вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
03 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/310/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, м. Ужгород, вул. Митна, 1,
до відповідача: Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50,
про стягнення коштів,
Секретар судового засідання - Райніш М.І.
За участю представників сторін:
від позивача - Ракущинець А.А., адвокат, ордер серії АО № 1206753 від 03.12.2025 (в залі суду);
від відповідача - не з'явився;
Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» заявило позов до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (код ЄДРПОУ: 22096259, 89422, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (код ЄДРПОУ: 03344326 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вул. Митна, буд. 1) річних відсотків в розмірі 1 799 487,08 грн. (один мільйон сімсот дев'яносто дев'ять тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 08 коп.).
Ухвалою суду від 01.04.2025 в межах даної справи позовну заяву Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, м. Ужгород, вул. Митна, 1, до Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, (Вх. № 02.3.1-05/342/25)- залишено без руху. Повідомлено позивача про необхідність усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарського суду Закарпатської області зазначених в мотивувальній частині даної ухвали доказів у строк не пізніше п'яти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху. Постановлено позивачу сплатити судовий збір за реквізитами, вказаними на веб - сайті Господарського суду Закарпатської області та докази сплати надати суду.
Надалі, на виконання вказаної ухвали, на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків від Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, м. Ужгород, вул. Митна, 1, якою він долучає до матеріалів справи докази сплати судового збору, а саме копію платіжної інструкції №560 на загальну суму 21 593, 85, 9 грн.
Ухвалою суду від 08.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Надалі, 18.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому він просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
18.04.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від позивача у справі, в якій він просить позов про стягнення 1 799 487,08 грн. - задовольнити в повному обсязі.
Також, 23.04.2025 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача у справі, в яких він просить у задоволенні позову - відмовити в повному обсязі.
28.10.2025 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про зменшення заявлених позивачем до стягнення відсотків річних до суми 179948,7 грн.
Ухвалою суду від 28.10.2025 закрито підготовче провадження у справі 907/310/25 та призначено судовий розгляд справи.
02.12.2025 на адресу суду від представника позивача Сочка В.І. надійшло заперечення на клопотання відповідача щодо зменшення заявлених до стягнення відсотків річних до 3% річних , що складає 179 948,70 грн (вх. № 02.3.1-02/10521/25).
Правова позиція позивача у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.04.1997 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (надалі Позивач, КП «Водоканал м. Ужгород) та Коритнянською сільською радою Ужгородського району, у відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., укладено Договір, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько-побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності - по нормах водоспоживання відповідно до згаданих Правил.
За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував обов'язок по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим за спірний період, з червня 2013 по травень 2015 рік, виникла прострочена заборгованість у сумі 2 507 464, 53 грн. за надані послуги водопостачання та водовідведення.
Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 року у справі №907/460/17 позовні вимоги Комунального Підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» задоволено частково та вирішено стягнути з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь Позивача заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 132 535,62 грн. боргу, а також суму 1988 грн. на відшкодування судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року у справі № 907/460/17 було вирішено апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 р. року у справі № 907/460/17 - задоволити частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 р. року у справі № 907/460/17 - скасувати в частині відмови у позові про стягнення 2 374 928,91грн. боргу за послуги про водопостачання та водовідведення та прийняти нове рішення, яким вирішено:
- Пункти 1,2 резолютивної частини Рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 у справі № 907/460/17 викласти в наступній редакції: «Позов задоволити повністю. Стягнути з Коритнянської сільської ради (89435 Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, вул. Духновича, 66, «в", код 04349768) на користь комунального підприємства «Виробниче управління водопровідноканалізаційного господарства міста Ужгорода" (88000 Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, 1, код 03344326) суму боргу за послуги по водопостачанню та водовідведенню в розмірі 2'507'464,53 грн.".
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 року затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, за якою погашення заборгованості у сумі 2 507 464,53 грн. здійснюється Коритнянською сільською радою щомісячними рівними платежами в розмірі 11 609, 00 грн. до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 (вісімнадцяти) років згідно визначеного графіку.
Пунктом 3 мирової угоди визначено, що Відповідач сплачує Позивачу річні відсотки у розмірі 120% ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється Позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків Позивач виписує Відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті Відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку Відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до Позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право Позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.06.2021 року у справі № 907/460/17 замінено Коритнянську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області на її правонаступника Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
09.06.2022 року Холмківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області достроково погашено залишок визначеної Мировою угодою заборгованості у розмірі 2 135 976,53 грн., що сумарно дорівнює платежам № 34-216, які визначені графіком платежів зазначеного у Мировій угоді від 20.08.2019 року.
Однак, як було виявлено КП «Водоканал міста Ужгорода», Коритнянською сільською радою в повному обсязі, визначене п.3 Мирової угоди, зобов'язання зі сплати відсотків за користування коштами не виконано.
Позивач також зазначає, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 року у справі №907/1008/22 позов задоволено повністю та стягнено з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» кошти в сумі 82 803,13 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 року у справі №907/1008/22 скасовано, прийнято нове рішення та в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Касаційного Господарського суду у складі Верховного суду України від 26.02.2024 року у справі № 907/1008/22 було вирішено касаційну скаргу Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" задовольнити, Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 скасувати, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 у справі № 907/1008/22 залишити в силі.
На підставі вищевикладеного позивач просить стягнути з відповідача річних відсотків в розмірі 1 799 487, 08 грн., що і стало предметом розгляду у даній справі.
У поданій відповіді на відзив позивач зазначає, що укладаючи спірну мирову угоджу, обов'язок зі сплати відсотків річних сторони не поклали в залежність від невиконання чи несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язань зі сплати визначених п. 1 мирової угоди платежів.
У поданому запереченні на клопотання відповідача про зменшення 3% річних до суми 121 074,4 грн , вказує, що з червня 2014 року по кінець жовтня 2019 року сільська рада не вчиняла жодних дій зі сплати заборгованості, а її погашення розпочала тільки після затвердження Судом мирової угоди. За вказаний період інфляційні втрати склали 137%, що становить 3 424 873,37 грн. Впродовж періоду сплати сільською радою розстрочених мировою угодою платежів (жовтень 2019 року - червень 2022 року) інфляційні втрати склали 35%, що виходячи з залишку заборгованості у розмірі 2 135 976,53 грн., становить 747 591,79 грн. Таким чином, інфляційні втрати за період неповернення Відповідачем заборгованості перевищують розмір заявлених у даній справі позовних вимог. Дострокове погашення Холмківською сільською радою заборгованості у червні 2022 року зумовлене виключно збільшенням облікової ставки Національного банку України з 10% до 25%. Аналогічна ситуація склалась з заборгованістю Коритнянської сільської ради за надані ВУВКГ послуги у інші періоди. Таким чином, впродовж більше, ніж 9 років Коритнянська сільська рада взагалі не сплачувала КП ВУВКГ м. Ужгорода за надані послуги. Внаслідок ситуації, що склалась, задля нормального функціонування Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» його засновник, Ужгородська міська рада, була вимушена систематично надавати дотації Комунальному підприємству. Тому розмір відсотків річних, про які сторони домовились у п. 3 Мирової угоди є справедливим, розумним, пропорційним та збалансованим, спрямований на відновлення, на скільки це можливо, майнових втрат Комунального підприємства, зумовлених саме невиконанням Коритнянською сільською радою судових рішень, а також не призводить до збагачення Позивача. Крім цього, висновки Верховного Суду у справах № 902/417/18 та № 335/4646/22 зроблені не у випадку встановлення розміру відсотків річних судовим рішенням - ухвалою про затвердження мирової угоди. Таким чином, вказані Відповідачем висновки Верховного Суду зроблено за інших фактичних обставин, а тому вони не підлягають врахуванню Судом при розгляді даної справи
Правова позиція відповідача у справі.
У поданому відзиві 18.04.2025 відповідач вказав, що укладена між сторонами мирова угода не передбачає права позивача нараховувати та обов'язку відповідача сплачувати у відповідності до ст. 625 ЦК України річні відсотки у разі дострокового повного виконання відповідачем своїх зобов'язань за мировою угодою.
На думку відповідача, він, здійснивши дострокове повне погашення грошових зобов'язань, повністю достроково виконав умови мирової угоди, у зв'язку з чим прострочення виконання грошового зобов'язання зі сторони відповідача відсутнє.
У поданих запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що він достроково у повному обсязі сплатив позивачу грошові кошти на виконання мирової угоди, якою не передбачено нарахування та сплату відсотків у разі дострокового виконання зобов'язання за мировою угодою, тобто на суму такого дострокового платежу.
У поданій заяві про зменшення заявлених позивачем відсотків річних від 28.10.2025 відповідач
матеріалами справи підтверджується, що Відповідачем належним чином та в повному обсязі було виконано свої зобов'язання по погашенню основної заборгованості у спірних правовідносинах, при цьому не на протязі 18 років, до 24.09.2037 року, як було визначено мировою угодою, а достроково протягом не повних трьох років.
Відповідач наголошує, що в пунктах 105-107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс19) зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за "користування кредитом", розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом.
Відповідачем належним чином у відповідності до умов мирової угоди протягом 2019- 2022 року здійснював виконання своїх зобов'язань по погашенню основної заборгованості, а надалі в 2022 році, з врахуванням зовнішньої агресії та соціально-економічної ситуації, невизначеності в умовах війни, акумулював всі наявні ресурси та оплатив залишок основної заборгованості достроково, скоріше на 15 (п'ятнадцять років), ніж було обумовлено умовами мирової угоди. Слід наголосити, що в той же період, в червні 2022 року, Відповідачем було сплачено на користь Позивача загальну заборгованість (з врахуванням умов мирової угоди в даній справі, а також аналогічних - в інших судових справах) в розмірі 12 млн. грн. На даний час Позивачем ініційовано, крім даної справи, і ряд інших аналогічних судових справ про стягнення з Відповідача відсотків річних по ідентичним правовідносинам, в яких останнім було погашено основну заборгованість, а загальний розмір позовних вимог складає 11.389.366,00 грн.
Верховний Суд в подібній справі №335/4646/22 в постанові від 09.04.2024 року розглядав питання щодо справедливості та розумності стягнення відсотків річних в розмірі 50%, який був обумовлений сторонами в договірному порядку та зазначив наступне: «За новий період прострочення повернення боргу (15 вересня 2020 року - 23 лютого 2022 року) позивач нарахував 50 % річних у розмірі 1 017 877,46 грн, що з урахуванням присудженої попереднім рішенням суду суми процентів річних складає 1 312 748,09 грн і фактично зрівнюється із сумою позики 1 410 753,60 грн. Стягнення заявленої суми процентів річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позикодавця, а його збагачення за рахунок позичальника, що несправедливо відносно боржника. З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, Верховний Суд вважає справедливим, пропорційнимі таким, що відповідає обставинам цієї справи, висновок судів про обмеження стягнення процентів річних та їх присудження у розмірі 61 072,64 грн (3 %). Враховуючи правові висновки наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.38 постанови) про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд першої інстанції при розгляді даної справи повинен був надати правову оцінку всім фактичним обставинам справи, визначити чи відповідає розмір відповідальності Відповідача в спірних правовідносинах, вказаним вище критеріям та встановити дійсний та обґрунтований розмір майнової відповідальності боржника в даній справі зменшивши розмір заявлених до стягнення відсотків річних. Як зазначено вище, Верховний Суд погодився з тим, що обґрунтований розмір відсотків річних в подібній справі складає 3% річні, який визначено закондавцем як достатній для захисту майнового стану кредитора та закріплено в ст.625 ЦК України. На думку відповідача, у разі нарахування Позивачем відсотків річних в розмірі 3%, то обґрунтована сума складала б 179948,7 грн. = (1799487,08*3%/365) *1025 днів, що рівно в десять разів менше суми, яку просить стягнути Позивач. Враховуючи наведене вище, Відповідач просить суд визначити розмір справедливої майнової відповідальності Відповідача в спірних правовідносинах, зменшити заявлені позивачем до стягнення відсотків річних до розумного та справедливого розміру, який би відповідав засадам цивільно-правової відповідальності та верховенству права, до 3% річних, що складає 179948,7 грн.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке.
11.04.1997 року між Виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» та Коритнянською сільською радою Ужгородського району, у відповідності до Правил користування системами комунального водопостачання і каналізації в містах і селах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 р., укладено Договір, відповідно до умов якого водоканал зобов'язався поставляти абоненту воду, відводити господарсько - побутові, виробничі і дощові стоки, а абонент - щомісячно оплачувати за споживання води у відповідності з показниками водомірів по тарифу, а при їх відсутності - по нормах водоспоживання відповідно до згаданих Правил.
Надалі, 17.07.2017 Господарським судом Закарпатської області ухвалено рішення у справі №907/460/17, яким позов задоволено частково та вирішено стягнути з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на користь Позивача заборгованість за надані послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 132 535,62 грн. боргу, а також суму 1988 грн. на відшкодування судового збору.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року у справі № 907/460/17 було вирішено апеляційну скаргу комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 р. року у справі № 907/460/17 - задоволити частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 р. року у справі № 907/460/17 - скасувати в частині відмови у позові про стягнення 2 374 928,91грн. боргу за послуги про водопостачання та водовідведення та прийняти нове рішення, яким вирішено:
- Пункти 1,2 резолютивної частини Рішення господарського суду Закарпатської області від 17.07.2017 у справі № 907/460/17 викласти в наступній редакції: «Позов задоволити повністю. Стягнути з Коритнянської сільської ради (89435 Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, вул. Духновича, 66, «в", код 04349768) на користь комунального підприємства «Виробниче управління водопровідноканалізаційного господарства міста Ужгорода" (88000 Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, 1, код 03344326) суму боргу за послуги по водопостачанню та водовідведенню в розмірі 2'507'464,53 грн.".
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 року затверджено мирову угоду на стадії виконання рішення, за якою погашення заборгованості у сумі 2 507 464,53 грн. здійснюється Коритнянською сільською радою щомісячними рівними платежами в розмірі 11 609, 00 грн. до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 (вісімнадцяти) років згідно визначеного графіку.
Сторонами було узгоджено, а ухвалою суду затверджено, що у відповідності до ст. 625 ЦКУ Відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу.
Відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання за даною мировою угодою (п. 4).
Також, ухвалою суду від 29.06.2021 у справі №907/460/17 замінено боржника у справі №907/460/17 - Коритнянську сільську раду на її правонаступника Холмківську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
Позивач направляв також відповідачу лист №786 від 21.06.2022, яким долучав для оплати рахунки на сплату річних відсотків по мирових угодах в т.ч. у справі №907/460/17.
Судом встановлено, що позивач листом №874 від 04.07.2022 звертався до начальника управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області, з метою стягнення відсотків в примусовому порядку з відповідача. У відповідь, Управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі Закарпатської області направило позивачу лист № 02-10-06/349 від 08.07.2022, в якому вказувало, що ухвала Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2019 по справі №907/460/17 підлягає поверненню у зв'язку з тим, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим ЗУ "Про виконавче провадження".
Суд також зазначає, що розрахунок нарахування сплачених відсотків відповідно до п. 3 Мирової угоди від 20.08.2019 у справі №907/460/17, який складений позивачем у справі, за період з 21.08.2019 по 09.06.2022 складає 1 799 487, 08 грн.
Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 у справі №907/1008/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, кошти в сумі 82 803,13 грн. (вісімдесят дві тисячі вісімсот три гривень 13 копійок). Стягнуто з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, буд. 1, витрати зі сплати судового збору в сумі 2481.00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень 00 копійок).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2024 у справі №907/1008/22 Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 скасовано, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 04.05.2023 у справі №907/1008/22 - залишено в силі.
Виписками з особового рахунку позивача та платіжними дорученнями підтверджується виконання відповідачем взятих на себе обов'язків зі сплати чергових платежів та річних відсотків на виконання вказаної вище мирової угоди.
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Правовідносини (взаємні права та обов'язки) між сторонами у справі виникли на підставі укладеного між ними договору на постачання води від 11.04.1997 року, у зв'язку з невиконання умов якого у відповідача виникла заборгованість в сумі 2 507 464, 53 грн., що встановлено Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 року у справі №907/460/17.
Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Мирова угода у розумінні змісту статей 202, 203 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є правочином, а, отже, і підставою виникнення прав та обов'язків для сторін, що її уклали, і згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України підлягає обов'язковому виконанню.
Відповідно до частин 1-4 статті 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень (ст. 193 Господарського процесуального кодексу України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/661/20 викладено правову позицію, що мирова угода у позовному провадженні - це письмова домовленість між сторонами спору про його вирішення, яка укладається в добровільному порядку з метою припинити спір на погоджених сторонами умовах. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт самостійним (без державного примусу) врегулюванням розбіжностей на погоджених умовах. Спір може бути врегульовано укладенням мирової угоди на будь-якій стадії господарського процесу, у тому числі на стадії виконання судового рішення. На відміну від звичайного договору, мирова угода у позовному провадженні укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення.
При цьому, якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.
У даній справі встановлено, що Господарським судом Закарпатської області на стадії виконання рішення суду у справі №907/460/17 затверджено укладену між КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода" та Коритнянською сільською радою Ужгородського району мирову угоду, про що винесено ухвалу від 20.08.2019 року, відповідно до якої відповідач, як правонаступник Коритнянської сільської ради, зобов'язався сплатити заборгованість у сумі 2 507 464, 53 грн. згідно графіку у строки та в порядку, узгодженому сторонами, шляхом сплати щомісячних платежів.
Сторони погодили у такій мировій угоді, що погашення заборгованості у сумі 11 609, 00 грн. здійснюється відповідачем щомісячними рівними платежами до 24 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2019 року, протягом 18 років згідно з графіком.
Сторонами було узгоджено, а ухвалою суду затверджено, що у відповідності до ст. 625 ЦКУ Відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу. На суму кожного платежу з річних відсотків позивач виписує відповідачу рахунок протягом 5 календарних днів після платежу, який підлягає оплаті відповідачем протягом 10 календарних днів з дня виписки. Для отримання цього рахунку відповідач протягом 5 календарних днів з дати здійснення ним платежу за цією мировою угодою зобов'язаний з'явитися до позивача. Не оплата цього рахунку, незважаючи на факт отримання чи не отримання ним рахунку, є невиконанням мирової угоди і надає право позивачу на стягнення всього залишку суми за мировою угодою одразу. Відповідач має право достроково повністю чи частково виконати свої зобов'язання.
Судом встановлено, а відповідачем не заперечується у своїх заявах по суті справи, що відповідач від жовтня 2019 року до червня 2022 року добросовісно виконував мирову угоду від 20.08.2019 року. У цей період Відповідачем було сплачено платежі від 1 по 33 визначені графіком сплати заборгованості, наведеної у Додатку до Мирової угоди від 20.08.2019 року та відсотки за користування коштами визначені п. 3 Мирової угоди.
Відповідні обставини підтверджуються доданими до позовної заяви платіжними дорученнями за період від серпня 2019 року по червень 2022 року, випискою з особового рахунку позивача за період від серпня 2019 року по червень 2022 року та рахунками-фактурами за період від серпня 2019 року по червень 2022 року.
Відповідач зазначає у своєму відзиві на позовну заяву, що скористався правом, передбаченим п.4 мирової угоди, та здійснив дострокове повне погашення залишку заборгованості за мировою угодою.
Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до проведеного розрахунку позивачем, який не заперечується відповідачем в частині арифметичної коректності такого розрахунку, сума передбачених п. 3 Мирової угоди річних відсотків, яка підлягає сплаті Відповідачем Позивачу, що наведені в додатку №9 «Розрахунок річних відсотків відповідно до п.3 Мирової угоди від 20.08.2019 року у справі № 907/460/17» до цієї позовної заяви, складає 1 799 487,08 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
У пункті 36 постанови Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18, на яку посилається скаржник, сформовано висновок, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв'язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов'язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов'язання.
Отже, проценти річних, передбачені у частині другій статті 625 ЦК України є одночасно заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти.
Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своїй постанові від 26.02.2024 у справі №907/1008/22 дійшов висновку, що у справі, що переглядається, сторони, у пункті 3 мирової угоди узгодили, що у відповідності до статті 625 ЦК України, відповідач сплачує позивачу річні відсотки у розмірі 120 % ставки НБУ, чинної на момент здійснення кожного платежу. Нарахування річних відсотків здійснюється позивачем щоразу після кожного платежу за період з моменту затвердження судом мирової угоди до дня здійснення платежу.
Верховний Суд зазначає, що сторони у пункті 3 мирової угоди чітко передбачили сплату річних відсотків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, що вбачається із використаних слів - "процентів річних" (передбачено частиною другою статті 625 ЦК України, у статті 536 вживається слово "проценти" без конкретизації терміну) та безпосереднім посиланням на норму статті 625 ЦК України (перший рівень тлумачення - загальноприйняті у відносинах значення термінів).
Проценти річних, передбачені у частині другій статті 625 ЦК України, крім заходу відповідальності за порушення грошового зобов'язання, є і способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Отже, сторони правовідношення не обмежені в праві узгодити в угоді можливість захисту майнового стану кредитора шляхом встановлення обов'язку боржника сплачувати відсотки річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Сторони у цій справі шляхом укладення мирової угоди на стадії виконання судового рішення погодили умову про розстрочку сплати заборгованості за договором послуг, змінили строк та порядок виконання грошового зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг, визначили його проміжком часу у 18 років, протягом якого відповідач зобов'язаний вносити на рахунок позивача-стягувача щомісячні платежі в сумі, визначеній графіком погашення та передбачили сплату річних відсотків за кожний платіж за період з моменту затвердження мирової угоди до дня здійснення платежу.
При цьому мирова угода не містить положення, що сплата річних відсотків здійснюється тільки за платежами, передбаченими графіком погашення заборгованості (пункт 1 мирової угоди), а пунктом 3 угоди узгоджено, що нарахування річних відсотків здійснюється щоразу після кожного платежу. Право дострокового погашення сторони узгодили у пункті 4 мирової угоди, однак не передбачили, що дострокове погашення звільняє відповідача від сплати відсотків річних, визначених у пункті 3 угоди.
Тобто, за умовами мирової угоди сторони за взаємною згодою фактично змінили істотні умови договору, зокрема змінили строки та порядок оплати (встановили графік погашення боргу) та передбачили сплату річних відсотків у визначеному розмірі за кожним платежем без виключення такого обов'язку, у разі здійснення дострокового повного чи часткового погашення боргу, передбаченого пунктом 4 угоди.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, суд зазначає, що висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, сформований у постанові від 26.02.2024 у справі №907/1008/22, має преюдиційне значення під час розгляду даної справи №907/310/25, в якій п. 3 мирової угоди затверджені аналогічні умови щодо сплати річних відсотків.
Таким чином, даний позов підлягає задоволенню повністю.
Згідно ч.2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України», зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Таким чином, враховуючи, що відповідач не спростував заявлені до нього позовні вимоги в належний спосіб та належними і допустимими доказами, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, на відповідача покладається 21 593, 85 грн витрат на оплату судового збору.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, м. Ужгород, вул. Митна, 1, річні відсотки в розмірі 1 799 487,08 грн.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Стягнути з Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 22096259, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, буд. 50, на користь Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", код ЄДРПОУ - 03344326, м. Ужгород, вул. Митна, 1, сплачений судовий збір у розмірі 21 593, 85 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 03.12.2025.
СУДДЯ Любомир АНДРЕЙЧУК