125/1668/25
2-о/125/83/2025
13.11.2025 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Хитрука В.М.
секретар судового засідання Рашевська О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Барська міська рада Вінницької області, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту перебування на утриманні,
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту перебування на утриманні. В обґрунтування заяви посилалася на те, що вона є бабусею загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час участі в забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони. Дані обставини є підставою для призначення грошових виплат та отримання соціальних, пенсійних пільг, однак заявник не має можливості скористатись своїм правом на оформлення виплат та отримання пільг без встановлення факту перебування на утриманні. Заявник просила суд встановити факт її перебування на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Чубар О.В. підтримали заяву у повному обсязі та просили її задоволення.
Представник заінтересованої особи - Барської міської ради Вінницької області до суду не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав заяву з проханням розгляд справи проводити без участі представника, проти заяви не заперечує.
Представник заінтересованої особи - Військової частини НОМЕР_1 до суду не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Надав пояснення до судового засідання, просив розгляд справи проводити без участі представника.
Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні внука ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він єдиний з родичів ОСОБА_1 , інших рідних у неї не було. Він постійно проживав разом з ОСОБА_1 , обходив її, купував ліки, продукти харчування, тощо. Мати ОСОБА_2 визнана померлою а батько позбавлений батьківських прав.
Суд, заслухавши пояснення свідків, дослідивши та оцінивши матеріали справи, вважає, що вимоги заявника доведені та обґрунтовані і їх слід задовольнити в повному обсязі. До такого висновку суд дійшов з наступного.
Судом встановлено, що заочним рішенням Барського районного суду Вінницької області від 29.10.2009 року про позбавлення батьківських прав, батька загиблого ОСОБА_2 : ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 13.10.2009 року про визнання ОСОБА_6 , матері загиблого, безвісно відсутньою, ОСОБА_6 визнано безвісно відсутньою.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 28.10.2013 року про визнання ОСОБА_6 , матері загиблого, померлою, ОСОБА_6 визнано померлою.
Розпорядженням Барської районної державної адміністрації Вінницької області №564 від 05.11.2009 року про надання статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, ОСОБА_2 , влаштовано на проживання малолітнього ОСОБА_2 до бабусі ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Ялтушківського старостинського округу №633 від 13.11.2024, ОСОБА_2 проживав з бабусею ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 без реєстрації.
За даними акту обстеження фактичного проживання №308, ОСОБА_2 з дня народження до закінчення Ялтушківської ЗОШ проживав із своєю бабусею ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1 . Разом вели господарство, онук доглядав, допомагав та утримував бабусю.
За даними довідки Барської державної нотаріальної контори Вінницької області №117/02-14 від 10.06.2025 року, баба ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом спадкодавця, загиблого ОСОБА_2 .
В домовій книзі буд. АДРЕСА_1 , зазначено проживання загиблого ОСОБА_2 .
Згідно довідки Ялтушківського старостинського округу №647 від 19.11.2024, ОСОБА_2 на день смерті був зареєстрований разом із бабусею ОСОБА_1 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .
Сповіщенням сім'ї № 3764, ОСОБА_1 сповістили про смерть онука ОСОБА_2 .
Заявник ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком, що підтверджується довідкою з пенсійного фонду.
Надання матеріальної допомоги ОСОБА_2 бабусі ОСОБА_1 також підтверджується квитанціями про перерахунок коштів.
Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявницею інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування її на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
Згідно зі ст. 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-й.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, що під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Крім того Конституційний суд України у своєму рішенні зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат; спільний бюджет: спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
За змістом ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до частини 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні онука, ОСОБА_1 посилалась на те, що її єдиним джерелом заробітку є мінімальна пенсія за віком, якої не вистачало на проживання, вона продовжувала проживати спільно з онуком, і його заробітна плата, була постійним та основним джерелом для її існування.
Факт перебування заявниці на утриманні померлого підтверджено наданими та дослідженими письмовими доказами.
Крім того, вказаний факт підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Дані про їх заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, показання свідків об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Виходячи з вищевикладеного та зважаючи на те, що встановлення даного факту необхідне заявниці для оформлення виплат та пенсійних пільг, суд дійшов до висновку, що вимога заявниці про встановлення факту перебування її на утриманні покійного ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 19, 264, 265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, суд
Заяву задовольнити повністю.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).
Суддя: