Справа №: 148/1919/25
03 грудня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Дамчук О.О.,
за участю секретаря Носулько К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині за правилами спрощеного позовного провадженнябез повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Позивач звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що 13.02.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесена постанова № Т/25/500 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, як зазначено в постанові за те, що 17.02.2025, під час проведення аналізу взаємодії підприємств, установ та організацій з ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено, що посадовими особами ТОВ «КОМПАНІЯ ОРАНТУС» не було виконано належним чином розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.01.2025 № Р25/01/1120, тим самим порушивши абз. 6, 13, 14 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зазначає, що копію даної постанови отримав 29.07.2025.
Вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що позивач виконав свій обов'язок щодо належного виконання розпорядження відповідача, однак був безпідставно притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності. Постанову було винесено за відсутності позивача, не повідомивши при цьому останнього належним чином про дату розгляду справи. Протокол складено з порушенням 24 годинного строку, в порушення припису ч.2 ст. 254 КУпАП, з моменту виявлення адміністративного правопорушення. Фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Положеннями ст. 159 КАС України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Однак відповідно до частини 4 вказаної статті неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.
08.08.2025 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. Із змісту відзиву вбачається, що представник відповідача позовні вимоги не визнає та зазначає, що дії уповноваженої особи відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідають чинному законодавству, в зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
13.08.2025 від сторони позивача надійшла відповідь на відзив у якій, зазначено, що відповідачем під час відсилання поштовим зв'язком постанови на адресу позивача не було враховано п. 17 Правил надання послуг поштового зв'язку щодо обов'язкового пересилання рекомендованої кореспонденції з описом вкладення, що спростовує посилання відповідача про направлення постанови на зазначену ним поштову адресу. Також зазначає, що вказана на конверті адреса, а саме: Піщанка, Тульчинський район, Вінницька область є іншою ніж та, за якою він проживає - АДРЕСА_1 ). Окрім того відправлення тексту постанови у додаток «Viber» не є належним способом вручення документів.
15.08.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив із яких вбачається, що постанову позивачу було направлено у відповідності з чинним законодавством, яким не передбачено відсилання поштової кореспонденції з описом вкладення та за зазначеною позивачем під час складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що хоч відправлення постанови за допомогою додатку «Viber» і не передбачено чинним законодавством, однак не суперечить закону, водночас таке відправлення надало можливості ознайомити ОСОБА_1 з постановою. Вказує, що позивачем не правильно трактується п. 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, оскільки обов'язок підприємства у випадку отримання розпорядження полягає не тільки у видачі наказу, а ще й доведені його до відома осіб під особистий підпис. Зазначає, що протокол складається не в день виявлення правопорушення, а в день виявлення особи, яка його вчинила, оскільки такий протокол повинен бути вручений під розписку особі, відносно якої він складений, а належне повідомлення про розгляд справи підтверджується підписом позивача у відповідній графі протоколу, що повністю відповідає ст. 277-2 КУпАП.
Також 15.08.2025 від відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду в якій відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду посилаючись на те, що позивач вже звертався з відповідним позовом до Піщанського районного суду Вінницької області, та ухвалою від 11.07.2025 по справі « 142/487/25 позовну заяву було повернуто, у зв'язку з відсутністю підстав поновлення строку на оскарження постанови.
Із аналізу зазначеного вище вбачається, що сторони у справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій.
18.08.2025 ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області постановлено ухвалу про залишення позову без розгляду, враховуючи те, що ухвалу Піщанського районного суду не було оскаржено, позовну заяву знову подано до іншого суду, в порушення приписів ст. 294 КАСУ. Також судом не було знайдено поважних причин для поновлення строку звернення до суду. Зазначено, що за таких умов, поновлення строку суперечило процесуальному законодавству.
16.09.2025 постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 18.08.2025 - скасовано, а справу направлено для продовження розгляду. Апеляційний суд виснував, що позивач не отримував та не відмовлявся від одержання будь-яких поштових відправлень, в тому числі від відповідача. Дізнався про існування постанови від 04.03.2025 №Т/25/500 з особистого кабінету застосунку «Дія» 07.05.2025. від Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про відкриття виконавчого провадження №78010321, за супровідним листом б/н від 07.05.2025 про відкриття виконавчого провадження. Копію оскаржуваної постанови отримав 29.07.2025 року на адвокатський запит, що підтверджується відповідними матеріалами справи.
10.11.2025 на вказівку Сьомого апеляційного адміністративного суду Тульчинським районним судом відкрито провадження по справі та справа розглядається по суті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначенням у Законі України Про оборону України особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 Про часткову мобілізацію.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Приписами п.1, п.2, абз.6, 8 п.3 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачені права та обов'язки громадян України у сфері оборони. Зокрема, ч.2, 3 цієї статті передбачено, що громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я та віком, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Такий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов'язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.
Підприємства, установи і організації зобов'язані сприяти територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінню та/або регіональним органам Служби безпеки України, відповідним підрозділам розвідувальних органів України у їхній роботі в мирний час та в особливий період (абзац шостий частини першої статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").
Згідно з абзацом шостим пункту 13 Постанови КМУ від 16 травня 2024 р. № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або військових частин чи звільнення їх від виконання обов'язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та у разі потреби часу на зворотній шлях.
Відповідно до абз. 1,2 пункту 13 Постанови КМУ № 560 керівники підприємств, установ,організацій з отриманням розпорядження відповідного голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних районного (міського) територіального центру комплектування видають наказ керівника підприємства (установи, організації) про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у якому зазначаються підстава та мета видання, перелік осіб, які підлягають оповіщенню, дата, час та місце їх прибуття, способи доставки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який надіслав розпорядження, відповідальні особи за здійснення оповіщення, порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання.
Пунктом 6 розділу 1 «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженої постановою КМУ від 16.05.2024 № 560 визначено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: зокрема, прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, для уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 47 Постанови КМУ № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», у разі отримання розпоряджень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 13) щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів керівники (голови) державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій зобов'язані:
видати наказ (розпорядження) про оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, довести його до відома таких осіб під особистий підпис, а у разі виконання такими особами дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у визначені строки, та надіслати копію відповідних наказів (розпоряджень) та підтвердну інформацію або документи про здійснення оповіщення у триденний строк до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів;
вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу (за наявністю);
письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, відповідним підрозділам розвідувальних органів про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні;
забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу.
За визначенням поняття «Військовозобов'язані» - це особи, які перебувають на військовому обліку в запасі та можуть бути призвані до Збройних Сил України або інших військових формувань для комплектування під час мобілізації або воєнного стану. До цієї категорії входять чоловіки віком від 18 до 60 років, а також жінки з медичною або фармацевтичною спеціальністю, які відповідають певним критеріям і не мають відстрочки.
Заброньовані особи належать до категорії військовозобов'язаних (осіб, які перебувають на військовому обліку) і мають відстрочку від призову під час мобілізації, що є однією з підстав для тимчасового звільнення від мобілізації.
Як встановлено в судовому засіданні та не оспорювалося учасниками справи ОСОБА_1 являється керівником ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС».
Із копії розпорядження № Р25/01/1120 (а.с.60) вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 29.01.2025 було надано керівнику ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС» розпорядження про виклик з метою уточнення персональних даних та забезпечення прибуття 14.02.2025 за адресою АДРЕСА_2 працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Про результати виконання розпорядження поінформувати до 12.02.2025. До відповіді долучити корінець повістки, копію наказу про оповіщення вказаних вище, призовників, військовозобов'язаних та резервістів з доведенням його під їх особистий підпис. Надати інформацію щодо призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які ухиляються від виконання військового обов'язку.
Із повідомлення директора ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС» № 1102-25 від 11.02.2025 про виконання розпорядження (а.с.24 зворот) вбачається, що директором повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що товариству невідомо місцезнаходження ОСОБА_5 , так як він перебуває у відпустці, а тому повідомити останнього про явку до ТЦК та СП неможливо. Також, посилаючись на Постанову КМУ від 7 червня 2024 № 675 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами КМУ від 30.12.2022 № 1487 і від 16.05.2024 № 560» виснував, що працівники підприємства, щодо яких вже оформлене бронювання або, які знаходяться в процесі проходження процедури надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням - на період окресленої відстрочки (обумовленої бронюванням), щодо вказаних працівників не передбачено здійснення мобілізаційних заходів з боку територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в тому числі направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, тощо.
Суд зауважує, що позивачем на власний розсуд здійснено трактування змісту Постанови КМУ від 7 червня 2024 № 675 «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами КМУ від 30.12.2022 № 1487 і від 16.05.2024 № 560», оскільки: пункт 2 підпункт 6 даної Постанови передбачає доповнення п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 абзацом такого змісту: “Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
А тому дана норма вирвана із контексту п. 69 Постанови № 560, абзацами 3-5 якої передбачено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд. У разі проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік. Процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з бронюванням та відстрочки, передбаченої підпунктами 16-23 пункту 1 додатка 5, не передбачає направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Водночас суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у розпорядженні зазначено мету виклику, як уточнення персональних даних осіб, що викликаються і вона ніяк не пов'язана з проходженням військово-лікарської комісії.
Також п. 47 Постанови КМУ № 1487 передбачений конкретний алгоритм дій керівників підприємств, установ та організацій, які отримали від ТЦК та СП розпорядження щодо оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до ТЦК та СП, а саме:
1) керівники вказаних підприємств, установ та організацій повинні видати наказ, з яким під особистий підпис ознайомити працівників, що викликаються до ТЦК та СП, а працівників що перебувають у відрядженнях, на лікарняних та відпустках повідомити рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення у частині, що стосується їх прибуття до відповідного ТЦК та СП.
2) вручити призовникам, військовозобов'язаним та резервістам повістки про явку за викликом ТЦК та СП.
3) письмово повідомити з наданням витягів з наказів (розпоряджень) відповідним ТЦК та СП, про осіб з числа призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці або у відрядженні.
4) забезпечити здійснення контролю за результатами оповіщення та прибуттям призовників, військовозобов'язаних та резервістів до відповідного ТЦК та СП.
У протоколі про адміністративне правопорушення № Т/25/500 від 26.02.2025 відносно ОСОБА_1 (а.с.25) зазначено, що 17.02.2025, під час проведення аналізу взаємодії підприємств, установ та організацій з ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що посадовими особами ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС», не було виконано належним чином розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.01.2025 № Р25/01/1120, яке полягало у відсутності повноти військового обліку в ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС» відносно ОСОБА_5 , оскільки, як повідомлено у листі директора товариства (а.с.24 зворот), даний громадянин знаходиться у відпустці та товариству невідомо його місцеперебування, в зв'язку з чим товариство не може сповістити його належним чином щодо змісту розпорядження. Та в ігноруванні вимог абзацу 2 пункту 47 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме: 29.01.2025 ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС», засобами поштового зв'язку, було надіслано розпорядження № Р25/01/1120 з вимогою здійснити оповіщення працівників: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , однак згідно того же листа директором товариства повідомлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 є заброньованими у встановленому законом порядку та не підлягають направленню на військово-лікарську комісію, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.
Як убачається із копії наказу Директора ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС» від 03.02.2025 № 03/02/2025, який було надіслано на адресу відповідача (а.с.61 зворот), наказ про оповіщення та явку військовозобов'язаних та призовників та ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено відносно ОСОБА_4 .
Щодо працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , зазначених у розпорядженні № Р25/01/1120 від 29.01.2025, у матеріалах справи відсутні докази про видання відносно них наказів про оповіщення та явку військовозобов'язаних та призовників до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також у матеріалах справи відсутні відомості щодо направлення на адресу проживання ОСОБА_5 повідомлення, що стосується його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , направленого рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення. Наказ про надання ОСОБА_5 щорічної основної відпустки в період з 31.01.2025 до 14.02.2025 у матеріалах справи відсутній.
З огляду на зазначене, в діях керівника ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС» наявний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 310-1 КУП, а тому посилання позивача на те, що фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи не підтвердилося в судовому засіданні.
Щодо зазначення позивачем, що його не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, суд до уваги не бере, оскільки таке твердження спростовується особистим підписом позивача із зазначенням дати 26.02.2025, який значиться в протоколі про адміністративне правопорушення № Т/25/500 (а.с.25-26), під відомостями про повідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності про роз'яснення останньому ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та повідомленні що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15:00 год. 04.03.2025.
Тобто позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та строки передбачені ст. 277-2 КУпАП не порушені, а тому у позивача був час належним чином підготуватися до розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Водночас, суд вважає, помилковою позицію позивача щодо порушення відповідачем строку складання протоколу передбаченого ст. 254 КУпАП, оскільки частинами 7, 9 ст. 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління та регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України (у частинi правопорушень, вчинених військовозобов'язаними Служби зовнішньої розвідки України), якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення. Положення цієї частини не застосовуються у разі притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), а також правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення, згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності та подала про це відповідну заяву.
Враховуючи, що 26.02.2025 позивачем були надані пояснення (а.с.27) в яких останній вказав, що ТОВ «КОМПАНІЯ ОРТУС», не визнає свої дії як такі, що порушують законодавство України, тому складання протоколу саме 26.02.2025 не містить ознак порушення строків його складання та дії відповідача щодо його складання саме 26.02.2025 є такими, що відповідають вимогам закону.
Сторона позивача у відповіді на відзив заперечує факт надсилання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що пунктом 17 Постанови КМУ № 270 від 05.03.2009 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» визначено, що внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою, згідно з тарифами оператора поштового зв'язку, однак надані копії поштового відправлення не містять такого опису та адреса на листі зазначена відповідачем не правильно, а саме: Піщанка, Тульчинський район, Вінницька область.
Суд не погоджується з такою позицією сторони позивача, з огляду на таке.
По-перше сторона позивача не правильно посилається на даний пункт Постанови КМУ, оскільки ним передбачається саме можливість пересилання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення, та опис вкладення не є обов'язковою умовою такого пересилання. По-друге це відноситься до відправлень з оголошеною цінністю а не рекомендованих відправлень, як це було здійснено відповідачем.
За визначенням «внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю» - це листи, бандеролі, посилки та інші відправлення, вартість яких визначає відправник під час оформлення», а тому суд зазначає, що сторона позивача припустилася помилкового висновку, що відповідач недотримався обов'язкової процедури відправлення поштової кореспонденції.
Із змісту Постанови КМУ № 270 від 05.03.2009 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» вбачається, що обов'язковими умовами для рекомендованого поштового відправлення є: надання оператору листа, оплату послуги, отримання розрахункового документа з трек-номером для відстеження та вручення адресату під розписку. Тобто змістом цієї Постанови не передбачено обов'язкову наявність опису вкладення в рекомендованому поштовому відправленні.
Також частиною 1 ст. 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Змістом даної норми також не передбачено особливого порядку відправлення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Проте, така додаткова умова містилася, наприклад, у Постанові КМУ від 28 липня 1997 р. N 799, яка втратила чинність 28.05.2019 «Про затвердження Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій», поштові відправлення здаються безпосередньо до підприємств поштового зв'язку у відкритому вигляді з описом вкладення або міститься у п. 47 Постанови КМУ № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а саме: у разі виконання працівниками підприємств, установ та організацій дистанційної, надомної роботи, у період їх тимчасової непрацездатності, перебування у відпустці або у відрядженні, при отриманні такими підприємствами, установами та організаціями розпоряджень (про виклик) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, такі працівники повідомляються - рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Щодо зазначення сторони позивача, що постанову направлялося відповідачем за неправильною адресою, суд зазначає таке.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № Т/25/500 від 26.02.2025 (а.с.25) позивачем під час оформлення даного протоколу відповідачу було повідомлено наступну адресу проживання, а саме: АДРЕСА_1 .
Із копії конверту та фіскального чеку (а.с.65-66) вбачається, що даний лист відправлявся 13.03.2025 рекомендованою поштою та йому був присвоєний трек-номер для відстеження 2360000135805, адресатом вказано ОСОБА_1 , адресою доставки даного листа зазначено: АДРЕСА_1 , що повністю співпадає з адресою зазначеною у протоколі про адміністративне правопорушення. Та повернувся відправнику (а.с.65 зворот, 67) з позначкою невручення в зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що за сталою практикою ВСУ вважається належним врученням документів.
З огляду на те, що сторона відповідача заперечує адресу зазначену на конверті, суд роз'яснює, що з 19.07.2020 (дата набрання чинності Постановою ВРУ «Про утворення та ліквідацію районів» №807-IX) с-ще Піщанка відноситься до Тульчинського району.
Суд вважає необхідним зазначити, що порушень з боку відповідача під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, які б давали підстави вважати вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП недоведеною або суттєві порушення процесу під час винесення постанови про адміністративне правопорушення, що призвели до неправильного вирішення справи, порушення прав позивача, в судовому засіданні не встановлено.
Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.
Відтак, постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Згідно з ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову, залишивши оскаржувану постанову без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 77, 90, 139, 143, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 268, 279 , 280, 293 КУпАП, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.О. Дамчук