Справа № 127/33323/25
Провадження № 2/127/7500/25
02 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання договору іпотеки припиненим, -
Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «УКРСИББАНК» про визнання договору іпотеки припиненим, мотивуючи позовну заяву тим, що 09.09.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11392520000, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 30000 дол. США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 07.09.2018 року згідно з графіком погашення кредиту, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору, та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 9,50% річних. Також 02.11.2010 року між ними було укладено додаткову угоду №2 до кредитного договору, якою сторони домовились внести наступні зміни за якими: банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) у формі кредитної лінії з лімітом кредитної лінії у базовій валюті, що дорівнює 225251,20 грн.; кредитування позичальника здійснюється, шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 відкритий позичальником у банку; про перенесення кінцевого терміну повернення кредиту на 07.09.2023 року згідно з графіком погашення кредиту.
З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №228030 від 09.09.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов'язань, що виникли з кредитного договору. У зв'язку з укладенням 02.11.2010 року між позивачем та ОСОБА_2 додаткової угоди №2 до кредитного договору, 02.11.2010 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору поруки №228030 від 09.09.2008 року.
Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 11392520000 від 09.09.2008 року між «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, зареєстрований 09.09.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., реєстраційний номер 5180, відповідно до якого з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з кредитного договору передав іпотекодержателю в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 .
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21.03.2019 року позов ПАТ «УкрСиббанк» було задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку 134208,58 грн. заборгованості, яка склалася станом на 29.03.2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09.09.2008 року. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219343,12 грн. заборгованості, яка склалася станом на 29.03.2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09.09.2008 року.
06.12.2022 року Вінницьким міським судом Вінницької області ухвалено рішення про стягненя з ОСОБА_2 на користь АТ «Укрсиббанк» 3% річних у розмірі 4381,14 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1731,46 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» 3% річних у розмірі 6924,84 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13312,12 грн.
Згідно з постановами про закінчення виконавчих проваджень (ВП 75214890, ВП №75215100, ВП60106957, ВП №60106825) рішення виконані в повному обсязі.
На підставі викладеного позивач вважає, що наданими доказами підтверджено виконання ним зобов'язань за кредитним договором. Тому, у зв'язку із відсутністю заборгованості у позивача за основним зобов'язанням, яке забезпечене іпотекою, іпотекодержатель повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки, однак таких дій не вчинив, чим порушив вимоги чинного законодавства і права позивача, як власника цього майна. Враховуючи викладене вище, представник позивача - ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом та просила:
- визнати припиненим іпотечний договір від 09.09.2008 року, зареєстрований 09.09.2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., реєстраційний номер 5180 та заборону на відчуження зазначеного майна за реєстраційним номером 5181, предметом якого є квартира під номером АДРЕСА_2 та належить на праві власності позивачці;
- застосувати наслідки припинення іпотечного договору та зобов'язати державного реєстратора зняти заборону відчуження з квартири під номером АДРЕСА_2 шляхом виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку: реєстраційний номер обтяження № 7878555 від 09.09.2008 року та реєстраційний номер обтяження № 7878603 від 02.11.2010 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28.10.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
На виконання вимог ухвали суду представником відповідача, у встановлений строк, було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не підлягає задоволенню з таких підстав. Закон пов'язує припинення зобов'язання саме з його виконанням, а не виконанням рішення суду, яким стягнуто заборгованість за таким зобов'язанням. Також належним способом захисту буде саме подання позову з вимогою про визнання права іпотеки припиненим, а не визнання недійсним/припиненим договору Іпотеки (який є таким в силу закон)у. Приймаючи до уваги, що відомості про іпотеку, а також про відповідне обтяження внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі укладеного договору іпотеки, яка не визнана припиненою, а кредитний договір, як основне зобов'язання не виконаний в належний спосіб в повному обсязі, внесення відомостей про припинення іпотеки та пов'язаного обтяження на підставі судового рішення не можливе. На підставі викладеного представник просив відмовити у задоволені позовної заяви про припинення обтяжень нерухомого майна.
Позивачем було надіслано суду відповідь на відзив, згідно з якою стороною відповідача викладені аргументи у відзиві на позовну заяву абсолютно нічим не підтверджені, а саме представник АТ «УкрСиббанк» зазначає, що «кредитний договір, як основне зобов'язання не виконаний в належний спосіб в повному обсязі, внесення відомостей про припинення іпотеки та пов'язаного обтяження на підставі судового рішення не можливе». Однак жодних вимог матеріального характеру не виставляє та ні на що конкретно не посилається. Лише незрозумілі посилання на те, що зовсім не стосується даної справи. Окрім того, сторона відповідача абсолютно не пояснює своє тривале і незаконне ігнорування листів та звернень сторони позивача з вимогою надати лист до нотаруса про зняття/скасування іпотеки, так як усі суми по кредитному договору були виплачені повністю. Своїми діям сторона відповідача грубо порушує права позивача вільно набувати, володіти, користуватись та розпоряжатись своєю власністю. Тому позивач вважає, що доводи, викладені у відзиві є без підставними, ґрунтуються на припущеннях, які нічим не підтверджені та є такими, що не відповідають дійсним обставина справи, а тому не підлягають задоволенню. Просила позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача воєїм правом на надання суду заперечення не скористався.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ЦК України.
Судом встановлено, що 09.09.2008 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11392520000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 30000,00 доларів США для особистих потреб - на споживчі цілі, строком до 07.09.2018 року, зі сплатою процентів за користуванням кредитними коштами в розмірі 9,50% річних (а.с. 18-19).
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №11392520000 від 09.09.2008 року, в цей же день між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом іпотеки виступає квартира під АДРЕСА_2 . Вказана квартира належить на праві власності іпотекодавцю ( ОСОБА_1 ). Цей договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №5180 (а.с. 12-13).
02.11.2010 року між вказаними вище сторонами було укладено договір про внесення змін №1 до договору іпотеки, яким сторони погодили зміни основого зобов'язання за кредитним договором, що забезпечується договором, а саме: сума кредитного договору становить 225251,20 грн.; процентна ставка 9,5% річних протягом 5 років з дати підписання додаткової угоди до кредитного договору; з дати наступної за датою закінчення п'ятирічного строку, процентна ставка збільшується на 2% річних та інше. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №4044 (а.с. 14-15).
За відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.07.2025 року, на підставі вказаного вище договору іпотеки 09.09.2008 року приватним нотаріусом Терещенко В.В. відносно заставного майна - квартири АДРЕСА_2 , зареєстроване обтяження (реєстраційний номер 7878555). Також у зв'язку з укладенням договору про внесення змін №1 до договору іпотеки, в реєстр внесено обтяження за №7878603 (а.с. 26). Тобто, наразі спірне майно перебуває під обтяженням.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21.03.2019 року у справі №127/6689/16-ц апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.12.2018 року скасовано та постановлено нове, яким позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 134208,58 грн. заборгованість, яка склалася станом на 29.03.2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09.09.2008 року, з яких:
- 55248, 96 грн - заборгованість по кредитних коштах;
- 78959, 62 грн - заборгованість по процентах.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219 343,12 грн заборгованості, яка склалася станом на 29.03.2016 року, за договором про надання споживчого кредиту (з Правилами) № 11392520000 від 09.09.2008 року, з яких:
- 139469,92 грн - заборгованість по кредитних коштах;
- 15050,23 грн - заборгованість по процентах;
- 27424,64 - пеня за прострочення повернення кредитних коштів;
- 37398,33 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 10151,60 грн. понесених ним судових витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 4565,12 грн. понесених ним судових витрат. (а.с. 20-23).
На підставі вазаного рішення Вінницьким міським судом Вінницької області було видано виконавчі листи.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано суду ряд постанов державних виконавців про закінчення виконавчого провадження, а саме:
- ВП №60106957 від 17.09.2020 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/6689/16-ц, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219343,12 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11392520000 від 09.09.2008 року, а також 4565,12 грн. понесених судових витрат. Вимоги виконавчого документа виконано у повному обсязі (а.с. 8);
- ВП №60106825 від 09.02.2022 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/6689/16-ц, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 134208,58 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11392520000 від 09.09.2008 року; стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 219343,12 грн. заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11392520000 від 09.09.2008 року; а також про стягнення з ОСОБА_2 10151,60 грн. понесених судових витрат. Заборгованість у сумі 191949,93 грн., виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій перераховано на відповідні рахунки, заборгованість у сумі 171753,37 грн. та виконавчий збір 17175,34 грн. сплачено та перераховано в межах виконавчого провадження №60106957 ссолідарним боржником ОСОБА_1 (а.с. 9);
- ВП №75215100 від 25.07.2024 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/11881/22, про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» коштів в розмірі 28529,27 грн. Слід зауважити, що суду не відомо предмет спору, за яким було видано виконавчий лист та чи стосується він предмету розгляду цієї справи (а.с.10);
- ВП №75214890 від 11.11.2024 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/11881/22, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» коштів в розмірі 22416,67 грн., в зв'язку з виконанням рішення в повному обсязі. Слід зауважити, що суду не відомо предмет спору, за яким було видано виконавчий лист та чи стосується він предмету розгляду цієї справи (а.с. 11).
15.06.2022 року та 05.08.2025 року ОСОБА_2 звертався до АТ «УкрСиббанк» з письмовими заявами про припинення іпотеки та зняття заборони (а.с. 16, 17).
Позивач, звертаючись до суду з вказаними вище вимогами, посилається на повне виконання зобов'язань за кредитним договором і як наслідок їх припинення та зняття заборони відчудження.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК Україна).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої «Зобов'язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки.
Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України «Про іпотеку» містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.
До підстав припинення іпотеки, передбачених ст. 17 ЗУ «Про іпотеку» відносяться: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; інші підстави, передбачені цим Законом.
Положення статей 526, 599 ЦК України визначають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Отже, за системним аналізом зазначених норм права вбачається, що іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов'язання на підставі його виконання.
При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов'язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов'язання. Крім того, будь-які охоронні зобов'язання, які випливають з основного зобов'язання, не повинні припиняти дію зобов'язань, які забезпечують основне зобов'язання, яке залишилось невиконаним.
Матеріали справи не містять допустимих, достовірних і достатніх доказів підтвердження наявності підстав для припинення іпотеки за ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», зокрема, належного виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 усіх умов кредитного договору та відсутності заборгованості по ньому. Під час укладення кредитного договору та договору іпотеки сторони діяли свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодилися з його умовами, визначивши при цьому характер правочинів і всі його істотні умови, а також отримали кредитні кошти і протягом певного часу виконували умови договорів.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 21.03.2019 року у справі №127/6689/16-ц було стягнуто борг за кредитним договором, яка набрала законної сили та в силу положень ст. 18 ЦПК України є обов'язковою для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню.
При цьому матеріали справи не містять відомостей про факт виконання зазначеного рішення суду.
Вказані обставини свідчать про недоведеність виконання позивачем в повному обсязі своїх зобов'язань за кредитним договором №11392520000 від 09.09.2008 року, що обумовлює відсутність передбачених законом підстав вважати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 09.09.2008 року. Крім того, факт виконання договірних зобов'язань відповідачем не визнається.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги про застосування наслідків принення іпотечного договору, то вона задоволенню також не підлягає, так як вона є похідною від вимог про припинення іпотеки, в задоволенні якої було відмовлено.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно та повно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням завданням цивільного судочинства суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 3, 11, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 6, 203, 204,525, 526, 575, 599, 626-628 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 18, 19, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання договору іпотеки припиненим.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 02.12.2025 року.
Суддя: