ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2025Справа № 910/12187/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Дтек Павлоградвугілля» (вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400; ідентифікаційний код 00178353)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815)
про стягнення 1 999,18 грн,
Представник сторін: не викликались
1. Стислий виклад позиції Позивача
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі за текстом - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», Позивач) з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі за текстом - АТ «Укрзалізниця», Відповідач) про стягнення 1 999, 18 грн вартості недостачі вантажу у вагоні № 60402542 за накладною № 45806585.
В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що ним завантажено вугілля кам'яне марки Ґ-газований у вагоні № 60402542 в кількості 69,95 т. по залізничній накладній № 45806585 та передано у липні 2025 вказаний вантаж Відповідачу до перевезення вантажоодержувачу.
Під час перевезення вантажу на станції Зелене Поле Придніпровської залізниці проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у вказаному вагоні.
Відтак, Позивачем на підстав положень Статуту здійснено розрахунок вартості втраченого вантажу, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом для відшкодування понесених збитків.
У відповіді на відзив Позивач стверджує, що ним правильно визначено вагон у комерційному відношенні, масу вантажу та вжито всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства, а саме діями Відповідача заподіяно збиток.
2.Стислий виклад позиції Відповідача
Із поданого Відповідачем відзиву вбачається, що відповідно до статті 31 Статуту залізниць України, відповідальність за накладною № 45806585 у повному обсязі повинен нести вантажовідправник за навантаження вантажу у непідготовлений непридатний для перевезення цього вантажу вагони.
Придатність рухомого складу (вагона) для перевезення спірного вантажу у комерційному відношенні перевірялося відправником, яким і здійснювалося завантаження.
Відповідач стверджує, що згідно з актом про технічний стан вагону форми ГУ-106 станції Зелене Поле № 1 від 03.07.2025 вагон № 60402542 технічно справний, але не підготовлений для перевезення даного вантажу.
Посилаючись на положення статті 127 Статуту залізниць України Відповідач стверджує, що він не є відповідальною особою за втрачений вантаж, що виключає можливість задоволення позову.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
16.10.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
21.10.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Відповідачем прийнято до перевезення вагон № 60402542, завантажений Позивачем відповідно до Технічних умов кам'яним вугіллям марки Ґ-газовий у кількості 69,95 тон по залізничній накладній № 45806585.
Судом встановлено, що зазначена вище вага завантаженого Позивачем у вагон № 60402542 вантажу відповідає вазі, яка міститься у відомості вагонів, доданої до залізничної накладної.
Відповідачем прийнято вантаж у вагоні № 60402542 по залізничній накладній № 45806585 до перевезення без зауважень та заперечень.
Товар, що перевозився за вказаною залізничною накладною - кам'яне вугілля марки Ґ-газовий, навалом, вантаж в твердому стані, маркований V-образними полосами і ущільнений у вигляді трапецієвидної шапки за допомогою катка, вантаж розміщено й закріплено згідно з п.п. 3.1. гл. 14 Додатка 3 до СМГС, загальна маса вантажу у спірному вагоні визначена вантажовідправником на вагонних статичних 150-тонних вагах. У графі 50 накладних наявні відмітки відправника про узгодження з одержувачем перевезення вантажу в вагоні відкритого типу та навалом.
Судом встановлено, що зазначена залізнична накладна містять переуступний напис за підписами головного інженера та головного бухгалтера Дтек Криворізька ТЕС, які скріплено печаткою, що свідчить про передачу права на пред'явлення позову Позивачу, тобто, від вантажоодержувача до вантажовідправника, що відповідає приписам частини другої статті 130, статті 133 Статуту залізниць України.
Під час перевезення Відповідачем вантажу за залізничною накладною № 45806585 на станції Зелене Поле Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлена нестача кам'яного вугілля у вагоні № 60402542, про що складено комерційний акт № 466707/3 від 03.07.2025.
Згідно комерційного акту №466707/3 від 03.07.2025 в розділі Д «Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» серед іншого зазначено: «Фактично при зважувнні з зупинкою без розчепленя брутто 92400 кг, тара 23600 кг, нетто 68800 кг, що менше документа 1150 кг.».
Судом встановлено, що комерційні акти підписано належними особами згідно з пунктом 10 Правил складення актів, представником станції, комерційним агентом станції. Належність складання актів та їх дійсність сторонами не заперечується.
Факт технічної справності вагонів та складення актів не заперечується сторонами та відповідно встановлено судом.
У якості підтвердження фактичної вартості вугільної продукції, яка перевозилася вагонами Позивачем до матеріалів справи надано довідку ПрАТ «Дтек Павлоградвугілля» від 14.08.20205 № 1/742, згідно якої вартість 1 тони кам'яного вугілля Г (Г1) (0-100), що перевозилось у вагоні складає 4 437, 70 грн з урахуванням ПДВ.
Позивачем звертається увага суду на те, що в залізничній накладній відсутні відомості про те, що спірний вантаж відправлено вантажовідправником вантажоодержувачу у вологому стані, а тому згідно пункту 27 Правил видачі вантажів закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % - для кам'яного вугілля.
Так, Позивач зазначає, що загальна вартість недостачі вантажу становить 1 999, 18 грн із застосування 1 % норми природної втрати, яку Відповідач повинен відшкодувати.
Відповідач стверджує, що вагон № 60402542 технічно справний, але не підготовлений для перевезення даного вантажу. Виявлено нещільне прилягання між кришками люків та поперечною балкою, зазор довжиною 500мм, шириною 20мм. Зазначені несправності вантажовідправник до завантаження вагону бачити міг, але заходів щодо усунення зазорів не вжив.
На підтвердження вказаного Відповідачем долучено до відзиву акт загальної форми ГУ-106, в якому зазначено наступне: «Вагон технічно справний. Висновок про можливі втрати, псування вантажу: праворуч за рухом між кришкою 5-6 люками та поперековою балкою нещільне прилягання, зазор довжиною 500 мм, шириною 20 мм. Зазор ущільнений власним вантажем. Вантажовідправник до завантаження міг бачити, але заходів щодо усунення втрати вантажу на шляху слідування не вжив».
Згідно позиції Відповідача, Позивачем вжито не всіх заходів щодо запобігання втрати вантажу під час перевезення, а наданий Позивачем до матеріалів справи комерційний акт не підтверджує наявність вини Відповідача щодо нестачі вантажу, при тому до Відповідачем до відзиву додано акту про технічну справність вагону, в якому здійснювалося перевезення.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Положеннями частини 2 статті 908 ЦК України, передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно приписів статті 909 ЦК України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Так, згідно зі статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі за текстом - Статут) визначає обов'язки, права відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статтею 6 Статуту закріплено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту залізниць України та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно з пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відтак, з огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт укладення між Позивачем (вантажовідправником) та Відповідачем (перевізником) договору перевезення на підставі складеної залізничної накладної.
При цьому суд вказує, що зазначені в накладних дані щодо вантажу, в тому числі характеристика вантажу (вологість, стан) також є погоджені сторонами.
Відповідно до статті 52 Статуту на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
За приписами пункту 2 статті 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Аналогічні положення закріплені в частині 2 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та в статті 113 Статуту.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно вимог статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт», яка кореспондується з вимогами статті 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Частиною 1 статті 127 Статуту встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Оскільки матеріалами справи підтверджений факт прийняття Відповідачем до перевезення від Позивача вантажу у вагоні № 60402542 за залізничною накладною № 45806585 дійшов висновку, що саме Відповідач є відповідальною особою за збереження прийнятого до перевезення вантажу, а відтак і за спірну нестачу.
При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 24 Статуту залізниця має право перевіряти правильність зазначених у накладній відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній, що і залізницею не вчинено в силу суб'єктивної поведінки сторони.
Відповідно до статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.
Згідно пункту 1 Правил складання актів при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Як вбачається зі змісту статті 129 Статуту та пункту 2 Правил складання актів існує вичерпний перелік обставин, за наявності яких залізниця повинна скласти комерційний акт.
Пунктом 9 Правил складання актів у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Відповідно до пункту 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Суд, дослідивши наявний в матеріалах справи комерційний акт, встановив, що він за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів та є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних, фактичній масі вантажу та недостачі вантажу, який перевозився, що в свою чергу є підставою для матеріальної відповідальності Відповідача за незбереження вантажу у спірних вагонах.
Що стосується доводів Відповідача щодо вжиття Позивачем не всіх заходів задля збереження вантажу та завантаження його у не підготовлений для перевезення даного вантажу вагон, суд зазначає наступне.
Пунктом 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644 (зі змінами та доповненнями, надалі - Правила) закріплено, що вантажі можуть перевозитися у тарі або навалом / насипом. Рішення щодо способу перевезення вантажів у залежності від фракційного складу, а також фізико-хімічних властивостей вантажу приймає відправник за погодженням з одержувачем без участі перевізника.
Пунктом 9 Правил приймання вантажів до перевезення закріплено, що вантажі, які не потребують упакування, залежно від фракційного складу, перевозяться навалом або насипом без підрахунку місць.
Можливість перевезення вантажів навалом і насипом встановлюється відправником.
У перевізних документах на ці вантажі у графі «Найменування вантажу» проставляється відмітка: «Навалом» або «Насипом».
Перед завантаженням вагони та контейнери повинні бути оглянуті вантажовідправником у комерційному відношенні щодо цілісності стелі, стінок, дверей, люків вагонів.
Підготовлення вагонів перед завантаженням, розміщення вантажів у вагоні, захист вантажів від видування здійснюється відправником згідно з вимогами глави 14 додатка 3 до УМВС.
У графі 50 «Відмітки відправника» накладної відправник повинен зробити відмітку: «Перевезення навалом / насипом з одержувачем узгоджено».
Пунктом 10 Правил приймання вантажів до перевезення закріплено, що вантажі, які не потребують захисту від атмосферних опадів, можуть перевозитись у вагонах або контейнерах відкритого типу. Можливість здійснення таких перевезень визначається відправником.
У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Якщо втрата можлива через конструктивні щілини, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення.
З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах або контейнерах відкритого типу, може використовуватися вкладиш або укриття суцільним матеріалом, також на поверхню вантажу відправником може наноситися захисне маркування або покриття плівкою (емульсією) чи закріплення верхнього шару вантажу може здійснюватися іншим способом.
Суд вказує, що вагон № 60402542 за залізничною накладною № 45806585 згідно відмітки у графі 50 перевозився навалом та у вагоні відкритого типу, що узгоджено з одержувачем.
У відповіді на відзив Позивач звертає увагу суду на те, що фракційний склад вугілля передбачає перевезення навалом, оскільки вугілля кам'яне навантажується у шматках. Вугілля кам'яне не навантажується у вагони насипом, так як не є сипучою дрібною речовиною, яка має зерноподібний або порошкоподібний стан.
Зазначене на переконання суду спростовує доводи Відповідача, що через зазор довжиною 500 мм, шириною 20 мм могла відбутися втрата кам'яного вугілля 1, 150 тон, а натомість дії Позивача свідчать про правильне визначення вантажовідправником вагону у комерційному відношенні, маси вантажу та вжиття всіх необхідних заходів для збереження вантажу під час його перевезення, як це передбачено вимогами чинного законодавства.
Згідно пунктом 40 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються перевізником до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони (контейнери) відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду вагона (контейнера), вантажу, його маркування (у тому числі захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Суд зазначає, що жодних зауважень від станції щодо способу перевезення та завантаженого вагону не було, натомість знову ж таки вантаж прийнято до перевезення, а пункт 40 Правил приймання вантажів до перевезення не звільняє перевізника від обов'язку перевірки вагону з вантажем у технічному та комерційному відношенні.
Як встановлено пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м'ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м'ясні всякі.
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).
Згідно з пунктом 2.7 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку.
При цьому, Статут залізниць України не передбачає обов'язкового додавання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем, а тим паче вантажовідправником або іншою уповноваженою особою вартості вантажу, оскільки статтею 130 Статуту залізниць України визначений перелік документів, що слід додавати під час пред'явлення позову/претензії перевізнику, серед яких немає доказів оплати вантажу, а у відповідності до статті 115 Статуту, в даній категорії спорів, позивачу необхідно додати документ відправника про вартість вантажу, яким може бути довідка, при цьому коло уповноважених осіб на її підписання, на рівні закону законодавцем не деталізовано, а відтак такими особами можуть бути і директор товариства або інша уповноважена особа.
З огляду на викладене, суд приймає довідку Позивача у якості належного доказу підтвердження вартості відправленого вантажу.
Судом перевірено надані Позивачем розрахунки суми вартості втраченого вантажу та встановлено, що нарахована вартість втраченого вантажу в розмірі 1 999, 18 грн є правомірною та арифметично вірною.
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених Позивачем вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Приватного акціонерного товариства «Дтек Павлоградвугілля» - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Дтек Павлоградвугілля» (вул. Соборна, буд. 76, м. Павлоград, Дніпропетровська обл., 51400; ідентифікаційний код 00178353) вартість недостачі вантажу - 1 999 (одна тисяча дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн 18 коп та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано: 03.12.2025
Суддя Антон ПУКАС