ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/10735/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (14007, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Дрозда Володимира, будинок 19, код ЄДРПОУ 08351733)
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (14000, м.Чернігів, вул. В. Дрозда, 19, код ЄДРПОУ 08351733)
2) Чернігівської обласної державної адміністрації (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7 код ЄДРПОУ 00022674)
3) Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034)
про скасування державної реєстрації земельної ділянки,
Представники учасників судового процесу:
Від позивача: Білик-Куса М.В.
Від відповідача 1: Усачова М.В.
Від відповідача 2: Стасюк В.М.
Від відповідача 3: не з'явився
До Господарського суду міста Києва звернувся Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігівської обласної державної адміністрації та Державного спеціалізованого господарського підприємства "ЛІСИ УКРАЇНИ" про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 217,5271 га з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 у Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.09.2025 залишив позов без руху, надав строк для усунення недоліків позову у встановлений спосіб.
08.09.2025 засобами поштового зв'язку від позивача надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, постановлено розгляд справи № 910/10735/25 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.10.2025.
18.09.2025 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив суд :
- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви;
- заборонити Чернігівській обласній державній адміністрації (м. Чернігів, вул. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 00022674) та Державному спеціалізованому господарському підприємству "ЛІСИ УКРАЇНИ" вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, зокрема відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки;
- заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, яка є предметом спірних відносин.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.09.2025 у задоволенні заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про вжиття заходів забезпечення позову відмовив.
29.09.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідачів 1 та 2 надійшли відзиви на позовну заяву, які залучено до матеріалів справи.
01.10.2025 через підсистему "Електронний суд" від відповідача 3 надійшла заява про застосування строку позовної давності, яку залучено до матеріалів справи.
Також 06.10.2025 через підсистему "Електронний суд" відповідачем 1 подано заяву про проведення судового засідання, яке призначено на 22.10.2025, без участі його представника.
У засіданні суду 22.10.2025 представники позивача та відповідача 2 заперечень щодо задоволення даної заяви не навели.
Розглянувши заяву відповідача 1 про проведення судового засідання, яке призначено на 22.10.2025 без участі його представника, суд протокольною ухвалою задовольнив дану заяву.
Відповідачі 1 та 3 участь своїх представників у засідання суду 22.10.2025 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2025 відкладено підготовче засідання на 26.11.2025.
20.11.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 26.11.2025 о 11:45 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 заяву представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів задоволено.
Також 20.11.2025 через підсистему "Електронний суд" представником відповідача 1 подано заяву про участь у судовому засіданні, призначеному на 26.11.2025 о 11:45 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС (https://vkz.court.gov.ua).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2025 заяву представника Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Усачової Маріанни Вікторівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У засіданні суду 26.11.2025 присутніми представниками учасників судового процесу надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.
Відповідач 3 представника у засідання суду 26.11.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.12.2025.
Позивач у судовому засіданні 03.12.2025 підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач 1,2 у засіданні суду 03.12.2025 проти задоволення позовних вимог заперечили та просили відмовити у їх задоволенні.
Відповідач 3 представника у засідання суду 03.12.2025 не забезпечив, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.
03.12.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оглянувши оригінали документів, копії яких долучено до матеріалів справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з державним актом на право постійного користування землею № 001931 серії ІІ- ЧН від 21.05.2003 Військовій частині НОМЕР_1 на території Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівського району Чернігівської області надалося у постійне користування 2,236 га землі в межах згідно з планом землекористування.
Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою № ІІ ЧН № 001931 від 21.05.2003 був виданий відповідно до розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації № 301 від 20.05.2003.
На виконання організаційних заходів (вимоги організаційної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу України від 10.01.2005 № Д-322/1/01 «Про проведення організаційних заходів у Збройних Силах України» має гриф «таємно») Військова частина НОМЕР_1 була розформована, правонаступником та балансоутримувачем нерухомого майна вищезазначеної військової частини визначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів.
26.06.2012 Виконавчим комітетом Ладинської сільської ради видано свідоцтво про право власності держави в особі Міністерства оборони України з правом оперативного управління Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на військове містечко № 52 в складі: спального корпусу №1 А-1, спального корпусу №2 Б-1, спального корпусу №3 В-1, спального корпусу №4 Г-1, свердловини Д-1, трансформаторної підстанції Е-1, зовнішні мережі водопостачання В (1), зовнішні мережі водовідведення К-1, що розташоване за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Ладинська, «Колодне» урочище.
Відповідно до розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації №647 від 19.11.2015 року Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів було отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України, орієнтовною площею 2, 236 га, розташованої на території Ладинської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області.
18.07.2018 Чернігівською обласною державною адміністрацією було видане розпорядження № 403, пунктом 1.1. якого постановлено затвердити Державному підприємству «Чернігівське лісове господарство» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 14036,7146 га для ведення лісового господарства і пов'язано з ним послуг, в тому числі ділянку площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005.
Згідно п. 1 п.п. 1.13 розпорядження Чернігівської ОДА від 18.07.2018 року № 403 про затвердження технічної документації із землеустрою, ДП «Чернігівське лісове господарство» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж на земельну ділянку площею 217,5271 га кадастровий номер 74255843090:04:000:5005 та надано вищезазначену земельну ділянку ДП «Чернігівське лісове господарство» у постійне користування.
Технічну документацію на земельну ділянку площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005, було розроблено без виключення земель оборони площею 2,236 га (військове містечко № НОМЕР_2 ), власником яких є Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова, що суперечить нормам ч. 2 ст. 77 Земельного кодексу України, де зазначено, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 по справі №927/317/19 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів до Чернігівської обласної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство «Чернігівське лісове господарство», про визнання недійсним та скасування розпорядження, визнано недійсним та скасовано розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 18.072018 № 403 «Про затвердження технічної документації із землеустрою» в пунктах 1 та 1.13 в частині затвердження земельної ділянки площею 217,5271 га (кадастровий номер 7425584300:04:000:5005), яким ДП «Чернігівський лісгосп» без погодження меж земельної ділянки з Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005, без виключення земель оборони площею 2, 236 га, розташованої на території Ладинської сільської ради Чернігівського району, Чернігівської області.
13.12.2023 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів звернувся до «Чернігівського лісового господарства» та Державного спеціалізованого господарського підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ» (лист вих. № 565/3011) з вимогою здійснити поділ земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 з метою відокремлення земель оборони, а саме земельної ділянки площею 2,236 га, яка була безпідставно включена до земель лісового фонду. Згідно відповіді ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» рекомендовано звернутися для врегулювання порушеного питання до власника земельної ділянки - Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.
20.02.2024 вих. № 565/476 Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернігів повідомлено «Чернігівське лісове господарства» та Державне спеціалізоване господарське підприємства «ЛІСИ УКРАЇНИ», що відновити порушені права Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів та відокремити земельну ділянку площею 2,2360 га від ділянки площею 217,5271 га (кадастровий номер 7425584300:04:000:5005) можливо лише шляхом внесення змін в координати поворотних точок меж земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005, визначених за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 26.05.2020 № 1274/1275/20-24. Відповідно до проведеної земельно-технічної експертизи та висновку експерта було встановлено повне накладення контуру ділянки лісогосподарського призначення на контур земельної ділянки площею 2,2360 га, яка відноситься до земель оборони , що не відповідає фактичному положенню лінійних та кутових вимірів контурів даних земельних ділянок в натурі (на місцевості). Тобто, у документації із землеустрою, замовником якої була філія ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» було допущено помилку щодо визначення характеристик об'єктів Державного земельного кадастру в натурі (на місцевості) із порушенням (зміною) їх значень внутрішніх кутів та мір ліній між поворотними точками меж земельних ділянок та площі. Оскільки, дана помилка була допущена у відомостях Державного земельного кадастру не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру, то вона має бути виправлена згідно Закону України « Про Державний земельний кадастр» згідно з додатком 37 та пунктами Порядку ведення Державного земельного кадастру (Порядку), землекористувачем та суб'єктом прав відповідно до Державного реєстру речових прав, а саме ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ». Згідно з п. 156 Порядку, виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду. З огляду на зазначене запропоновано здійснити відокремлення земельної ділянки площею 2,2360 КВЦПЗ 15.01 для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України від земельної ділянки з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 відповідно до вимог чинного законодавства.
Листом № 2011/2.3-2024 від 27.03.2024 ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» повідомлено, що на даній території створено об'єкт природно-заповідного фонду - заповідник урочища місцевого значення «Лисуха» загальною площею 231 га.
18.04.2024 за вих. № 565/1238 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів звернувся до Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації з вимогою здійснити внесення змін в технічну документацію на земельну ділянку площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005 шляхом виключення (відокремлення) земель оборони. За результатами розгляду листа було повідомлено, що для поділу земельної ділянки землекористувач в особі ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» має звернутися до Чернігівської обласної державної адміністрації із клопотанням про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 217,5271 га (кадастровий номер 7425584300:04:000:5005) на дві земельні ділянки орієнтовними площами 2, 2360 га та 215, 2911 га, додавши нотаріально засвідчену згоду на її поділ.
08.07.2024 вих. № 565/2063 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів звернувся до Чернігівської обласної державної адміністрації з приводу повідомлення ДП «ЛІСИ УКРАЇНИ» щодо створення на земельній ділянці з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 об'єкту природно-заповідного фонду - заповідного урочища місцевого значення «Лисуха», загальною площею 231 га.
12.08.2024 вих. № 01-01-22/12390 Чернігівська обласна державна адміністрація повідомила про те, що в них відсутня інформація щодо наявності земель Міністерства оборони України на території Заповідного урочища.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що наявність зареєстрованих відомостей в ДЗК є перешкодою для подальшого виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 2,236 га.
Позивач стверджує, що без скасування державної реєстрації земельної ділянки з подальшим скасуванням кадастрового номера 7425584300:04:000:5005 неможливо оформити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,236 га.
Враховуючи вищевикладене, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів звернувся до суду з даним позовом та просить суд скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 217,5271 га з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 у Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
З аналізу вказаних норм вбачається, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, окрім випадків спеціально передбачених законом.
Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.
Частиною 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (ст. 202 Земельного кодексу України).
Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» яка кореспондується з положеннями ст. 193 Земельного кодексу України, визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Статтею 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах: об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону тощо.
Згідно з ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до ст. 107 ЗК України; на підставі проектів землеустрою щодо впорядкування існуючих землеволодінь - у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками.
Згідно з ч. 3 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» регулює питання державної реєстрації земельних ділянок. Вказана стаття передбачає порядок реєстрації земельних ділянок, перелік документів, які подаються для реєстрації земельної ділянки, підстави для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки та випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором.
Відповідно до ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2012 Виконавчим комітетом Ладинської сільської ради видано свідоцтво про право власності держави в особі Міністерства оборони України з правом оперативного управління квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігова на військове містечко №52 в складі: спального корпусу №1 А-1, спального корпусу №2 Б-1, спального корпусу №3 В-1, спального корпусу №4 Г-1, свердловини Д-1, трансформаторної підстанції Е-1, зовнішні мережі водопостачання В (1), зовнішні мережі водовідведення К-1, що розташоване за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район, сільська рада Ладинська, «Колодне» урочище.
Того ж дня, 26.06.2012, Комунальним підприємством «Чернігівське районне бюро технічної інвентаризації» Чернігівської районної ради Чернігівської області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності за №36992539, номер запису 1018 у книзі 5.
19.11.2015 Чернігівською обласною державною адміністрацією було видано розпорядження №647 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», на підставі якого КЕВ м. Чернігів надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для розміщення та постійної діяльності Збройних Сил України орієнтовною площею 2,236 га, розташованої на території Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області.
18.07.2018 Чернігівською обласною державною адміністрацією було видане розпорядження № 403 «Про затвердження технічної документації із землеустрою», пунктом 1.1. якого постановлено затвердити ДП «Чернігівське лісове господарство» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) загальною площею 14036,7146 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, в тому числі - ділянку площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005 (абз. 3 п. п. 1.13 розпорядження).
Водночас судом встановлено, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_2 , що розташована в межах Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовна площа якої становить 2,236 га, була надана в постійне користування КЕВ м. Чернігова на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації №301 від 20.05.2003 та знаходиться на обліку у позивача, передана та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою № ІІ - ЧМ № 001931 від 21.05.2003, виданим на підставі вищеозначеного розпорядження.
Таким чином судом встановлено, що земельна ділянка військового містечка № НОМЕР_2 , розташована в межах Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовною площею 2,236 га, була надана в постійне користування позивачеві на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації №301 від 20.05.2003 та знаходиться на обліку у позивача, передана та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 .
За приписами статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління.
Відповідно до абз. 3 частини 5 статті 20 Земельного кодексу України, земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».
Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 по справі №927/317/19 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів до Чернігівської обласної державної адміністрації було встановлено правомірність набуття позивачем земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_2 , розташованої в межах Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, орієнтовною площею 2,236 га у постійне користування на підставі розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації №301 від 20.05.2003, передана та закріплена за військовою частиною НОМЕР_1 , що підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою №ІІ-ЧМ № 001931 від 21.05.2003, виданого на виконання цього розпорядження.
Згідно з висновком експерта за результатами повторної судової земельно-технічної експертизи № 1274/1275/20-24 від 26.05.2020, проведеної Чернігівським відділенням КНДСЕ на виконання ухвали Господарського суду Чернігівської області від 07.02.2020, земельна ділянка площею 217,5271 га, кадастровий номер 7425584300:04:000:5005 накладається на земельну ділянку площею 2,236 га, яка знаходиться на території Ладинської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та перебуває у користуванні Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Чернігів відповідно до розпорядження Чернігівської державної адміністрації №301 від 20.05.2003 та обліковується у нього за бухгалтерським обліком.
З постанови Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 по справі №927/317/19 вбачається, що по суті вирішено питання про визнання недійсним та скасування розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 18.07.2018 № 403 «Про затвердження технічної документації із землеустрою» в пунктах 1 та 1.13 в частині затвердження земельної ділянки площею 217,5271 га (кадастровий номер 7425584300:04:000:5005).
Позивач зазначає, що наявність зареєстрованих відомостей в ДЗК є перешкодою для подальшого виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 2,236 га. Без скасування державної реєстрації земельної ділянки з подальшим скасуванням кадастрового номера 7425584300:04:000:5005 неможливо оформити право постійного користування земельною ділянкою площею 2,236 га.
Крім того, позивач вважає, що ефективним захистом порушеного права територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради є скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 217,5271 га з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 у Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї.
Водночас, судом встановлено, що позивач не є власником спірної земельної ділянки.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.
У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив'язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.
Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).
Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.
Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.
Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.
Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 915/86/23.
Обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов'язані зобов'язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником (володільцем) майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли сторони не перебували у договірних відносинах один з одним, власник (володілець) майна може використовувати речово-правові способи захисту. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18.
Як зазначалось вище, особа може витребувати належне їй майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, визнання недійсними записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право, оскільки їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.
Усталеною є практика Великої Палати Верховного Суду, коли позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, а отже, належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права. Зазначене підтверджується позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною у постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14- ц та від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц.
Натомість задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 217,5271 га з кадастровим номером 7425584300:04:000:5005 у Державному земельному кадастрі із одночасним припиненням усіх речових прав щодо неї не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності) (аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі №727/2415/22).
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
Тому з огляду на те, що позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів слід відмовити.
Щодо клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності.
Так, відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву було заявлено клопотання застосування строків позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові, у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Зазначена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц та міститься у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2018 у справі № 910/7394/17, від 14.08.2018 у справі № 9/057-09/6/13, від 18.07.2018 у справі № 910/24346/16, від 17.07.2018 у справі № 910/10056/17 та від 10.07.2018 у справі № 922/1898/17.
Суд відмовляє у задоволенні даного позову з підстав, викладених вище, а не з підстав пропуску строку позовної давності.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Окрім того, господарський суд, при вирішення даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові відмовити повністю.
Позивач - Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів (14007, Чернігівська обл., місто Чернігів, вул. Дрозда Володимира, будинок 19, код ЄДРПОУ 08351733)
Відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області (14000, м.Чернігів, вул. В. Дрозда, 19, код ЄДРПОУ 08351733), Чернігівська обласна державна адміністрація (14000, м. Чернігів, вул. Шевченка, 7 код ЄДРПОУ 00022674), Державне спеціалізоване господарське підприємство "ЛІСИ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9А, код ЄДРПОУ 44768034)
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.12.2025
Суддя І.О. Андреїшина