пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
01 грудня 2025 року Справа № 903/446/25
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши матеріали за заявою Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп»
про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню
по справі № 903/446/25
за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Маневицької селищної ради
до відповідача: Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп»
про стягнення 26337 грн шкоди,-
за участю представників-учасників справи:
від заявника (боржника): н/з;
від прокуратури: Лебедюк-Гудкова Т.В., прокурор відділу, посвідчення №071763 від 01.03.2023.
установив:
21.11.2025 Державне підприємство “Волинський військовий лісгосп» звернулося до суду із заявою в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню наказ № 903/446/25-1 від 11.11.2025 року, виданий Господарським судом Волинської області у справі № 903/446/25, оскільки боржник добровільно виконав даний наказ.
Ухвалою суду від 24.11.2025 прийнято заяву Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до розгляду. Призначено судове засідання щодо розгляду вказаної заяви на 01.12.2025. Запропоновано учасникам справи в строк по 28.11.2025 подати суду письмові пояснення щодо заяви.
Представники Маневицької селищної ради та Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» у судове засідання 01.12.2025 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча вчасно та належно були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали суду від 24.11.2025) до їх електронного кабінету 25.11.2025.
Прокурор у судовому засіданні 01.12.2025 підтримала заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 3 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви без участі представників Маневицької селищної ради та Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп».
Розглянувши заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 327 ГПК України наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 N 18-рп/2012).
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини (далі - Суд), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішеннях Суду у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 р. та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 р. вказано, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.97, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" (Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв'язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Системний аналіз наведеної процесуальної норми дає підстави для висновку, що коло підстав, з яких наказ господарського суду може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, пов'язується саме з відсутністю у боржника обов'язку сплатити борг за таким наказом у зв'язку з тим, що його видано помилково, або у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням або з інших причин.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема: видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого документа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після видачі виконавчого документа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого документа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього документа до виконання (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Першої судової палати КЦС від 13.03.2019 року по справі N 755/388/15-ц).
В межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Судом встановлено, що 30.07.2025 рішенням Господарського суду Волинської області позов задоволено. Зокрема, вирішено стягнути з Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» на користь Маневицької селищної ради 26337,00 грн шкоди.
На виконання даного рішення 11.11.2025 судом видано наказ №903/466/25-1 про стягнення з Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» на користь Маневицької селищної ради 26337,00 грн шкоди.
Судом встановлено, що боржником до видачі вищезазначеного судового наказу добровільно виконано рішення від 30.07.2025, а саме на користь Маневицької селищної ради перераховано 26337 грн 00 коп. за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок UA568999980314030544000003560, код отримувача 38009371, отримувач коштів ГУК у Волинській області/смт Маневичі, код платежу 24060300, що підтверджується платіжною інструкцією №3329 від 04.11.2025.
Отже, боржник добровільно сплатив заборгованість визначену рішенням Господарського суду Волинської області від 30.07.2025 в сумі 26 337 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи, що обов'язок боржника відсутній повністю, наявна матеріально-правова підстава для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (зобов'язання боржника припинилося добровільним виконанням), заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 232, 234, 235, 328 ГПК України, суд,-
постановив:
1. Заяву Державного підприємства “Волинський військовий лісгосп» про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
2. Визнати судовий наказ №903/446/25-1 від 11.11.2025 року, виданий Господарським судом Волинської області про стягнення з Державного підприємства «Волинський військовий лісгосп» (вул. Героїв УПА, 5, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 43250603) на користь Маневицької селищної ради (вул.Незалежності, 19, с-ще Маневичі, Камінь-Каширський район, Волинська область, 44601, код ЄДРПОУ 04333193) 26337,00 грн шкоди, таким що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строки та в порядку передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення.
Повний текст ухвали складено та підписано 02.12.2025.
Суддя А. С. Вороняк