ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.12.2025Справа № 910/9327/24 (910/12742/25)
Господарський суд міста Києва у складі судді Стасюка С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" про забезпечення позову
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 41, офіс 1; ідентифікаційний код 43395782)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Систем" (04116, м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, буд. 14/2; ідентифікаційний код: 42893689)
про визнання правочину недійсним та стягнення 10 530 316, 50 грн
в межах справи № 910/9327/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розумники систем" (01001, місто Київ, вулиця Михайлівська, будинок 24-А; ідентифікаційний код 43426658)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс трейд" (03150, місто Київ, вулиця Ямська, будинок 41, офіс 1; ідентифікаційний код 43395782)
про банкрутство
Представники учасників справи: не викликались
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/9327/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс трейд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою суду від 26.09.2024.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Систем" про визнання недійсним договору поставки № 2603/16 від 26.03.2024 та стягнення 10 530 316, 50 грн. в порядку застосування реституції.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що умови спірного договору є несправедливими, суперечливими та такими, що порушують баланс інтересів між сторонами. Внаслідок їх реалізації відповідач отримав значну грошову суму - 10 530 316,50 грн. без сплати ПДВ, фактично поповнивши власні оборотні активи, при цьому звільнившись від обов'язку щодо поставки товару на суму 21 060 633,60 грн. за спірним договором. Така ситуація, на переконання позивача свідчить про односторонню вигоду відповідача та порушення прав і законних інтересів позивача, що є підставою для визнання спірного договору недійсним та повернення сплаченого гарантійного платежу.
Спірний правочин має ознаки фраудаторності, тобто, правочину, вчиненого з метою заподіяння шкоди кредиторам боржника та підпадає під ознаки, передбачені ч.1 ст.42 КУзПБ, і відповідно до п.6 ч.1 ст.3, ч.3, 6 ст.13, ст.ст. 203,215, 234 ЦК України підлягає визнанню недійсним, виходячи з наступного:
- у квітні 2024 року внаслідок перерахування гарантійного платежу за спірним договором, з обороту позивача були виведені високоліквідні оборотні активи - грошові кошти у сумі 10 530 316,50 грн. на користь третьої особи - ТОВ "Навігатор Систем". Це призвело до критичного зменшення активів позивача, що позбавило його важливого інструменту для забезпечення фінансової стабільності та ліквідності. Втрата ліквідності спричинила стрімке зростання кредиторської заборгованості перед іншими контрагентами, яка трансформувалась у прострочену. У зв'язку з чим, позивач виявився неспроможним виконувати фінансові зобов'язання, що призвело до відкриття 26.09.2024 за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Розумники Системс" провадження у справі № 910/9327/24 про банкрутство ТОВ "Сайнс Трейд" та пред'явлення до нього грошових вимог інших кредиторів;
- спірний договір не відповідає суті господарської діяльності, зокрема, критерію реальності та спрямованості на настання правових наслідків. За цим договором не було здійснено жодної поставки товару, жодної оплати основної суми, окрім перерахування гарантійного платежу. Така ситуація свідчить про формальність правочину, який не був реалізований у господарському обороті;
- гарантійний платіж фактично виконує функцію безпідставного збагачення відповідача, що суперечить принципам добросовісності, справедливості та реальності господарських правочинів;
- ТОВ "Сайнс Трейд" зловживаючи правом власності, фактично зменшило розмір власних активів на 10 530 316,50 грн., що завдало шкоди не лише його власним інтересам, а й майновим інтересам кредиторів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2025 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Систем" про визнання правочину недійсним та стягнення 10 530 316, 50 грн до розгляду в межах справи № 910/9327/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс трейд" та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.11.2025. Залучено розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Кучерявого Дмитра Владиславовича до участі у справі № 910/9327/24 (910/12742/25) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Систем" про визнання правочину недійсним та стягнення 10 530 316, 50 грн в межах справи № 910/9327/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс трейд" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.
27.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову в межах суми заявленої до стягнення - 10 530 316,50 грн. шляхом:
- арешту грошових коштів ТОВ "Навігатор Систем", що знаходяться на його банківському рахунку: IBAN НОМЕР_1 , АТ "ТАСКОМБАНК", МФО 339500
- арешту транспортних засобів ТОВ "Навігатор Систем": фургон RENAULT MASTER 2019 р.в., НОМЕР_2 ; фургон IVECO DAILY 35C15V 2011 р.в., НОМЕР_3 ; фургон OPEL COMBO 2023 р.в., НОМЕР_4 ; фургон OPEL VIVARO 2023 р.в., НОМЕР_5 ; легковий автомобіль хетчбек TOYOTA C-HR 2016 р.в., НОМЕР_6 .
В обґрунтування поданої заяви заявник посилається на наявність загрози відчуження відповідачем коштів та виведення активів та інші рахунки, враховуючи те, що він ухиляється від виконання зобов'язань, що може унеможливити виконання рішення суду. Також, враховуючи позицію відповідача, який не погоджується з позовними вимогами, існує ризик відчуження транспортних засобів шляхом їх продажу чи переоформлення на інших осіб. Такі дії, на переконання заявника можуть унеможливити виконання майбутнього рішення суду.
28.11.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "Навігатор Систем" за заяву про забезпечення позову.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" про забезпечення позову, проаналізувавши норми господарського процесуального законодавства України, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову (ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Якщо позивач звертається до суд з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вказана правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
В той час, приписами ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол/Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" є власником п'яти транспортних засобів: фургон RENAULT MASTER 2019 р.в., НОМЕР_2 ; фургон IVECO DAILY 35C15V 2011 р.в., НОМЕР_3 ; фургон OPEL COMBO 2023 р.в., НОМЕР_4 ; фургон OPEL VIVARO 2023 р.в., НОМЕР_5 ; легковий автомобіль хетчбек TOYOTA C-HR 2016 р.в., НОМЕР_6 , на які заявник просить суд накласти арешт в межах суми заявленої до стягнення - 10 530 316,50 грн.
В той час, суд наголошує на тому, що заявником не надано будь-яких доказів стосовно того, що наведені транспортні засоби перебували під обтяженням (застава/арешт) та відповідно незаконно вибули із володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд".
При тому, суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору поставки № 2603/16 від 26.03.2024 та стягнення 10 530 316, 50 грн. в порядку застосування реституції, а тому, обраний заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби є неспіврозмірним із заявленими позивачем вимогами.
За таких підстав, накладення арешту на визначені заявником транспортні засоби, за висновком суду порушуватимуть права відповідача на володіння, користування і розпорядження своєю власністю, як це передбачено положеннями ст. 41 Конституції України.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Водночас, суд вказує, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1-2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Таким чином, суд вказує, що саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.
Суд зазначає, що заявником у заяві про забезпечення позову не наведено беззаперечних обґрунтувань та не доведено доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти в межах суми 10 530 316,50 грн може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд вказує, що заявником не доведено з посиланням на вірогідні засоби доказування того, що після подання позову, відповідачем вчиняються будь-які дії спрямовані на приховування грошових коштів на рахунку, шляхом їх виведення на будь-які інші банківські рахунки, та/або вчиняються будь-які інші дії щодо грошових коштів.
За приписами ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тобто, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість зникнення/знищення певних доказів або імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Відтак, суд зазначає, що в поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав заявника, при цьому в заяві відсутнє обґрунтування та докази, які підтверджують доцільність та необхідність термінового забезпечення позову.
Таким чином, оскільки, заявником не було надано доказів на підтвердження того, що незабезпечення позову порушить його права та в подальшому, утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні поданої заяви.
Згідно ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд визнає подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" заяву про забезпечення позову, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайнс Трейд" про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 01.12.2025.
Суддя Сергій СТАСЮК