ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/12008/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про стягнення 15847,22 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення 15847,22 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що водій автомобіля "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_1 , з вини якого трапилась ДТП, є працівником Головного управління Національної поліції в Київській області, тому саме відповідач, як роботодавець та власник транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_2 відповідно до ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України повинен сплатити на користь позивача різницю між сумою, сплаченою за договором страхування наземних транспортних засобів №29-0101-25-00036 від 22.01.2025, та сумою, сплаченою за полісом №225183404, в розмірі 15847,22 грн.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.09.2025 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/12008/25 розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
16.10.2025 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
21.10.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.
29.10.2025 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позиція позивача.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що внаслідок ДТП, яка відбулася 17.04.2025 було пошкоджено транспортний засіб "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_3 .
На момент дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси власника транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_3 були застраховані в ПАТ "СК "УСГ", згідно із договору страхування наземних транспортних засобів №29-0101-25-00036 від 22.01.2025.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 55304,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №68301 від 07.05.2025. Оскільки сума несплачених страхових платежів згідно страхового акту №ОСКА-2477 від 07.05.2025 становить 31640,00 грн, то з урахування суми несплачених страхових платежів, розмір страхового відшкодування становить 86944,70 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ СК "ВУСО" полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225183404, у зв'язку з чим ПрАТ СК "ВУСО" здійснило на користь ПАТ "СК "УСГ" виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу транспортного засобу "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_3 в розмірі 71097,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31303_00000/7е0dс281-f003-44dd-9f33-22ca9a4861000 від 16.05.2025.
Оскільки водій автомобіля "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_2 , з вини якого трапилась ДТП, є працівником Головного управління Національної поліції в Київській області, тому саме відповідач, як роботодавець та власник транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_2 відповідно до ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України повинен сплатити на користь позивача різницю між сумою, сплаченою за договором страхування наземних транспортних засобів №29-0101-25-00036 від 22.01.2025, та сумою, сплаченою за полісом №225183404, в розмірі 15847,22 грн (86944,70 - 71097,48 грн).
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 225183404 здійснив виплату страхового відшкодування на користь ПАТ "СК "УСГ" в розмірі 71097,48 грн. При цьому відповідач зазначає, що якщо для відновлення пошкодженого під час дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу. Також відповідач зазначив, що надіслав на адресу ПрАТ "СК "ВУСО" лист від 14.10.2025 №233573-2025 про надання інформації, щодо ремонтної калькуляції транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_3 . Однак, станом на момент подачі відзиву відповіді не отримав.
Згідно із матеріалів справи, 17.04.2025 в м. Києві по вул. Митрофана Довнар-Запольського, 3 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року у справі №761/18299/25 водія автомобіля "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Як підтверджено матеріалами справи, станом на дату ДТП, майнові інтереси власника транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_3 були застраховані в ПАТ "СК "УСГ", згідно із договору страхування наземних транспортних засобів №29-0101-25-00036 від 22.01.2025.
На підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 17.04.2025; ремонтної калькуляції №0000002477 від 25.04.2025; страхового акту №ОСКА-2477 від 07.05.2025 та розрахунку суми страхового відшкодування від 07.05.2025, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 55304,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №68301 від 07.05.2025. Також сума несплачених страхових платежів згідно страхового акту №ОСКА-2477 від 07.05.2025 становить 31640,00 грн.
Згідно із страхового акту №ОСКА-2477 від 07.05.2025 з урахування суми несплачених страхових платежів, розмір страхового відшкодування становить 86944,70 грн.
Станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ СК "ВУСО" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225183404.
ПрАТ СК "ВУСО" здійснило на користь ПАТ "СК "УСГ" виплату страхового відшкодування з урахуванням зносу транспортного засобу "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_3 в розмірі 71097,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31303_00000/7е0dс281-f003-44dd-9f33-22ca9a4861000 від 16.05.2025.
Як підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником транспортного засобу "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 є ГУНП в Київській області.
У поясненнях, наданих Управлінню патрульної поліції у м.Києві водій автомобіля "Volkswagen Passat Variant" державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , зазначив, що працює в АТВ ЦЗ ГУНП в Київській області. Також у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що власником автомобіля "Volkswagen Passat Variant" державний номерний знак НОМЕР_2 є ГУНП в Київській області.
Згідно із довідкою від 07.10.2025 №263/17-2025, що додана до відзиву на позов, ОСОБА_1 (водій автомобіля "Volkswagen Passat Variant" державний номерний знак НОМЕР_2 ) працює в Головному Управлінні Національної поліції в Київській області.
З огляду на факт виплати позивачем страхового відшкодування, оскільки, водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, є працівником Головного управління Національної поліції в Київській області, позивач відповідно до ст.ст. 1172, 1194 Цивільного кодексу України звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача, як роботодавця винної у ДТП особи та власника транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_2 , різниці між сумою, сплаченою за договором страхування наземних транспортних засобів №29-0101-25-00036 від 22.01.2025, та сумою, сплаченою за полісом №225183404, в розмірі 15847,22 грн (86944,70 - 71097,48 грн).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Умовами застосування цієї норми є завдання шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.
Разом з тим, глава 82 Цивільного кодексу України встановлює і правила спеціальних деліктів, які передбачають особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб).
Частинами 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальними правилом, закріпленим у ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.
Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
Закон України №3720-IХ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб.
За змістом частини 1 статті 14 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Як встановлено судом вище, станом на дату ДТП, майнові інтереси власника транспортного засобу "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_3 були застраховані в ПАТ "СК "УСГ", згідно із договору страхування наземних транспортних засобів №29-0101-25-00036 від 22.01.2025.
На підставі акту огляду пошкодженого транспортного засобу від 17.04.2025; ремонтної калькуляції №0000002477 від 25.04.2025; страхового акту №ОСКА-2477 від 07.05.2025 та розрахунку суми страхового відшкодування від 07.05.2025, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 55304,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №68301 від 07.05.2025. Також сума несплачених страхових платежів згідно страхового акту №ОСКА-2477 від 07.05.2025 становить 31640,00 грн.
Згідно із страхового акту №ОСКА-2477 від 07.05.2025 з урахування суми несплачених страхових платежів, розмір страхового відшкодування становить 86944,70 грн.
Вина водія автомобіля "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_1 , встановлена у судовому порядку та підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року у справі №761/18299/25.
Відповідно до ч.2 ст.108 Закону України "Про страхування" якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
За приписами статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи.
Згідно із п.1 ч.1 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова (регламентна) виплата у разі пошкодження транспортного засобу розраховується як сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із: відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу, включаючи пошкодження, зроблені умисно для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у порядку, визначеному частинами другою і третьою цієї статті.
Витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті (ч.2 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Згідно із ч.3 ст.27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Оскільки станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, цивільно правова відповідальність власника автомобіля "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ СК "ВУСО" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №225183404, ПрАТ СК "ВУСО" здійснило на користь ПАТ "СК "УСГ" виплату страхового відшкодування в розмірі 71097,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №31303_00000/7е0dс281-f003-44dd-9f33-22ca9a4861000 від 16.05.2025. За поясненнями позивача, з огляду на те, що станом на момент ДТП транспортний засіб "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_3 2018 року випуску перебував в експлуатації більше 7 років, по ПрАТ СК "ВУСО" згідно із п.7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, застосувало коефіцієнт зносу складових КТЗ, у зв'язку з чим виплата по полісу обов'язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 225183404 становила 71097,48 грн.
Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, страховик відповідальності винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на підставі спеціальної норми статті 26,27 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у відповідача, у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.
При цьому суд враховує, що за загальним правилом відповідальність є індивідуальною, і саме на особу яка завдала збитків покладено обов'язок їх відшкодування, однак не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Зазначений висновок узгоджується з приписами ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України, відповідно до якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Так, розглядаючи спірні відносини, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2020 року у справі № 905/1391/19, відповідно до якої тлумачення частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 426/16825/16-ц, у постанові від 05.12.2018 зазначає, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.
Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Оскільки, власником транспортного засобу є Головне Управління Національної поліції в Київській області та водій автомобіля "Volkswagen Passat" державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди знаходився в трудових відносинах з Головним Управлінням Національної поліції в Київській області та виконував свої трудові обов'язки, що підтверджується довідкою від 07.10.2025 №263/17-2025 та копіями матеріалів адміністративного правопорушення, то саме відповідач несе відповідальність за шкоду завдану внаслідок ДТП, яка відбулася 17.04.2025.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач відповідно до ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України не надав суду жодних належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові та визначеної позивачем суми страхового відшкодування. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували твердження про неправильне визначення страховиком суми страхового відшкодування за мінусом фізичного зносу, сплаченої у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася з вини водія автомобіля "Volkswagen Passat", державний номерний знак НОМЕР_2 . Обґрунтованих розрахунків або експертних висновків, які б спростовували визначений страховиком розмір виплати відповідач також не надав.
Враховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.74, 76, 77-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі, та з огляду на те, що водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем, який є власником такого транспортного засобу, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування позивачу різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 15847,22 грн є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області страхового відшкодування у сумі 15847,22 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
При цьому суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням зазначених положень, оскільки позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2422,40 грн.
Оскільки позивачем сплачено судовий у більшому розмірі, суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості звернутись до суду із клопотанням у порядку ст.7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору у зв'язку із сплатою судового збору у більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; ідентифікаційний код 40108616) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, будинок 32, літ. А; ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування у сумі 15847,22 грн та судовий збір 2422,40 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.12.2025.
Суддя С.О. Турчин