пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
25 листопада 2025 року Справа № 903/720/25
зГосподарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс», м. Шептицький, Шептицький р-н., Львівська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нововолинський м'ясокомбінат», м. Нововолинськ, Волинська обл.
про стягнення 336 680,02 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Середи А.В. (поза межами приміщення суду)
від відповідача: н/з
14.07.2025 через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява (сформована 11.07.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Нововолинський м'ясокомбінат» про стягнення 3 728 211,07 грн, з яких: 3 391 531,05 грн основного боргу, 167 103,47 грн пені, 169 576,55 грн штрафу.
Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем, взятих на себе згідно договору поставки №ЄК-72 від 01.01.2021 зобов'язань по оплаті отриманого товару.
Ухвалою суду від 21.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 20 серпня 2025 року о 10:00 год.
Відповідач ухвалу суду отримав 22.07.2025. Строк для подання відзиву - по 06.08.2025.
Відзив відповідача на адресу суду не надходив.
12.08.2025 надійшла заява позивача про збільшення та зменшення позовних вимог, згідно якої просить зменшити у зв'язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу в сумі 1030488,60 грн та стягнути з відповідача 2 361 042,45 грн основного боргу, та збільшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача, до 103 412,61 грн, нараховану за період з 10.07.2025 по 20.08.2025. Підготовче засідання 20.08.2025 просить проводити без участі його представника, а у разі неможливості підготовче засідання відкласти не раніше 27.08.2025. Просить допустити до участі у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів представника товариства Сапігу О.В.
Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника не направив, хоч був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи часткове погашення боргу відповідачем, надходження клопотання позивача про збільшення та зменшення позовних вимог, надання відповідачу можливості ознайомитись з цим клопотанням та подати відповідні пояснення при їх наявності, з метою повного та всебічного розгляду справи, забезпечення позивачу можливості участі у судовому засіданні, суд протокольною ухвалою від 20.08.2025 підготовче засідання відклав на 10.09.2025 об 14:00 год.
08.09.2025 надійшло клопотання позивача про долучення доказів часткової оплати боргу відповідачем до матеріалів справи.
Відповідач у клопотанні від 09.09.2025 розгляд справи просить відкласти для надання можливості погодити укладення мирової угоди з позивачем.
Суд протокольною ухвалою долучив подані позивачем докази часткової оплати відповідачем боргу до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача відкладення розгляду справи не заперечив.
У відповідності до частини третьої ст.177 ГПК України підготовче провадження має бути проведено протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках, для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше, ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, мету та строки підготовчого провадження, з метою надання сторонам можливості врегулювати спір в добровільному порядку, суд протокольною ухвалою від 10.09.2025 продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відклав на 30.09.2025 о 9:30 год.
На адресу суду надійшли заяви від 11.09.2025, додаткові пояснення від 18.09.2025, 29.09.2025 позивача про збільшення позовних вимог в частині нарахування пені та просить стягнути з відповідача 274 399,20 грн пені та 169 576,55 грн штрафу, про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу до нуля.
Відповідач у клопотанні від 29.09.2025 розгляд справи просить відкласти для надання можливості погодити з позивачем умови мирової угоди.
У судовому засіданні 30.09.2025 оголошено перерву до 09.10.2025 об 11:30 год.
08.10.2025 надійшов відзив відповідача, згідно якого зазначає, що основний борг повністю сплачений товариством. Просить зменшити заявлений до стягнення розмір пені та штрафу, оскільки заборгованість перед позивачем виникла з незалежних від нього причин, а саме у зв'язку із поставкою товару на ТОВ "Аделін", а саме наявна заборгованість даного підприємства становить більше 12 мільйонів (підтвердження додається), а ТОВ Аделін займається забезпечення харчування військовослужбовців у зв'язку із військовою агресією рф.
У відповіді на відзив від 09.10.2025 позивач зазначає, що відзив відповідача поданий з пропуском встановленого строку. Оплата основного боргу здійснена відповідачем лише після відкриття провадження у даній судовій справі, в той час як порушення зобов'язань здійснювалося відповідачем понад трьох місяців. Своїми діями відповідач поставив позивача в скрутне становище. Відповідач не був позбавлений можливості звернутись із позовом до боржника ТОВ “Аделін» про стягнення боргу. Жодних належних та допустимих доказів, які б дали суду право зменшити розмір пені відповідач не надав. Відповідач з 01.05.2025 по 26.09.2025 свідомо здійснював порушення своїх обов'язків щодо оплати отриманого ним товару, саме тому покладення на нього відповідальності за порушення грошового зобов'язання буде справедливим та законним.
Заперечення відповідача на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.
У клопотанні від 08.10.2025 відповідач просить розгляд справи відкласти у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника товариства в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні представниця позивача не заперечила щодо долучення відзиву відповідача до матеріалів справи. Клопотання про відкладення розгляду справи заперечила.
Суд протокольною ухвалою від 09.10.2025 поновив строк для подання відзиву відповідачем, долучив відзив відповідача та відповідь на відзив до матеріалів справи, у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовив з огляду на відсутність підстав відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою суду від 09.10.2025 у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс» від 12.08.2025, 08.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025 про збільшення позовних вимог відмовлено. Заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс» від 12.08.2025, 08.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025, 29.09.2025 про зменшення позовних вимог задоволено.
Крім того судом встановлено, що у позовній заяві позивачем заявлено до стягнення 3391531,05 грн основного боргу, а відповідачем сплачено грошові кошти в сумі 3 392 259,47 грн, що є на 728,42 грн більше суми основного боргу.
З метою повного та всебічного розгляду справи, суд протокольною ухвалою від 09.10.2025 підготовче засіданні відклав на 17.10.2025 о 12:00 год та зобов'язав позивача надати пояснення щодо остаточного розміру позовних вимог з врахуванням переплати відповідачем суми основного боргу, із зазначенням порядку зарахування коштів в сумі 728,42 грн (пеня/штраф).
Позивач у додаткових поясненнях від 13.10.2025 з посиланням на ст.ст. 42, 46 ГПК України просить стягнути з відповідача 167 103,47 грн пені, нарахованої за період з 01.05.2025 по 10.07.2025 та 169 576,55 грн штрафу. Зазначає, що переплачена відповідачем сума коштів в розмірі 742,42 грн повернута товариству 10.10.2025, на підтвердження чого долучає платіжну інструкцію №24188 від 10.10.2025.
16.10.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові пояснення позивача, згідно яких просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% з врахуванням фактичних обставин справи та приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору. Вказує, що день фактичної сплати суми заборгованості, за який здійснюється стягнення, не включається в період часу нарахування інфляційних втрат та пені. Згідно умов договору штраф сплачується у розмірі 5% відсотків від вартості продукції від якої покупець відмовився або ухилився від оплати, а відповідно покупець не відмовлявся від продукції, та не ухилявся від оплати за поставлений товар, оплата була здійснення з про термінуванням з поважних причин у зв'язку із про термінуванням оплати ТОВ “Аделін».
З метою повного та всебічного розгляду справи судом долучені подані додаткові пояснення сторін до матеріалів справи.
Враховуючи повернення позивачем переплаченого відповідачем розміру коштів 742,42 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №24188 від 10.10.2025, право позивача, передбачене ст. 42 ГПК України, остаточна ціна позову становить 336 680,02 грн, з яких 167103,47 грн пені та 169 576,55 грн штрафу.
Заслухавши пояснення представниці позивача, враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 05.11.2025 о 14:00 год.
22.10.2025 надійшли додаткові пояснення позивача, згідно яких зазначає, що матеріали справи не місять достатніх підстав для зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим таке клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
У судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи доказів понесення товариством судових витрат.
Представниця позивача у вирішенні клопотання поклалась на розсуд суду.
Суд протокольною ухвалою від 05.11.2025 долучив подані докази відповідачем, додаткові пояснення позивача до матеріалів справи, оголосив перерву до 25.11.2025 о 12:00 год.
У судовому засіданні представниця позивача позов підтримала з підстав, наведених у ньому.
Представник відповідача проти позову заперечив, просив зменшити розмір пені та штрафу на 90%.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
01.01.2021 між ТОВ «Євро-Комерс» (постачальник) та ТОВ «Нововолинський м'ясокомбінат» (покупець) укладено договір поставки №ЄК-72, згідно умов якого постачальник на умовах цього договору передає у власність покупця продукцію, найменування, одиниці виміру, загальна кількість якої вказується у видатковій накладній, а покупець - прийняти та оплатити продукцію за ціною, вказаною у рахунку , виставленому для оплати (п.п. 1.1, 1.2). Ціна на продукцію узгоджується сторонами на кожну партію поставки продукції і вказується у рахунку та видатковій накладній на продукцію, яка оформляється на кожну партію. Дата вказана на накладній є датою поставки продукції постачальником (п. 2.2). Право власності на продукцію переходить до покупця з моменту її отримання від постачальника (п. 2.5). Оплата продукції покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом 100% перерахування коштів на рахунок постачальника в день отримання товару (п. 3.4). За безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочки від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних обов'язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції, відповідно до п. 6.3 договору (п. 6.2). У разі прострочення оплати продукції, переданої покупцеві більше ніж на один день, чи безпідставної відмови від прийняття продукції, останній сплачує штраф у розмірі 5% від вартості продукції від якої покупець відмовився або ухилився від оплати та компенсує суми інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством (п. 6.3). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2023 (п. 9.1). У випадку, якщо сторони у термін не менше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомлять один одного про бажання розірвати договір, він вважається продовженим на кожен календарний рік (п. 9.3).
Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 3 955 163,65 грн, що підтверджується транспортними накладними та видатковими накладними:
- №ЄК-010240 від 30.04.2025 на суму 633 920,50 грн;
- №ЄК-010236 від 30.04.2025 на суму 56 906,25 грн;
- №ЄК-010238 від 30.04.2025 на суму 155 109 грн;
- №ЄК-010479 від 02.05.2025 на суму 514 932 грн;
- №ЄК-011556 від 15.05.2025 на суму 985 427 грн;
- №ЄК-011676 від 16.05.2025 на суму 375 339,20 грн;
- №ЄК-012868 від 30.05.2025 на суму 795 719,70 грн;
- №ЄК-012859 від 30.05.2025 на суму 176 042 грн;
- №ЄК-013095 від 03.06.2025 на суму 261 768 грн.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідачем 29.05.2025 здійснено часткову оплати поставленого товару на загальну суму 563 632,60 грн, що підтверджується карткою рахунку та не заперечується сторонами.
Крім того, у період розгляду справи відповідачем сплачено 3 391 531,05 грн основного боргу.
Таким чином, предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача 167 103,47 грн пені нарахованої за період з 01.05.2025 по 10.07.2025 та 169 576,55 грн штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п.п. 6.2, 6.3 договору за безпідставну відмову від оплати або несвоєчасну оплату переданої продукції покупець сплачує постачальнику пеню за кожен день прострочки від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних обов'язків та сплати штрафу за прострочення оплати продукції, відповідно до п. 6.3 договору У разі прострочення оплати продукції, переданої покупцеві більше ніж на один день, чи безпідставної відмови від прийняття продукції, останній сплачує штраф у розмірі 5% від вартості продукції від якої покупець відмовився або ухилився від оплати та компенсує суми інших штрафних санкцій, передбачених чинним законодавством.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридине значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Пеня може бути нарахована виключно за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання. День фактичного виконання договору, наприклад, оплата товару, не включається до періоду розрахунку пені.
В той же час, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за видатковими накладними №ЄК-010240, №ЄК-010236, №ЄК-010238 від 30.04.2025 по 29.05.2025, тобто по день часткової оплати боргу відповідачем.
Таким чином, суд, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку, що з нарахованих позивачем 167 103,47 грн пені підставними є 166 385,11 грн пені, нарахованої згідно розрахунку позивача, за виключенням нарахування за видатковими накладними №ЄК-010240, №ЄК-010236, №ЄК-010238 від 30.04.2025 на загальну суму 845 935,75 грн, пеня за якими становить 20 117,15 грн, нарахована за період з 01.05.2025 по 28.05.2025 (29.05.2025 день часткової оплати боргу).
У позові на суму 718,36 грн пені слід відмовити, у зв'язку з помилковим нарахуванням позивачем пені по день часткової оплати боргу.
Нарахований позивачем штраф в сумі 169 576,55 грн, що становить 5% від суми боргу 3 391 531,05 грн, підставний.
У відзиві від 07.10.2025 відповідач зазначає про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій. Представник відповідача у судовому засіданні просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
Згідно із ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення
Отже, за змістом зазначених норм Цивільного кодексу України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Суд зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (такі правові висновки Верховного Суду містяться, зокрема, у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
Відповідно до встановлених у даній справі обставин, заявлена позивачем до стягнення сума штрафної санкції була нарахована за порушення умов укладеного договору поставки від 01.01.2021 №ЄК-72, зокрема порушення полягає у несвоєчасній оплаті відповідачем поставленого товару на загальну суму 3 391 531,05 грн.
В той же час, у період розгляду справи в суді, відповідачем повністю погашено суму основної заборгованості - 3 391 531,05 грн.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
Враховуючи вищевикладене, повне погашення відповідачем суми основного боргу, що позивачем не доведено понесення ним будь-яких збитків в результаті прострочення відповідачем строків оплати заборгованості, що стягнення з відповідача пені та штрафу є мірою відповідальності останнього за порушення, а не способом збагачення іншої сторони, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, використовуючи свої дискреційні повноваження, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені та штрафу на 50%, які становлять 83 192,56 грн пені та 84 788,28 грн штрафу, які і підлягають до стягнення з відповідача.
Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19 січня 2024 року у cправі №911/2269/22, від 09 листопада 2023 року у справі №902/919/22.
Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у даному спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, зокрема, для відповідача.
При цьому суд вважає, що зменшення пені та штрафу на 90%, які підлягають стягненню із відповідача на користь позивача, не свідчать про дотримання балансу інтересів сторін. Адже таке зменшення (до таких розмірів) може бути розцінене як звільнення боржника від відповідальності, що фактично нівелює інститут забезпечення виконання зобов'язання.
Отже, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 83 192,56 грн пені та 84 788,28 грн штрафу .
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 83 192,55 грн пені та 84 788,27 грн штрафу слід відмовити.
Посилання позивача у додаткових поясненнях від 22.10.2025 на практику Верховного Суду не приймається судом, оскільки вона стосується зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які в межах даного спору не заявлені до стягнення.
Стягнений розмірі пені та штрафу є справедливим у відношенні до обох сторін договору та є стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов'язань (превентивна функція неустойки), а для позивача - достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.
При цьому, обставини, які були взяті до уваги як підстави для зменшення судом заявленої до стягнення суми неустойки, а також розмір, до якого неустойка зменшена судом, мають індивідуальний для спірних правовідносин у вказаній справі, а тому оціночний характер.
Судом взято до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові №911/2269/22 від 19.01.2024, згідно яких індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом статей 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 83 192,56 грн пені та 84 788,28 грн штрафу, нарахованих за порушення останнім зобов'язання. У позові на суму 168 699,18 грн (718,36 грн пені+83192,55 грн пені+84788,27 грн штрафу) належить відмовити.
У заявах від 12.08.2025, 08.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025, 29.09.2025 ТОВ «Євро-Комерс» просило повернути судовий збір у зв'язку із зменшенням позовних вимог.
Позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 3 391 531,05 грн основного боргу, пені в розмірі 167 103,47 грн, штрафу в розмірі 169 576,55 грн.
Ухвалою суду від 09.10.2025 заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс» від 12.08.2025, 08.09.2025, 11.09.2025, 18.09.2025, 29.09.2025 про зменшення позовних вимог задоволено, визначено нову ціну позову - 336 680,02 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи вищевикладене, зменшення розміру позовних вимог, заява позивача про повернення сплаченого судового збору в сумі 40 698,39 грн підлягає задоволенню.
Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в частині задоволених позовних вимог в сумі 4031,54 грн (335961,66х1,5%х0,8%) слід покласти на нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нововолинський м'ясокомбінат» (вул. Луцька, буд. 3, м. Нововолинськ, Волинська обл., код ЄДРПОУ 41429133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс» (вул. Львівська, 19, м. Шептицький, Шептицький р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 37059699) 83192,56 грн пені, 84 788,28 грн штрафу та 4 031,54 грн витрат по сплаті судового збору, а всього: 172 012,36 грн (сто сімдесят дві тисячі дванадцять грн 36 коп).
3. У позові на суму 168 699,18 грн відмовити.
4. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс» про повернення судового збору задовольнити.
5. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Євро-Комерс» (вул. Львівська, 19, м. Шептицький, Шептицький р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 37059699) судовий збір у сумі 40 698,39 грн, сплачений згідно платіжної інструкції від 18.07.2025 №23562 в сумі 44 738,55 грн.
6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.
7. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 03.12.2025.
Суддя С. В. Бідюк