Справа №127/37015/25
Провадження № 2/127/8649/25
02 грудня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Шаміна Ю.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Першої вінницької державної нотаріальної контори про скасування арешту на нерухоме майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Першої вінницької державної нотаріальної контори про скасування арешту на нерухоме майно.
Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В роз'ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом та посилаючись на положення ст. 158 ЦПК України, ст.ст. 317, 321 ЦК України, вказує на неможливість реалізувати належне йому право власності на 38/100 частин будинковолодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на те, що 23/100 частин належного йому майна обтяжено на підставі ухвали б/н від 22.03.1999, та просить суд: 1. Скасувати ухвалу б/н від 22.03.1999 р., винесену Староміським районним судом м. Вінниці (запис про яку зазначений в відомостях Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна) об?єктом обтяження якої є частина, а саме 23/100 будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , належна на праві власності ОСОБА_1 ; 2. Скасувати реєстрацію обтяження від 23.07.2007 за №5348819, внесену реєстратором: Перша Вінницька державна нотаріальна контора, 21100, Вінницька область, Вінницький р-н, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, на підставі Ухвали, б/н, 22.03.1999, об?єкт обтяження: 23/100 житлової добудови за адресою: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 ; 3. Зобов?язати відповідні органи (нотаріальну контору, реєстратора) зняти обмеження щодо відчуження майна.
При цьому, зазначену ухвалу до позовної заяви позивачем не додано, також не надано жодного підтвердження щодо звернення до архіву суду з метою уточнення відомостей про наявну заборону та/або її скасування у межах судових проваджень, за яких підстав та в інтересах якої особи вона була вчинена, а також доказів щодо цього.
Не містить позовна заява зазначення обставин звернення до нотаріального органу (або до Державного архіву щодо ліквідованої юридичної особи) з метою уточнення відомостей про наявну заборону, за яких підстав та в інтересах якої особи вона була вчинена, а також доказів щодо цього.
Разом з тим, у позовній заяві відсутні відомості щодо визначення за яким саме провадженням (кримінальним, цивільним, адміністративним) постановлено вищевказану ухвалу, натомість норми КПК України, ЦПК України, КАС України, зокрема і щодо судового контролю за виконання судових рішень, регламентують різний порядок вирішення питання про зняття арешту з майна. Також, якщо арешт на майно накладався судом, як захід забезпечення позову, то, зокрема ст. 158 ЦПК України передбачені норми щодо скасування заходів забезпечення позову.
Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. За змістом ст. 83 ЦПК України докази додаються разом з поданням до суду позовної заяви.
За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Згідно положень ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином вже на стадії підготовки позову позивач має визначити чіткий перелік доказів, якими будуть обґрунтовуватись заявлені позовні вимоги, додати дані докази до позовної заяви, а в разі їх відсутності вирішувати питання про їх витребування.
Якщо доказ не може бути поданий разом із позовною заявою з об'єктивних причин, позивач повинен про це письмово повідомити суд та зазначивши: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Суд звертає увагу, що положеннями ст. 158 ЦПК України передбачено порядок скасування заходів забезпечення позову в межах справи в якій такий арешт вчинений. Натомість позивачем не наведено правового обґрунтування звернення до суду саме із позовною заявою, а не із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, як то передбачено ст. 158 ЦПК України. При цьому порядок зняття арешту з майна регулюється статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом з тим, слід звернути увагу позивача, що скасування рішень суду першої інстанції віднесено до компетенції судів апеляційної та касаційної інстанції.
Як вбачається з роз'яснень, які містяться у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 299/2931/17 (провадження № 61-35013св18) вказано, що «позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення. У випадках, коли арешт майна проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач до участі у справі у встановленому законом порядку також залучається відповідний територіальний орган Державної фіскальної служби України».
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 14.08. 2019 року у справі № 519/77/18, від 15.04.2020 року у справі № 474/106/18.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 359/3609/19 звернув увагу на те, що вирішити питання про скасування арешту, накладеного у межах виконавчого провадження, без залучення до участі у справі в якості відповідачів усіх осіб, на користь яких накладено такий арешт, є неможливим.
Натомість позивачем не зазначено жодних відомості про осіб, на користь яких було накладено арешт. Водночас, позивач визначив відповідачем Першу вінницьку державну нотаріальну контору.
Отже, позивачу необхідно конкретизувати зміст та підстави заявлених позовних вимог з їх обґрунтуванням щодо обраного позивачами способу захисту, з посиланням на норми діючого цивільного законодавства, а також суб'єктний склад учасників справи відповідно до заявлених позовних вимог з урахуванням підстав з яких було накладено арешт на майно, зважаючи на те, що відповідач має право бути належним чином обізнаний про вимоги, від яких слід захищатися або вимоги, які можуть визнаватися відповідачем.
При цьому, позивачу слід врахувати, що проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, у тому числі щодо припинення обтяження, здійснюється у порядку та строки, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
До того ж, відповідно до положень статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі об'єднання у позовній заяві двох і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру згідно ставок судового збору визначених у ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Наразі позивачем надано підтвердження про сплату судового збору лише за одну вимогу немайнового характеру в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №18 від 31.10.2025 (АТ «Ощадбанк»).
Всупереч вимогам п.п. 2, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява не містить, зокрема: відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету в учасників справи, підтвердженням чого може бути витяг про наявність або відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС в підсистемі "Електронний суд"; відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору (ч. 6 ст. 175 ЦПК України).
Положеннями Цивільного процесуального кодексу України визначено, що до участі у справі можуть бути залучені треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, а також треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Натомість позивач визначаючи Державного реєстратора прав на нерухоме майно Вінницької міської ради як третю особу по справі не зазначає ні ідентифікаційного коду юридичної особи, ні прізвища, імені та по батькові посадової особи.
Відтак враховуючи положення ст.ст. 52, 53 ЦПК України у зіставленні з позовними вимогами позивачу слід зазначити в якості якої третьої особи, із самостійними вимогами щодо предмета спору або ж без самостійних вимог щодо предмета спору, слід залучити до розгляду справи третю особу та кого саме. Водночас у випадку залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, вказати на якій стороні, позивача чи відповідача, слід здійснити вступ останнього.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Частиною п'ятою ст. 95 вказаного Закону передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях) повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак копії доданих до позовної заяви документів у примірнику для суду, відповідача та третьої особи не засвідченні належним чином. Отже, позивачу слід надати завірені у відповідності до вимог ч. 5 ст. 95 ЦПК України копії всіх документів, що додаються до позовної заяви, в примірнику для в суду та інших учасників справи, надіславши їх на адресу суду.
Вказані недоліки перешкоджають вирішенню питання про можливість прийняття позовної заяви до розгляду, а тому вона підлягає залишенню без руху для їх усунення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Першої вінницької державної нотаріальної контори про скасування арешту на нерухоме майно - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п'яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.
Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна