2024 №128320, від 28.03.2024 № 205238, від 29.04.2024 № 288902, від 29.05.2024 №366103, від 27.06.2024 № 441081, від 29.07.2024 № 529585, від 29.08.2024 № 619905, від 27.09.2024 № 707135, від 29.10.2024 № 796183, від 29.10.2024 № 795860, від 28.11.2024 № 886665, від 28.11.2024 № 887485, від 27.12.2024 №979139, від 27.12.2024 № 979129, від 29.01.2025 № 67433.
Відповідно до уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2024 рік річна сума земельного податку за земельну ділянку площею 540305,00 кв. м, яка знаходиться на території станції Миколаїв-Вантажний Миколаївської міської ради Миколаївської області, складає 1 125 185,16 грн. (колонка 18 рядка 24 декларації). При цьому площа такої земельної ділянки складає 540305,00 кв. м (колонка 15 рядка 24 декларації). Земельна ділянка площею 0,0933 га, відшкодування сплати земельного податку за яку є предметом Договору, входить до загальної площі земельної ділянки площею 540305,00 кв. м, зазначеної в колонці 15 рядка 24 уточнюючої податкової декларації з плати за землю за 2024 рік.
Таким чином, розмір земельного податку за ділянку 0,0933 га (933 кв. м) становить: 1 125 185,16 грн: 540305,00 кв .м х 933 кв. м = 1942,97 грн.
На виконання умов договору позивачем виставлені рахунки відповідачу:
- від 30.11.2023 № 19/194 на суму 2218,82 грн, з яких 1894,02 грн - компенсація витрат за 2023 рік згідно договору, 369,80 грн - ПДВ;
- від 25.10.2024 № 36/194 на суму 2331,56 грн, з яких 1942,97 грн - компенсація витрат за 2024 рік згідно договору, 388,59 грн - ПДВ.
Листом від 30.10.2024 № ПЧЛ-4-04/39 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про відшкодування збитків на суму 2813,96 грн та рахунки від 30.11.2023 № 19/194, від 25.10.2024 № 36/194 щодо здійснення оплати за Договором, а саме: компенсації сплати земельного податку за користування землею за 2023 рік та за 2024 відповідно.
Указане підтверджується копією фіскального чеку № 6501100023858 та опису вкладення до нього.
Позивач зазначає, що станом на час звернення до суду з даним позовом відповідачем не сплачено позивачу суму, визначену в рахунках від 30.11.2023 № 19/194, від 25.10.2024 № 36/194, що стало підставою для подання позову.
На час розгляду справи матеріали справи не містять доказів відшкодування відповідачем витрат, пов'язаних із сплатою земельного податку позивачем.
Більше того, відповідачем зазначена заборгованість повністю визнана, про що зазначено у відзиві позивача на позов.
Отже, в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені покладені на нього чинним законодавством України зобов'язання, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або зміни його умов.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому ст. 627 ЦК України встановлює. що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом не виконав свій обов'язок за Договором щодо оплати позивачеві 4550,38 грн (2218,82 грн+ 2331,56 грн з ПДВ) в якості відшкодування витрат Позивача із сплати земельного податку за 2023-2024 роки земельну ділянку, обумовлену договором. Строк виконання вищезазначеного обов'язку відповідача настав 15.11.2023 року та 15.11.2024 відповідно.
Відповідач указаний борг визнав у повному обсязі (відзив на позовну заяву).
Законодавство, яке регулює спірні правовідносини, не містить виключень щодо наявності умов, за яких у підприємств не виникає обов'язку відшкодовувати понесені збитки, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» на виплату компенсації плати сторонніми особами за користування землею Одеської залізниці на ділянках, що не мають кадастрових номерів.
За такого указана заборгованість підлягає стягненню з відповідача.
Разом з цим, Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до п. 7 Договору відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань за договором позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню та інфляційні втрати.
Так, по рахунку від 30.11.2023 № 19/94 на заборгованість в розмірі 2218.82 грн позивач нарахував пеню за період з 16.11.2023 по 16.05.2024 в розмірі 330,21 грн, 3% річних за період з 16.11.2023 по 29.08.2025 в розмірі 118,90 грн, інфляційні нарахування з 16.11.2023 по 29.08.2025 у сумі 439,64 грн.
По рахунку від 25.10.2024 № 36/194 на заборгованість в розмірі 2331,56 грн позивачем нарахована пеня за період з 16.11.2024 по 16.05.2025 у сумі 335,47 грн, 3% річних за період з 16.11.2024 по 29.08.2025 в розмірі 54,98 грн та інфляційні нарахування з 16.11.2024 по 29.08.2025 у сумі 180,45 грн.
Таким чином, за обома рахунками пеня становить 665,68 грн, 3% річних - 173,88 грн, інфляційні втрати - 620,09 грн.
Зазначені нарахування так само визнані відповідачем у повному обсязі.
Перевіривши розрахунки позивача, у т.ч. й правильність визначення строків нарахування, суд визнає такі розрахунки арифметично правильними.
Отже загальна сума заборгованості відповідача становить 6010,03 грн, з яких 4550,38 грн. основної заборгованості за рахунками згідно Договору, 665,68 грн - пеня, 173,88 грн - 3% річних, 620,09 грн - інфляційні втрати.
Згідно ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
ВС у постанові 904/2357/20 зауважив, що тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідач не надав суду доказів, які б підтверджували факт сплати існуючої заборгованості та визнав заборгованість у повному обсязі.
За таких обставин, господарський суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором, належить відшкодувати за рахунок відповідача.
Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.
Керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73, 74, 76-79, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІСАЙД ТЕРМІНАЛ» (код ЄДРПОУ 24770199; вул. Громадянський узвіз, 1/1, м. Миколаїв, 54020) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815; вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150) заборгованість по Договору від 20.11.2015 № ОД/НКМ-15-684д-НЮ у загальній сумі 6010,03 грн (4550,38 грн - основна заборгованість за договором; 665,68 грн - пеня; 173,88 грн - 3% річних; 620,09 грн - інфляційні втрати) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 4844,80 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Давченко