01.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2894/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 (суддя Проскуряков К.В.)
у справі № 908/2894/24
за позовом “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області
про стягнення 69 261,31 грн.
01.11.2024 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення 69 261,31 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» основний борг у сумі 60 040 (шістдесят тисяч сорок) грн. 94 коп.; пеню у сумі 4 569 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 37 коп.; три проценти річних у сумі 521 (п'ятсот двадцять одна) грн. 66 коп.; інфляційні втрати у сумі 2611 (дві тисячі шістсот одинадцять) грн. 67 коп. А також стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» 2 369 (дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 35 коп. сплаченого судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» було подано апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі №908/2894/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1360,58 грн. та 3 відсотків річних в розмірі 157,09 грн. скасувати. Прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 1360,58 грн. та 3 відсотків річних в розмірі 157,09 грн. задовольнити. Апеляційна скарга Товариства» з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» мотивована тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 549, 611 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, без належного дослідження умов Договору постачання природного газу щодо умов нарахування штрафних санкцій та процесуального, зокрема, ст. ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає, на думку скаржника, скасуванню в частині відмовлених позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 (описка в якій була виправлена судом Ухвалою від 21.05.2024) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що спір у справі № 908/2894/24 з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є малозначним, з огляду на відсутність виняткових обставин справи для призначення судового засідання.
Також не погодився з рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24 і відповідач - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та подав апеляційну скаргу, згідно якої просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі №908/2894/24 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідачем зазначено, що Господарським судом Запорізької області не були враховані обставини і, всупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, судом не було прийнято до уваги та не надано належної оцінки доказам, наданим відповідачем в обґрунтування своїх доводів та заперечень проти заявлених позовних вимог, надавши перевагу доказам та твердженням позивача, що призвело до хибного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/430/24 не було взято до уваги, що Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області є суб'єктом публічного права, що фінансується виключно за рахунок асигнувань державного бюджету України. Відповідач є розпорядником бюджетних коштів та не має повноважень змінювати, затверджені кошториси, натомість постачальнику (позивачу) надано право припинити газопостачання на об'єкти Споживача у разі перевищення підтвердженого обсягу природного газу, що встановлено абзацом 3 пункту 14 розділу ІІ «Порядок постачання природного газу споживачам, що не є побутовими» Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496. Позивач, маючи інформацію про перевищення обсягів споживання природного газу, допустив злісну бездіяльність - не здійснив заходів спрямованих на припинення газопостачання та недопущення споживання природного газу відповідачем понад підтверджені обсяги споживання, що визначено пунктом 2.1. Договору. Відповідачем не було сплачено грошові зобов'язання по актам приймання-передачі природного газу за березень 2024 року та квітень 2024 року, у зв'язку із тим, що сума визначена в цих актах перевищувала загальну вартість договору та враховуючи зазначене вище, здійснити оплату, на законних підставах, було неможливим.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2025 апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 790, 38 грн.
Після усунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24. у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24 було об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24.
15.05.2025. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд відмовити в її задоволенні внаслідок її безпідставності, посилаючись на те, що він є бюджетною організацією й не було сплачено грошові зобов'язання по актам приймання-передачі природного газу за березень 2024 року та квітень 2024 року, так як сума, визначена в цих актах, перевищувала загальну вартість договору та здійснити оплату, на законних підставах, було неможливим.
19.05.2025. через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення та зазначає, що на виконання умов договору у період з січня по квітень 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 207 809,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, які підписані між сторонами та скріплені печатками підприємств без заперечень. Відповідач був обізнаний про обсяги природного газу, що було ним спожито у спірний період поставки і мав можливість завчасно припинити споживання або надати проект додаткової угоди на коригування замовлених обсягів газу за цим договором. Підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2024 у справі №908/2894/24 оскаржується позивачем в частині розміру стягнення пені та трьох процентів річних, Відповідач оскаржує рішення у цій справі в повному обсязі. А тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог обох апеляційних скарг.
Розглянувши доводи апеляційних скарг позивача та відповідача, їх відзивів на апеляційну скаргу одне одного, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив таке:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) та Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - Відповідач) 29.12.2023 укладено договір № 07-5229/24-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір).
Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 - 3.6 Договору.
Згідно з пунктом 3.5. Договору, приймання-передача газу, поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою (за наявністю) акту приймання-передачі природного газу.
Підпунктом 3.5.2. пункту 3.5. Договору, передбачено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.
Відповідно до підпункту 3.5.3. пункту 3.5. Договору, Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з підпунктом 3.5.4. пункту 3.5. Договору, у випадку не повернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Відповідно до пункту 4.1 Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390,00 грн; крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Пунктом 5.1 Договору, встановлено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
На виконання умов Договору, з січня 2024 по квітень 2024 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 207 809,54 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, складеними та підписаними сторонами договору без зауважень, а саме:
- акт приймання-передачі природного газу від 12.02.2024 за січень 2024 р. на суму 82 045,37 грн.;
- акт приймання передачі природного газу від 11.03.2024 за лютий 2024 р. на суму 65 723,23 грн.;
- акт приймання передачі природного газу від 10.04.2024 за березень 2024 р. на суму 59 891,96 грн.;
- акт приймання передачі природного газу від 10.05.2024 за квітень 2024 р. на суму 148,98 грн.
В свою чергу Відповідач, оплатив отриманий газ лише частково на суму 147 768,60 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:
- № 200 від 20.02.2024р. на суму 37987,03 грн.;
- № 201 від 20.02.2024р. на суму 44058,34 грн.;
- № 399 від 25.03.2024р. на суму 30429,86 грн.;
- № 400 від 25.03.2024р. на суму 35293,37 грн.
Решта вартості отриманого відповідачем газу оплачена позивачу не була.
Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача суми 60 040,94 грн заборгованості. Крім того, позивачем нараховано 678,75 грн. трьох процентів річних, 2 611,67 грн. інфляційних втрат та 5 929,95 грн. пені.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі укладеного між сторонами договору від 29.12.2023 № 07-5229/24-БО-Т у позивача виник обов'язок здійснити поставку природного газу, а у відповідача - прийняти та оплатити його на умовах викладених у спірному договорі.
Колегією суддів встановлено, що наявними у матеріалах справи фактичними даними підтверджується факт порушення відповідачем строків оплати природного газу за укладеним між сторонами договором.
Таким чином, оскільки наведеними вище належними, допустимими та достовірними доказами підтверджується факт порушення Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати спожитого природного газу на суму 60 040,94 грн., тому суд дійшов висновку, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
З приводу доводів апеляційної скарги Відповідача щодо відсутності правових підстав для стягнення суми основного боргу внаслідок неправомірного збільшення Позивачем вартості Договору через збільшення обсягу поставки газу колегія суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо їх неприйнятності з підстав пріоритету умов договору та фактичних отриманих об'ємів газу. Враховуючи, що відповідно до вимог ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зокрема, згідно з пунктом 1.1 договору постачальник зобов'язувався поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з січня 2024 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 12,500 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м): січень 2024 - 3,125, лютий 2024 - 3,125, березень 2024 - 3,125, квітень 2024 - 3,125, а всього - 12,500.
Згідно з пунктами 2, 5 частини 2 статті 13 Закону України “Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
Пунктом 2.1.3. Договору встановлено, що загальний обсяг природного газу, замовлений Споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених Споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.
Разом із цим, пунктом 2.4. Договору визначено, що перегляд та коригування замовлених Споживачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися шляхом підписання Сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати Постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу.
Аналогічні положення містяться в п. 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, відповідно до яких Споживач самостійно контролює власне газоспоживання.
Сторони не заперечують, що між ними підписано наступні акти приймання-передачі природного газу:
- від 12.02.2024 за січень 2024 р. на суму 82 045,37 грн;
- від 11.03.2024 за лютий 2024 р. на суму 65 723,23 грн;
- від 10.04.2024 за березень 2024 р. на суму 59 891,96 грн;
- від 10.05.2024 за квітень 2024 р. на суму 148,98 грн.
Отже, з урахуванням обізнаності Відповідача про спожиті обсяги природного газу та ціни природного газу, що визначена в Договорі, Відповідач знав про вартість природного газу яка мала бути ним сплачена за відповідний період поставки та мав можливість здійснити таку оплату.
Підпунктом 4 пункту 6.2 Договору визначено, що Споживач зобов'язаний прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
На виконання умов Договору, з січня 2024 по квітень 2024 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 207 809,54 грн. Однак оплату за переданий газ Відповідач здійснив лише частково на суму 147 768,60 грн., чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги пункту 5.1. Договору.
З наведеного вбачається обов'язок Відповідача у повному обсязі розрахуватися за спожитий природний газ.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги відповідача є такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За умовами пункту 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку, згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, останній зобов'язується сплатити постачальнику три проценти річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Колегія суддів, здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 611,67 інфляційних втрат.
Що стосується нарахованих 3% річних, то приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Згідно наданого Позивачем розрахунку загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 678,75 грн. (період нарахування з 16.05.2024 по 30.09.2024).
Колегія суддів, здійснивши перерахунок вищенаведених компенсаційних виплат, не погоджується з судом першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги в цій частині не підлягають задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 678,75 грн. 3% річних.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 929,95 грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Як зазначалось вище, обов'язок зі сплати пені передбачений пунктом 7.2 договору.
Перевіривши розрахунок пені, судова колегія не погоджується з судом першої інстанції щодо часткового стягнення суми пені, тому що розрахунок 5 929,95 грн. пені є вірним та підлягає стягненню в повному обсязі.
Таким чином, вимоги апеляційної скарги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянтів, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч.4 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24 підлягає зміні, апеляційна скарга Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області підлягає залишенню без задоволення. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» підлягає задоволенню в повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційний суд зазначає, що враховуючи на задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» та фактичний результат вирішення спору не на користь відповідача, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн. та за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області від 09.04.2025 у справі № 908/2894/24 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» від 16.04.2025 у справі № 908/2894/24 задовольнити в повному обсязі.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.03.2025 у справі № 908/2894/24 змінити, задовольнити позов у повному обсязі, стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 34869316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676) - 60 040,94 грн. основного боргу; 5 929,95 грн. пені; 678,75 грн . три проценти річних; 2 611,67 грн. інфляційні втрати; 2 422,40 грн. сплаченого судового збору. Видати наказ.
Стягнути з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 34869316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн.
Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Запорізької області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г.Іванов
Суддя А.Є. Чередко