Справа 127/36922/25
Провадження 1-кс/127/14310/25
02 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області скаргу ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000545, за фіксації судового розгляду технічними засобами,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000545.
Скарга мотивована тим, що 03.10.2025 ОСОБА_3 звернувся до працівників поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України вчиненого проти нього.
Згідно.ч. 1 ст. 55 КПК України «потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди».
Заявник у скарзі зазначає, що вчиненим кримінальним правопорушенням, яке полягає у службовому підробленні, вчиненому свідомо працівниками поліції завдана моральна шкода
Заявник переконаний, що у КПК України це не єдине визначення статусу «потерпілого». Незалежно від питання шкоди, за ч.2 ст.55 КПК «Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення». Тобто, за фабулою ч.1 ст.55 КПК заявник в будь якому разі має право на статус потерпілого при наявності шкоди і згідно ч.3 ст.55 КПК може надати заяву про залучення до вже існуючого кримінального провадження у статусі потерпілого.
У ч. 1 ст. 55 КПК «потерпілий» визначається як «потерпілий» саме для цілей Кримінального кодексу. І тому, він автоматично, як «потерпілий» від кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом, отримує «статус потерпілого» і у кримінальному провадженні.
Заявник вважає, що «статус потерпілого», він отримує автоматично тому, що надав заяву про кримінальне правопорушення проти себе за директивною нормою ч.2 ст.55 КПК.
Заявник у скарзі зазначає, що він не має для отримання «статусу потерпілого в кримінальному провадженні» доводити шкоду, обставини, тощо, бо згідно ч.1 ст.92 КПК «обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого».
Таким чином заявник приходить до висновку, що, він є потерпілим з моменту подання заяви від 03.10.2025 про кримінальне правопорушення проти нього ще й незалежно від питання шкоди, лише на підставі ч.2 ст.55 КПК. Про це мова і у Рішеннях ЄСПЛ Шмалько проти України (п.33), Далбан проти Румунії (п.44), ОСОБА_5 та інші проти України (п.54) та Люді проти Швейцарії (п.34) визначено, що «термін «потерпілий» у сенсі cm.34 Конвенції означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності (зазнала прямого впливу відповідної дії або бездіяльності). При цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Заявник, що вважає себе «потерпілим» може зберігати цей статус навіть і після прийняття рішення чи вжиття заходу на його користь, який в принципі сам по собі не є достатнім для позбавлення заявника статусу «потерпілого» якщо не надано компенсації і за сам факт порушення його прав на справедливе відшкодування». Заявник зазначає, що шкода у даному випадку також присутня, а тому він однозначно є «потерпілим» і на підставі ч.1 ст.55 КПК і на підставі ч2 ст.55 КПК, у розумінні «сторони кримінального провадження з боку обвинувачення» (п. 19 ч.1 ст.3 КПК).
На підставі ч.5 ст.55 КПК слідчий могла у відповідь на заяву від 03.10.2025 про кримінальне правопорушення проти ОСОБА_3 винести постанову «про відмову у визнанні потерпілим» і надати заявнику її у триденний термін, тобто до витоку 06.10.2025, як це і передбачено ч.2 ст.220 КПК. Сама по собі така спроба відмовити заявнику у визнанні потерпілим, коли він повідомляє про кримінальне правопорушення проти себе, суперечить фабулі ч.2 ст.55 КПК, де для «статусу потерпілого» достатньо в заяві повідомити про правопорушення саме проти себе, а також є значним порушенням прав людини на захист держави, створеної з єдиною метою захисту її громадян та інших людей на її території (ст.3 Конституції України) з огляду, у тому числі і на позицію ЄСПЛ. Можливо, така відмова була б доречна, коли заявник повідомляє про кримінальне правопорушення не проти себе самого.
Та, маючи можливість винести у відповідь на заяву від 03.10.2025 «постанову про відмову у визнанні потерпілим» до 06.10.2025, слідчі цим не скористалися і заявнику жодна постанова досі не надавалась.
При цьому винести постанову про відмову у визнанні потерпілим після 06.10.2025 можна було б тільки з порушенням термінів, передбачених ч.2 ст.220 КПК. Про це мова і у Висновку 8 з Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17)», де чітко зазначено, що «КПК не передбачає обов'язку посадових осіб органів досудового розслідування приймати процесуальне рішення про визнання особи потерпілою, оскільки згідно з ч. 2 ст. 55 КПК права та обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Отже, з цього моменту така особа, за відсутності постанови про відмову у визнанні потерпілим, відповідно до ст. 220 КПК може вносити клопотання про вчинення процесуальних дій, які мають бути розглянуті, зокрема і щодо такої процесуальної дії, як вручення повідомлення про процесуальні права та обов'язки».
Так як, у термін, передбачений ст.220 КПК, тобто до 06.10.2025, заявнику не надано постанови про відмову у визнанні потерпілим у відповідь на заяву від 03.10.2025, то заявник переконаний, що він отримав статус потерпілого автоматично на підставі ч.2 ст.55 КПК і має всі права, передбачені ст.56 КПК, у тому числі і право на ознайомлення з матеріалами досудового слідства. Позбавлення статусу потерпілого КПК не передбачено, отже, заявнику слідча мала б у відповідь на Клопотання від 14.11.2025 надати матеріали на ознайомлення в триденний термін, чого не сталося.
24.10.2025 за рішенням суду від 13.10.2025 відомості мали бути внесені до ЄРДР з заяви ОСОБА_3 від 03.10.2025, але були внесені формально. Ані при врученні витягу з ЄРДР 25.10.2025, ані згодом заявнику жодних постанов не надавали.
Станом на 14.11.2025, під час особистої зустрічі заявника зі слідчим, йому жодні постанови також не надавались.
14.11.2025 заявник особисто надав слідчому Відділення поліції №1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 клопотання про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (кримінальне провадження 12025020030000545).
Заявник у скарзі зазначає, що слідчий, станом на день подачі скарги, в порушення ч.2 ст.220 КПК так і не повідомила заявнику про результати розгляду клопотання.
Також слідчий не скористалась можливістю, передбачено ч.2 ст.220 КПК і «Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання» не винесла вмотивовану постанову, або, може винесла її таємно від заявника, бо не вручала йому її копію, що є також порушенням ч.2 ст.220 КПК і робить постанову протизаконною.
Заявник звертає увагу у скарзі, що слідчий не могла відправити постанову поштою, бо згідно ч.2 ст.220 КПК, таке відправлення можливо лише «у разі неможливості вручення з об'єктивних причин», а об'єктивних причин у слідчого бути не може, бо слідчій відомі і номер телефону заявника, і його електронна адреса. Ні на отримання можливих постанов, ні на ознайомлення з матеріалами заявника не викликали жодного разу.
Слідчі дії не можуть відбуватися, а рішення слідчий не може приймати з порушенням ст.19 Конституції України, тобто в режимі, законом не передбаченому.
Так слідча при зустрічах з заявником (04.11.2025 та 14.11.2025) стверджувала, що заявник не є потерпілий, бо його ним не визнано, що не передбачено КПК України, а натомість жодні постанови на руки заявнику не надавались.
Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України «слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні»,
До того ж, згідно ч.1 ст.7 КПК «Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: 1) верховенство права; 2) законність; 4) повага до людської гідності; 13) забезпечення права на захист; 14) доступ до правосуддя; 16) безпосередність дослідження показань, речей і документів; 18) публічність; 19) диспозитивність; 21) розумність строків. Заявник вважає, що слідчий відкрито демонстративно і відверто вороже не поважає права заявника, гарантовані КПК України та Конституцією України.
На підставі викладеного, ОСОБА_3 , просив слідчого суддю визнати бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , що полягає у протиправному не реагуванні на клопотання ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, витребувати матеріали кримінального провадження № 12025020030000545 для з'ясування чи наявні в матеріалах кримінального провадження постанова про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим та постанови про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та у випадку наявності в матеріалах кримінального провадження вказаних постанов та у випадку встановлення порушення законодавчих норм при винесенні їх скасувати та зобов'язати слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 ознайомити ОСОБА_3 з матеріалами кримінального провадження № 12025020030000545.
Заявник ОСОБА_3 під час судового розгляду скаргу підтримав за обставин викладених у ній, просив слідчого визнати бездіяльність слідчого ОСОБА_4 протиправною.
Слідчий ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, завчасно надала заяву про розгляд скарги у її відсутність, зазначивши, що на даний час кримінальні провадження № 12025020030000545 та № 12025020030000546 були об'єднані, їм було присвоєно реєстраційний номер № 12025020030000545, та у вказаному кримінальному провадженні було визначено підслідність за четвертим СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому.
Дослідивши матеріали скарги та заслухавши пояснення заявника слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи вищенаведене, судовий розгляд здійснювався за фіксації процесу технічними засобами.
Забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора є однією із загальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 24 КПК України це право гарантується кожному.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора:
1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування;
2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, одним із близьких родичів або членом сім'ї, коло яких визначено цим Кодексом, та/або захисником померлого, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження;
5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом;
7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником;
8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником;
10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником;
11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Слідчим суддею встановлено, що заявник оскаржує бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , в рамках кримінального провадження № 12025020030000545.
Разом з тим, з заяви слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції ОСОБА_4 вбачається, що кримінальне провадження № 12025020030000545 27.11.2025 було скеровано до Вінницької окружної прокуратури Вінницькеої області для подальшого об'єднання кримінальних проваджень та визначення органу проведення досудового розслідування. На даний час кримінальні провадження № 12025020030000545 та № 12025020030000546 передані за підслідністю до Державного бюро розслідувань.
На підтвердження вказаних обставин слідчим додано постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 від 27.11.2025 про об'єднання матеріалів досудового розслідування згідно якої матеріали кримінальних проваджень відомості які внесені до ЄРДР за № 12025020030000545 від 24.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та № 12025020030000546 від 24.10.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України об'єднано в одне кримінальне провадження, якому присвоєно єдиний реєстраційний номер № 12025020030000546, та постанову прокурора Вінницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_6 від 27.11.2025 про визначення підслідності згідно якої підслідність кримінального провадження № 12025020030000546 від 24.10.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367 КК України визначено за четвертим СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, що за адресою: Вінницька обл., м. Вінниця, вул.. 600-річчя, 25.
З наведеного слідує, що на момент розгляду скарги досудове розслідування кримінального провадження № 12025020030000545 внесеного до ЄРДР 24.10.2025 здійснюється четвертим СВ (з дислокацією у м. Вінниці) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів скарги заявником оскаржується бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , яка на момент розгляду скарги не входить до групи слідчих уповноважених на здійснення досудового розслідування кримінального провадження та вчинення будь-яких процесуальних дій в рамках даного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Встановлені в судовому засіданні обставини свідчать, що вимоги ОСОБА_3 у поданій скарзі є необґрунтованими, недоведеними та задоволенню не підлягають.
Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про:
1) скасування рішення слідчого чи прокурора;
1-1) скасування повідомлення про підозру;
2) зобов'язання припинити дію;
3) зобов'язання вчинити певну дію;
4) відмову у задоволенні скарги.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Вищенаведена норма кримінально - процесуального закону свідчить, що КПК України передбачає вичерпний перелік рішень, які може прийняти слідчий суддя під час розгляду скарги, в порядку ст. 303 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу на диспозицію ст. 307 КПК України, якою чітко передбачено перелік рішень, які може прийняти слідчий суддя під час розгляду скарги, в порядку ст. 303 КПК України, при цьому можливість слідчим суддею визнавати бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора незаконною чинним КПК України не передбачено.
З огляду на вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку, що у зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено необґрунтованість та недоведеність скарги, а тому в задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000545, слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303, 306, 307, 309, 369, 370, 372 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарги ОСОБА_3 , в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність слідчого СВ відділення поліції №1 ВРУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_4 , яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які вона зобов'язана вчинити у визначений КПК України строк в рамках кримінального провадження № 12025020030000545 - відмовити.
Ухвала слідчого судді є остаточною та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя