номер провадження справи 4/151/25
01.12.2025 Справа № 908/2946/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84)
про стягнення 23900,00 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Чечель К.І., на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
від відповідача - не з'явився;
22.09.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 22.09.2025, (вх. № 3236/08-07/25 від 22.09.2024) Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ», м. Запоріжжя про стягнення 23900,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2025 справу № 908/2946/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
В п. 5 ч. 4 ст. 247 ГПК України визначено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2946/25, справі присвоєно номер провадження справи 4/151/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2025.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 29.10.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/2946/25, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 01.12.2025.
В судове засідання 01.12.2025 з'явився представник позивача, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 01.12.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в жодне судове засідання у справ № 908/2946/25 не з'явився, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомив. Заяв про визнання позову від відповідача не надходило.
Про дату, час та місце розгляду справи № 908/2946/25 відповідач повідомлявся належним чином ухвалами суду по справі від 30.09.2025 і від 29.10.2025, які направлялися відповідачу на адресу його реєстрації та повернулися до суду без вручення адресату з відміткою оператора поштового зв'язку: «Адресат відсутній».
Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до Безкоштовного запиту, отриманого судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40715413) є: 69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.
За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, у відповідності до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не дотримано обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Частиною 11 статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2946/25 та подальший розгляд справи.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 01.12.2025 за відсутністю відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на положеннях ст., ст. 56, 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст., ст. 17, 25 Закону України «Про антимонопольний комітет України». Вимоги позивача мотивовані невиконанням відповідачем рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 10.04.2025 № 54/27-р/к по справі № 54/3-25 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу». Так, Адміністративною колегією Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за розглядом матеріалів справи № 54/3-25 прийнято рішення від 10.04.2025 № 54/27-р/к, яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ» (відповідач у справі) вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді анти конкурентних угоджених дій, які стосуються результатів торгів, проведених в системі Prozzoro за ідентифікатором UA-2021-05-14-004014-b. За зазначене порушення на відповідача накладено штраф в розмірі 23900,00 грн. Строк сплати штрафу, накладеного рішенням від 10.04.2025 № 54/27-р/к, закінчився 07.07.2025. На дату подання позовної заяви штраф відповідачем не сплачено. Частиною 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. За невиконання відповідачем вказаного рішення адміністративної колегії Південно-Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України позивачем нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі 23900,00 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.
Письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки відповідач суду не надав.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У зв'язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.
Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Адміністративною колегією Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 10.04.2025 по справі № 54/3-25 прийнято рішення № 54/27-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
Вказаним рішенням Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/27-р/к від 10.04.2025, зокрема, визнано, що фізична особа-підприємець Мороз Антон Євгенович, (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, ідентифікаційний код юридичної особи 40715413) (відповідач у справі) вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»:
- у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених державним підприємством «Львівський бронетанковий завод» на закупівлю «Парусина напівлляна, арт. 11252, СКПВ», за оголошенням UA-2021-05-14-001014-b;
- за вказане порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ» накладено штраф у загальному розмірі 23900,00 грн.
Також в рішенні зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення; відповідно до статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу; рішення може бути оскаржене до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання.
Копія вказаного рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/27-р/к від 10.04.2025 направлялася відповідачу супровідним листом від 10.04.2025 за вих. № 54-02/1496е.
Разом з тим, зазначене поштове відправлення з трекінговим номером 0601134248037 повернуто позивачу оператором поштового зв'язку без вручення адресату з відміткою: «За закінченням терміну зберігання».
Позивач у позові зазначив, що з урахуванням положень статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Відділення оприлюднило інформацію про прийняте рішення Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в газеті Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр» від 26.04.2025 № 85 (8010).
Отже датою вручення рішення № 54/27-р/к від 10.04.2025 Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Товариству з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ» вважається 06.05.2025.
Таким чином, строк добровільної оплати штрафу, накладеного рішенням № 54/27-р/к від 10.04.2025 до 07.07.2025 включно (з урахуванням того, що 06.07.2025 припадає на вихідний день).
Частиною 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі якщо протягом строку, встановленого абзацом першим частини третьої цієї статті, рішення органу Антимонопольного комітету України не виконується, Голова Антимонопольного комітету України, голова територіального відділення Антимонопольного комітету України видає наказ про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу.
Наказ Голови Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України про примусове виконання рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі про стягнення штрафу, є виконавчим документом, який пред'являється до органів державної виконавчої служби для примусового виконання в порядку, визначеному законом. (ч. 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
Виконуючим обов'язки Голови Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України видано наказ від 10.07.2025 № 54/43-Ю про примусове виконання рішення № 54/27-р/к від 10.04.2025, який супровідним листом від 21.07.2025 за вих. № 54-02/3086е пред'явлено до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для примусового виконання.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2025 ВП № 78720932 головним державним виконавцем Центрального ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання наказу про примусове виконання рішення від 10.07.2025 № 54/43-Ю.
Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою у цій справі виконавче провадження від 29.07.2025 ВП № 78720932 не завершено та штраф у розмірі 23900,00 грн., стягнутий рішенням «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» № 54/27-р/к від 10.04.2025 не сплачений у повному обсязі.
Зазначені вище обставини стали підставами для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що одним з основних завдань Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.
За визначенням пунктів 1, 4, 15 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Приписами ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Згідно зі статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення несплаченої у добровільному порядку пені.
Зі змістом ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» слідує, що рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Згідно з частинами 3, 8 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм, позивач має право приймати рішення про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про накладення штрафу. Останній повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ч. 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Відповідач рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/27-р/к від 10.04.2025 в судовому порядку не оскаржував. Отже вказане рішення № 54/27-р/к від 10.04.2025 є законним та відповідно до приписів діючого законодавства є обов'язковим до виконання.
На час розгляду даної господарської справи № 908/2946/25 рішення Адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/27-р/к від 10.04.2025 відповідачем не виконане.
Доказів зворотнього відповідачем до матеріалів справи не надано.
Згідно положень ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума пені за один день прострочення сплати штрафу складає 358,50 грн. (23900,00 грн. х 1,5 %); за період прострочення сплати штрафу з 08.07.2025 (07.07.2025 - граничний день виконання рішення щодо сплати штрафу) по 16.09.2025 прострочено 71 день, 358,50 грн. х 71 день = 25453,50 грн.).
Оскільки нарахована пеня дорівнює 25453,50 грн., тобто більша ніж сума штрафу -23900,00 грн., то позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 23900,00 грн., що відповідає вимогам частини 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
Відповідно до частин 7 та 9 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет» передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 23900,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ», м. Запоріжжя про стягнення 23900,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, ідентифікаційний код юридичної особи 40715413) в дохід загального фонду Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», на рахунок ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/21081100, ідентифікаційний код юридичної особи 37941997, номер рахунку (IBAN) UА558999980313060106000008479, банк отримувача Казначейство України (ЕАП) пеню в сумі 23 900 (двадцять три тисячі дев'ятсот) грн. 00 коп.
СТЯГУВАЧ: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037).
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «АТТКОМ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, ідентифікаційний код юридичної особи 40715413).
Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АТТКОМ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 84, ідентифікаційний код юридичної особи 40715413) на користь Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037, на р/р UА178201720343100001000001441, банк отримувач: ДКСУ м. Київ, МФО 820172) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 03» грудня 2025 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.