Справа № 146/1533/25
Провадження №2-а/148/98/25
24 листопада 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
У жовтні 2025 року позивач звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06.10.2025 відносно нього інспектором УПП у Вінницькій області сержантом поліції Семенюком О.О. була винесена постанова серії ЕНА №5878005 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
В даній постанові вказано, що 06.10.2025 о 14.12.44 год. у м. Вінниця по вул. Немирівське шосе, 202, він, керуючи транспортним засобом у населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49, рухався зі швидкістю 77 км/год, чим перевищив дозволену швидкість рушу на 27 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCam ТС 000804. Подія фіксувалась на портативні відеореєстратори 472964, 473704, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидкісного режиму в населених пунктах та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Позивач вважає вказану постанову незаконною, такою, що підлягає скасуванню, оскільки викладені в ній відомості не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а сам він не вчиняв інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Показники приладу TruCam не можуть бути доказом вчинення правопорушення, оскільки при проведенні фіксації швидкості певного транспортного засобу він не може утримуватися інспектором поліції в руках, а повинен бути стаціонарно вмонтованим.
З урахуванням тієї обставини, що відповідачем не зазначено будь-яких доказів щодо способу використання, закріплення приладу TruCAM, яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху його автомобіля, то показники даного приладу не можуть бути прийняті в якості належних доказів в підтвердження факту вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення.
Крім того, позивач посилається на те, що при винесені оскаржуваної постанови відповідач не надав йому для ознайомлення доказів про те, що ним було порушено п. 12.4. ПДР та вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
В оскаржуваній постанові також відсутні посилання на докази місцезнаходження дорожнього знаку «5.49» «населений пункт» та зони його дії в кілометровій відмітці вказаної автодороги, що могло б дати змогу встановити фактичні обставини щодо вчинення правопорушення.
Отже, на думку позивача, відповідач в особі працівника патрульної поліції, який розглянув справу, не виконав вимоги щодо посилання у постанові про накладення стягнення на докази, які в повній мірі підтверджують факт скоєння ним адміністративного правопорушення.
Зауважує, що в момент фіксації факту перевищення швидкості з руки можливе дрибіжання приладу TruCam, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля недостовірним. Така вібрація приладу TruCam може дати більшу похибку, аніж передбачено свідоцтвом про повірку.
Крім цього зазначає, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відео фіксації, а саме дорожнім знаком «5.70». Натомість оскаржувана постанова не містить інформації стосовно доказу, яким підтверджувалися обставини стосовно розміщення на вказаному відрізку дороги дорожнього знаку «5.70».
В зв'язку з цим позивач просить визнати постанову серії ЕНА №5878005 від 06.10.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП незаконною, скасувати її, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього до суду надійшла письмова заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представники відповідачів Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Від відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позов, в якому він просить розгляд справи провести за відсутності відповідачів (а.с. 41-47). З даного відзиву слідує, що під час несення служби в населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49, місто Вінниця, вул. Немирівське шосе 202, 06.10.2025 екіпажем патрульної поліції за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000804) було виявлено порушення Правил дорожнього руху. Так, водій транспортного засобу Hyundai Santa Fe з номерним знаком НОМЕР_1 , який рухався зі швидкістю 77 (сімдесят сім) км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 27 (двадцять сім) км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України.
Після цього було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію". Інспектор підійшов до водія, яким виявився ОСОБА_1 , пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів та попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 а ПДР України.
Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо Позивача.
Поліцейський Семенюк О.В. виніс постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП та наклав стягнення на правопорушника в розмірі 340 грн. відповідно до санкції статті.
Також відповідач зазначає, що відеозаписи із нагрудних відео реєстраторів, які були закріплені 06.10.2025 за працівниками управління патрульної поліції у Вінницькій області, відсутні, оскільки строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, становить 30 діб» та є обмеженим.
Відповідно до фото та відео вбачається, що правопорушення здійснено саме в населеному пункті, оскільки зазначено широту та довготу, що дає можливість пересвідчитись, що дане місце є населеним пунктом.
Також, зазначив, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак та особу водія. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.
З відстані у 350-450 м поліцейським виконується наведення позначки оптичного прицілу на цільовий автомобіль і натискається спусковий гачок приладу. Прилад починає вимірювання швидкості і включає запис відео, при цьому чути характерний звук низького тону. Після стабільного утримання позначки на цільовому транспортному засобі прилад здійснює вимірювання швидкості. Про фіксацію перевищення швидкості руху свідчить характерний звук високого тону і в самому оптичному прицілі та на екрані монітору приладу фіксується числовий показник швидкості. При фіксації перевищення встановленої швидкості руху прилад здійснює фотографування транспортного засобу порушника, про що свідчить повторний звук високого тону. Після цього поліцейський відпускає спусковий гачок та вживає заходи до зупинки порушника.
Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управлінь патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04.10.2018. Місце для роботи з приладом позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму.
Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/29411, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 26.11.2024 р. та чинного до 26.11.2025 р., лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCAM LTI 20/20 № ТС000804 є придатним до застосування, як у ручному так і в автоматичному режимах.
Згідно листа-розяснення ДП Урметртестстандарт» від 01.10.2019 №22-38/49 прилад TruCAM відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлено на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.
З огляду на вказане представник відповідача вважає, посилання позивача на те, що дії поліцейських були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, безпідставними, оскільки лазерний вимірювач TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. А крім основного, ручного режиму, вимірювач TruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Факт вчинення правопорушення позивачем, на думку представника відповідача, підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення, яка винесена компетентною службовою особою в межах своїх повноважень, фотознімками приладу TruCam, на яких зафіксований факт правопорушення.
Враховуючи викладене, представник відповідача у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як слідує із копії оскаржуваної постанови серії ЕНА №5878005 від 06.10.2025, 06.10.2025 о 14:12 год. у населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49, в м. Вінниця по вул. Немирівське шосе 202, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Hundai Santa Fe, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 77 км/год, чим перевищив дозволену швидкість руху на 27 км/год. Швидкість руху вимірювалася приладом TruCam ТС 000804. Подія фіксувалася на портативні відео реєстратори 472964, 473704. Чим порушив п. 12.4. ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП (а.с. 7).
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Положеннями пункту 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 ПДР - ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху.
Згідно з п. 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 12.4. ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Адміністративну відповідальність, зокрема за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.ч.1, 2, 3, 5, 6 ст.122 КУпАП.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026 та відповідно до вимог ст.40 Закону України "Про Національну поліцію" розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється з фіксуванням технічними засобами.
Згідно з положеннями п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
В силу ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для зупинки транспортного засобу позивача на вимогу поліцейського стало порушення ОСОБА_1 п. 12.4. ПДР, а саме, що він у населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49, рухався зі швидкістю 77 км/год.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
В оскаржуваній постанові зазначено, що подія фіксувалася на портативні відео реєстратори 472964, 473704. Водночас, відеозаписів із вказаних відео реєстраторів відповідачем не надано.
Окрім того, слід зазначити, що статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.
За змістом ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.
Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктом 1 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
З вказаного можна дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель, закріплені на однострої, службових транспортних засобах. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.
Значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.
Суд констатує, що доказів закріплення (розміщення) в порядку, передбаченому ст.40 Закону поліцейським лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20, серійний номер №ТС 000804, на який посилається відповідач як на такий, що був застосований патрульним поліцейським у спірному випадку, та який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, відповідачем не надано, а тому такий не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі, що є додатковою підставою вважати дії поліцейського такими, що не узгоджуються з нормами чинного законодавства, що і стало наслідком прийняття оскаржуваної постанови.
Слід зазначити, що законодавчо не визначено іншого способу та порядку використання лазерних вимірювачів TruCam працівниками патрульної поліції, ніж розміщення виключно в порядку ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», а лист Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України від 04.10.2018 (а.с. 52), лист ДП «Укрметртестстандарт» від 01.10.2019 (а.с. 54), лист Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с. 55), експертний висновок від 27.09.2018 (а.с. 52 зв.бік), експертний висновок від 29.07.2011 (а.с. 51 зв.бік), сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки №UA-МІ/1-2903-2012, виданий 29.08.2012 (а.с. 51), на які посилається відповідач та копії яких додано до відзиву, не є нормативно-правовими актами, які змінюють чи припиняють порядок використання та розміщення засобів фото і відеотехніки для фіксації виявлених порушень правил дорожнього руху.
Водночас, з доданих відповідачем до відзиву роздруківок фотографій з приладу TruCAM, серійний номер №ТС 000804, які досліджені судом, не вбачається, що ОСОБА_1 рухався зі швидкістю 77 км/год у населеному пункті, позначеному дорожнім знаком 5.49. Отже, не підтверджено факту порушення ОСОБА_1 п. 12.4. ПДР і тим самим вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім того, не підтверджено відповідачем жодними доказами того, що місце для роботи з приладом TruCam, яким нібито зафіксовано порушення позивачем перевищення швидкості, позначено відповідними дорожніми знаками з метою інформування учасників дорожнього руху про проведення вимірювання швидкісного режиму, як і того, що вказаний прилад був встановлений на триногу.
Жодних інших належних доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП відповідачем суду не надано і матеріали справи таких не містять. А постанова, як результат розгляду адміністративної справи не є таким доказом.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, оскільки наявні у справі та досліджені судом докази не підтверджують самого факту порушення позивачем ПДР, інших доказів, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зокрема, відеозапису події, не надано, суд доходить висновку, про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На переконання суду, доводи позивача є обгрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем на їх спростування не надано належних та допустимих доказів. З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 122, 245, 247, 251, 280, 288, 292, 293 КУпАП, ст. ст. 9, 18, 72-77, 90, 205, 242-246, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №5878005 від 06.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, вул., Ф. Ернста, 3. м. Київ, 03048) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне рішення складено 01.12.2025.
Суддя Л.А. Штифурко