Єдиний унікальний номер 142/433/24
Номер провадження 2/142/96/25
іменем України
02 грудня 2025 року с-ще. Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Гринишиної А.А.,
за участю
секретаря судового засідання Курасевич В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу, -
04 липня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу, в якій позивач просить визнати дійсним усний договір купівлі- обєкту нерухомості, завершеного будівництвом - житлового будинку АДРЕСА_1 , та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,12 га, кадастровий номер 0523255400:01:001:0410, укладений 22 вересня 2021 року між нею, ОСОБА_1 , в якості покупця, та ОСОБА_2 , в якості продавця, за ціною 75 000,00 гривень.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 на початку листопада 2019 року було досягнуто попередньої згоди про продаж належних останній житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 , а також земельних ділянок, на яких вони розташовані. Відповідач зобов'язалася якнайшвидше підготувати необхідні для продажу документи на будинки та земельні ділянки, зокрема виготовити новий технічний паспорт, після чого сторони мали відвідати нотаріуса з метою підписання договору купівлі-продажу зазначених об'єктів нерухомості. 12 листопада 2019 року між ними було укладено усний договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та житлового будинку АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки площею 0,12 га, на якій вони розташовані. Суттєвими умовами зазначеного договору була повна оплата вартості в розмірі 75 000,00 гривень та подальший розподіл витрат, пов'язаних із нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу та реєстрацією права власності. Продавцем була складена відповідна розписка про отримання коштів і посвідчена підписами свідків. Позивач, як покупець, виконала умови усного договору, сплативши зазначені суми готівковими коштами продавцю об'єктів нерухомого майна. Їй була передана технічна документація на будинок, домова книга, Державний акт на право власності на земельну ділянку та ключі від замків. Відвідати нотаріуса сторони домовилися 20-22 листопада 2019 року. Однак звернутися до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу в письмовій формі та його нотаріального посвідчення виявилось неможливим, оскільки продавець раптово зникла без повідомлення про місце свого перебування. Згодом позивачу стало відомо про її захворювання та перебування на стаціонарному лікуванні. Протягом усього часу з дати укладення усного договору купівлі-продажу позивач проживала у будинку, здійснила його ремонт, сподіваючись на спільне з продавцем відвідання нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу та реєстрації її права власності на нього в установленому законом порядку. Нещодавно їй стало відомо про те, що відповідач померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не залишивши спадкоємців. Позивач зазначає, що зі смертю продавця власника будинку ОСОБА_2 була втрачена будь-яка можливість нотаріального посвідчення укладеного між ними договору, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Саме смертю продавця, на переконання позивача, зумовлене як ухилення останньої від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку, так і втрата позивачем можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Керуючись ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, з метою реалізації своїх майнових прав та інтересів вона змушена просити суд визнати дійсним усний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості - житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,12 га, кадастровий номер 0523255400:01:001:0410, укладений 22 вересня 2021 року між нею, ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, за ціною 75 000,00 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03 липня 2024 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Гринишиній А.А.
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року постановлено прийняти до розгляду та відкрити провадження в даній цивільній справі в даній справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження, призначено по справі підготовчого засідання.
Також вказаною ухвалою суду від 08 липня 2025 року постановлено витребувати у державного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витяг (інформаційну довідку) зі Спадкового реєстру про наявність (відсутність) посвідченого заповіту, спадкового договору, заведеної спадкової справи та виданого свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Рудниця.
07 червня 2024 року на адресу суду завідувачем Піщанської державної нотаріальної контори надіслано відповідь № 213/01-16 від 31.07.2024, відповідно до якої нотаріальна контора Вінницької області повідомляє, що за наявними в нотаріальній конторі відомостями спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 не відкривалась, відомості щодо заповіту, посвідченого від її імені, відсутні, та долучено інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину).
Також 15 серпня 2024 року на адресу суду начальником Крижопільського відділу ДРАЦС надано відповідь від 06 серпня 2024 року № 484-28.18-35, в якій на виконання ухвали суду у справі № 142/433/24 від 08.07.2023 року, надано копію актового запису про смерть № 9 від 10.08.2020 року, складеного виконавчим комітетом Рудницької селищної ради Піщанського району Вінницької області, щодо гр. ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 17 липня 2025 року постановлено закрити підготовче провадження по даній цивільній справі про визнання дійсним договору купівлі-продажу. Призначене судове засідання для розгляду справи по суті.
В судове засідання 02 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Близнюк В.В. не з'явились, представником позивача на адресу суду подано заяву, в якій просив провести судове засідання у його та позивача відсутності, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Також подав письмову позицію в якій зазначив, що що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 вересня 2021 року був укладений усний договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, при цьому сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов, а позивач фактично виконала свої зобов'язання, сплатила обумовлену ціну в сумі 75 000 грн. Нотаріальне посвідчення договору стало неможливим через смерть продавця, що свідчить про безповоротну втрату можливості нотаріально посвідчити правочин, а отже застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України є правомірним. Відповідно до ст. 220 ЦК України, якщо сторони погодили всі істотні умови, це підтверджено доказами, відбулося повне чи часткове виконання договору, а одна зі сторін ухилилася від нотаріального посвідчення, суд може визнати договір дійсним без необхідності його подальшого нотаріального посвідчення. Позиція позивача ґрунтується також на стабільній практиці Верховного Суду, згідно з якою визнання договору дійсним є допустимим способом захисту, спрямованим на «зцілення» недотримання форми, якщо правочин був фактично виконаний і є докази згоди сторін (постанови ВС від 18.08.2021, 07.12.2022, 29.09.2025 та ін.). Позивач вважає доведеними такі ключові обставини: Факт домовленості сторін щодо предмета, ціни та інших істотних умов договору. Факт виконання договору покупцем. Неможливість нотаріального посвідчення у зв'язку зі смертю продавця. Ухилення сторони від нотаріального посвідчення як юридичний факт, що дозволяє застосувати ч. 2 ст. 220 ЦК України. З огляду на це представник позивача просить визнати усний договір купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, оскільки він відповідає вимогам закону та судовій практиці, а позов є ефективним способом захисту цивільних прав позивача.
Представник відповідача у судове засідання 01 грудня 2025 року свого уповноваженого представника не направив, разом з тим селищний голова Олександр Крижанівський через систему «Електронний суд» подав клопотання в якому просив прошу розглянути справу без участі Піщанської селищної ради Вінницької області на підставі наявних письмових матеріалів на розсуд суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, таким чином суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі наданих суду та досліджених під час судового розгляду доказів, зокрема розписки від 12 листопада 2019 року, встановлено, що ОСОБА_2 , яка проживає у АДРЕСА_3 , паспортні дані якої зазначені у розписці, отримала від ОСОБА_1 , паспортні дані якої також зазначені у розписці, грошові кошти в сумі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень за домовленістю сторін щодо продажу належних ОСОБА_3 житлових будинків, розташованих у АДРЕСА_2 , а також земельної ділянки площею 0,12 га по АДРЕСА_1 . У розписці також зазначено, що ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 технічну документацію на вищевказаний об'єкт нерухомості (а.с.8).
Згідно актового запису про смерть № 9 від 10.08.2020 року, складеного виконавчим комітетом Рудницької селищної ради Піщанського району Вінницької області, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.57).
Також позивачем до позовної заяви на підтвердження викладених у ній вимог долучено копію технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , виготовленого 18 вересня 2019 року на замовлення ОСОБА_2 . Згідно з цим документом, до складу домогосподарства входить будинок садибного типу літера «А», який складається з веранди «А» площею 4,7 кв.м, тамбура площею 1,9 кв.м, коридору площею 4,4 кв.м, кімнати площею 15,2 кв.м та кухні площею 10,5 кв.м, загальна площа будинку становить 36,7 кв.м, у тому числі житлова площа 15,2 кв.м, допоміжні приміщення 16,8 кв.м. Також зазначено про зареєстроване право користування земельною ділянкою площею 0,1200 га, Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯМ №?006003, кадастровий номер 0523255400:01:001:0410 (а.с.9-16).
Відповідно до довідки №?724 від 06 листопада 2019 року, виданої виконкомом Рудницької селищної ради, ОСОБА_2 дійсно проживає в АДРЕСА_1 , та є власником цього будинку з 29.03.1967 року відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області та реєстраційного посвідчення, виданого Тульчинським БТІ №?453 від 22.01.1988 року (а.с.17).
Таким чином, на підставі досліджених судом доказів установлено, що 12 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була укладена усна домовленість щодо купівлі-продажу житлового будинку.
Факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень за зазначене нерухоме майно підтверджується розпискою від 12 листопада 2019 року.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч. 1-3 ст. 12, ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі, якщо правочин вчинений без дотримання вимог щодо його форми він може кваліфікуватися як: (а) нікчемний, у випадку якщо встановлений такий наслідок недотримання письмової форми на рівні закону (наприклад, ч. 2 ст. 1055, ч. 1 ст. 1257 ЦК); (б) неукладений (невчинений) в тому разі, коли недійсність за недотримання вимог щодо форми не встановлено, але відповідний договір повинен вчинятися в письмовій формі і сторона правочину не виявляла свою волю для вчинення правочину (наприклад, не підписала правочин); (в) вчинений, але заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК).
Під час розгляду справи судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлового будинку між сторонами у належній формі не укладався. Письмова форма договору дотримана не була, у зв'язку з чим відповідно до статті 657 ЦК України такий договір є нікчемним.
Згідно з частиною другою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання цього правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що судам необхідно розмежовувати нікчемні та оспорювані правочини. Нікчемні правочини - це такі, недійсність яких установленa законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо), і вони не потребують судового визнання. Оспорювані правочини можуть бути визнані недійсними лише за рішенням суду.
Відповідно до частин першої та третьої статті 206 ЦК України усно можуть вчинятися лише ті правочини, які повністю виконуються сторонами в момент їх учинення, за винятком правочинів, що підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання письмового договору можуть вчинятися усно за домовленістю сторін, якщо це не суперечить закону або договору.
За таких обставин договір купівлі-продажу житлового будинку, на який посилається позивач, не відповідає вимогам письмової форми, а тому є нікчемним у силу закону й не потребує судового визнання недійсним. Розписка, надана позивачем, не є договором купівлі-продажу, оскільки не містить істотних умов, притаманних такому договору.
Таким чином, розписку не можна вважати договором купівлі-продажу житлового будинку, оскільки вона не містить усіх істотних умов договору та не відповідає вимогам письмової форми, встановленим статтями 205, 208, 657 ЦК України.
Окрім того, однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та можливості визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї зі сторін від його нотаріального посвідчення та втрати іншою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити відповідний правочин. Проте позивач не довів наявність зазначених обставин. Навпаки, зі змісту позовних вимог убачається, що позивач наполягає на відсутності будь-якого ухилення як з його боку, так і з боку продавця від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Позивач прямо зазначає, що сторони не мали наміру ухилятися від нотаріального посвідчення договору, а неможливість вчинення такої дії настала виключно внаслідок смерті продавця.
За таких обставин підстави для застосування частини другої статті 220 ЦК України відсутні, оскільки закон вимагає саме встановлення судом факту ухилення, як активного, так і пасивного, а також втрати можливості посвідчення правочину внаслідок такої поведінки сторони. Сам факт смерті продавця не є ухиленням та не підпадає під ознаки, передбачені зазначеною нормою.
Крім того, чинний Цивільний кодекс України не містить положень, які б передбачали можливість визнання дійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна у разі смерті продавця до моменту нотаріального посвідчення правочину, а тому заявлені вимоги у цій частині не ґрунтуються на законі.
Таким чином, в даному випадку укладення договору купівлі-продажу житлового будинку можливе лише з особою, яка прийняла спадщину, а не з особою, яка померла до нотаріального посвідчення правочину, що виключає застосування положень ч. 2 ст. 220 ЦК України у даному випадку, водночас не позбавляючи позивача можливості у законний спосіб нотаріально посвідчити правочин, уклавши договір купівлі-продажу житлового будинку з відповідачем.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі № 305/1468/16-ц зазначено, що визнання дійсним договору (конвалідація) на підставі частини другої статті 220 ЦК України допускається тільки для нікчемних правочинів (тобто для яких недотримання письмової форми пов'язується саме з відсутністю нотаріального посвідчення і це зумовлює їх нікчемність). Згідно з частиною другою статті 220 ЦК України конвалідація можлива за наявності таких умов: досягнення між сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору; наявність письмових доказів досягнення домовленості щодо всіх істотних умов договору; повне або часткове виконання договору; ухилення однією зі сторін від його нотаріального посвідчення.
У постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року, провадження № 6-1288цс17, викладено правовий висновок про те, що однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Таким чином, усна домовленість між сторонами щодо купівлі-продажу житлового будинку не відповідає письмовій формі та була укладена без дотримання обов'язкових вимог чинного на момент її вчинення законодавства щодо нотаріального посвідчення. Доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору у матеріалах справи не міститься.
На підставі досліджених судом доказів та встановлених судом обставин, враховуючи відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 13, 80, 51, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 206, 220, 640, 657, 1216-1218, 1220-1223, 1268, 1269, 1297 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання дійсним договору купівлі-продажу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Дата складення повного судового рішення 02 грудня 2025 року.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
представник позивача: адвокат Близнюк Віктор Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №454 від 30 липня 2007 року, повноваження якого підтверджуються ордером серії АВ № 1140203.
відповідач: Піщанська селищна рада Тульчинського району Вінницької області, яка знаходиться в с. Студена Тульчинського району Вінницької області, вул. Центральна, 85, ЄДРПОУ 04325986.
Суддя: