Справа № 147/1285/25
Провадження № 1-кп/147/268/25
02 грудня 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого суддіОСОБА_1
із участю секретаря ОСОБА_2
прокурораОСОБА_3
обвинуваченого захисника ОСОБА_4 ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тростянецького районного суду Вінницької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16.04.2025 за №62025240040001623 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,-
в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16.04.2025 за №62025240040001623 про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
02.12.2025 прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується в тому, що, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки діючи умисно, з метою тимчасовго ухилення від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, 31.12.2024 близько 09:00 год самовільно розташування військової частини НОМЕР_1 та ухилявся від проходження військової служби за місце свого проживання до 16.06.2025, коли прибув до органу досудового розслідування, чим припинено вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану. Ухвалою суду від 08.10.2025 щодо ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 06.12.2025. Причетність ОСОБА_4 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема показаннями свідків, актом службового розслідування та іншими матеріалами у своїй сукупності. У той же час, ризики передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати та жодним чином не зменшилися. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину вчиненого в умовах воєнного стану, за вчинення якого передбачена санкція у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, усвідомивши невідворотність покарання, останній без застосування запобіжного заходу окрім тримання під вартою, може зникнути та переховуватися від суду, оскільки раніше ухилявся від явок до Снігурівського районного суду Вінницької області, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також існує високий ступінь ризику того, що ОСОБА_4 буде незаконно впливати на свідків, оскільки суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження отримує усно. Без продовження строку тримання під вартою, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, матиме можливість незаконно впливати на свідків з метою створення для себе сприятливих умов, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки стосовного останнього на розгляді в Снігурівському районному суді Миколаївської області перебуває обвинувальний акт про обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 5 ст. 407 КК України, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 спрямоване на забезпечення посилення контролю за місцем перебування останнього, виконання ним процесуальних обов'язків, попередження та своєчасне припинення ним незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень. Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених ст. 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід лише у виді тримання під вартою. Також, ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, передбаченого статтями 106-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 КК України. Враховуючи викладене, з метою забезпечення належного та неухильного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, та за сукупності наведених обставин, прокурор просить клопотання задовольнити, продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення застави.
В судовому засіданні прокурор оголосив зміст клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, підтримав його та просив його задоволити.
Обвинувачений та його захисник обвинуваченого не заперечували проти задоволення клопотання та доводів прокурора.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши подане прокурором письмове клопотання, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18.06.2025 до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів в межах строку досудового розслідування, в подальшому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою було продовжено, останній раз ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області строк запобіжного заходу було продовжено до 06.12.2025 включно.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою (статті 131,176, 183 КПК України).
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
У відповідності до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положення ст. 199 КПК України передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
У рішенні Європейський суд з прав людини по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року зазначено, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.
Отже, Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, розгляд кримінального провадження в суді перебуває на стадії судового розгляду. Крім того, встановлено, що вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, пердбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначено покарання у виді п'яти років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 20.11.2025.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено повторно під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, тяжкість покарання за злочин, за який оголошено обґрунтовану підозру, особу обвинуваченого, стадію судового розгляду, суд, аналізуючи положення ч. 8 ст.176 КК України, під час розгляду клопотання дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Щодо можливості обвинуваченого незаконно впливати на інших учасників провадження, зокрема свідків, суд звертає увагу на відсутність доказів, які б підтверджували наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищевказане, слід продовжити обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки і надалі існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, об'єкт посягань кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, обставини кримінального правопорушення та те, що ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вчиняв дії, які свідчать про його ухилення від проходження військової служби, наслідки кримінального правопорушення в умовах сьогодення, а саме те, що кримінальне правопорушення вчинено повторно, під час правового режиму воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України, вид і тяжкість санкції за інкриміновані діяння, вік обвинуваченого - у сукупності дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується. Зазначені ризики є суттєвими і таким ризикам неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_4 будь-якого іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Крім того, відповідно до норм ч. 8 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою. Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених п.1, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для відсутності необхідності застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з врахуванням обставин даного кримінального провадження, не встановлено, а тому існування зазначених ризиків виправдовує подальше тримання його під вартою.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі ОСОБА_4 та тяжкості пред'явленого йому обвинувачення, зможе забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків, його вік і стан здоров'я дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з позбавленням волі, а відтак є необхідним за даних обставин та відповідає характеру кримінального провадження.
Абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З огляду на конкретні обставини справи, а також те, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем, обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 193, 197, 331, 372, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 02 грудня 2025 року по 30 січня 2026 року включно.
В судовому засіданні оголосити перерву до 19.12.2025 о 12.00 год.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)».
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 08:45 год 03.12.2025.
Суддя ОСОБА_1