вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Cправа № 902/840/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука В.В., за участю секретаря судового засідання Ткача Д.В., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" (вул. Максимовича, буд. 4, оф. 518, м. Вінниця, 21036)
про припинення трудових відносин
На розгляд Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № б/н від 23.06.2025 (вх. № 896/25 від 23.06.2025) громадянки ОСОБА_1 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" про припинення трудових відносин.
Фактичними підставами позову є позбавлення позивачки можливості самостійно припинити трудові відносини з відповідачем за власним бажанням, оскільки останнім не було прийнято рішення про її звільнення у зв'язку з непроведенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 дану позовну заяву передано для розгляду судді Матвійчуку В.В.
У зв'язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд, ухвалою від 26.06.2025, постановив позовну заяву громадянки ОСОБА_1 № б/н від 23.06.2025 (вх. № 896/25 від 23.06.2025) залишити без руху та встановив позивачці строк для усунення виявлених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Заявою № б/н від 27.06.2025, що надійшла до суду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" 27.06.2025 (вх. номер канц. суду 01-34/6870/25), позивачкою усунено недоліки позовної заяви.
Суд за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/840/25 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.07.2025, про що 02.07.2025 постановив відповідну ухвалу.
За результатами слухання справи 23.07.2025, з урахуванням клопотання представниці позивачки, судом продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 16.09.2025.
Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 21.10.2025, про що 16.09.2025 постановлено відповідну ухвалу.
У судовому засіданні 21.10.2025 суд заслухав вступне слово представниці позивачки та розпочав стадію безпосереднього дослідження доказів, у межах якої, керуючись положеннями статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 25.11.2025.
03.11.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшло клопотання № б/н від 03.11.2025 (вх. № 01-34/1189/25 від 03.11.2025) представниці позивачки - адвоката Слізяк М.М. про долучення до матеріалів справи доказів, що підтверджують понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи, а також про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
25.11.2025 до суду подано заяву № б/н від 25.11.2025 (вх. № 01-34/12686/25 від 25.11.2025) представниці позивачки - адвоката Слізяк М.М., у якій вона просить провести підготовче судове засідання, призначене на 10:30 год 25.11.2025, без участі позивачки ОСОБА_1 та її представниці.
Позивачка не забезпечила явку уповноваженого представника у судове засідання. Водночас суд враховує заяву № б/н від 25.11.2025 (вх. № 01-34/12686/25 від 25.11.2025), у якій представниця позивачки - адвокат Слізяк М.М. просить провести підготовче судове засідання за відсутності як самої позивачки ОСОБА_1 , так і її представниці.
Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що ухвалу від 21.10.2025, яка направлялася відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві, що відповідає інформації щодо відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок вручення рекомендованих поштових відправлень врегульовано Правилами надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270.
Із вказаних Правил надання послуг поштового зв'язку слідує, що невручення рекомендованого поштового відправлення під час доставки є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Також відповідно до висновків КАС ВС, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі № 990/14340/23, кореспонденція із позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахування конкретних обставин може вважатися належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу.
Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі № 902/840/25 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.
Окрім того, судом 04.11.2025 розміщено оголошення на вебпорталі судової влади України про судове засідання з розгляду справи № 902/840/25 по суті, в якій відповідачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ".
За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь у судовому засіданні.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).
Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.
Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.
Поряд з цим слід зазначити, що положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
У судовому засіданні 25.11.2025 прийнято судове рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 15.06.2017 здійснено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ", про що внесено запис № 11741020000015221.
Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" протоколом № 3 від 30.01.2018 затверджено Статут Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" у новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" є підприємницьким господарським товариством, статутний капітал якого поділений на частки між його учасниками, розмір яких встановлено статутом. Аналогічні положення містяться у пункті 3.1 Статуту.
У пункті 1.3 Статуту визначено перелік учасників (засновників) Товариства, зокрема встановлено, що учасниками є: громадянин ОСОБА_2 , громадянка ОСОБА_3 , громадянин ОСОБА_4 та громадянка ОСОБА_5 .
Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що метою діяльності Товариства є одержання прибутку та досягнення економічних і соціальних результатів за рахунок здійснення виробничої та господарської діяльності.
Відповідно до зазначеної вище мети, предметом діяльності Товариства (основними напрямками його діяльності) є: інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем; видання іншого програмного забезпечення; інша діяльність у сфері електрозв'язку; комп'ютерне програмування; діяльність із керування комп'ютерним устаткуванням; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність (п. 2.2 Статуту).
Згідно із п. 9.1 Статуту органами Товариства є: Загальні збори; Директор Товариства; Ревізійна комісія.
Підпунктом 9.2.2 Статуту передбачено, що до компетенції Загальних зборів учасників належить вирішення, зокрема, таких питань: призначення та звільнення Директора, призупинення його повноважень (відсторонення від виконання обов'язків) або будь-якого з членів виконавчого органу, керівників інших структурних підрозділів, філій, представництв, дочірніх підприємств.
Загальні збори учасників скликаються головою загальних зборів не рідше ніж два рази на рік, якщо інше не передбачено положенням про загальні збори. Позачергові Загальні збори учасників скликаються Директором Товариства: за наявності обставин, зазначених у положенні про Загальні збори учасників; у разі неплатоспроможності Товариства; у разі коли цього потребують інтереси Товариства в цілому, зокрема якщо виникає загроза значного зменшення розміру статутного капіталу; на вимогу учасників Товариства, що володіють у сукупності більше ніж 20 відсотками голосів. Якщо протягом 25 днів голова Загальних зборів учасників не виконав вимоги щодо скликання позачергових загальних зборів, зазначені учасники мають право самі скликати загальні збори (пп. 9.2.5 Статуту).
Відповідно до пп. 9.2.6 Статуту про проведення Загальних зборів учасників товариства учасники повідомляються із зазначенням часу, місця проведення та порядку денного. Загальні збори учасників проводяться за місцем знаходження Товариства, якщо у повідомленні не зазначено інше. Повідомлення вручається учаснику особисто або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення. Повідомлення повинно бути надіслане учаснику не менше як за 30 календарних днів до дня проведення зборів. До проведення зборів учасник має право ознайомитись з документами, що стосуються питань, внесених до порядку денного. Копії документів в одному примірнику виготовляються за рахунок Товариства. Учасник вправі знайомитися з наданими документами в приміщенні Товариства. Учасник вважається належним чином повідомленим і достатньо підготовленим до Загальних зборів учасників, якщо він з'явився на збори і не заявив клопотання про відкладення зборів з мотивів неналежного його повідомлення під час реєстрації.
Згідно із пп. 9.3.1 Статуту одноособовим виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є Директор. Директор Товариства призначається на посаду Загальними зборами учасників.
У підпункті 9.3.4 Статуту визначено, що обрання та відкликання повноважень Директора здійснюють Загальні збори Учасників у порядку, передбаченому чинним законодавством, цим Статутом та відповідними Положеннями Товариства. Строк повноважень Директора починається з моменту його обрання Загальними зборами учасників, а саме оголошення результатів голосування на засіданні Загальних зборів учасників (або з іншого моменту, встановленого Загальними зборами учасників). Повноваження Директора можуть бути припинені відповідно до рішення Загальних зборів учасників у будь-який час та з будь-яких підстав. Повноваження Директора припиняються достроково без ухвалення Загальними зборами учасників будь-яких рішень у разі настання певних подій, а саме: за власним бажанням Директора за умови письмового повідомлення про це Загальних зборів учасників за два тижня.
Згідно із наказом № 4-к-тр від 21.12.2021, на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" призначено ОСОБА_1 , датою початку виконання повноважень визначено 21.12.2021. Підставою призначення відповідно до наказу є протокол загальних зборів учасників Товариства від 20.12.2021 та заява ОСОБА_1 про прийняття на роботу, подана 20.12.2021.
На підставі зазначених рішень 21.12.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 1001741070004015221.
Станом на 08.05.2025 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) юридичної особи є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Кінцевими бенефіціарними власниками відповідно до відомостей Реєстру є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
08.05.2025 до загальних позачергових зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" ОСОБА_1 подала заяву, у якій просила звільнити її з роботи за власним бажанням з 11.06.2025, а також, посилаючись на пп. 9.3.4 Статуту Товариства, повідомила про припинення виконання обов'язків директора за власним бажанням з 11.06.2025.
10.05.2025 громадянка ОСОБА_1 направила засобами поштового зв'язку на адреси засновників ТОВ "ГОУГОУ КЕБ" повідомлення від 08.05.2025 про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" із зазначенням порядку денного, а саме: обрання Голови та Секретаря Загальних зборів; розгляд питання про звільнення з посади директора ТОВ "ГОУГОУ КЕБ" ОСОБА_1 за власним бажанням з 11.06.2025 на підставі поданої нею 08.05.2025 заяви про звільнення; розгляд пункту 9.3.4 Статуту Товариства, відповідно до якого обрання та відкликання повноважень Директора здійснюються Загальними зборами учасників у порядку, визначеному чинним законодавством, Статутом та внутрішніми положеннями Товариства, а повноваження Директора можуть бути достроково припинені без ухвалення відповідного рішення Загальними зборами у разі подання ним письмового повідомлення про звільнення за два тижні; розгляд питання щодо кадрових змін у керівництві Товариства; уповноваження Директора Товариства на виконання рішень, які будуть прийняті на зазначених зборах.
У повідомленні також зазначено, що позачергові загальні збори призначено на 10.06.2025 о 12:00 год. за адресою: Україна, 21036, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Максимовича, буд. 4, офіс 518.
У зв'язку з неявкою учасників (представників учасників) Товариства 10.06.2025 ОСОБА_1 складено акт № 2 від 10.06.2025, яким засвідчено відсутність засновників ТОВ "ГОУГОУ КЕБ" на позачергових загальних зборах, що мали розпочатися о 12:00 год.
Позивачка стверджує, що відповідачем не вчинено дій, спрямованих на вирішення питання щодо її звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ", у зв'язку з чим було порушено охоронювані законом права позивачки, що й стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка на її думку порушує її права й охоронювані законом інтереси.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 зазначила, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
За загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників або в окремих випадках - наглядової ради товариства. Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління.
Ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв'язку з укладенням в установленому порядку з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту).
Водночас в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 4-к-тр від 21.12.2021 ОСОБА_1 призначено на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ", при цьому датою початку виконання нею повноважень визначено 21.12.2021.
Відповідно до зазначеного наказу підставою для призначення є протокол загальних зборів учасників Товариства від 20.12.2021 та заява ОСОБА_1 про прийняття на роботу, подана 20.12.2021.
Відомості щодо укладання трудового договору у формі контракту в порядку, передбаченому ч. 12 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", в матеріалах справи відсутні.
Одночасно суд зауважує, що позивачка у тексті позовної заяви наполягає на виникненні трудових відносин, а відповідачем такі твердження громадянки ОСОБА_1 жодним чином не спростовано.
Суд враховує, що у вирішенні цього спору не є визначальним питання укладання письмового договору з директором, а основним є дотримання директором процедури скликання загальних зборів товариства з метою припинення своїх повноважень та обрання нового директора.
За приписами частини першої статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
До компетенції загальних зборів учасників належать, зокрема, обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства, прийняття інших рішень, віднесених законом до компетенції загальних зборів учасників (ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Учасники товариства, що володіють не менш як десятьма відсотками голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів. Якщо вимога учасників про скликання загальних зборів не виконана, ці учасники мають право самі скликати загальні збори.
Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (ч. 1-3 ст. 99 ЦК України).
Частиною 13 статті 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов'язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим. Статутом товариства може бути передбачено вимогу про обрання нових членів чи тимчасових виконувачів обов'язків для всіх членів колегіального виконавчого органу.
Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства (п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Порядок скликання загальних зборів учасників товариства визначено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", частина перша якої передбачає, що загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.
Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства зобов'язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства (ч. 2-5, 11 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
У постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою мав скликати загальні збори учасників товариства (пункт 1 частини першої, частина сьома статті 31 Закону № 2275-VIII) з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків (частина тринадцята статті 39 Закону № 2275-VIII), оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону № 2275-VIII, підпункт "є" пункту 8.5 Статуту). При цьому директор мав дотриматись вимог статті 32 Закону № 2275-VIII та Статуту щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, зокрема: не пізніше, ніж за 30 днів до початку зборів шляхом надсилання поштовим відправленням з описом вкладення повідомити кожного з учасників товариства про порядок денний, дату, час і місце їх проведення, а також надати учасникам можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного, і забезпечити належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства в робочий час.
Підпунктом 9.2.6 Статуту визначено, що про проведення Загальних зборів учасників товариства учасники повідомляються із зазначенням часу, місця проведення та порядку денного. Загальні збори учасників проводяться за місцем знаходження Товариства, якщо у повідомленні не зазначено інше.
Повідомлення вручається учаснику особисто або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення. Повідомлення повинно бути надіслане учаснику не менше як за 30 календарних днів до дня проведення зборів. До проведення зборів учасник має право ознайомитись з документами, що стосуються питань, внесених до порядку денного. Копії документів в одному примірнику виготовляються за рахунок Товариства. Учасник вправі знайомитися з наданими документами в приміщенні Товариства.
Учасник вважається належним чином повідомленим і достатньо підготовленим до Загальних зборів учасників, якщо він з'явився на збори і не заявив клопотання про відкладення зборів з мотивів неналежного його повідомлення під час реєстрації.
Як встановлено судом, 10.05.2025 громадянка ОСОБА_1 направила засобами поштового зв'язку на адреси засновників повідомлення від 08.05.2025 про скликання позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ", докази направлення якого наявні в матеріалах справи.
Таким чином, позивачкою вчинено всі необхідні, передбачені законодавством та Статутом Товариства дії, що залежали від неї, для належного ініціювання процедури звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ".
Відповідно до постанови Верховного Суду від 17.02.2020 по справі № 462/5997/17, особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.
Отже, директор товариства користується такими ж правами як і будь-який інший працівник.
Разом з тим, особливість звільнення директора із займаної посади полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників Товариства.
Системний аналіз положень статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 145 Цивільного кодексу України, статей 58, 60, 62 Закону України "Про господарські товариства" дає підстави для висновку, що праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов'язок учасників товариства провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.
Відносини Керівника з управління Товариством становлять основу відносин між товариством та цією особою. Визнання трудових правовідносин припиненими, або звільнення Директора у таких відносинах спрямовано на припинення правовідносин з управління, які існують між Директором та Товариством.
За Директором, безумовно, зберігається право звільнитися з роботи за власним бажанням. Визначене ст. 38 КЗпП право звільнитися з роботи за власною ініціативою (бажанням) є похідним від основоположного права громадян України на працю, передбаченого ст. 43 Конституції України, що включає право заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Вільно обирає, значить і вільно може від неї відмовитися за власним бажанням, не пояснюючи мотиви такого власного рішення. Не можна особу примушувати до роботи, у тому числі й на посаді директора.
Але строки, що встановлені в ст. 38 КЗпП не регулюють порядку звільнення директора, про що зазначив і ВС. Обов'язок звільнити працівника за два тижні вказаною нормою закону лежить на Директорі, як адміністрації підприємства, як роботодавцеві. Самого Директора не можна звільнити за два тижні, як для загального правила звільнення найманого (Директором) працівника. Директор, що діє як керівник юридичної особи та як роботодавець не може звільнитися з посади за два тижні (14 днів). Для нього законодавчо та за статутом Товариства існує інший порядок, який імперативно встановлює особливий порядок звільнення керівника, що є виключенням із загального правила для звільнення працівників за власним бажанням за ст. 38 КЗпП.
Отже, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах норми законів про працю, зокрема ст. 38 КЗпП про припинення/розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, - застосовується лише в тій частині, якою передбачено право на звільнення з роботи за власною ініціативою.
Для Директора, в силу його особливого правового статусу, встановлено особливий правовий режим трудових прав та обов'язків не залежно від того є у Директора письмовий трудовий договір (контракт) з Товариством чи немає, в будь-якому разі Директор є працівником Товариства, який пов'язаний з підприємством трудовими правами. Окрім того Директор є носієм адміністративної влади, похідної від права корпоративного управління (корпоративних прав), через що для нього існує особливий порядок звільнення за власним бажанням із застосуванням норм КЗпП, а також корпоративного законодавства і статуту Товариства. Очевидним є юридичний зв'язок між правами трудовими Директора та його управлінськими правами: трудові права є похідними від прав, які Директор отримує на підставі рішення загальних зборів Товариства про його призначення/звільнення з посади. Припинення зборами Директору права управління Товариством автоматично припиняє і трудові відносини Директора з Товариством.
Такий висновок суду відповідає зробленому у Рішенні Конституційного Суду України за № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010, спір про неналежне виконання (реалізацію) учасниками товариства корпоративних прав, зокрема, неприйняття компетентним органом Товариства рішення про обрання (призначення), усунення Позивача як члена виконавчого органу є спором не трудовим, а корпоративним, предметом якого є прийняття/неприйняття загальними зборами Товариства рішення про припинення (позбавлення) Директора повноважень на управління Товариством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 виснувала, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду.
Суд зазначає, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.
Під час розгляду справи встановлено, що позивачкою дотримано вимоги законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, передбачені статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом Товариства, а також порядок звільнення з посади за власним бажанням, визначений статтею 38 Кодексу законів про працю України.
Водночас заява позивачки про звільнення станом на час розгляду справи загальними зборами учасників відповідача у встановленому порядку не розглянута, рішення щодо звільнення позивачки не прийнято.
У зв'язку з цим позивачка просить визнати трудові відносини між нею та Товариством припиненими з дня набрання судовим рішенням законної сили.
У даній справі позовні вимоги спрямовані, насамперед, на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Оскільки, матеріали справи не містять укладеного трудового договору (контракту) між позивачкою та товариством, спір не виник стосовно припинення такого правочину. Відтак у спірних правовідносинах судом не застосовуються норми статті 38 КЗпП України, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника.
Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав та законних інтересів позивача буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі № 761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення.
Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/27466/20 від 06.09.2023.
За приписом частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тож суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.
З огляду на те, що позивачка у визначений чинним законодавством України строк повідомила засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" про звільнення з посади директора Товариства за власним бажанням, скликала загальні збори учасників Товариства, проте відповідачем не вчинено жодних дій, спрямованих на припинення трудових відносин, суд приходить до висновку, що права позивачки підлягають судовому захисту шляхом припинення трудових відносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" та ОСОБА_1 з дати набрання законної сили рішенням суду у справі, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.
Державний реєстратор при здійсненні будь-яких реєстраційних дій керується Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", який є спеціальним Законом, що регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб-підприємців.
Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта, інформація для здійснення зв'язку з керівником юридичної особи (телефон та/або адреса електронної пошти), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.
У частині першій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
Заявлена позивачкою вимога щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у зв'язку зі звільненням її з посади директора за власним бажанням шляхом виключення інформації про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" є похідною від вимоги про припинення трудових відносин між директором (керівником) ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" у зв'язку зі звільненням із займаної посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.
Суд вважає, що наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про те, що ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ", порушує її права, оскільки зазначена інформація перебуває у вільному доступі та використовується користувачами реєстру.
Позивачка позбавлена можливості виключити інформацію про себе як керівника відповідача у встановлений законом спосіб та порядок шляхом подання державному реєстратору документів, визначених статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". Уповноважений на звільнення керівника орган Товариства не розглянув по суті її заяву про звільнення у передбачені законодавством строки та не виконав покладені на нього обов'язки, чим допустив порушення трудових прав позивачки.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З огляду на ухвалення судом рішення про припинення трудових відносин позивачки з відповідачем, а також з метою забезпечення ефективності судового захисту та унеможливлення необхідності вчинення будь-яких додаткових дій для охорони визначеного інтересу позивача, суд дійшов висновку, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підлягають виключенню відомості про ОСОБА_1 як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ".
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів в спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово обґрунтованими та нормативно підставними, а відтак суд вважає за можливе їх задовольнити з наведених вище мотивів.
Вирішуючи питання судових витрат суд враховує таке.
Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивачки по сплаті судового збору в сумі 4 844,80 грн.
Щодо вимоги позивачки про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15 000,00 грн, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом встановлено, що 01.04.2025 між адвокатом Слізяк Мар'яною Миколаївною (далі - Виконавець) та ОСОБА_1 (далі - Замовник) укладено Договір про надання правничої допомоги № М-258, відповідно до пункту 1.1 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно із п. 2.1 Договору Виконавець, на підставі звернення Замовника, приймає на себе зобов'язання з надання наступної правничої допомоги: представлення та захист прав і охоронюваних законом інтересів Замовника в органах виконавчої влади та в органах місцевого самоврядування, в судах усіх рівнів та інстанцій, що включає: складання, підписання та подання до визначених цим пунктом суб'єктів процесуальних документів; заяв, запитів, клопотань, пояснень, звернень, тощо без обмеження повноважень.
Правничу допомогу, що надається Виконавцем, Замовник оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, що визначена в п. 4.4. Договору, без ПДВ (п. 4.1 Договору).
Відповідно до п. 4.2 Договору оплата вартості послуг адвоката здійснюється в день підписання даного Договору.
У п. 4.4 Договору сторони погодили, що вартість послуг адвоката у справі щодо звільнення ОСОБА_1 в Господарському суді Вінницької області складає 15 000,00 грн. У випадку необхідності зміни ціни Договору, що відображена в п. 4.4 даного Договору, між сторонами підписується Додаткова угода, яка є невід'ємним додатком даного Договору.
Пунктами 4.5 та 4.6 Договору визначено що, за результатами надання правничої допомоги складається Акт здачі - приймання наданих послуг, що підписується сторонами. В Акті здачі - приймання наданих послуг вказується обсяг наданої Виконавцем правничої допомоги та вартість. Акт здачі - приймання наданих послуг передається Замовнику Виконавцем особисто в руки або надсилається поштою (в тому числі електронною) за реквізитами визначеними розділом 10 цього Договору.
Акт здачі - приймання наданих послуг вважається підписаним, якщо протягом 3 (трьох) днів з моменту його отримання Замовником, останній не надав Виконавцю письмові аргументовані заперечення щодо його змісту.
Даний Договір укладений на невизначений строк та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1 Договору).
Відповідно до акта № 1 від 30.10.2025 здачі-приймання наданих послуг за Договором № М-258 про надання правничої допомоги від 01.04.2025, адвокатом Слізяк Мар'яною Миколаївною було надано правничі послуги на користь позивачки, а саме:
юридична консультація щодо припинення трудових відносин між Замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" (витрачено 1 год., вартість - 1 000,00 грн);
підготовка та подання до Господарського суду Вінницької області позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" про припинення трудових відносин (витрачено 5 год., загальна вартість - 7 000,00 грн);
участь у судових засіданнях під час розгляду справи № 902/840/25 у Господарському суді Вінницької області (витрачено 3 год., вартість - 3 000,00 грн);
підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи № 902/840/25 у Господарському суді Вінницької області (витрачено 1 год., вартість - 2 000,00 грн), що загалом становить 15 000,00 грн.
Зазначений акт підписаний обома сторонами - адвокатом Слізяк Мар'яною Миколаївною та громадянкою ОСОБА_1 , що підтверджує прийняття позивачкою результатів наданих послуг у повному обсязі та належній якості.
Зміст і характер наданої правничої допомоги повністю відповідають умовам Договору № М-258 про надання правничої допомоги від 01.04.2025.
Крім того, суд враховує, що вартість послуг адвоката у даній справі є фіксованою та становить 15 000,00 грн.
Таким чином, послуги, надані адвокатом Слізяк Мар'яною Миколаївною, були безпосередньо спрямовані на захист прав та законних інтересів позивачки у межах даної господарської справи, а їх вартість є документально підтвердженою та погодженою сторонами.
Як підтверджується платіжною інструкцією № 1.112369823.1 від 01.04.2025, громадянкою ОСОБА_1 сплачено адвокату Слізяк Мар'яні Миколаївні кошти за Договором у сумі 15 000,00 грн.
Окрім того, матеріали справи містять ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1208031 від 17.06.2025, виданий ОСОБА_9 для представництва інтересів громадянки Цимбал Олени Олегівни.
Отже, понесені громадянкою ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними та допустимими доказами.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 6 ЦК України закріплено принцип свободи договору.
Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15).
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду не подано.
Виходячи з конкретних обставин справи, обсягу наданих позивачці послуг правничої допомоги та погодження розміру витрат між адвокатом та позивачкою, відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягає розподілу, керуючись ч. 4 ст. 129 ГПК суд дійшов до висновку про задоволення вимоги громадянки ОСОБА_1 про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн.
Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позов задовольнити.
Припинити трудові відносини між громадянкою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" (вул. Максимовича, буд. 4, оф. 518, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 41401186) на підставі статті 38 КЗпП України у зв'язку зі звільненням за власним бажанням, із внесенням відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення інформації про громадянку ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОУГОУ КЕБ" (вул. Максимовича, буд. 4, оф. 518, м. Вінниця, 21036; код ЄДРПОУ 41401186) на користь громадянки ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 4 844 грн 80 коп - витрат на сплату судового збору та 15 000 грн 00 коп - витрат на правничу допомогу.
Примірник рішення надіслати позивачці та відповідачу - рекомендованим листом, представниці позивачки - адвокату Слізяк Мар'яні Миколаївні до електронного кабінету в ЄСІТС.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 03 грудня 2025 р.
Суддя Василь МАТВІЙЧУК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Максимовича, буд. 4, оф. 518, м. Вінниця, 21036)