12 листопада 2025 року Справа № 915/515/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко Т.В.,
представників сторін: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль»,
до відповідача: ОСОБА_1 ,
про: стягнення 176746,28 грн,-
Приватне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 176746,28 грн заборгованості за поставлену теплову енергію.
В обгрунтування вимог позивач вказує наступне:
- з 24.05.2023 ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень, загальною площею 454 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ;
- до 22.01.2025 Горбунов Сергій Миколайович здійснював підприємницьку діяльність та мав статус фізичної особи-підприємця;
- опалювальні прилади, що знаходяться у вказаних нежитлових приміщеннях приєднані до загальнобудинкової системи опалення адміністративної будівлі №20 по вул.Чкалова в м.Миколаєві, яка в свою чергу приєднана до системи централізованого опалення;
- в опалювальному сезоні 2023-2024 років, а саме з листопада 2023 року по жовтень 2024 року, позивач здійснював постачання теплової енергії до таких нежитлових приміщень, що підтверджується нарядом на підключення адміністративної будівлі АДРЕСА_2 до теплових мереж на початку опалювального сезону;
- у спірний період відповідачу поставлено теплової енергії на загальну суму 176746,28 грн, за яку відповідач не розрахувався, а заявлена відповідачу вимога залишилась без відповіді та задоволення.
Ухвалою суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.05.2025.
05.05.2025, 29.05.2025 та 16.07.2025 судом відкладалось підготовче засідання відповідно на 29.05.2025, 16.07.2025 та 20.08.2025 у зв'язку з неявкою відповідача та необхідністю належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи.
Ухвалою суду від 20.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2025.
29.09.2025 розгляд справи не відбувся у зв'язку із знеструмленням електромережі суду.
Ухвалою суду від 29.09.2025 розгляд справи призначено на 12.11.2025.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзиву по суті позовної заяви до суду не надав, вимоги та доводи позивача не спростував, про час та місце розгляду справи щоразу повідомлявся належним чином, зокрема і шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України у порядку встановленому ч.4 ст.122 ГПК України, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Позивач у письмовій заяві просив розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 12.11.2025 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
У судовому засіданні 12.11.2025 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
У відповідності з метою і предметом діяльності (встановлених в статуті товариства) ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» є суб'єктом господарської діяльності з постачання теплової енергії споживачам м.Миколаєва Миколаївської області.
В опалювальному сезоні 2023-2024 років, а саме з листопада 2023 року по жовтень 2024 року включно, позивач здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень загальною площею 454 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4, які розташовані на першому та п'ятому поверхах семиповерхової адміністративної будівлі №20 по вул.Чкалова в м.Миколаєві, що підтверджується нарядом на підключення будинку до централізованої системи опалення від 27.11.2023, який складено представниками теплопостачальної організації та балансоутримувача адміністративної будівлі №20 по вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова) в м.Миколаєві - АТ «Інпроетсервіс».
Позивач вказує, а відповідач не спростовує, що між ними договір на постачання теплової енергії не укладався.
Позивач зазначає, що опалення є системою, яка гідравлічно та теплотехнічно об'єднує усі приміщення семиповерхової адміністративної будівлі №20 по вул.Чкалова в м.Миколаєві, однак, зважаючи на те, що приміщення відповідача не обладнані окремим тепловим вводом, позивач не мав технічної можливості провести окреме відключення приміщень відповідача від джерела теплової енергії, оскільки це спричинило б порушення теплового балансу усього житлового будинку в цілому та порушення прав та інтересів мешканців цього будинку, можливості відключення окремих приміщень у вказаній будівлі немає.
Власником нежитлових приміщень загальною площею 454 кв.м за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4, з 24.05.2023 є відповідач - Горбунов Сергій Миколайович, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
До 22.01.2025 Горбунов Сергій Миколайович здійснював підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець зокрема за видом діяльності - 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
За положеннями ст.51 ЦК України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до ст.52 ЦК України, фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом ст.ст.51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст.202-208 ГК України, ч.9 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», у випадку припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Подібна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18.
25.05.2023 відповідач звернувся до позивача з листом (вхід.№813 від 25.05.2023), в якому просив надати дозвіл на відокремлення від загальнобудинкової системи централізованого опалення.
Актом обстеження системи теплоспоживання приміщень від 15.06.2023 встановлено, що за приміщення, які розташовані на п'ятому поверсі будівлі АТ «Інпроетсервіс» за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20, приєднанні до внутрішньобудинкової системи опалення такої адмінбудівлі.
Листом №993-Ю від 23.06.2023 позивач повідомив відповідачу, що ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» не має повноважень на надання дозволів щодо відключення приміщень від системи централізованого опалення та не виконує такі роботи, а також роз'яснив відповідачу Порядок відключення споживачів від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, який затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.
16.11.2023 позивачем на адресу відповідача направлено лист №1366-10 з пропозицією укласти договір №3605 від 01.11.2023 на постачання теплової енергії, до якого було долучено відповідний проект договору.
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що вказаний договір зі сторони відповідача не підписано, відповідь не надана.
Позивач розрахував, що відповідачем за період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року включно було спожито теплової енергії на суму 176746,28 грн.
Обсяги спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії, позивачем визначались згідно питомої ваги максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4; визначеного в Проекті розрахунку теплових навантажень централізованого опалення, виконаного інженером-проектувальником Мігуновою Іриною Іванівною у 2016 році (кваліфікаційний сертифікат АР №001480 від 23.07.2012).
Відповідачем проекту розрахунку теплового навантаження нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4; не надано.
При обрахунку вартості спожитої теплової енергії позивач керувався двоставковими тарифами (умовно-змінна частина та умовно-постійна частина) на теплову енергію для потреб інших споживачів, встановленими для ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 та №252 від 14.02.2024; рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 “Про початок опалювального періоду 2023-2024 років у житловому фонді та інших об'єктах м.Миколаєва» та №513 від 27.03.2024 “Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років»; нарядом на підключення будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20, до централізованої системи опалення від 27.11.2023.
04.12.2024 позивачем направлено відповідачу вимогу №828-Ю/1 від 02.12.2024 про сплату заборгованості у розмірі 176746,28 грн разом з розрахунком боргу, рахунками за спожиту теплову енергію у період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року включно та актами прийому-передачі теплової енергії за вказаний період.
Позивач стверджує, а відповідач не спростовує, що вказана вимога зі сторони відповідача залишилась без відповіді та задоволення, вартість спожитої у спірний період теплової енергії відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи право чином.
Згідно ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; транспортування теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з передачею теплової енергії (теплоносія) за допомогою мереж на підставі договору.
У відповідності до ст.16 Закону України «Про теплопостачання» встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання відноситься до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, у сфері теплопостачання.
За положеннями ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Частиною 6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити вартість спожитої теплової енергії, якщо вони фактично споживали її. Факт відсутності договору на постачання теплової енергії сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати вартості спожитої ним теплової енергії у повному обсязі.
У порушення зазначених норм законодавства відповідач, як власник приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4, споживав теплову енергію без укладання договору з позивачем.
Споживаючи без договору теплову енергію у вигляді централізованого опалення, відповідач без достатніх правових підстав набув майно позивача - теплову енергію.
Частиною 1 ст.1212 ЦК України передбачає, що особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Згідно ч.1 ст.1213 ЦК України безпідставно набуте майно повертається потерпілому в натурі.
Однак, теплова енергія - це вид товару, який має такі властивості, що призводять до неможливості повернути його в натурі.
Частиною 2 ст. 1213 ЦК України передбачено, що в разі неможливості повернути потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
При цьому, обсяги спожитої відповідачем у спірний період теплової енергії, позивачем визначались згідно питомої ваги максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4; визначеного в Проекті розрахунку теплових навантажень централізованого опалення, виконаного інженером-проектувальником Мігуновою Іриною Іванівною у 2016 році (кваліфікаційний сертифікат АР №001480 від 23.07.2012).
При обрахунку вартості спожитої теплової енергії позивач керувався двоставковими (умовно-змінна частина та умовно-постійна частина) тарифами на теплову енергію для потреб інших споживачів, встановленими для ПрАТ “Миколаївська ТЕЦ» рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1029 від 25.10.2023 та №252 від 14.02.2024; рішеннями Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №1189 від 08.11.2023 “Про початок опалювального періоду 2023-2024 років у житловому фонді та інших об'єктах м.Миколаєва» та №513 від 27.03.2024 “Про закінчення опалювального періоду 2023-2024 років»; нарядом на підключення будинку за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20, до централізованої системи опалення від 27.11.2023..
Судом прийнято до уваги, що при застосуванні двоставкового тарифу з постачання теплової енергії плата з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).
Нарахування за умовно-змінною частиною - нарахування за спожиту будівлею (приміщенням) теплову енергію за даними вузла обліку або розрахункову протягом опалювального періоду за тарифами - вартість споживання 1 Гкал.
Нарахування за умовно- постійною частиною - грошовий вираз планових економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості транспортування та постачання теплової енергії, є постійною величиною і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії. Нарахування умовно-постійної частини здійснюється щомісяця протягом року за тарифами вартості одиниці (1 Гкал/год) теплового приєднаного теплового навантаження об'єктів теплоспоживання.
Приєднане теплове навантаження - сума максимальних теплових потоків на опалення із застосуванням коефіцієнту, що враховує фактичне споживання теплової енергії споживача за приладом обліку, фактичну динаміку температури зовнішнього повітря за останні три роки та кількість годин постачання теплової енергії для потреб опалення.
Умовно-постійна частина розраховується для оплати щомісяця упродовж 12 місяців незалежно від факту споживання теплової енергії, показників вузлів обліку теплової енергії, наявності чи відсутності лічильника.
Тобто, нарахування в опалювальному періоді по умовно-змінній частині двоставкового тарифу та упродовж 12 місяців по умовно-постійній частині двоставкового тарифу складають повну вартість теплової енергії спожитої в опалювальному періоді.
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують кількість та вартість спожитої відповідачем теплової енергії.
Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом прийнято до уваги, що відповідачем проекту розрахунку теплового навантаження нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4; не надано, доводів позивача щодо визначення питомої ваги максимального навантаження на опалення вказаних приміщень не спростовано.
До того ж, судом прийнято до уваги, що відповідачем не надано суду доказів відключення нежитлових приміщень за адресою: м.Миколаїв, вул.Ігоря Бедзая (вул.Чкалова), 20/4 від системи централізованого опалення та постачання гарячої води у порядку, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №169 від 26.07.2019.
За положеннями ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що в період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року включно мало місце постачання позивачем у приміщення, які належать на праві власності відповідачу, теплової енергії на загальну суму 176746,28 грн, споживання її останнім без укладення відповідного договору та відсутності оплати за спожиту теплову енергію з боку відповідача.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 176746,28 грн вартості безпідставно спожитої теплової енергії за період з листопада 2023 року по жовтень 2024 року включно обґрунтовані, підтверджені наявними доказами, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства “Миколаївська теплоелектроцентраль» (54020, м.Миколаїв, Каботажний узвіз, буд.18; ідент.код 30083966) 176746,28 грн основного боргу та 3028,0 грн судового збору.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено 03.12.2025.
Суддя М.В.Мавродієва