номер провадження справи 18/164/23-9/229/24
03.12.2025 Справа № 908/3447/23
м.Запоріжжя
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерджі Трейд Груп», м. Київ
до відповідача: Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області м.Запоріжжя
про стягнення 137290,71 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерджі Трейд Груп» про стягнення з відповідача: Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області суми 137290,71 грн. основного боргу за поставлену електричну енергію договором № ЕЗ-93/2021 від 31.12.2021.
Ухвалою суду від 11.12.2023 (суддя Левкут В.В.) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3447/23, присвоєно справі номер провадження 18/164/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Ухвалою суду від 02.04.2024 на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України зупинено провадження у справі № 908/3447/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №908/1162/23.
Враховуючи відпустку судді Левкут В.В. у зв'язку з вагітністю та пологами з 02.12.2024, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Запорізької області №П-438/24 від 18.12.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №908/3447/23.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 справу № 908/3447/23 визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 23.12.2024 (суддя Боєва О.С.) справу № 908/3447/23 прийнято до провадження (розгляду), присвоєно справі номер провадження 18/164/23-9/229/24; визначено, що розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; постановлено: розгляд справи по суті розпочати повторно після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі № 908/3447/23.
Ухвалою суду від 17.11.2025 поновлено провадження у справі № 908/3447/23.
Розглянувши матеріали справи № 908/3447/23, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Так, предметом розгляду у даній справі № 908/3447/23 є вимоги позивача про стягнення з Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області заборгованості за спожиту відповідно до Договору №ЕЗ-93/2021 від 31.12.2021 електричну енергію за період січень-квітень 2022 року в сумі 137290,71 грн.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, 05.11.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду направлено на розгляд Великої Палати справу № 280/5808/23 щодо застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
Підстави направлення справи на розгляд Великої Палати зокрема наступні:
“При цьому Кабінет Міністрів України не ухвалював рішень про поширення дії положень статей 13 і 13-1 Закону на тимчасово окуповані території, визначені пунктом 3 частини першої статті 3 Закону, тому, на переконання колегії суддів, немає й підстав поширення означених норм на територію України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими.
У вищенаведених постановах вказане (маються на увазі постанови КГС в тому числі по справі № 908/1162/23, див. за змістом ухвали) не враховано, а саме, що для застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", необхідним є не лише факт визнання відповідних територій тимчасово окупованими, а й наявність окремого рішення Кабінету Міністрів України про введення відповідних обмежень господарської діяльності на цих територіях.
При цьому рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може замінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Так само загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень. Ця обставина також не була врахована у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23, у якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень.
Слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4). Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя.
Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.
Правовідносини у цій справі є подібними до правовідносин, які були предметом розгляду у означених вище справах, оскільки вирішувалося питання можливості застосування обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, що виникли на територіях, які були фактично окуповані, але щодо яких Кабінетом Міністрів України не приймалося окреме рішення про застосування обмежень. Спільним для цих справ є також правова природа спору, що пов'язана з визначенням умов, за яких факт окупації може бути підставою для застосування економічних обмежень, установлених зазначеними статтями Закону, а відтак - і з необхідністю наявності офіційного рішення Кабінету Міністрів України як передумови для поширення дії обмежень на відповідну територію.
Зазначеними постановами фактично ототожнено сам факт окупації території з підставою для автоматичного застосування обмежень, визначених статтями 13 та 13-
1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України". Водночас законодавство (як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час постановлення ухвали) в умовах воєнного стану передбачає обов'язкову наявність рішення Кабінету Міністрів України про поширення означених норм на тимчасово окуповані території, передбачені пунктом 3 частини першої статті 3 цього Закону, надра під територіями, зазначеними у пункті 3 частини першої статті 3 цього Закону, і повітряний простір над цими територіями.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає доводи Позивача достатніми для задоволення відповідного клопотання та передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з метою відступу від висновків щодо застосування вищевказаних норм права, викладених у раніше ухвалених постановах Касаційного господарського суду від 7 березня 2024 року у справі № 910/9680/23, від 23 жовтня 2023 року у справі № 908/1162/23 та від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23».
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з п. 11 ч.1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
На підставі викладеного, враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд вважає за необхідне зупинити провадження у ній до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23. При цьому, суд враховує, що висновки, здійснені касаційною інстанцією при розгляді подібної справи, можуть мати суттєве значення для розгляду даної справи.
Керуючись п. 7 ч. 1, ч. 3 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст.ст. 234, 235 ГПК України, суд
Зупинити провадження у справі № 908/3447/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 280/5808/23.
Після усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі, сторонам слід невідкладно повідомити про це суд.
Повний текст ухвали складено та підписано 03.12.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст.257 ГПК України.
Суддя О.С. Боєва